Рішення № 138533310, 22.07.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/805/25

Провадження № 2/712/1508/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

представника позивача Руднічука Д.В.,

представника відповідача Кирдана А.В.,

третіх осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Лебєдєвої Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист прав споживача банківських послуг та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У січні 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Руднічук Д.В., звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача банківських послуг.

Позов мотивовано тим, що 13.06.2024 банк в односторонньому порядку припинив обслуговування карткового рахунку позивача, заблокував платіжну картку, а згодом закрив рахунок та обмежив доступ до системи «Приват24» й інших банківських послуг.

Позивач зазначає, що того ж дня на його рахунок було зараховано 23 550 грн, отриманих від продажу ОСОБА_1 криптовалюти через платформу «Binance» у рахунок повернення боргу за договором позики. На думку позивача, кошти були набуті правомірно, а банк без належної перевірки та без його згоди списав зазначену суму. Решту коштів у розмірі 53 022,63 грн після неодноразових звернень було перераховано на рахунок позивача в іншому банку.

ОСОБА_3 вважає, що відповідач не довів наявності законних підстав для припинення обслуговування, закриття рахунку, блокування картки та списання коштів, чим порушив його право власності та права споживача банківських послуг.

У зв`язку з цим позивач просить зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити обслуговування його банківського рахунку та доступ до банківських послуг, стягнути 23 550 грн безпідставно списаних коштів, 10 000 грн моральної шкоди та витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

У відзиві АТ КБ «ПриватБанк» заперечило проти задоволення позову та просило відмовити в ньому повністю.

Банк зазначив, що припинення ділових відносин із ОСОБА_3 , закриття рахунків і переказ залишку коштів були здійснені відповідно до вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу. За результатами аналізу операцій позивача було встановлено високий ризик та ознаки використання його рахунку для проведення операцій в інтересах третіх осіб, зокрема операції з переказу 23 550 грн, пов`язаної з купівлею-продажем криптовалюти через платформу «Binance».

Відповідач посилався на те, що позивач сам визнав передачу реквізитів свого рахунку іншій особі для проведення розрахунків, що суперечить умовам банківського обслуговування та правилам користування платіжною карткою. На думку банку, рахунок позивача фактично використовувався як транзитний, а проведені операції не відповідали його фінансовому стану та звичайній діяльності.

Банк також зазначив, що 05.09.2024 було прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин із позивачем, а 17.09.2024 на його заяву залишок коштів у сумі 53 022,63 грн перераховано на рахунок в іншому банку. Кошти в розмірі 23 550 грн були повернуті їх платнику, оскільки вона повідомила про помилковість переказу.

Відповідач вважав необґрунтованими вимоги про відновлення обслуговування рахунку, повернення 23 550 грн та відшкодування моральної шкоди, зазначаючи, що діяв у межах закону, договору та повноважень суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Доказів заподіяння позивачу моральної шкоди та причинного зв`язку між діями банку і заявленими наслідками, на думку відповідача, не надано.

Позиції учасників справи в судовому засіданні

У судовому засіданні представник позивача Руднічук Д.В. позовні вимоги підтримав просив задовольнити в повному обсязі з мотивів наведених у позові.

Представник відповідача Кирдан А.В. просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав наведених у відзиві.

Третя особа ОСОБА_2 пояснила, що у червні 2024 року через платформу онлайн-оголошень «OLX» опубліковувала оголошення про продаж речей її особистого вжитку. У подальшому 13.06.2024 вона перейшла за посиланням у платформі онлайн-оголошень «OLX», оскільки вважала це частиною дій для процесу продажу речі, ввела особисті дані, внаслідок чого без зміни паролю було здійснено вхід в застосунок «Приват24», та проведено платіж у сумі 23 550 грн., а саме всі грошові кошти, що станом на 13.06.2024 були на рахунку. Вона не мала на меті, переходити за посиланням, здійснювати жодні перерахунки із свого особистового карткового рахунку. У зв`язку із перерахуванням коштів із рахунку вона звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» із повідомленням про неправомірне перерахування коштів із її рахунку, опісля розгляду її заяви, на рахунок були повернені усі кошти, що були до моменту здійснення неправомірних дій, у зв`язку із цим вона не зверталась до органу Національної поліції України із повідомленням про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Жодна із осіб, зокрема учасників справи, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 вона не знає і у договірні відносини з ними не вступала.

Третя особа ОСОБА_1 пояснив, що 30.04.2024 між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого він отримав від позивача грошові кошти в сумі 25 000 грн та зобов`язався повернути їх протягом трьох місяців.

З метою погашення заборгованості за договором позики у червні 2024 року він вирішив продати належну йому криптовалюту через платформу «Binance», однак на той час не мав можливості отримати кошти на власний банківський рахунок у зв`язку з тимчасовим обмеженням користування його платіжною карткою. У зв`язку із цим він домовився з ОСОБА_3 , що кошти від продажу криптовалюти будуть зараховані безпосередньо на картковий рахунок позивача та зараховані в рахунок повернення позики. Після отримання згоди позивача він зазначив у платіжних реквізитах ордера на платформі «Binance» номер карткового рахунку ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 пояснив, що 13.06.2024 створив на платформі «Binance» ордер на продаж 550,48 USDT за українську гривню за курсом 42,69 грн за один USDT. Загальна сума, яка мала бути сплачена покупцем за криптовалюту, становила 23 550 грн. Продаж здійснювався через механізм Р2Р-торгівлі, за умовами якого покупець перераховує продавцю обумовлену суму в національній валюті на вказаний банківський рахунок, після чого продавець, переконавшись у надходженні коштів, підтверджує операцію та переводить покупцю криптовалюту.

На створений ним ордер відгукнулася ОСОБА_4 , яка й раніше купувала у нього криптовалюту через платформу «Binance». За поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_4 повідомила, що оплату за придбання 550,48 USDT буде проведено з банківського рахунку іншої особи - ОСОБА_2 . Він не заперечував проти такого способу розрахунку, оскільки йому було важливим надходження визначеної ордером суми на зазначений ним рахунок, а правила проведення операції на платформі дозволяли йому завершити продаж лише після фактичного зарахування коштів.

ОСОБА_1 зазначив, що безпосередньо з ОСОБА_2 не спілкувався, її особисто не знав, у будь-які договірні відносини з нею не вступав та не був обізнаний про обставини, за яких ОСОБА_4 отримала можливість використовувати її банківський рахунок. Він сприймав ОСОБА_4 як покупця криптовалюти за створеним ордером та вважав, що перерахування коштів із рахунку ОСОБА_2 здійснюється з її відома і згоди.

Після надходження 23 550 грн на картковий рахунок ОСОБА_3 останній повідомив його про зарахування коштів. Переконавшись у здійсненні оплати, ОСОБА_1 підтвердив на платформі «Binance» виконання покупцем своїх зобов`язань та переказав ОСОБА_4 551,03 USDT, із яких 0,55 ОСОБА_5 становила комісія платформи. Після цього статус ордера автоматично було змінено на «ордер виконано».

Таким чином, на переконання ОСОБА_1 , кошти в сумі 23 550 грн були перераховані на рахунок ОСОБА_3 як оплата за належну йому криптовалюту, а для позивача - як часткове повернення боргу за договором позики від 30.04.2024. Будь-якого наміру заволодіти коштами ОСОБА_2 обманним або іншим протиправним способом він не мав, участі у розміщенні оголошень на платформі «OLX», надсиланні ОСОБА_2 будь-яких посилань чи отриманні доступу до її банківського рахунку не брав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла 22.01.2025 до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду. Цивільну справу визнано судом малозначною і вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Одночасно задоволено клопотання позивача про витребовування від АТ КБ «ПриватБанк» доказів.

Представником відповідача Кирданом А.В. 05.03.2025, 23.03.2025, 15.04.2025, 24.07.2025, 08.06.2026, 29.06.2026 подано клопотання про відкладення судових засідань. У зв`язку з цим, судові засідання були відкладені.

Представником позивача Руднічуком Д.В. 24.03.2025, 09.06.2025 подано клопотання про відкладення судових засідань. У зв`язку з цим, судові засідання були відкладені.

Відповідачем 20.05.2025 подано пояснення та витребувані ухвалою суду від 06.02.2025 копії документів.

Представником відповідача Кирданом А.В. 20.05.2026 подано відзив з клопотанням про продовження строку на його подання.

Ухвалою суду від 22.05.2026 продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 20.05.2026.

Представником позивача Руднічуком Д.В. 30.09.2025 подано клопотання про приєднання доказів. Також представником позивача ОСОБА_6 30.09.2025 подано клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке ухвалою суду від 06.10.2025 задоволено.

Третьою особою ОСОБА_1 25.11.2025 подано клопотання про долучення доказів, яке ухвалою суду від 08.01.2026, внесеною до протоколу судового засідання задоволено.

Представником третьої особи ОСОБА_2 адвокатом Лебєдєвою Т.О. подано клопотання про виключення ОСОБА_2 з числа третіх осіб, у задоволенні якого ухвалою суду від 08.01.2026, внесеною до протоколу судового засідання, відмовлено.

Представником третьої особи ОСОБА_2 адвокатом Лебєдєвою Т.О. подано клопотання щодо проведення судових засідань без участі ОСОБА_2 та її представника.

Представник відповідача ОСОБА_7 17.07.2026 подав клопотання про відкладення судового засідання. Ухвалою суду від 17.07.2026, внесеною до протоколу судового засідання, в задоволенні клопотання відмовлено.

Представник позивача ОСОБА_6 17.07.2026 подав клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та позивача, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд 17.07.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_3 13.03.2024 підписав заяву про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов і Правил надання послуги «Картка для виплат», на підставі якої АТ КБ «ПриватБанк» відкрив на його ім`я поточний рахунок у національній валюті IBAN НОМЕР_1 та видав платіжну картку № НОМЕР_2 .

Підписанням заяви ОСОБА_3 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, які разом із заявою становили договір банківського рахунку та обслуговування платіжного інструменту. Ціль відкриття рахунку визначена як власні потреби - отримання виплат. Рахунок призначався для зарахування заробітної плати, соціальних і пенсійних виплат, стипендій, виплат за цивільно-правовими договорами, інших виплат та розрахунків.

В анкеті належної перевірки клієнта від 13.03.2024 ОСОБА_3 зазначив, що є пенсіонером, не зареєстрований фізичною особою - підприємцем та не здійснює незалежної професійної діяльності. Очікувані середньомісячні надходження на рахунки ним визначено в розмірі менше 150 000 грн, а офіційний сукупний місячний дохід - 4 000 грн.

З виписки за картковим рахунком ОСОБА_3 вбачається, що 13.06.2024 на рахунок протягом нетривалого проміжку часу надійшли перекази від кількох фізичних осіб, зокрема 23 550 грн від ОСОБА_2 .

Після здійснення зазначених операцій залишок коштів на рахунку становив 76 622,63 грн. Із переказу ОСОБА_2 у сумі 23 550 грн банком було утримано комісію в розмірі 50 грн, унаслідок чого на рахунок позивача фактично зараховано 23 500 грн.

Судом також установлено, що перерахування ОСОБА_2 коштів у сумі 23 550 грн відбулося 13.06.2024 о 15 год 53 хв через систему «Приват24» на картковий рахунок ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що вказаний переказ не ініціювала та згоди на нього не надавала. За її поясненнями, вона перейшла за посиланням, отриманим у зв`язку з розміщенням оголошення на платформі «OLX», ввела запитувані дані, після чого невстановлені особи отримали доступ до її застосунку «Приват24» та перерахували всі наявні на рахунку кошти. Після виявлення операції ОСОБА_2 звернулася до банку із заявою про шахрайство.

Із наданого банком витягу із заявки про шахрайство вбачається, що ОСОБА_2 повідомила про перехід за посиланням, введення даних та здійснення без зміни пароля входу до «Приват24», унаслідок чого з її рахунку було проведено платіж у сумі 23 550 грн на картку ОСОБА_3 . У заявці сутність шахрайства визначена як «соціальний інжиніринг».

У подальшому 14.06.2024 з рахунку ОСОБА_3 було здійснено переказ коштів у сумі 23 500 грн, після чого залишок на рахунку становив 53 122,63 грн.

Позивач і третя особа ОСОБА_1 пояснювали походження переказу в сумі 23 550 грн існуванням між ними позикових правовідносин. ОСОБА_1 зазначив, що 30.04.2024 отримав від ОСОБА_3 позику в сумі 25 000 грн та з метою часткового повернення боргу 13.06.2024 виставив на платформі «Binance» ордер на продаж належних йому 550,48 USDT.

За поясненнями ОСОБА_1 , на ордер відгукнулася ОСОБА_4 , яка погодилася придбати криптовалюту за 23 550 грн. Через неможливість використання власного банківського рахунку ОСОБА_1 вказав для отримання оплати реквізити рахунку ОСОБА_3 , попередньо погодивши це з останнім. Після повідомлення про надходження коштів ОСОБА_1 підтвердив виконання ордера та перерахував криптовалюту покупцеві.

Водночас ОСОБА_1 підтвердив, що кошти за криптовалюту були перераховані не ОСОБА_4 , а з рахунку ОСОБА_2 , з якою він безпосередньо не спілкувався, яку особисто не знав і з якою у договірні відносини не вступав. Відомостей про надання ОСОБА_2 згоди на використання її рахунку для оплати криптовалюти матеріали справи не містять.

На підтвердження позикових правовідносин між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 останній подав копію договору позики від 30.04.2024. Також на підтвердження обставин продажу криптовалюти суду надано роздруківки відомостей із платформи «Binance» щодо виконання Р2Р-ордера. Із цих матеріалів убачається, що 13.06.2024 о 15 год 46 хв 03 с було створено ордер № 20634551047887282176 на продаж криптовалюти. Сума у фіатній валюті - 23 500 грн; ціна - 42,69 грн за 1 USDT; загальна кількість криптовалюти - 551,03 USDT; кількість переданої криптовалюти - 550,48 USDT; комісія платформи - 0,55 USDT; спосіб оплати - платіжна картка АТ КБ «ПриватБанк»; нікнейм покупця - CuteTraderr. Статус ордера визначено як «завершено», із зазначенням, що 550,48 USDT успішно продано за 23 500 грн. У системному повідомленні платформи зазначено, що користувач із нікнеймом CuteTraderr, справжнє ім`я якого вказано як ОСОБА_4 , позначив ордер як оплачений.

Після надходження повідомлення ОСОБА_2 банк установив обмеження на здійснення видаткових операцій за рахунком ОСОБА_3 .

За результатами проведеного моніторингу фінансових операцій банк відніс ОСОБА_3 до переліку клієнтів «Шахраї в електронних операціях». У висновку NPS зазначено про виявлення банком ознак підозрілих операцій та наявність підстав для встановлення клієнту неприйнятно високого ризику ділових відносин.

В обґрунтування такого висновку банк послався на те, що характер та наслідки операцій за рахунком можуть створювати реальну або потенційну небезпеку використання банку з протиправною метою, у зв`язку із чим запропоновано встановити неприйнятно високий ризик, припинити ділові відносини з клієнтом та закрити його рахунки.

05.09.2024 АТ КБ «ПриватБанк» прийняло рішення про відмову від підтримання ділових відносин із ОСОБА_3 , припинення його обслуговування, розірвання договорів і закриття рахунків. Підставою банк зазначив установлення неприйнятно високого рівня ризику за результатами належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта.

Повідомленням від 06.09.2024 банк поінформував ОСОБА_3 про прийняте рішення, дострокове розірвання договорів банківського обслуговування, обмеження доступу до дистанційної системи «Приват24» та необхідність звернутися до відділення банку для перерахування залишку коштів на рахунок, відкритий на його ім`я в іншому банку.

17.09.2024 ОСОБА_3 особисто підписав заяву про закриття поточного рахунку та платіжну інструкцію про перерахування залишку коштів на належний йому рахунок в АТ «Кристалбанк». У заяві зазначено, що її подання пов`язане з отриманням повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» про відмову від підтримання ділових відносин та закриття рахунків.

Того ж дня з рахунку ОСОБА_3 було перераховано залишок коштів у сумі 53 122,63 грн, після чого баланс рахунку становив 0 грн.

Отже, на час розгляду справи рахунок ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк» закритий, ділові відносини між сторонами припинені, залишок коштів у сумі 53 122,63 грн перерахований на рахунок позивача в іншому банку, а кошти, що надійшли з рахунку ОСОБА_2 , у фактично зарахованому розмірі 23 500 грн були списані з рахунку ОСОБА_3 та повернуті у зв`язку з повідомленням платника про шахрайське здійснення операції.

Положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Між сторонами у цій справі виникли правовідносини з питань банківського обслуговування. Ці правовідносини регулюються нормами ЦК України, Законами України «Про банки і банківську діяльність» і «Про платіжні послуги».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (ст. 1067 ЦК України).

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Законом України «Про платіжні послуги» неналежною визначено платіжну операцію, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснено списання коштів із рахунку неналежного платника та/або їх зарахування неналежному отримувачу. Неналежним отримувачем є особа, на рахунок якої без законних підстав зараховано суму платіжної операції (п. 42, 43 ч. 1 ст. 1 Закону).

Згідно зі ст. 88 Закону України «Про платіжні послуги» неналежний отримувач протягом трьох робочих днів із дати одержання повідомлення про помилкову, неналежну або неакцептовану операцію зобов`язаний ініціювати повернення відповідної суми. За наявності згоди неналежного отримувача повернення здійснюється на підставі наданої ним платіжної інструкції. У разі відмови отримувача добровільно повернути кошти їх списання з його рахунку здійснюється в судовому порядку.

Пунктом 144 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, передбачено, що надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.

Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов`язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів.

Випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, передбачені спеціальним законодавством, зокрема Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (Закон - № 361-IX), проте здійснення обмежень відповідно до зазначеного Закону є чітко регламентованим за термінами та процедурою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 3, п. 2 ч. 2 ст. 6, ст. 8 Закону № 361-IX банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу та зобов`язаний застосовувати ризик-орієнтований підхід, під час проведення фінансового моніторингу. Також банк має здійснювати належну перевірку клієнта, з`ясовувати мету та характер ділових відносин, проводити моніторинг операцій і перевіряти їх відповідність фінансовому стану та заявленій діяльності клієнта.

У разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від підтримання ділових відносин, у тому числі шляхом розірвання договору та закриття рахунку ст. 15 Закону № 361-IX.

Водночас згідно зі ст. 23 Закону № 361-IX самостійне зупинення суб`єктом первинного фінансового моніторингу фінансової операції допускається на два робочі дні. Подальше зупинення операції можливе за рішенням спеціально уповноваженого органу в порядку та строки, визначені законом.

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення, повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках у межах зарахованих сум.

Оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Щодо обмеження видаткових операцій

Судом установлено, що рахунок позивача було відкрито для його власних потреб та отримання виплат. У відомостях, наданих банку під час належної перевірки, ОСОБА_3 зазначив, що є пенсіонером, має офіційний дохід 4 000 грн на місяць і не здійснює підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Натомість 13.06.2024 протягом нетривалого часу на його рахунок надійшло декілька переказів від різних фізичних осіб. Сам позивач визнав, що передав реквізити свого рахунку ОСОБА_1 для отримання коштів від продажу належної останньому криптовалюти, тобто погодився на використання свого особистого рахунку для проведення розрахунку в інтересах іншої особи.

При цьому платником за операцією виявилася не покупець криптовалюти ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 , з якою ані позивач, ані ОСОБА_1 у договірних відносинах не перебували. ОСОБА_2 одразу повідомила банк про відсутність своєї згоди на переказ і про заволодіння її платіжними даними шляхом соціального інжинірингу.

Докази, надані позивачем і ОСОБА_1 , підтверджують укладення між ними договору позики та проведення операції з продажу криптовалюти користувачу платформи «Binance» із нікнеймом CuteTraderr. Однак ці документи не підтверджують, що ОСОБА_2 доручала ОСОБА_4 розпоряджатися її рахунком або погоджувалася оплатити придбання криптовалюти.

Отже, банк мав об`єктивні підстави вважати операцію такою, що не відповідала фінансовому профілю позивача та заявленій меті використання рахунку, а також містила ознаки використання банківського продукту в операції, пов`язаній із шахрайським заволодінням коштами іншої особи.

У висновку NPS зафіксовано проведення моніторингу, встановлення ознак схемності операцій і відсутності в них очевидного економічного змісту для самого клієнта, а також запропоновано встановити неприйнятно високий ризик і припинити ділові відносини.

Аналіз положень закону свідчить про те, що Закон України «Про банки і банківську діяльність» не передбачає такої умови здійснення зупинення та відмови від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта, як наявність доведеного факту здійснення незаконної діяльності. Зі змісту норм Закону випливає, що такі дії здійснюються саме з метою встановлення факту незаконної діяльності, але не на підставі цих фактів. Для здійснення вказаних дій необхідною умовою є лише наявність обґрунтованої підозри щодо неправомірності дій на використання банку для проведення незаконних операцій.

Роблячи такий висновок, суд бере до аналогічний висновок, наведений в постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 225/5476/16-ц.

Водночас наявність обґрунтованої підозри щодо використання банківського рахунку для проведення незаконних операцій є підставою для здійснення банком перевірки та тимчасового зупинення відповідних фінансових операцій, однак не звільняє банк від дотримання порядку і строків, установлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 23 Закону № 361-IX суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити підозрілу фінансову операцію на два робочі дні з дня її зупинення включно та зобов`язаний у день зупинення повідомити про це спеціально уповноважений орган. У разі неотримання протягом зазначеного строку рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової операції її проведення підлягає поновленню третього робочого дня. Подальше зупинення можливе лише у випадках, порядку та на строки, визначені законом.

Матеріали справи не містять доказів того, що банк у день установлення обмежень повідомив спеціально уповноважений орган про зупинення фінансових операцій за рахунком ОСОБА_3 . Також відповідач не надав рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансових операцій, рішення суду або іншого передбаченого законом документа, який дозволяв би обмежувати право позивача розпоряджатися коштами протягом періоду з 13.06.2024 до прийняття 05.09.2024 рішення про припинення ділових відносин.

При цьому положення п. 144 Положення № 164 надавали банку право після опротестування ОСОБА_2 неналежної платіжної операції тимчасово заблокувати саме суму цієї операції 23 500 грн на строк до 30 календарних днів з метою перевірки її правомірності. Однак зазначена норма не передбачала можливості обмежити доступ позивача до інших коштів на рахунку.

Крім того, вже 14.06.2024 банк списав із рахунку ОСОБА_3 спірні 23 500 грн, після чого на рахунку залишилося 53 122,63 грн, які не були предметом заяви ОСОБА_2 про неналежну операцію. Тому подальше обмеження доступу позивача до цих коштів потребувало окремої передбаченої законом підстави, наявність якої відповідач не довів.

Отже, первинне реагування банку на повідомлення про неакцептовану операцію та здійснення перевірки було обґрунтованим. Водночас обмеження права позивача розпоряджатися коштами, які не стосувалися опротестованої операції, протягом строку, що перевищував установлені законом межі, не відповідало вимогам ст. 23 Закону № 361-IX та 1074 ЦК України.

Щодо відновлення обслуговування банківського рахунку

З огляду на сукупність установлених обставин суд доходить висновку, що відповідач довів не лише факт прийняття рішення про встановлення неприйнятно високого ризику, а й конкретні обставини, що стали підставою для нього.

Постанови Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 201/16367/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 712/580/16-ц, від 13.04.2020 у справі № 263/3736/17 та від 17.06.2020 у справі № 460/5096/15-ц, на які посилався позивач, не містять висновку про безумовну незаконність будь-якого обмеження банківського обслуговування. У цих справах вирішальним було те, що банк не довів конкретних законних підстав для тривалого блокування рахунків або не дотримався передбаченої законом процедури.

У справі, що розглядається, відповідач надав матеріали перевірки, висновок про встановлення неприйнятно високого ризику, рішення про припинення ділових відносин і доказ повідомлення клієнта.

ОСОБА_3 17.09.2024 власноруч підписав та подав банку заяву про закриття поточного рахунку і платіжну інструкцію про перерахування залишку коштів на належний йому рахунок в АТ «Кристалбанк».

У заяві позивач прямо просив закрити відкриті на його ім`я рахунки та перерахувати залишок коштів на зазначені ним реквізити.

Того ж дня банк виконав розпорядження позивача, перерахував залишок коштів у сумі 53 122,63 грн та закрив рахунок.

Подання заяви про закриття рахунку є передбаченим ст. 1075 ЦК України одностороннім волевиявленням клієнта на припинення договору банківського рахунку.

Та обставина, що заяву було подано після отримання повідомлення банку про припинення ділових відносин, сама по собі не свідчить про недійсність такого волевиявлення. ОСОБА_3 не заявляв вимог про визнання поданої ним заяви недійсною, її відкликання чи скасування наслідків її виконання та не посилався на наявність передбачених цивільним законодавством вад волевиявлення.

Після закриття рахунку позивач не звертався до АТ КБ «ПриватБанк» із новою заявою про відкриття рахунку, не проходив передбаченої законом і банківськими правилами процедури встановлення нових договірних відносин та не отримував відмови банку у відкритті нового рахунку.

Отже, на час звернення до суду не існувало відкритого рахунку, обслуговування якого могло бути поновлене. Фактично вимога позивача передбачає зобов`язання банку повторно встановити договірні відносини та відкрити рахунок без подання відповідної заяви клієнтом і без проходження встановленої законом процедури належної перевірки.

Такий спосіб захисту не відповідає характеру порушеного права, оскільки суд не може підмінити волевиявлення особи на укладення нового договору та процедуру встановлення банком ділових відносин із клієнтом.

Тому в задоволенні вимог про відновлення обслуговування рахунку, доступу до системи «Приват24», гарячої лінії та інших банківських послуг потрібно відмовити.

Щодо списання коштів у сумі 23 550 грн

Судом установлено, що на рахунок позивача фактично було зараховано 23 500 грн, оскільки з переказу ОСОБА_2 у сумі 23 550 грн банк утримав комісію в розмірі 50 грн.

У подальшому 14.06.2024 банк без розпорядження ОСОБА_3 списав із його рахунку 23 500 грн.

Обставини справи свідчать, що ОСОБА_2 не мала зобов`язань перед ОСОБА_3 чи ОСОБА_1 , не була стороною договору позики або операції з продажу криптовалюти та не надавала згоди на перерахування коштів.

Оскільки ОСОБА_2 не була стороною договору позики або операції з продажу криптовалюти, не мала зобов`язань перед позивачем і не надавала згоди на перерахування коштів, ОСОБА_3 у розумінні п. 43 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» був неналежним отримувачем відповідної суми.

Проте ця обставина не надавала банку права самостійно списувати кошти з його рахунку без дотримання порядку, визначеного ст. 88 Закону України «Про платіжні послуги».

Банк мав повідомити отримувача про неналежну операцію та запропонувати добровільно повернути кошти. За наявності згоди ОСОБА_3 повернення мало бути здійснене на підставі його платіжної інструкції. У разі відмови отримувача кошти могли бути списані з його рахунку лише в судовому порядку.

Матеріали справи не містять доказів того, що до списання коштів банк повідомив ОСОБА_3 про заяву ОСОБА_2 , запропонував добровільно повернути кошти та отримав згоду або платіжну інструкцію позивача.

Рішення суду, яке надавало банку право списати кошти з рахунку ОСОБА_3 , також відсутнє.

Умови укладеного між сторонами договору передбачали право банку здійснювати без додаткової згоди клієнта дебетові перекази для сплати банківської винагороди та погашення зобов`язань клієнта перед самим банком. Вони не містять згоди ОСОБА_3 на безспірне списання коштів для задоволення вимог інших платників.

Отже, списання 23 500 грн здійснено банком без розпорядження позивача, рішення суду або іншої визначеної законом чи договором підстави.

Тому вимога про стягнення безпідставно списаних коштів підлягає задоволенню в сумі 23 500 грн.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі у справі № 460/5096/15-ц, постанова від 17.06.2020, розглядаючи справу, у якій банк без розпорядження клієнта повернув кошти платникам.

У задоволенні вимоги про стягнення решти 50 грн потрібно відмовити, оскільки зазначена сума була утримана як комісія під час виконання переказу, а не списана банком із рахунку позивача 14.06.2024. Окремих підстав незаконності утримання комісії позивач не навів.

Висновок про незаконність списання коштів не позбавляє банк, ОСОБА_2 або іншу заінтересовану особу права пред`явити до неналежного отримувача самостійні вимоги про повернення безпідставно набутих коштів. Однак відповідного зустрічного позову в цій справі не заявлено.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, а також у зв`язку з порушенням права власності та інших цивільних прав.

За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності передбачених законом підстав.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц зазначила, що право на компенсацію моральної шкоди виникає внаслідок порушення цивільного права особи незалежно від того, чи передбачена можливість такої компенсації спеціальною нормою закону або умовами договору.

У постанові від 18.03.2026 у справі № 754/6034/22 Верховний Суд залишив без змін судові рішення в частині стягнення моральної шкоди, завданої споживачу неправомірним обмеженням можливості користуватися коштами на банківському рахунку.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 23.04.2025 у справі 754/6034/22 випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, передбачені спеціальним законодавством, зокрема Законом № 361-IX, проте здійснення обмежень відповідно до зазначеного Закону є чітко регламентованим за термінами та процедурою.

Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах: від 26.02.2020 у справі № 201/16367/16, від 01.04.2020 у справі № 712/580/16-ц, від 13.04.2020 у справі № 263/3736/17 та від 17.06.2020 у справі № 460/5096/15-ц.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що банк як суб`єкт первинного фінансового моніторингу після призупинення операції з поповнення банківського рахунку позивача дотримався визначеного ст. 23 Закону № 361-IX порядку повідомлення спеціально уповноваженого органу про цю фінансову операцію та про наявність рішення спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення цієї фінансової операції на термін більше двох робочих днів.

Проте після списання 14.06.2024 суми опротестованої операції на рахунку ОСОБА_3 залишалися кошти в розмірі 53 122,63 грн. При цьому до 17.09.2024 позивач був позбавлений можливості вільно розпоряджатися цими коштами, хоча вони не були пов`язані з переказом, здійсненим із рахунку ОСОБА_2 .

Відповідач не надав доказів існування передбаченої законом підстави для тривалого обмеження видаткових операцій щодо цієї частини коштів, зокрема рішення суду, рішення спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення фінансових операцій або іншого документа, який дозволяв би обмежувати право позивача розпоряджатися залишком коштів упродовж зазначеного періоду.

Крім того, 14.06.2024 банк без платіжної інструкції ОСОБА_3 , його згоди чи відповідного рішення суду списав із рахунку 23 500 грн. Хоча за обставинами справи позивач був неналежним отримувачем цієї суми, банк мав діяти в порядку, передбаченому ст. 88 Закону України «Про платіжні послуги», а не здійснювати її безспірне списання за власним рішенням.

Таким чином, порушення прав позивача полягало у тривалому обмеженні доступу до інших коштів та у списанні спірної суми без дотримання встановленої законом процедури.

Характер допущених порушень, їх тривалість, значний розмір коштів, можливістю користування якими позивач був тимчасово обмежений, а також необхідність звертатися до банку, з`ясовувати причини встановлених обмежень та надалі захищати свої права в судовому порядку свідчать про те, що позивач зазнав стану невизначеності, побутових незручностей та душевних переживань, які виходили за межі звичайного невдоволення неналежним виконанням договору.

Разом із тим суд ураховує, що первинне реагування банку на повідомлення ОСОБА_2 було об`єктивно зумовлене обставинами здійсненої операції. Позивач добровільно погодив використання свого особистого рахунку для отримання коштів за операцією з продажу криптовалюти, учасником якої він безпосередньо не був, хоча рахунок відкривався для його особистих потреб та отримання виплат. Така поведінка сприяла виникненню ситуації, яка потребувала перевірки з боку банку.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що дії відповідача призвели до погіршення стану здоров`я позивача, необхідності лікування, втрати роботи, стійкого порушення його звичного способу життя чи інших тяжких або тривалих немайнових наслідків. Зазначені обставини не виключають самого факту заподіяння моральної шкоди, але підлягають урахуванню під час визначення розміру її грошової компенсації.

Визначаючи розмір відшкодування, суд ураховує характер порушених прав, тривалість обмеження, суму коштів, поведінку обох сторін, ступінь негативних наслідків для позивача, а також вимоги розумності, виваженості та справедливості.

За сукупністю наведених обставин суд вважає, що заявлена позивачем сума 10 000 грн є завищеною, а справедливою та співмірною компенсацією заподіяної моральної шкоди є 5 000 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Позивач як споживач банківських послуг звільнений від сплати судового збору.

За подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила один відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Загальний розмір заявлених майнових вимог становив 33 550 грн, із яких суд задовольняє вимоги на загальну суму 28 500 грн, а саме 23 500 грн безпідставно списаних коштів та 5 000 грн моральної шкоди.

Отже, з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини майнових вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі: 1 211,20 грн ? 28 500 грн ? 33 550 грн = 1 028,89 грн.

Судовий збір за немайновими вимогами з відповідача не стягується, оскільки в задоволенні вимог про відновлення банківського обслуговування відмовлено.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про захист прав споживача банківських послуг та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 безпідставно списані з банківського рахунку кошти в сумі 23 500 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у дохід держави судовий збір у розмірі 1 028 грн 89 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 22.07.2026.

Найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ.

Третя особа 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя В.О. Пономар