Рішення № 138535719, 16.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2026Справа № 910/347/25

За позовомЗаступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі: 1) Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області 2) Північно-Східного офісу Держаудитслужбидо1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" 2) Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської областіпровизнання недійсними угод та стягнення 475 246,00 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Кот О.А.Представники сторін:

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: Мироненко О.В.;

від відповідача-1: Коковін Д.І.;

від відповідача-2: Пашковський А.А.;

прокурор: Винник О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/347/25 за позовом Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області (прокурор) в інтересах держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (позивач-1, рада) та Північно-східного офісу Держаудитслужби (позивач-2, Держаудитслужба) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» (відповідач-1, ТОВ «Київ Інвест Груп») та Комунального підприємства «Спецеко» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (відповідач-2, КП «Спецеко») відповідно до якого прокурор просить:

- визнати недійсною Додатковою угоду № 1 від 18.03.2021 до Договору поставки № Т/Т2021-18КО від 05.03.2021;

- визнати недійсною Додатковою угоду № 2 від 25.03.2021 до Договору поставки № Т/Т2021-18КО від 05.03.2021;

- визнати недійсною Додатковою угоду № 4 від 01.07.2021 до Договору поставки № Т/Т2021-18КО від 05.03.2021;

- стягнути з ТОВ «Київ Інвест Груп» до бюджету міста Горішні Плавні надмірно сплачені грошові кошти у сумі 475 246,00 грн.

До початку підготовчого засідання до суду надійшли наступні заяви та клопотання:

1) від прокурора:

- додаткові пояснення у справі від 18.02.2025;

- відповідь на відзив від 26.02.2025;

- відповідь на відзив від 06.03.2025;

2) від позивача-2:

- додаткові пояснення у справі від 24.02.2025;

- відповідь на відзив від 25.02.2025;

3) від відповідача-1:

- відзив на позов від 24.02.2025 у якому заявлено про залишення позову без розгляду та про застосування строків позовної давності;

4) від відповідача-2:

- відзив на позов від 25.02.2025, у якому заявлено про зловживання прокурором процесуальними правами та про закриття провадження у справі;

- заперечення на відповідь на відзив від 17.03.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі № 910/347/25 призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої вирішено доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРСПЕЦБУДЕКСПЕРТИЗА». Провадження у справі № 910/347/25 суд зупинив на час проведення дослідження.

03.02.2026 до суду надійшли матеріали справи № 910/347/25 та Висновок експерта № 30/12/2025 від 30.12.2025 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи. Суд поновив провадження у справі.

20.02.2026 до суду від прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі з урахуванням висновку експерта.

25.02.2026 додаткові пояснення з урахуванням висновку експерта надішли і від відповідача-2.

Позивач-2, у свою чергу, 25.02.2026 надав додаткові письмові пояснення стосовно висновку експерта.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 23.04.2026.

Судові засідання, призначені на 23.04.2026 та на 28.05.2026 не відбулися, про що сторін було повідомлено відповідними ухвалами. Судове засідання з розгляду справи по суті суд призначив на 18.06.2026.

17.06.2026 до суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по справі.

Позивач-2, у свою чергу, 09 та 10 червня 2026 звернувся до суду із клопотаннями про відкладення судового засідання з огляду на неможливість забезпечити явку уповноваженого представника.

У судовому засіданні 18.06.2026 суд наголосив на надходженні клопотань про відкладення.

Прокурор та представники відповідачів проти відкладення та проти долучення додаткових письмових пояснень відповідача-2 не заперечували.

Суд, керуючись положеннями ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, долучив подані відповідачем-2 письмові пояснення від 17.06.2026 до справи.

Крім того, з огляду на вимоги ст.ст. 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив перерву в судовому засіданні на 16.07.2026.

09.07.2026 від позивача-2 надійшли додаткові письмові пояснення.

У судовому засіданні 16.07.2026 судом першочергово було заслухано думку учасників справи стосовно поданих позивасем-2 письмових пояснень.

Прокурор та відповідачі проти долучення таких пояснень до справи не заперечили. Тому, керуючись ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив долучити письмові пояснення Держаудитслужби від 09.07.2026 до справи та перейти до вступного слова.

Прокурор та представник позивача-2 наполягали на задоволенні позову.

Позивач-1 явку представника в судове засідання 16.07.2026 не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники відповідачів проти позову заперечили в повному обсязі.

Крім того, представник відповідача-2 усно заявив про необхідність оголошення перерви в судовому засіданні з огляду на внесення змін до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме - набрання чинності 24.06.2026 Законом України «Про публічні закупівлі» № 4888-IX від 27.05.2026 в частині, що стосується спірних правовідносин. Втім, відповідного письмового клопотання з урахуванням вимог ст. 169 Господарського процесуального кодексу України подано не було.

Враховуючи доводи представника відповідача-2 щодо змін у законодавство, суд наголосив, що відповідно до ст. 11 та п. 3 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України саме на суд покладено обов`язок визначити норму права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, незалежно від правової кваліфікації правовідносин, наведеної учасниками справи.

Тож, в оголошенні перерви з метою надання учасниками справи пояснень щодо набрання чинності змінами у відповідні законодавчі акти немає потреби.

Крім того, під час судового засіданні 16.07.2026 суд звернув увагу сторін на розгляд Конституційним Судом України конституційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII зі змінами.

За вказаною скаргою було відкрито конституційне провадження, об`єднано конституційні провадження у справі за конституційними скаргами вх. №16/239(26) (ТОВ "Промгаз Сіті".), вх. №16/264 (26) (ТОВ"ЛЬВІВЕНЕРГОЗБУТ"), вх. №16/291 (26) (ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС") в одне конституційне провадження; справа розглядалась 08.07.2026 на відкритій частині пленарного засідання сенату Суду.

Судом також було наголошено на ретроактивній дії рішень Конституційного Суду щодо неконституційності положень нормативно-правового акта незалежно від моменту виникнення спірних правовідносин.

Прокурор, представники позивача-2 та відповідачів надали усні пояснення стосовно змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та щодо конституційної скарги на ст. 41 вказаного Закону.

Прокурор та представник позивача-2 наполягали, що наведені обставини не впливають на вирішення спору по суті, а наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору в справі.

Враховуючи доводи представників сторін, судом прийнято до уваги, що чинним господарським процесуальним законодавством не встановлено порядку та підстав для повернення до стадії підготовчого провадження. Повернення до стадії підготовчого провадження не є загальною практикою, а є виключенням та застосовується судом у виняткових випадках (схожу правову позицію викладено у постановах Верховного суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 у справі № 913/317/18).

Відповідно до ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що обов`язок суду зупинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України не підпадає під дію ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, то суд дійшов висновку про продовження розгляду справи по суті.

Представник відповідача-1 усно заявив про відвід судді від розгляду справи № 910/347/25.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні.

Після перерви суд заслухав доводи відповідача-1 та представників сторін стосовно заявленого відповідачем-1 відводу.

Дослідивши вказані представником ТОВ "Київ Інвест Груп" обставини та докази у справі, суд дійшов висновку, що наведені заявником підстави для відводу судді від розгляду справи № 910/347/25 необґрунтовані та не містять підстав для відводу судді, у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а доводи представника ТОВ "Київ Інвест Груп" зводяться до незгоди з процесуальними діями (рішеннями) судді.

Оскільки представником ТОВ "Київ Інвест Груп" не доведено наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, то суд визнав заявлений відвід необґрунтованим та відмовив у задоволенні заяви представника відповідача-1, про що постановив ухвалу.

Після вирішення заяви про відвід судом продовжено розгляд справи по суті.

Суд заслухав вступне слово прокурора, представника позивача-2 та відповідачів, у тому числі доводи стосовно строку позовної давності.

Суд перейшов до стадії дослідження доказів, закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами. Провів дебати.

Прокурор та представник позивача-2 безпосередньо в судовому засіданні 16.07.2026 наполягали на задоволенні позову, а представники відповідачів проти позовних вимог заперечили у повному обсязі.

Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст.ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Кременчуцькою окружною прокуратурою у ході моніторингу даних офіційного загальнодержавного веб-порталу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з питань публічних закупівель «Prozorro.gov.ua» встановлено порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладання Комунальним підприємством «Спецеко» Горішньоплавніської міської ради Кременчуцького району Полтавської області додаткових угод до договору поставки бензину № Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021.

Прокуратурою встановлено, що КП «Спецеко» (як замовником) проведено процедуру закупівлі за предметом «Бензин та дизельне паливо» (інформацію оприлюднено на офіційному веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» за номером UA-2021-02-03-007552-а) щодо закупівлі дизельного палива, бензину А-92 та А-95.

В електронному аукціоні прийняли участь 3 учасників, що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій. Електронною системою визначено учасника з найбільш економічно вигідною ціновою пропозицією - ТОВ «Київ Інвест Груп».

На підставі протокольного рішення уповноваженої особи КП «Спецеко» С.М. Першина № 168 від 22.02.2021 замовником оприлюднено повідомлення про намір укласти договір на постачання бензину та дизельного палива з переможцем - ТОВ «Київ Інвест Груп».

У подальшому між КП «Спецеко» (як споживачем) та ТОВ «Київ Інвест Груп» (як постачальником) укладено договір від 05.03.2021 № Т/Т2021-18/КО на постачання на загальну суму 3 368 500, 00 грн (з ПДВ), загальний обсяг дизельного пального 130 000 л, по ціні 23,30 грн/л (з ПДВ), загальний обсяг бензину А-92 10 000 л, по ціні 22,30 грн/л (з ПДВ) та загальний обсяг бензину А-95 5000 л, по ціні 23,30 грн/л (з ПДВ).

Пунктом 13 договору поставки передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з даними веб-сайту «Prozorro» у подальшому між сторонами укладено:

- Додаткову угоду від 18.03.2021 № 1 до договору;

- Додаткову угоду від 25.03.2021 № 2 до договору;

- Додаткову угоду від 01.04.2021 № 3 до договору;

- Додаткову угоду від 01.07.2021 № 4 до договору;

- Додаткову угоду від 29.07.2021 № 5 до договору;

- Додаткову угоду від 20.09.2021 № 6 до договору.

Частиною із зазначених додаткових угод (додаткові угоди №№ 1, 2, 4) було збільшено первісну ціну товару за договором, яка була визначена за результатами відкритих торгів.

Необхідність укладання зазначених додаткових угод до договору сторонами обґрунтовано пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

На думку прокурора, додаткові угоди №№ 1, 2, 4 укладено з істотним порушенням Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону), а тому на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України вони підлягають визнанню недійсними.

Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Так, за п 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінити умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, за твердженнями прокуратури, що укладення додаткових угод, правовою підставою зміни ціни в яких визначено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зумовили зміну істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару понад 10% від ціни, визначеної в договорі № Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021), що є прямим порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та підставою для визнання їх недійсними.

Позивач-1 у своїх письмових поясненнях стверджував, що на відміну від комунальних установ, закладів, організацій, які створюються без мети отримання прибутку і розпоряджаються виключно коштами, виділеними з місцевого бюджету, комунальні підприємства здійснюють комерційну (прибуткову) діяльність. Прибуток від цієї діяльності не є частиною місцевого бюджету та використовується підприємством, зокрема, і для покриття витрат з придбання бензину та дизельного пального. Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області підтримує в повному обсязі позицію Комунального підприємства «СпецЕко» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

У свою чергу, позивач-2 доводи прокуратури підтримав у повному обсязі та наголосив, що на момент укладення спірних додаткових угод сторони не мали належного документального підтвердження коливання ціни, а подані під час судового розгляду нові інформаційні довідки та висновок експертизи не можуть усунути цей недолік та легалізувати порушення, яке вже було допущене під час їх укладення.

Відповідачі проти позовних вимог заперечували у повному обсязі та посилалися, здебільшого, на наступне:

- укладеними до договору поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 додатковими угодами, у тому числі спірними додатковими угодами №1, №2, №4, сторонами договору було змінено не лише ціну за одиницю товару, визначеного у специфікації, а й також зменшувалась кількість та загальна вартість товару для закупівлі по кожній окремо з наведених у специфікації товарної позиції (дизельне паливо, бензин А-95, бензин А-92), загальна сума договору, виключено повністю зі специфікації одну з позицій товару у зв`язку з відсутністю у покупця потреби для закупівлі, змінювались джерела фінансування закупівлі;

- додатковими угодами поступово зменшувалась визначена у специфікації загальна вартість товару та сума договору (п. 3.2), а саме: на дату укладення договору поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 - 3368500,00 грн.; на дату укладення додаткової угоди №1 від 18.03.2021 - 3368300,00 грн.; на дату укладення додаткової угоди №2 від 25.03.2021 - 3368200,00 грн.; на дату укладення додаткової угоди №4 від 01.07.2021 - 3367929,00 грн.; на дату укладення додаткової угоди №6 від 20.09.2021 - 3275129,00 грн;

- умови договору відповідають змісту тендерної пропозиції, договір укладено з дотриманням вимог ч. 4 ст. 41 Закону;

- спеціальним Законом встановлено перелік підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, до яких відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону віднесено випадки, коли відбувається збільшення ціни за одиницю товару;

- наявність обставин значного коливання цін на ринку на пальне у бік збільшення (зростання) підтверджується наявними у справі доказами, які відповідно до ст. 86 ГПК України під час оцінки судом доказів підлягають врахуванню у сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді № 3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави.

У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель (відкритих торгів), пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 924/524/24).

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Північно-східного офісу Держаудитслужби наголошує, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів становлять суспільний інтерес, а недійсність додаткових угод до договору постачання, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідають.

Прокурор вважає, що зазначені у позові порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» завдають шкоди територіальній громаді у вигляді незаконних витрат коштів, унеможливлюють раціональне та ефективне використання місцевих коштів і здатне спричинити істотної шкоди інтересам територіальної громади. На даний час, внаслідок порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» проведено закупівлю товару за бюджетні кошти та укладено оспорювані додаткові угоди, виконання умов яких призвело до неправомірного, нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів та створило незаконну практику укладення додаткових угод в обхід названого Закону.

Окрім того, за твердженнями прокуратури, внаслідок виконання фінансових зобов`язань за додатковими угодами порушено обов`язок держави Україна перед своїми громадянами щодо принципу ефективного, обґрунтованого витрачання відповідними суб`єктами бюджетних коштів, захисту та недопущення недобросовісної конкуренції, дискримінації під час здійснення публічних закупівель.

Тобто прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави укладенням оспорюваних додаткових угод усупереч вимогам чинного законодавства та інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу постачання та відповідно надмірної сплати бюджетних коштів.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, зокрема, що до повноважень міської ради належить питання розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету, прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.

Для реалізації наданих повноважень органу місцевого самоврядування мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Тобто, Горішньоплавнівська міська рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів становить інтерес територіальної громади в особі Горішньоплавнівської міської ради.

У той же час, Комунальне підприємство «СПЕЦЕКО» створене на підставі рішення сорок третьої сесії міської ради п`ятого скликання від 16.12.2009, здійснює свою діяльність у відповідності до Статуту, затвердженого рішенням Горішньоплавнівської міської ради від 14.09.2021.

Відповідно до статуту Підприємство є самостійною юридичною особою та має право виступати від свого імені у судах загальної юрисдикції, господарському, адміністративному та третейському судах. Управління майном підприємства здійснює Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Оскільки засновником КП «СПЕЦЕКО» та власником його майна є територіальна громада в особі Горішньоплавнівської міської ради, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання міського бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Обґрунтовуючи обставини визначення в якості позивача-2 Держаудитслужби, прокурор наводив наступні обставини.

Відповідно до статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов`язання щодо усунення порушення.

Закупівлі також перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту.

У пункті 8 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до Положення про Північно-Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого Наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23, Північно-Східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи - управління в Луганській, Полтавській, Сумській областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Офіс здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління. Офіс здійснює контроль за діяльністю управлінь (п. 7 Положення про Північно-Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого Наказом Держаудитслужби від 02.06.2016).

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону, державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Управлінням Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, що діє в структурі позивача-2, проведено перевірку закупівлі UA-2021-02-03-007552-a КП«СПЕЦЕКО», за результатами якого складено Акт від 04.02.2022 № 201631-25/1.

Оскільки саме на Держаудитслужбу покладено повноваження щодо здійснення моніторингу закупівель протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання, то прокурор вважає її належним позивачем.

Крім того, на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Кременчуцькою окружною прокуратурою скеровано відповідні повідомлення про стверджуване порушення інтересів держави. Разом з тим, протягом розумного строку достатні заходи, спрямованих на захист інтересів держави, зокрема шляхом самостійного звернення до суду з позовом в інтересах держави не вжито.

З метою підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді 12.11.2024 Кременчуцькою окружною прокуратурою за вих. № 52-16172вих-24та № 52-16171вих-24на адресу позивачів скеровано повідомлення про виявлені прокуратурою порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель та надано розумний строк для вжиття відповідних заходів.

У відповідь на повідомлення прокурора про стверджуване порушення інтересів держави Горішньоплавнівська міська рада листом від 29.11.2024 за № 03-22/5016/2683 повідомила, що КП «Спецеко» є самостійною юридичною особою; міською радою не вбачається правових підстав для подання позовної заяви зі стягнення коштів до бюджету.

Листом від 04.12.2024 Північно-східний офіс Держаудитслужби повідомив, що на території Полтавської області повноваження органу Держаудитслужби здійснює відповідне Управління; наведена інформація врахована та буде досліджена Управлінням Північно-Східного офісу в Полтавській області з наданням подальшої відповіді.

Згідно з листом Управління Північно-Східного офісу в Полтавській області від 09.12.2024 останнім здійснено перевірку закупівель, проведених КП «Спецеко», та встановлено відповідні порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі»; Аудитслужба не наділена повноваженнями звертатися до суду щодо стягнення вказаних коштів.

Незважаючи на наявні порушення вимог законодавства, Горішньоплавнівська міська рада, Північно-Східний офіс Держаудитслужби як уповноважені суб`єкти у спірних правовідносинах, самостійно не звернулись з позовом про стягнення надмірно сплачених коштів та визнання недійсними додаткових угод

Таким чином, невжиття компетентними органами протягом розумного строку після отримання повідомлення окружної прокуратури заходів, спрямованих на самостійне звернення до суду з позовом в інтересах держави, є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. (Постанова Верховного Суду 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів щодо захисту інтересів держави, які є розпорядниками бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася закупівля палива за договором, та які зобов`язані ефективно і раціонально використовувати бюджетні кошти, в тому числі реагувати на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси територіальної громади.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив позивачів за пред`явленим ним до суду позовом, оскільки Горішньоплавнівська міська рада є розпорядниками бюджетних коштів, а Північно-Східний офіс Держаудитслужби є контролюючим органом у сфері публічних закупівель.

Оскільки прокуратура належним чином обґрунтувала наявність підстав для подання позову до суду та необхідність захисту інтересів держави, то суд вважає за необхідне розглянути спір по суті та встановити наявність/відсутність підстав для визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (далі також - Закон №922-VІII).

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону №922-VІII відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті першої цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону №922-VІII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною четвертою статті 41 Закону №922-VІII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону №922-VІII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VІII, чинній на момент укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VІII(у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VІII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий правовий висновок також був викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VІII (у редакції Закону № 114-ХІ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;

- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.

Втім, як було наголошено під час розгляду справи по суті, 24.06.2026 набрав чинності Закон України «Про публічні закупівлі» № 4888-IX від 27.05.2026.

Згідно з п. 1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності, крім:

- пункту 18 частини першої статті 1, пункту2 частини першої статті 16 і статті 18, які вводяться в дію з дня набрання чинності законом про внесення змін до цього Закону щодо врегулювання питань, пов`язаних з укладенням зарезервованих контрактів;

- пункту 7, підпунктів 9, 11 та абзаців першого, четвертого-одинадцятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом;

- підпункту 1 та абзаців другого, третього, дванадцятого-сімдесят дев`ятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію через два місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з п. 7 підпункту 13 пункту 10 цього розділу, положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.

У той же час, в новій редакції п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін);

Тобто, наведеними вище змінами до законодавства чітко врегульовано питання збільшення ціни за одиницю товарів, як істотної умови договорів про закупівлю. Вказані зміни скасовують обмеження щодо можливості внесення змін не більше ніж на 10 відсотків в сукупності, а передбачає можливість збільшувати ціну товару на 10 відсотків у кожному окремому випадку.

Після набрання чинності наведеними положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» № 4888-IX, правова позиція Великої палати Верховного Суду, викладена у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 не може бути застосована у даній справі, оскільки не є релевантною до спірних правовідносин та не враховувала законодавчих змін (адже їх на той час не існувало).

Під час розгляду справи по суті прокурор та представник Держаудитслужби наголошували, що зміни до законодавства у сфері публічних закупівель жодним чином не впливають на обґрунтованість заявленого позову та на факт порушення інтересів держави. Адже зміни істотних умов договору, укладеного за результатами відкритих торгів, мають не тільки відповідати розміру, передбаченому ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а й мають бути обґрунтованими та доведеними сторонами правочину при внесенні змін.

Держаудитслужба вважає, що на момент укладення спірних додаткових угод сторони не мали належного документального підтвердження коливання ціни, а подані під час судового розгляду нові інформаційні довідки та висновок експертизи не можуть усунути цей недолік та легалізувати порушення, яке вже було допущене під час їх укладення.

Згідно із частиною першою ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною першоюстатті статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановлено під час розгляду справи, за умовами п. 1.5. договору поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талонами) на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.

Згідно з п. 3.1. договору поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 ціна 1 літра Товару зазначена в Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Положеннями п. 3.3. договору поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 визначено, що фінансування закупівлі здійснюється за рахунок власних коштів Покупця в розмірі 1070800.00 грн, за рахунок коштів місцевого бюджету по КПКВК 1216030 (Благоустрій міст, сіл і селищ) в розмірі 394100,00 грн, по КПКВК 1217461 (Утримання та розвиток автомобільних доріг та дорожньої інфраструктури за рахунок коштів МБ) в розмірі 932000,00 грн, по КПКВК 1218311 (Охорона та раціональне використання природних ресурсів) в розмірі 505600,00 грн, по КПКВК 1217412 (Регулювання цін на послуги місцевого транспорту) в розмірі 466000,00 грн.

Відповідно до 4.1. договору оплата Товару здійснюється Покупцем протягом тридцяти календарних днів після отримання Покупцем Товару в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в договорі реквізити Постачальника в порядку статті 49 Бюджетного кодексу України.

Умовами п. 5.2. договору поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 визначено місце поставки (передачі) товарів: АЗС Постачальника в м. Горішні Плавні Полтавської області.

- Передача Покупцю Товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника в м. Горішні Плавні Полтавської області шляхом заправки автомобілів Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця довірчого документу (стретч-картки).

- Стретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених стретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено стретч-картці.

Умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов`язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений в довірчому документі (п. 5.3. договору).

Надалі додатковою угодою №1 від 18.03.2021 сторони договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дійшли до взаємної згоди збільшити ціну за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку без збільшення загальної суми договору, зменшити фінансування закупівлі за рахунок власних коштів покупця на 200,00 грн, викладено п. 3.2., 3.3. договору у новій редакції.

Додатковою угодою №1 (п. 2) викладено специфікацію (Додаток №1 до договору поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 р.) в новій редакції, згідно з якою: загальна сума договору: 3368300,00 грн, з яких:

- дизельне паливо: використано по кількості - 6000 л, використана сума - 139800,00 грн. (з ПДВ), залишок - 113000 л, нова ціна - 25,60 грн/л (з ПДВ) на суму 3032600,00 грн. (з ПДВ);

- бензин А-95: залишок по кількості - 4500 л, нова ціна - 25,60 грн/л (з ПДВ) на суму 115200,00 грн. (з ПДВ);

- бензин А-92: залишок по кількості - 9000 л, нова ціна - 24,50 грн/л (з ПДВ) на суму 220500,00 грн. (з ПДВ).

Додаткову угоду №1 від 18.03.2021 укладено на підставі довідки Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» (далі - ДП «Держзовнішінформ») від 17.03.2021 № 122/193, в якій відображено інформацію про рівень роздрібних цін на бензин А-92, бензин А-95, дизельне пальне та газове паливо по ринку Полтавської області станом на дату - 15.03.2021, яка була надана листом ТОВ "Київ Інвест Груп" від 18.03.2021 № 18-03/21.

Додатковою угодою № 2 від 25.03.2021 сторони договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дійшли до взаємної згоди збільшити ціну за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку без збільшення загальної суми договору, зменшити фінансування закупівлі за рахунок власних коштів покупця на 100,00 грн. (Сто грн. 00 коп.), викладено п. 3.2., 3.3. договору у новій редакції.

Додатковою угодою №2 (п. 2) викладено специфікацію (Додаток №1 до договору поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 р.) в новій редакції, згідно з якою: загальна сума договору: 3368200,00 грн, з яких:

- дизельне паливо: використано по кількості - 21000 л, використана сума - 532800,00 грн. (з ПДВ), залишок - 91520 л, нова ціна - 27,50 грн/л (з ПДВ) на суму 2516800,00 грн. (з ПДВ);

- бензин А-95: залишок по кількості - 4000 л, нова ціна - 28,10 грн/л (з ПДВ) на суму 112400,00 грн. (з ПДВ);

- бензин А-92: залишок по кількості - 8000 л, нова ціна - 26,90 грн/л (з ПДВ) на суму 215200,00 грн. (з ПДВ).

Додатковою угодою №4 від 01.07.2021 сторони договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дійшли до взаємної згоди збільшити ціну за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку без збільшення загальної суми Договору та зменшити фінансування закупівліза рахунок власних коштів покупця на 271,00 грн, викладено п. 3.2., 3.3. договору у новій редакції.

Додатковою угодою №4 (п. 2) викладено специфікацію (Додаток №1 до договору поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 р.) в новій редакції, згідно з якою: загальна сума договору: 3367929,00 грн. (Три мільйони триста шістдесят сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять грн. 00 коп.), з яких:

- дизельне паливо: використано по кількості - 71000 л, використана сума - 1898800,00 грн. (з ПДВ), залишок - 41510 л, нова ціна - 27,90 грн/л (з ПДВ) на суму 3056929,00 грн. (з ПДВ);

- бензин А-95: залишок по кількості - 3200 л, нова ціна - 29,00 грн/л (з ПДВ) на суму 92800,00 грн. (з ПДВ);

- бензин А-92: використано по кількості - 6000 л, використана сума - 161400,00 грн. (з ПДВ), залишок - 2000 л, нова ціна - 28,40 грн/л (з ПДВ) на суму 218200,00 грн. (з ПДВ).

Підставою зміни цін за додатковою угодою №4 слугували дані цінової довідки ДП «Держзовнішінформ» від 29.06.2021 № 122/399, в якій відображено інформацію про рівень роздрібних цін на бензин А-92 та дизельне пальне по ринку Полтавської області станом на 25.06.2021 та цінової довідки ДП "Держзовнішінформ" від 30.06.2021 №122/399-2, в якій відображено інформацію про рівень роздробних цін набензин А-95 та СПБТ по ринку Полтавської області станом на 25.06.2021, надані листом ТОВ "Київ Інвест Груп" від 01.07.2021 № 01-76/21.

Крім оспорюваних прокурором у цій справі додаткових угод №1, №2, №4, до договору поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 його сторонами були укладені також додаткові угоди, якими внесені зміни до договору, а саме:

- додаткова угода №3 від 01.04.2021, якою у зв`язку із зміною джерел фінансування закупівлі по місцевому бюджету, сторони домовились збільшити суму коштів місцевого бюджету за цим договором по КПКВК 1217412 (Регулювання цін на послуги місцевого автотранспорту) на 223 800,00 грн та викладено п. 3.3. договору у відповідній новій редакції;

- додаткова угода №5 від 29.07.2021, якою у зв`язку із зміною джерел фінансування закупівлі по місцевому бюджету, сторони домовились збільшити суму коштів місцевого бюджету за цим договором по КПКВК 1216030 (Благоустрій міст, сіл і селищ) на 400 000,00 грн, збільшити суму коштів місцевого бюджету за цим договором по КПКВК 1218311 (Охорона та раціональне використання природних ресурсів) на 302 729,00 грн, відповідно зменшити фінансування за рахунок власних коштів на 452 729,00 грн, зменшити фінансування КПКВК 1217461 (Утримання та розвиток автомобільних доріг та дорожньої інфраструктури за рахунок коштів МБ) на 250 000,00 грн та викладено п. 3.3. договору у відповідній новій редакції.

Також додатковою угодою №6 від 20.09.2021, у зв`язку з відсутністю у Покупця потреби бензину А-95, Сторони дійшли взаємної згоди зменшити загальну суму Договору на 115 200,00 грн та викладено пункти 3.2-3.3 Договору у відповідній новій редакції.

При цьому, додатковою угодою №6 від 20.09.2021 (п. 2) викладено специфікацію (Додаток №1 до договору поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 р.) в новій редакції, згідно з якою: загальна сума договору: 3275129,00 грн, з яких:

- дизельне паливо: використано по кількості - 71000 л, використана сума - 1898800,00 грн. (з ПДВ), залишок - 41510 л, нова ціна - 27,90 грн/л (з ПДВ) на суму 3056929,00 грн. (з ПДВ);

- бензин А-92: використано по кількості - 6000 л, використана сума - 161400,00 грн (з ПДВ), залишок - 2000 л, нова ціна - 28,40 грн/л (з ПДВ) на суму 218200,00 грн. (з ПДВ).

Тобто додатковою угодою №6 від 20.09.2021 сторонами договору повністю виключено з переліку товарів, визначених у специфікації, одну з товарних позицій - бензин А-95, зменшивши одночасно загальну суму договору (п. 3.2) до остаточної - 3275129,00 грн.

З наведеного слідує, що укладеними до договору поставки № Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 додатковими угодами, у тому числі спірними додатковими угодами №1, №2, №4, сторонами договору було змінено не лише ціну за одиницю товару, визначеного у специфікації, а й також зменшувалась кількість та загальна вартість товару для закупівлі по кожній окремо з наведених у специфікації товарної позиції (дизельне паливо, бензин А-95, бензин А-92), загальна сума договору, виключено повністю зі специфікації одну з позицій товару у зв`язку з відсутністю у покупця потреби для закупівлі, змінювались джерела фінансування закупівлі.

Зазначеними додатковими угодами одночасно вносились зміни до договору в частині зміни джерел фінансування закупівлі, визначених у п. 3.3. договору поставки №Т/ Т2021-18/КО від 05.03.2021.

Також цими додатковими угодами поступово зменшувалась визначена у специфікації загальна вартість товару та сума договору (п. 3.2), а саме: на дату укладення договору поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 - 3368500,00 грн.; на дату укладення додаткової угоди №1 від 18.03.2021 - 3368300,00 грн.; на дату укладення додаткової угоди №2 від 25.03.2021 - 3368200,00 грн.; на дату укладення додаткової угоди №4 від 01.07.2021 - 3367929,00 грн.; на дату укладення додаткової угоди №6 від 20.09.2021 - 3275129,00 грн.

З наведених обставин вбачається, що кожне збільшення ціни товару (зокрема внаслідок укладення оспорюваних угод №№ 1,2,4) не перевищувало 10%, а загалом за результатом укладення таких угод склало:

- 27,3; на бензин А-92;

- 24,4% на бензин А-95;

- 19,7% на дизельне пальне.

Тобто, розмір внесених відповідачами змін до договору №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону № 4888-IX від 27.05.2026.

У свою чергу, наявність обставин значного коливання цін на ринку на пальне у бік збільшення (зростання) підтверджується наявними у справі доказами, зокрема:

- висновком експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 30/12/2025 від 30.12.2025, , з урахуванням наданих відповідачем-2 зведених даних про рівень коливання цін на ринку бензину А-92, бензину А-95, дизельного;

- інформацією, наданою суб`єктами господарювання на адвокатські запити представника відповідача-2 щодо цін продажу та/або пропонування до продажу дизельного палива, бензину марки А-95, бензину марки А-92 на відповідні дати і на відповідних умовах, засвідчені якісні копії документів про якість (паспортів якості) палива: дизельного палива, бензину марки А-95, бензину марки А-92, що поставлялося за договором поставки від 05.03.2021 № Т/Т2021-18/КО (надані з клопотанням про долучення доказів Вих. № 29/10-1 від 29.10.2025);

- висновками за результатами цінового моніторингу Кременчуцького відділення Полтавської ТПП № П - 8 від 31.01.2025 та № П - 15 від 25.02.2025, якими підтверджується ринкові ціни на пальне на дати укладення договору поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 та укладення до нього додаткових угод №1 від 18.03.2021,№2 від 25.03.2021, №4 від 01.07.2021, коливання цін дизельного палива, бензину А-95, А-92 на ринку з дати укладення договору поставки по дати укладення спірних додаткових угод;

- публічною інформацією Державної служби статистики України про середні споживчі ціни на товари послуги в цілому по Україні та по Полтавській області (за місцем закупівлі товарів) у розрізі видів товарів: бензин А-92, бензин А-92, дизельне паливо за 2021 рік з даними по кожному місяцю, що відповідають періоду укладення договору поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 та додаткових угод до нього № 1 від 18.03.2021, № 2 від 25.03.2021, № 4 від 01.07.2021, з офіційного веб-сайту Державної служби статистики України https://www.ukrstat.gov.ua (інформація знаходиться у вільному доступі за посиланням: https://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2018/ct/sctp/Arch_sctp_u.htm);

- даними інформаційного ресурсу «Мінфін» https://index.minfin.com.ua/ про середні ціни на пальне по України та Полтавській області з інформацією про ринкові ціни на пальне та відображенням динаміки коливання цін (за березень 2021 р., липень 2021 р.), тобто на відповідні дати укладення договору поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021, додаткових угод до нього №1 від 18.03.2021, №2 від 25.03.2021, №4 від 01.07.2021. Інформація знаходиться у вільному доступі за посиланнями: https://index.minfin.com.ua/ua/markets/fuel/reg/poltavskaya/2021-03/, https://index.minfin.com.ua/ua/markets/fuel/reg/poltavskaya/2021-07/;

При цьому, під час укладення додаткових угод №1, №2, №4 до договору поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 сторонами договору враховано, зокрема наявність листа ТОВ «Київ Інвест Груп» від 18.03.2021 № 18-03/21, довідки ДП «Держзовнішінформ» від 17.03.2021 № 122/193, листа ТОВ «Київ Інвест Груп» від 25.03.2021 № 25-03/21, листа ТОВ «Київ Інвест Груп» від 01.07.2021 № 01-76/21, довідки ДП «Держзовнішінформ» від 29.06.2021 № 122/399.

У той же чач, висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 30/12/2025 від 30.12.2025 було надано оцінку під час дослідження доказів з урахуванням положень ст. 104 Господарського процесуального кодексу України та встановлено, що він містить конкретні дані рівня коливання (зростання) цін на ринку за період від дати укладення договору № Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 до дати укладення до нього додаткових угод №1, №2, №4 саме на умовах поставки та оплати цих товарів, передбачених цим договором, а також на конкретні дати укладення зазначеного договору та додаткових угод до нього.

Як слідує з висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 30/12/2025 від 30.12.2025, відповідно до паспорта міста опублікованого на сайті Горішньоплавнівської міської територіальної громади, площа м. Горішні Плавні складає 111 км.кв, наявне населення на 01.01.2025 - 51 292 особи. За даними картографічного сервісу Google Maps на території міста Горішні Плавні розташовано чотири автозаправні станції, а саме: АЗС «Барс», АГЗС «Барс», АЗС «УКРНАФТА» (вул. Дніпровська, 11), АЗК «AUTOTRANS» (вул. Дніпровська, 24).

Тому, в якості об`єктів порівняння, можуть бути використані дані щодо пропонування до продажу бензину автомобільного А-92, А-95 та палива дизельного, від суб`єктів господарювання, які мали АЗС на території м. Горішні Плавні Кременчуцький район Полтавська область. До таких суб`єктів господарювання можна віднести АТ «УКРНАФТА» (АЗС «УКРНАФТА») та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ АВТОТРАНС-ОЙЛ» (АЗС «AUTOTRANS»).

Відповідно, в якості об`єктів порівняння, використовувалась інформація надана АТ «УКРНАФТА» (лист АТ «УКРНАФТА» від 15.09.2025 №01/01/07/12-02/01/14848, лист АТ «УКРНАФТА» від 26.08.2025 №01/01/07/12-02/01/1792, лист АТ «УКРНАФТА» від 26.09.2025 №01/01/07/12-02/01/21), ТОВ «УКРНАФТА-ПОСТАЧ» (лист ТОВ «УКРНАФТА-ПОСТАЧ» від 17.09.2025 №1257, лист ТОВ «УКРНАФТА-ПОСТАЧ» від 29.08.2025 №1187, лист ТОВ «УКРНАФТА-ПОСТАЧ» від 25.09.2025 №1289) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ АВТОТРАНС-ОЙЛ» (лист ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ АВТОТРАНС-ОЙЛ» від 28.08.2025 №1151).

Відповідач-2 під час розгляду справи також наголошував, що з наявних АЗС на території на території м. Горішні Плавні Полтавської області АЗС «Барс», АГЗС «Барс» належать відповідачу-1 у справі (ТОВ «Київ Інвест Груп»).

Таким чином, придбання КП «СпецЕко» бензину А-92, бензину А-95, дизельного палива на умовах, визначених договором поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021, на території м. Горішні Плавні Полтавської області, в якості альтернативи було можливим лише на двох інших АЗС, які не належать відповідачу-1, а саме: в АТ «УКРНАФТА» - АЗС «УКРНАФТА» (вул. Дніпровська, 11) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ АВТОТРАНС-ОЙЛ» - АЗК «AUTOTRANS» (вул. Дніпровська, 24).

Разом з тим, як слідує із листів АТ «УКРНАФТА» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ АВТОТРАНС-ОЙЛ», які долучені до матеріалів справи, на дати укладення відповідачами договору поставки №Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 та спірних додаткових угод до нього № 1 від 18.03.2021, № 2 від 25.03.2021, № 4 від 01.07.2021 ціна за одиницю товару бензину А-92, бензину А-95, дизельного палива, яка пропонувалась вказаними суб`єктами господарювання на території м. Горішні Плавні Полтавської області, була вищою за ціну, що визначена в укладеному відповідачами договорі поставки та спірних додаткових угодах до нього.

Таким чином, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що внесення змін до договору № Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 шляхом укладення спірних додаткових угод було зумовлено об`єктивною зміною ціни товару на ринку та здійснено за наявності належного документального обґрунтування такої зміни.

Надані відповідачами документи, які були підставою для укладення відповідних додаткових угод, підтверджують наявність обставин, з якими пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» пов`язує можливість зміни ціни за одиницю товару. При цьому сукупне збільшення ціни за одиницю товару внаслідок укладення спірних додаткових угод не перевищило встановленої законом межі.

За таких обставин доводи прокурора та Держаудитслужби щодо відсутності належних підстав та документального підтвердження необхідності внесення змін до договору не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, прокурором належним та допустимими доказами не доведено порушення інтересів держави внаслідок укладення додаткових угод №№ 1,2,4 до договору поставки № Т/Т2021-18/КО від 05.03.2021 та наявність підстав для визнання їх недійсними й стягнення безпідставно сплачених коштів. Позов Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Північно-Східного офісу Держаудитслужби не підлягає задоволенню.

У той же час, суд звертає увагу, що відповідачем-1 у відзиві було заявлено про пропуск прокурором строку позовної давності.

Як стверджував відповідач-1 строк давності розпочався 22.09.2021, а закінчився 22.09.2024. У той час як позов подано 13.01.2025. Такі доводи підтримав і представник відповідача-2.

Прокурор, проти пропуску строку давності заперечив й вказав, що строк розпочався з 04.02.2022 - з дати Акта про результати перевірки КП «Спецеко» (дата виявлення порушення органом державного контролю). Крім того, прокурор зауважив, що перебіг строку давності зупинявся на період дії карантину. Доводи прокурора підтримав представник Держаудитслужби.

Відповідно до статті 256, частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини у справах "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 березня 2019 року в справі №669/420/16-ц).

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, суд наголошує, що перш ніж застосувати позовну давність, необхідно з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Однак, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даного позову в зв`язку з його необґрунтованістю, заявлена позовна давність не підлягає застосуванню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.

Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з`ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК УКраїни.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , покладаються на Кременчуцьку окружну прокуратуру Полтавської області.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 104, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Північно-Східного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" відмовити.

2. У задоволенні позову Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Північно-Східного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.07.2026 року.

Суддя Ю.О.Підченко