Ухвала суду № 138532630, 27.07.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Справа № 553/2238/26

Провадження № 1-кп/553/600/2026

У Х В А Л А

Іменем України

27.07.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави

у складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170420001318 від 15.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

Під час підготовчого засідання учасники судового провадження висловили думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України.

Визначено дату і місце судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з`ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, виконані інші вимоги частини 2 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України.

Наявні підстави для закінчення підготовчого провадження та призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

У зв`язку з відсутністю клопотань сторін, питання щодо доручення персоналу органу пробації скласти досудову доповідь не вирішувалося.

Від потерпілого ОСОБА_5 надійшло клопотання про арешт майна обвинуваченого ОСОБА_7 . На обґрунтування клопотання зазначено, що ним подано цивільний позов, в якому до обвинуваченого заявлено вимоги відшкодувати моральну шкоду у розмірі 497415 грн. 0 к.

Наявність моральної шкоди ОСОБА_5 обґрунтовує тим, що внаслідок ДТП йому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження. Моральну шкоду обґрунтовує: фізичними стражданнями внаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень, тривалими емоційними переживаннями, зумовленим фізичним болем, шкодою, завданою здоров`ю, порушенням звичного способу життя.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, обвинуваченому ОСОБА_7 належить на праві власності земельна ділянка площею 3,9385 га, кадастровий номер 5322285000:00:003:0531, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З метою забезпечення цивільного позову просить накласти арешт на належну обвинуваченому земельну ділянку із забороною відчуження та розпорядження зазначеним майном, а також заборонити державним реєстраторам до вирішення справи по суті вчиняти реєстраційні дії щодо даної земельної ділянки.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 підтримали клопотання, просили його задовольнити.

Прокурор вказав на наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_7 при розгляді клопотання покладалися на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 просив відмовити у задоволенні клопотання.

Щодо клопотання про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову.

Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно зі ст. 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Відповідно до положень ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6, 8 та 11 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Клопотання потерпілого про арешт майна обвинуваченого з метою забезпечення цивільного позову відповідає вимогам ч. 3 ст. 171 КПК України, містить відомості щодо наявності правових підстав для арешту майна.

Потерпілим не надано до суду вартість нерухомого обвинуваченого.

Водночас, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження обвинуваченим належного йому майна, що може перешкоджати дієвості кримінального провадження в частині можливого відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями.

Дотримуючись вимог ч. 4 ст. 173 КПК України належить застосувати арешт майна обвинуваченого з позбавленням права відчуження та розпорядження належному йому нерухомого майна у виді земельної ділянки.

За таких обставин, клопотання потерпілого ОСОБА_5 про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову підлягає задоволенню.

Від потерпілого ОСОБА_5 надійшло клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 17.10.2025 (справа № 554/15021/25) на автомобіль марки Skoda Octavia Tour, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності.

На обґрунтування клопотання зазначено, що під час досудового розслідування кримінального провадження було накладено арешт на його автомобіль Skoda Octavia Tour, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Враховуючи стадію судового розгляду, проведення всіх необхідних слідчий дій по кримінальному провадженні, відпала потребу в арешті та обмеженні прав власника.

У підготовчому судовому засідання потерпілий ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 підтримали клопотання.

Прокурор вважав, що клопотання підлягає частковому задоволенню. Оскільки автомобіль визнано речовим доказом, то не відпала потреба в забороні відчуження та розпорядження майном.

Потерпілий ОСОБА_4 при вирішенні клопотання покладався на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник вказали на недоцільність скасування арешту.

Щодо клопотання про скасування арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Частинами 1, 2 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, право власності не є абсолютним, а повноваження власника можуть бути обмежені у випадках і в порядку, встановлених законом. В даному випадку, відповідно до норм КПК України щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Зазначений висновок відповідає положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В ході підготовчого судового засідання встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 17.0.2025 (справа № 554/15021/25) накладено арешт на автомобіль марки Skoda Octavia Tour, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності потерпілому ОСОБА_5 з позбавленням права на його відчуження, розпорядження та користування.

При прийнятті рішення суд враховує, що на даний час досудове розслідування вже закінчено, у кримінальному провадження проводиться підготовче провадження, судовий розгляд ще не розпочинався, докази судом ще не досліджувалися.

Необхідність арешту транспортного засобу, належного потерпілому, на стадії досудового розслідування органом досудового розслідування мотивувалася необхідністю накладення арешту на такий, як на речовий доказ.

Вилучення та накладення арешту на належний потерпілому транспортний засіб становить втручання у його право мирно володіти своїм майно, передбачене статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, з метою запобігання порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими йому законом, і завданням цього кримінального провадження, зважаючи на обставини справи, тривалість проведення досудового розслідування, що, в свою чергу, призводить до порушення права власника на користування майном, а також відсутність обставин, які б вказували, що у разі передачі вказаного транспортного засобу його власнику він може бути знищений чи прихований, суд вважає, що потреба в застосуванні подальшого арешту майна в частині заборони користування таким його власником відпала.

За таких обставин, клопотання підлягає частковому задоволенню шляхом скасування накладеного арешту в частині заборони користування арештованим майном.

Решту клопотання належить залишити без задоволення.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 заявлено клопотання про витребування доказів. З метою встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди просить витребувати в Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (м. Полтава, вул. Стрітенська, буд. 19, код ЄДРПОУ 03365854) 1. Схему організації дорожнього руху перехрестя вул. Героїв Праці - пров. Оксамитовий в м. Полтаві з технічними засобами регулювання дорожнім рухом станом на 15.10.2025; 2. Акти обстеження вуличної мережі вказаної ділянки дороги станом на 15.10.2025 та договір на її обслуговування.

У підготовчому судовому засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали заявлене клопотання. Захисник вказав, що ним самостійно витребовувалася вказана в клопотанні інформація, однак з відповіді вбачається, що Управління не є розпорядником цієї інформації. Проте, впевнений, що такі документи в Управлінні є.

Прокурор вважав, що клопотання не підлягає задоволенню.

Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 при вирішенні клопотання покладалися на розсуд суду. Представник потерпілого ОСОБА_6 просив відмовити у клопотанні.

Щодо клопотання про витребування доказів.

За змістом ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Як визначено ч. 1, 3 ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Згідно ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Отже, враховуючи засаду змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 22 КПК України), суд на стадії судового провадження уповноважений вирішувати питання, пов`язані із намірами сторін отримати докази, пов`язані із висунутим обвинуваченням, лише у визначених КПК України випадках і згідно із встановленою законом процедурою.

Захисник, звертаючись до суду із клопотанням про витребування доказів, надав відповідь начальника Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради вих. № 01-06-01/12/2071/-вих від 02.07.2026, з якої вбачається, що Управління не є розпорядником інформації щодо схеми організації дорожнього руху перехрестя вул. Героїв Праці - пров. Оксамитовий в м. Полтаві з технічними засобами регулювання дорожнім рухом станом на 15.10.2025.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що клопотання захисника ОСОБА_8 , заявлене у підготовчому судовому засіданні, є передчасним, належним чином невмотивованим, необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам діючого КПК України, оскільки клопотання не містить чіткого обґрунтування, як саме ці докази (стосуються обставин кримінального провадження (ст. 85 КПК України), яке мають значення для встановлення істини у справі та як вплинуть на результати її розгляду. Також не доведено, що ці докази перебувають у розпорядженні Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Відтак, у задоволенні клопотання про витребування доказів слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 22, 61, 93, 94, 131, 170-174, 314-316 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12025170420001318 від 15.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду міста Полтави на 06.08.2026 о 15:00 год.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання викликати учасників судового провадження.

Клопотання потерпілого ОСОБА_5 про арешт майна обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.

З метою забезпечення цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на належну обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: смт. Котельва Полтавського району, Полтавської області, на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 144930, виданого 21.02.2006 Котелевським районним відділом земельних ресурсів, земельну ділянку, площею 3,9385 га, кадастровий номер 5322285000:00:003:0531, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована: Полтавська обл., Полтавський р., Котелевська сел/рада.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно.

Арешт майна може бути скасований в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України.

Клопотання потерпілого ОСОБА_5 про скасування арешту майна - задовольнити частково.

Скасувати застосовану на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 17.10.2025 (справа № 554/15021/25) заборону користування автомобілем марки Skoda Octavia Tour, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 .

Решту клопотання залишити без задоволення.

Клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 про витребування доказів - залишити без задоволення.

Ухвала в частині накладення арешту на майно обвинуваченого може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.

Головуючий ОСОБА_1