Ухвала суду № 138535088, 22.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1618/26

№ 1-кс/183/1094/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Самар

Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , особи, яка подала скаргу ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 18 липня 2026 року про відмову в задоволенні клопотання про проведення додаткового допиту свідка,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого, у якій просить скасувати постанову слідчого Самарівського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 18 липня 2026 року про відмову у задоволенні його клопотання від 16 липня 2026 року про проведення додаткового допиту свідка ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12026042350000249 та зобов`язати уповноваженого слідчого повторно розглянути вказане клопотання.

У судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення скарги, зазначила, що постанова слідчого є законною та обґрунтованою, а доводи ОСОБА_4 , наведені у скарзі є безпідставними.

Вислухавши особу, яка подала скаргу та прокурора, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

У провадженні СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження від 20 лютого 2026 року №12026042350000249 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

16 липня 2026 року ОСОБА_4 подано слідчому клопотання про проведення додаткового допиту свідка ОСОБА_6 , в якій зазначено про необхідність постановки свідку конкретних запитань, необхідних для усунення істотних суперечностей у її раніше наданих показаннях, перевірки достовірності повідомлених нею відомостей та встановлення фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження. Необхідність проведення такого допиту була зумовлена тим, що показання свідка містили істотні неузгодженості, а відповіді на запропоновані у клопотанні запитання могли підтвердити або спростувати обставини, які безпосередньо стосуються предмета доказування у даному кримінальному провадженні.

Постановою слідчого Самарівського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 18 липня 2026 року відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання.

В оскаржуваній постанові слідчий зазначив, що на теперішній час у слідчого перебуває на виконанні клопотання про проведення додаткових допитів свідків - членів робочої групи із зазначенням ряду запитань, сформульованих ОСОБА_4 . На виконання вказаного клопотання було проведено додатковий допит свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Під час додаткового допиту свідка ОСОБА_6 надала відповіді на запитання слідчого:

У зв`язку з тим, що Управління соціального захисту населення було зобов`язано рішенням суду повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 13 травня 2024 року та здійснити комплексне визначення ступеня його індивідуальних потреб, які можуть свідчити про необхідність надання соціальних послуг з догляду на професійній основі відповідно до показників, визначених додатком 2, на виконання рішення суду робочою групою у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_4 . Перед проведенням комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_4 були скеровані відповідні письмові повідомлення із зазначенням необхідності та дати проведення вказаних дій. ОСОБА_4 було належним чином проінформовано, а також погоджено час проведення в ході телефонної розмови. У ході проведення комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_4 будь-яка особа не надавала вказівок щодо порядку здійснення анкетування. Анкетування проводилося методом опитування самого ОСОБА_4 , після чого отримані дані були співставлені з результатами безпосереднього спостереження за його поведінкою та станом. На підставі узагальнених результатів опитування та спостереження робочою групою було здійснено колегіальне обговорення, але в той день оцінка потреб ОСОБА_4 не була завершена у зв`язку з його скаргой на погіршення стану здоров`я. Порядок проведення визначення ступеня індивідуальних потреб особи здійснювався виключно відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1040, а також згідно з положеннями додатку 2 до зазначеного Порядку. До проведення комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_4 були залучені члени робочої групи, а також головний спеціаліст - юрисконсульт ОСОБА_9 та сімейний лікар ОСОБА_10 . В подальшому ОСОБА_4 у агресивній формі висловив вимогу залишити його місце проживання особам, які не входять до складу робочої групи. З огляду на висловлену вимогу заявника, сімейний лікар ОСОБА_10 та головний спеціаліст - юрисконсульт ОСОБА_9 не були присутні під час безпосереднього проведення комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб. Крім того, відповіді, надані ОСОБА_4 під час проведення комплексного визначення ступеня його індивідуальних потреб, були враховані при складанні відповідного висновку. Водночас, з огляду на результати безпосереднього фактичного спостереження за особою, робочою групою було встановлено іншу суму балів, ніж та, яку бажав отримати ОСОБА_4 . У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 повідомив про погіршення стану здоров`я 03.10.2025 року, робоча група здійснювала повторний виїзд 17.10.2025 з метою завершення проведення комплексного визначення індивідуальних потреб особи. ОСОБА_4 був проінформований про дату та час запланованої дії, а також мету повторного виїзду. На момент виїзду 17.10.2025 року за адресою проживання ОСОБА_4 двері робочій групі не відчинили, на телефонні дзвінки ОСОБА_4 та його дружина не відповідали, у зв`язку з чим робочою групою було прийнято рішення завершити проведення комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_4 за показниками, згідно з додатком 2 до порядку методом безпосереднього спостереження за особою, з урахуванням реальних дій ОСОБА_4 , які спостерігалися робочою групою за результатами виїзду 03.10.2025. Фактично відповідний висновок був складений 17.10.2025 року в приміщенні УСЗН представниками робочої групи.

Також слідчий в постанові зазначив, що в ході досудового розслідування під час додаткового допиту свідка ОСОБА_7 , вказала, що висновок за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб не складається в електронному вигляді, а складається виключно на паперовому бланку додатку 2 до порядку, затвердженого постановою КМУ № 1040. Заповнення бланку додатку 2 до порядку, затвердженого постановою КМУ № 1040, фактично здійснювала вона, після чого документ був підписаний усіма членами робочої групи. Документ за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_4 було остаточно заповнено у приміщенні УСЗН після виїзду 17.10.2025 року(під час заповнення були присутні члени робочої групи та заявник присутнім не був). Він не створювався в електронному форматі, оскільки відповідно до постанови КМУ № 1040 застосовується виключно паперовий бланк додаток 2 до порядку, тобто форма бланку береться безпосередньо з додатку 2 до порядку, затвердженого постановою КМУ № 1040 та використовується цей бланк після відтворення у друкованому вигляді за допомогою комп`ютера та принтер.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий вказав, що у ході досудового розслідування відповідні свідки, а саме члени робочої групи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , були допитані неодноразово, обставини, викладені у клопотанні ОСОБА_4 , були досліджені та перевірені під час проведення досудового розслідування, та дійшов висновку, що з огляду на доцільність проведення досудового розслідування, відсутня необхідність у проведенні додаткового допиту свідка ОСОБА_6 із поставленням ряду запитань, зазначених у клопотанні потерпілого, оскільки відповідні обставини вже були встановлені та досліджені слідчим у межах кримінального провадження.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Тобто, право сторони захисту ініціювати проведення слідчих (розшукових) дій є абсолютним, але питання про доцільність та необхідність їх проведення вирішується слідчим та прокурором, шляхом винесення вмотивованої постанови в порядку вимог ст. 220 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках передбачених цим кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Вимоги до змісту постанови визначені ч. 5 ст. 110 КПК України, в якій, зокрема, вказано, що в мотивувальній частині постанови повинні міститися відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Кримінально-процесуальне законодавство не передбачає обов`язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.

Слідчий суддя, проаналізувавши оскаржувану постанову, вважає, що оскаржуване рішення слідчого відповідає вимогам, встановленим ст. 110 КПК України, в мотивувальній частині наведено мотиви його прийняття з обґрунтуванням, зміст прийнятого процесуального рішення за результатами розгляду клопотання. Слідчим дотримано строк розгляду клопотання, визначений ст. 220 КПК України.

Отже, враховуючи. що оскаржувана постанова слідчого відповідає вимогам, визначеним ст. 110 КПК України, достатньо обґрунтована і мотивована, тому підстави для її скасування слідчий суддя не вбачає.

За сталою практикою Верховного Суду, яка спрямована на дотримання принципу змагальності та розподілу функцій, закріпленим у ч. 3 ст. 22 КПК України, слідчий суддя не підміняє собою сторону обвинувачення або захисту, і не визначає, яке рішення має бути прийняте він лише оцінює його законність у межах заявленої скарги, на що неодноразово наголошено Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 01.12.2022 у справі № 522/7836/21 зазначено, що слідчий суддя не має права зобов`язувати слідчого (прокурора) приймати конкретне процесуальне рішення. Аналогічна позиція викладена у рішенні ККС ВС від 05.05.2023 у справі № 188/1146/22.

Отже, зобов`язання слідчого провести конкретні слідчі дії перебуває поза межами компетенції слідчого судді, який не може переймати на себе функції слідства, оскільки вказане питання відноситься до компетенції слідчого, який в силу ч. 5 ст. 40 КПК України є самостійним у своїй процесуальній діяльності. При розгляді скарги на постанову слідчого, винесену під час досудового розслідування, слідчий суддя уповноважений розглядати питання лише щодо обґрунтованості даної постанови.

Згідно із ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу, яка може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Аналізуючи доводи особи, яка подала скаргу, підстави звернення з вказаною скаргою, дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості вимог скарги, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належним чином розглянуто слідчим у кримінальному провадженні та винесена вмотивована постанова, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 303, 304, 306, 307, 309, 372, 376 КПК України,

постановив :

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 18 липня 2026 року про відмову в задоволенні клопотання про проведення додаткового допиту свідка.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та оголошено 27 липня 2026 року о 16 год. 40 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1