Ухвала суду № 138535746, 27.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.07.2026Справа № 910/9166/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Дупляк О.М., розглянувши

заяву Акціонерного товариства "ВСТ Банк" (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 24; код ЄДРПОУ 26237202)

про забезпечення позову

у справі № 910/9166/26

за позовом Акціонерного товариства "ВСТ Банк"

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія "ЕСТМ-Буд" (03040 м. Київ, вул. Деміївська, буд. 43, офіс 42; код ЄДРПОУ 33192357);

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

3) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2

про стягнення 1 651 875,08 грн,

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ВСТ Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія "ЕСТМ-Буд", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 1 651 875,08 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Акціонерним товариством "ВСТ Банк" (стара назва Публічне акціонерне товариство "Банк Восток") (далі - Банк, Заявник) відповідно до Генерального договору про надання гарантій №КГ2024-0108 від 18.09.2024, з урахуванням змін та доповнень до нього, було виконано свої безвідкличні гарантійні зобов`язання зі сплати обумовлених грошових сум, водночас Товариство з обмеженою відповідальністю "Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія "ЕСТМ-Буд" свої зобов"язання з погашення кредиту у встановлений строк не виконало, що призвело до заборгованості, що включає розмір сплачених останньому кредитних коштів та відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 27 % річних.

Разом з позовною заявою Акціонерним товариством "ВСТ Банк" подано також заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), як поручителя згідно з договором поруки №КГ2024-01.08.П2 від 18.09.2024, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього. Зокрема, заявник просить накласти арешт на таке майно, а саме: домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 147,2 кв.м, житлова 53,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14809417 (Номер запису: 740 в книзі: 2-42) та на автомобіль MERCEDES-BENZ S 500, 2013 року випуску, об`єм двигуна 4663 см.куб., в межах ціни позову 1 651 875,08 грн.

Заява про забезпечення позову мотивовано наступним:

- ТОВ "Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія "ЕСТМ-Буд" та ОСОБА_2 не володіють жодним рухомим чи нерухомим майном., на яке Банк міг би звернути стягнення в рахунок задоволення своїх позовних вимог у розмірі суми основного боргу та витрат по сплаті судового збору.

- ТОВ "ЕСТМ-Буд" перебуває в Єдиному реєстрі боржників, що об`єктивно свідчить про його несплатоспроможність.

- системний характер неплатоспроможності ТОВ "ЕСТМ-Буд" підтверджується великою кількістю судових справ, у яких до ТОВ "ЕСТМ-Буд" пред`явлено грошові вимоги по значній кількості судових справ, що свідчить про наявну загрозу неможливості виконання ним грошових зобов`язань у примусовому чи добровільному порядку.

- єдиним відомим майном, на яке можливо звернути стягнення для реального виконання майбутнього судового рішення, є майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме: Нерухоме майно - домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 147,2 кв.м, житлова 53,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14809417 (Номер запису: 740 в книзі: 2-42) та транспортний засіб - автомобіль MERCEDES-BENZ S 500, 2013 року випуску, об`єм двигуна 4663 см.куб. Сукупна вартість вищезазначеного майна становить близько 1,5 млн. грн., що створює реальну можливість часткового або повного задоволення вимог Банку у разі задоволення позову.

- забезпечення позову у вигляді арешту зазначеного майна є пропорційним заявленим вимогам, а вартість майна є співмірною з розміром позовних вимог Банку і наразі становить єдину реальну гарантію можливого виконання рішення суду. Накладення арешту не позбавляє Поручителя-1 права власності, а лише обмежує можливість відчуження майна до остаточного вирішення спору, що повністю відповідає принципу пропорційності та балансу інтересів сторін. З урахуванням характеру солідарних зобов`язань ОСОБА_1 за Генеральним договором про надання гарантій № КГ2024-0108 від 18.09.2024, саме майно ОСОБА_1 є тим активом, за рахунок якого Банк може розраховувати на реальне виконання рішення у разі задоволення позову. Відсутність заходів забезпечення створить умови, за яких ОСОБА_1 матиме можливість ухилитися від виконання гарантійних зобов`язань шляхом відчуження єдиного майна.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною першою статті 140 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).

У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Верховний Суд виходив з того, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позову, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, із якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (див. пункт 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №344/13201/23).

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Такий висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії»), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Таким чином, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічна правова позицію викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №910/361/18.

Водночас доводи Банку про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову базуються на припущеннях та не підтверджуються жодними доказами. Забезпечення позову пов`язане з реалізацією судом повноважень, які мають дискреційний характер. Оскільки така дискреція має наслідком обмеження певних прав іншої особи, вона не може носити абсолютний характер, її підґрунтям повинні бути об`єктивні дані, а не виключно внутрішнє сприйняття заявником поведінки відповідача (відповідачів) як такої, що спрямована на створення перешкод у виконанні майбутнього рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявник не навів належного обгрунтування необхідності забезпечення позову та, відповідно, не довів наявність обставин, із якими закон пов`язує вирішення питання про забезпечення позову, у зв"язку з чим, суд відмовляє у задоволенні заяви Акціогнерного товариства "ВСТ Банк" у забезпеченні позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "ВСТ Банк" про забезпечення позову у справі № 910/9166/26.

Ухвала набрала законної сили 27.07.2026 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Дупляк О.М.