Рішення № 138535877, 28.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2026Справа № 910/6111/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» (пров.1-го Травня, буд.30Б, с.Нові Петрівці, Вишгородський р-н, Київська обл., 07354; ідентифікаційний код 33895476)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (пр.Гузара Любомира, буд.44, м.Київ, 03065; ідентифікаційний код 42795490)

про стягнення 266 805,92 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мізол» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 266 805,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач (бенефіціар) направив гарантові письмову вимогу про стягнення 266 805,92 грн із банківської гарантії № 16/2600/32663/2025, якою забезпечено виконання зобов`язань позивача (принципала) за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600013280 від 25.12.2025, хоча на момент направлення такої вимоги забезпечене гарантією зобов`язання було виконано позивачем і банківська гарантія підлягала поверненню позивачу, що свідчить про те, що відповідач неправомірно стягнув 266 805,92 грн за банківською гарантією.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

09.06.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на неналежне виконання позивачем умов договору в частині дотримання строку поставки товару, що і стало підставою для стягнення банківської гарантії. Крім того, за доводами відповідача, ані умовами договору ані умовами банківської гарантії не визначено право позивача вимагати повернення банківської гарантії у випадку неналежного виконання основного зобов`язання за договором.

15.06.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання постачальником (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання. При цьому невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст основного зобов`язання - поставки товару, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, зокрема порушення строків поставки, за що позивачем понесено відповідальність у виді сплати пені.

22.06.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які містять доводи, аналогічні тим, що були викладені у відзиві.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2025, за наслідком проведення відкритих торгів (ідентифікатор закупівлі: UA-2025-11-24-010899-a), між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мізол» (постачальник) було укладено договір № 4600013280 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця Неткатні матеріали (Геотекстиль) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна цього Договору становить 5 539 797,29 грн, крім того ПДВ 1 107 959,46 грн. Ціна Договору, в тому числі ПДВ, становить 6 647 756,75 грн.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих постачальником та прийнятих покупцем товарів не раніше 20 та не пізніше 30 календарних днів з дати, яка є останньою: дати підписання покупцем без зауважень акту приймання ТМЦ за кількістю та якістю та дати підписання покупцем видаткової накладної.

Згідно з пунктом 5.1 Договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари належної якості в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації, яка є додатком 1 до цього Договору. Датою поставки товару вважається дата, яка є останньою: дата підписання покупцем без зауважень акту приймання ТМЦ за кількістю та якістю та дата підписання покупцем видаткової накладної. Видаткова накладна підписується покупцем на підставі підписаного покупцем без зауважень та затвердженого акта приймання ТМЦ за кількістю та якістю, та за умови надання постачальником усіх передбачених пунктом 5.9 Договору документів.

Відповідно до підпункту 7.3.2 пункту 7.3 Договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.

Пунктом 7.13 Договору передбачено, що відповідно до умов тендерної документації процедури закупівлі за предметом закупівлі «Неткані матеріали (Геотекстиль)» згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі UA-2025-11-24-010899-a, оприлюдненим на веб-порталі Уповноваженого органу 24.11.2025, постачальник зобов`язується надати покупцю не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (далі - гарантія) на суму 332 387,84 грн, що становить 5% ціни цього Договору.

За умовами підпунктів 7.13.1, 7.13.2, 7.13.3, 7.13.4 пункту 7.13 Договору у разі невиконання (неналежного виконання) постачальником основного зобов`язання за цим Договором покупець має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією. Під невиконанням постачальником основного зобов`язання за цим Договором сторони розуміють нездійснення постачальником поставки товару в повному обсязі відповідно до умов Договору, порушення постачальником строків поставки всього обсягу товару, зазначеного у специфікації. Під неналежним виконанням постачальником основного зобов`язання за цим Договором сторони розуміють виконання основного зобов`язання з порушенням умов, визначених його змістом (недопоставку товару, порушення постачальником строків поставки частини товарів, зазначених у специфікації). Стягнення грошових коштів за гарантією може здійснюватися у повній (максимальній) сумі гарантії у випадку невиконання постачальником основного зобов`язання за Договором, а у випадку неналежного виконання - в сумі, що є пропорційною до відношення вартості недопоставленого або поставленого з порушенням строку поставки товару до загальної вартості товарів, яка є ціною цього Договору.

У пункті 7.15 Договору визначено термін (строк) дії гарантії - до 05.05.2025 включно.

Згідно з пунктом 7.20 Договору забезпечення виконання Договору у повному обсязі повертається за умови повного та належного виконання постачальником умов Договору та настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом 5 банківських днів з дня настання таких обставин. У разі неналежного виконання постачальником основного зобов`язання за цим Договором забезпечення виконання Договору повертається у сумі залишку після стягнення покупцем частини суми гарантії в розмірі, пропорційному до відношення вартості недопоставленого або поставленого з порушенням строку поставки товару до загальної вартості товарів, яка є ціною цього Договору, за умови настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом 5 банківських днів з дня настання цієї обставини.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2026 (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 12.1 Договору).

У специфікації, що є додатком № 1 до Договору, сторони узгодили найменування товару, його кількість, вартість, визначили гарантійний строк, а також місце і строк поставки - 45 календарних днів з дати укладення Договору.

18.12.2025 Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Південний» було надано банківську гарантію № 16/2600/32663/2025, якою останній безвідклично та безумовно зобов`язався протягом 5 банківських днів після одержання ним оформленої належним чином письмової вимоги бенефіціара сплатити бенефіціару суму, зазначену в письмовій вимозі бенефіціара, в межах повної (максимальної) суми гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за Договором.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 6 647 756,75 грн, про що свідчать накладні № 6246022 від 06.02.2026 на суму 1 311 638,40 грн, № 6247078 від 09.02.2026 на суму 1 465 128,00 грн, № 6247093 від 09.02.2026 на суму 1 331 793,60 грн, № 6250103 від 12.02.2026 на суму 384 499,20 грн, № 6250164 від 12.02.2026 на суму 136 435,20 грн, № 6250180 від 12.02.2026 на суму 579 491,15 грн, № 6251046 від 13.02.2026 на суму 982 953,60 грн, № 6251055 від 13.02.2026 на суму 455 817,60 грн та акти приймання ТМЦ за кількістю та якістю № 16 від 18.02.2026, № 26-212 від 20.02.2026, № 95 від 19.02.2026, № 117 від 09.02.2026, № 125 від 10.02.2026, № 126 від 10.02.2026, № 16/26 від 18.02.2026, № 6250180 від 19.02.2026.

Відповідно до платіжних інструкцій № 458679 від 10.03.2026 на суму 1 311 638,40 грн, № 458678 від 10.03.2026 на суму 1 331 793,60 грн, № 458680 від 10.03.2026 на суму 1 465 128,00 грн, № 461904 від 19.03.2026 на суму 3 075,99 грн, № 461908 від 19.03.2026 на суму 136 435,20 грн, № 461903 від 19.03.2026 на суму 381 423,21 грн, № 461905 від 19.03.2026 на суму 455 817,60 грн, № 461907 від 19.03.2026 на суму 579 491,15 грн, № 461906 від 19.03.2026 на суму 982 953,60 грн відповідач перерахував на рахунок позивача 6 647 756,75 грн за поставлений товар.

Оскільки останній день встановленого у специфікації строку поставки товару припав на 09.02.2026, а товар за актами приймання ТМЦ за кількістю та якістю № 16/26 від 18.02.2026, № 26-212 від 20.02.2026, № 6250180 від 19.02.2026, № 95 від 19.02.2026, № 16 від 18.02.2026 було прийнято відповідачем пізніше, відповідач направив позивачу вимоги про сплату штрафних санкцій № ТОВВИХ-26-3279 від 19.02.2026 про сплату пені в розмірі 3 075,99 грн, № ТОВВИХ-26-3727 від 25.02.2026 про сплату пені в розмірі 1 364,35 грн, № ТОВВИХ-26-3544 від 23.02.2026 про сплату пені в розмірі 5 215,42 грн, № ТОВВИХ-26-3553 від 23.02.2026 про сплату пені в розмірі 8 846,58 грн, № ТОВВИХ-26-3509 від 23.02.2026 про сплату пені в розмірі 3 646,54 грн.

Крім того 20.02.2026 відповідач, через Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» надіслав Публічному акціонерному товариству Акціонерний Банк «Південний» вимогу за банківською гарантією.

У подальшому позивач, як принципал, отримав від Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» повідомлення (вих. № 14/001/4431/2026 від 24.02.2026) про отримання вимоги бенефіціара по банківській гарантії № 16/2600/32663/2025 від 18.12.2025 на суму 266 805,92 грн у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору.

Відповідно до виписки по рахунку позивача 27.02.2026 позивач перерахував гарантові 266 805,92 грн за банківською гарантією.

Листом № 26 від 04.03.2026 позивач просив відповідача повернути 266 805,92 грн, стягнутих за банківською гарантією, посилаючись на те, що станом на момент направлення гаранту вимоги забезпечене гарантією зобов`язання було виконано.

У відповідь, листом № ТОВВИХ-26-4946 від 13.03.2026, відповідач повідомив, що кошти за банківською гарантією були стягнуті у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Договором.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що після виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором у відповідача не було підстав для звернення з вимогою до гаранта, натомість виникло зобов`язання повернути позивачу забезпечення виконання договору відповідно до пункту 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі», тому 266 805,92 грн, отримані відповідачем за банківською гарантією, отримані відповідачем безпідставно і мають бути стягнуті з нього на користь позивача.

Заперечення відповідача проти позовних вимог ґрунтуються на тому, що позивач прострочив виконання зобов`язання, що відповідно до умов Договору є достатньою підставою для стягнення коштів за банківською гарантією в сумі, що є пропорційною до відношення вартості поставленого із порушенням строку товару до ціни Договору. При цьому для повернення забезпечення виконання сторони у Договорі передбачили настання 2 умов: повного та належного виконання умов Договору, тому положення пункту 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» мають застосовуватися з урахуванням умов Договору, які водночас не передбачають права позивача вимагати повернення банківської гарантії у випадку неналежного виконання основного зобов`язання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України, а також положень Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 689 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у специфікації строку поставки, останнім днем поставки товару було 09.02.2026 (перший робочий день після 08.02.2026).

Судом встановлено, що позивач на виконання Договору поставив товар на загальну суму 6 647 756,75 грн, про що свідчать накладні № 6246022 від 06.02.2026 на суму 1 311 638,40 грн, № 6247078 від 09.02.2026 на суму 1 465 128,00 грн, № 6247093 від 09.02.2026 на суму 1 331 793,60 грн, № 6250103 від 12.02.2026 на суму 384 499,20 грн, № 6250164 від 12.02.2026 на суму 136 435,20 грн, № 6250180 від 12.02.2026 на суму 579 491,15 грн, № 6251046 від 13.02.2026 на суму 982 953,60 грн, № 6251055 від 13.02.2026 на суму 455 817,60 грн та акти приймання ТМЦ за кількістю та якістю № 16 від 18.02.2026, № 26-212 від 20.02.2026, № 95 від 19.02.2026, № 117 від 09.02.2026, № 125 від 10.02.2026, № 126 від 10.02.2026, № 16/26 від 18.02.2026, № 6250180 від 19.02.2026.

У пункті 5.1 Договору сторони домовились, що датою поставки товару вважається дата, яка є останньою: дата підписання покупцем без зауважень акту приймання ТМЦ за кількістю та якістю та дата підписання покупцем видаткової накладної, що є правом сторін і узгоджується із положеннями частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України.

Відтак, оскільки акти приймання товарів за кількістю та якістю були підписані пізніше за накладні, датою поставки товару позивачем є дати, зазначені у актах приймання ТМЦ за кількістю та якістю, а саме датою поставки товару за накладною № 6246022 від 06.02.2026 є 09.02.2026 (акт № 117 від 09.02.2026), № 6247078 від 09.02.2026 - 10.02.2026 (акт № 125 від 10.02.2026), № 6247093 від 09.02.2026 - 10.02.2026 (акт № 126 від 10.02.2026), № 6250103 від 12.02.2026 - 18.02.2026 (акт № 16/26 від 18.02.2026), № 6250164 від 12.02.2026 - 20.02.2026 (акт № 26-212 від 20.02.2026), № 6250180 від 12.02.2026 - 19.02.2026 (акт № 6250180 від 19.02.2026), № 6251046 від 13.02.2026 - 19.02.2026 (акт № 95 від 19.02.2026), № 6251055 від 13.02.2026 - 18.02.2026 (акт № 16 від 13.02.2026).

Отже, як встановлено судом, позивач поставив частину товару із порушенням встановленого строку, у зв`язку з чим відповідач пред`явив позивачу низку вимог про сплату штрафних санкцій.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право зазначити в оголошенні про проведення конкурентної процедури закупівлі та в тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції. У разі якщо замовник вимагає надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції, у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції/пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

З урахуванням наведених положень, відповідачем для процедури закупівлі UA-2025-11-24-010899-a, за результатами якої було укладено Договір, було висунуто вимогу щодо надання учасником закупівлі банківської гарантії виконання договору.

18.12.2025 Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Південний» було надано банківську гарантію № 16/2600/32663/2025 відповідно до умов тендерної документації.

Правовідносини, що виникли на підставі гарантії підпадають під правове регулювання §4 глави 49 Цивільного кодексу України, а також Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).

Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта. Такий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19.

Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

У пункті 9 частини 3 розділу I Положення визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

Основною із функцій гарантії, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром.

За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Відповідно до частини 1 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

При цьому відповідно до пункту 2 глави 4 розділу II Положення одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком - гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.

У постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.

Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частина 3 статті 563 Цивільного кодексу України), слугує меті ідентифікації порушення зобов`язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов`язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв`язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.

Отже, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за незалежною від цього зобов`язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов`язанням, то, пред`явивши вимогу гаранту, отримає виконання.

Статтею 564 Цивільного кодексу України передбачено, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Відповідно до частини 1 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

З урахуванням викладеного Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний» надіслало позивачу повідомлення (вих. № 14/001/4431/2026 від 24.02.2026) про отримання вимоги бенефіціара по банківській гарантії № 16/2600/32663/2025 від 18.12.2025 на суму 266 805,92 грн у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору й 27.02.2026 позивач перерахував гарантові кошти в зазначеному розмірі, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Водночас позивач вважає, що оскільки зобов`язання за Договором щодо поставки товару було виконано, наявні підстави, передбачені статтею 27 Закону «Про публічні закупівлі», для повернення суми банківської гарантії безпідставно утримуваної відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:

1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;

4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 6 647 756,75 грн та сплачено його вартість. У подальшому претензій щодо якості поставленого товару у відповідності до умов Договору, а також письмових претензій та/або письмових повідомлень щодо невідповідності фактично поставленого товару вимогам національних стандартів/технічним умовам, технічній та/або іншій документації, наявності дефектів товару або пошкодження пакування, а також складання актів про виявлені недоліки відповідач не пред`являв.

За таких обставин у відповідності до укладеного між сторонами Договору позивачем у повному обсязі виконані прийняті на себе зобов`язання із передачі товару відповідачу, що свідчить про припинення зобов`язання згідно з частиною 1 статті 599 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 7.20 Договору забезпечення виконання Договору у повному обсязі повертається за умови повного та належного виконання постачальником умов Договору та настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом 5 банківських днів з дня настання таких обставин. У разі неналежного виконання постачальником основного зобов`язання за цим Договором забезпечення виконання Договору повертається у сумі залишку після стягнення покупцем частини суми гарантії в розмірі, пропорційному до відношення вартості недопоставленого або поставленого з порушенням строку поставки товару до загальної вартості товарів, яка є ціною цього Договору, за умови настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом 5 банківських днів з дня настання цієї обставини.

Наведені положення кореспондуються із підпунктами 7.13.1, 7.13.2, 7.13.3, 7.13.4 пункту 7.13 Договору, згідно з якими у разі невиконання (неналежного виконання) постачальником основного зобов`язання за цим Договором покупець має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією. Під невиконанням постачальником основного зобов`язання за цим Договором сторони розуміють нездійснення постачальником поставки товару в повному обсязі відповідно до умов Договору, порушення постачальником строків поставки всього обсягу товару, зазначеного у специфікації. Під неналежним виконанням постачальником основного зобов`язання за цим Договором сторони розуміють виконання основного зобов`язання з порушенням умов, визначених його змістом (недопоставку товару, порушення постачальником строків поставки частини товарів, зазначених у специфікації). Стягнення грошових коштів за гарантією може здійснюватися у повній (максимальній) сумі гарантії у випадку невиконання постачальником основного зобов`язання за Договором, а у випадку неналежного виконання - в сумі, що є пропорційною до відношення вартості недопоставленого або поставленого з порушенням строку поставки товару до загальної вартості товарів, яка є ціною цього Договору.

Обставини справи свідчать про те, що у зв`язку із простроченням поставки частини товару, відповідачем було звернуто стягнення на банківську гарантію пропорційно вартості товару, щодо якого допущено прострочення, а саме 266 805,92 грн (5 336 118,35 х 332 387,84 / 6 647 756,75).

Так, судом встановлено, що 20.02.2026 відповідач, через Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» надіслав Публічному акціонерному товариству Акціонерний Банк «Південний» вимогу за банківською гарантією № 16/2600/32663/2025 від 18.12.2025 на суму 266 805,92 грн.

Водночас суд констатує, що на момент направлення вимоги гаранту, забезпечене гарантією зобов`язання за Договором було повністю виконано, тобто гарантійний випадок не настав, у зв`язку з чим підстав для направлення відповідачем вимоги до банка-гаранта щодо сплати банківської гарантії не було.

До правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України «Про публічні закупівлі», відповідно до частини 2 статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23.

Підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не певне порушення строків його виконання (див. постанову Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23).

Така практика однозначно пов`язує повернення забезпечення безпосередньо з нормою частини 2 статті 27 Закону «Про публічні закупівлі» та визначеними саме цією нормою підставами, незалежно від того, які підстави для повернення забезпечення, у тому числі й банківської гарантії, встановлені договором публічної закупівлі.

Суд також враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 18.12.2025 у справі № 910/3776/25 та від 09.02.2026 у справі № 910/6757/25, на яку посилається відповідач, про те, що умови повернення забезпечення у разі невиконання, а також неналежного виконання (зокрема прострочення виконання) учасником закупівлі основного зобов`язання за договором визначені відповідно до пункту 4 частини 2 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі», а не через відсилання до переліку випадків, передбачених цією статтею загалом.

Водночас правовідносини у цих справах та у справі, що розглядається, не є подібними, оскільки відрізняються за матеріально-правовим регулюванням.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач вказував на те, що набуті відповідачем грошові кошти утримуються без достатньої правової підстави і мають бути повернуті відповідно до пункту 1 частини 2 статті 27 Закону «Про публічні закупівлі».

Відповідач у відзиві зазначає, що положення пункту 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» мають застосовуватися з урахуванням умов Договору та не посилається на положення пункту 4 частини 2 статті 27 Закону «Про публічні закупівлі».

В оцінці доводів відповідача суд звертається до постанови від 13.05.2026 у справі № 910/12578/25, де Верховний Суд зазначив, що цитовані скаржником частини постанови Верховного Суду від 18.12.2025 у справі № 910/3776/25, не містять ні посилання на норму частини 2 статті 27 Закону «Про публічні закупівлі», ні висновків про її застосування; посилання скаржника на вказану постанову в аспекті того, що в ній узагальнено закріплено висновок, що необхідно тлумачити положення пункту 1 частини 2 статті 27 Закону «Про публічні закупівлі» виходячи з правової природи забезпечення зобов`язання та банківської гарантії з урахуванням умов договору, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки таких висновків про застосування наведеної вище норми права у вказаній постанові суд не робив.

Наведеним спростовуються доводи відповідача про те, що положення пункту 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» мають застосовуватися з урахуванням умов Договору, оскільки у цих доводах відповідач фактично об`єднує дві самостійні підстави для повернення забезпечення виконання договору про закупівлю, визначені пунктами 1 та 4 частини 2 цієї статті. Натомість законодавець визначаючи у пункті 1 цієї норми, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю не передбачив можливості для сторін встановлювати додаткові умови такого повернення, водночас у пункті 4 надав сторонам право визначити додаткові випадки для повернення забезпечення виконання договору про закупівлю.

При цьому суд зауважує, що частина 2 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» визначає випадки, коли забезпечення виконання договору повертається, а не зберігається, тому визначені відповідно до пункту 4 частини 2 цієї статті додаткові умови не можуть звужувати гарантії, встановлені пунктом 1 частини 2 цієї статті.

Наведене дає підстави для висновку про те, що з моменту повного виконання позивачем Договору та проведення остаточних розрахунків за товар у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення забезпечення виконання Договору, що не було ним виконано у порушення вимог пункту 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 7.20 Договору.

Як зазначила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 якщо бенефіціар за відсутності основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З огляду на викладене та встановлені обставини повного виконання позивачем зобов`язання із поставки товару за укладеним між сторонами Договором, суд дійшов висновку про те, що отримані відповідачем 266 805,92 грн за банківською гарантією є такими, що набуті без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, тому позовна вимога про стягнення зазначеної суми є обґрунтованою.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд встановив обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів в розмірі 266 805,92 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3 201,67 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (пр.Гузара Любомира, буд.44, м.Київ, 03065; ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» (пров.1-го Травня, буд.30Б, с.Нові Петрівці, Вишгородський р-н, Київська обл., 07354; ідентифікаційний код 33895476) безпідставно набуті кошти в розмірі 266 805 (двісті шістдесят шість тисяч вісімсот п`ять) грн 92 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 201 (три тисячі двісті одна) грн 67 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.07.2026.

Суддя Т.П. Капцова