Рішення № 138532424, 22.07.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 369/8105/26

Провадження № 2/379/796/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

30.04.2026 позивач ТОВ «ФК «Сіті Колект» в особі представника Варшавського К.А. звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 19330,60 грн. та понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позичальником, яким є ОСОБА_1 , було укладено договір позики № 74536355, відповідно до якого, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. 02.11.2022 було укладено договір факторингу №029-011122 відповідно до якого ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором № 74536355 від 30.12.2021.

17.12.2025 було укладено договір №17/12/25-01 відповідно до якого ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Сіті Колект» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №74536355.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість процентів за вищевказаним договором, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 19330,60 грн., яку позивач просить стягнути на його користь.

30.04.2026 вищевказана позовна заява надійшла до Києво - Святошинського районного суду Київської області.

На виконання ухвали від 08.05.2026 цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд за підсудністю до Таращанського районного суду Київської області.

27.05.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею в указаній судовій справі визначено суддю Невгада О.В.

29.05.2026 суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення вказаних у ній недоліків.

08.06.2026 - у межах визначеного строку до суду від позивача надійшла заява в новій редакції з додатками на виконання ухвали від 29.05.2026.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 11.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26.06.2026 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не погоджується із позивачем щодо розміру заборгованості за договором позики №74536355 від 30.12.2021 та просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 74536355 від 30.12.2021 року, зокрема, процентів 5671,50 грн.; комісії 4159,10 грн.; витрат пов`язаних з підготовкою та направленням документів, у розмірі 381,74 грн. Зменшити витрати на правничу допомогу до 1000,00 грн.

Відповідач не заперечує, що 30.12.2021 між ним та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики № 74536355. Вказує на те, що відповідно до розрахунку заборгованості № 74536355 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» він, як відповідач, сплатив за даною позикою 6238,65 грн. також 30.12.2021 року був здійснений платіж у розмірі 2004,98 грн. (платіжні документи надано в додатку).

Крім того, нарахування відсотків за користування позикою після 30.01.2022 р. суперечить умовам договору, доказів підтверджуючих його пролонгацію представником позивача у позовній заяві та додатках до неї не надано.

Також, просить суд вимоги щодо стягнення заборгованості по комісії в розмірі 4159,10 грн. залишити без задоволення, оскільки послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Крім того, просив зменшити витрати на правничу допомогу до 1000,00 грн., оскільки саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу. на думку відповідача, є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг.

Відповідь на відзив від позивача до суду не надходила.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак в поданому клопотанні зазначив, що просить розглядати дану цивільну справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У відзиві на позовну заяву просив суд здійснювати розгляд справи без його участі.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши надані матеріали і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 74536355, відповідно до якого відповідач отримав у позику кошти в сумі 9500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів, кінцева дата повернення позики 26.01.2022 року.

Зі змісту договору встановлено, що сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою: базова процентна ставка (в день) 1,99 % (фіксована), знижена процентна ставка становить 0,796 % від суми позики за кожен день користування позикою. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70 % за день. Орієнтована загальна вартість позики 11768,60 грн.

Договір позики № 74536355 від 30.12.2021 року було підписано відповідачем 30.12.2021 року, шляхом накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора VGT43hu9W4 відповідно.

Перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 9500,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , дата платежу 30.12.2021, підтверджується квитанцією про перерахування коштів та листом ТОВ «ФК «Фінекспрес».

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 74536355 від 30.12.2021 року, станом на 12.12.2022 первісним кредитором нарахована заборгованість на загальну суму 19330,60 грн., яка складається із: 9500, 00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 5671,50 грн. сума заборгованості за процентами; 4159,10 грн. сума заборгованості за комісією.

02.11.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №029-021122, відповідно до якого кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передав у повному обсязі, а новий кредитор ТОВ «Сіроко Фінанс» прийняв у повному обсязі право грошової вимоги, що належить кредитору до боржників, перелік яких міститься у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики № 74536355 від 30.12.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимог № 12/12/22 до цього договору.

17.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено договір факторингу №17/12/25-01, відповідно до якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передало у повному обсязі, а новий кредитор ТОВ « ФК «Сіті Колект» прийняв у повному обсязі право грошової вимоги, що належить кредитору до боржників, перелік яких міститься у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики № 74536355 від 30.12.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст.ст. 1047, 1055 ЦК України встановлено, що договір позики, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний правочин в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Порядок вчинення електронних правочинів на момент виникнення спірних відносин, а саме щодо укладення 30.12.2021року договору позики між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 регламентується Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Електронний договір визначений як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.

За положеннями п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Статтею 8 цього Закону визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

З огляду на вказане вище, суд вважає, що між сторонами правомірно укладені кредитний договори в електронній формі та у відповідності до вимог закону за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача.

Факт укладання договору позики № 74536355 від 30.12.2021 та отримання кредитних коштів у сумі 9500,00 грн. стороною відповідача не заперечується.

Угода, в якій відбувається заміна однієї зі сторін, є уступкою права вимоги. Факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), у якому відбувається заміна кредитора, є різновидом таких угод. Тобто, факторинг - це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного підприємства іншому суб`єкту-фактору за плату (Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що факторинг є фінансовою послугою).

Фактором можуть виступати банки, інвестиційні та кредитні організації, що мають ліцензію на надання кредитів іншим особам під відсотки. Поняттю продаж боргових прав тотожні поняття «продаж дебіторської заборгованості» та «продаж прав боргових вимог».

Таким чином, факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), відповідно до ст. 1077 ЦК України, є операцією, у якій одна сторона (фактор) передає (або зобов`язується передати) кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає (або зобов`язується відступити) факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Судом достовірно встановлено, що фінансова установа свої зобов`язання за договором позики виконала у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору, суму заборгованості не сплачує.

В ході розгляду справи стороною позивача доведено те, що позивач на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором, боржником за якими є відповідач.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно положень ст. 1046 цього Кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 509 цього Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз. 2 ч. 1ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено з матеріалів справи, сума позики становить 9500,00 грн., строк кредитування за договором позики № 74536355 від 30.12.2021 був погоджений сторонами та становив 30 днів з 30.12.2021 року (дата надання позики) по 26.01.2021 рік (дата повернення позики (останній день). Погоджено наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою: базова процентна ставка (в день) 1,99 % (фіксована), знижена процентна ставка становить 0,796 % від суми позики за кожен день користування позикою. Орієнтована загальна вартість позики 11768,60 грн. Умов щодо пролонгації чи авто-пролонгації вказаний договір не містить.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток №1 до договору позики №74536355), загальна вартість кредиту складає 11768,60 грн., із них чиста сума кредиту - 9500,00 грн., проценти за користування кредитом 2268,60 грн. Дата видачу кредиту/дата платежу: 30.12.2021, кінцева дата - 26.01.2021, кількість днів у розрахунковому періоді становить 30 днів.

Отже, розмір відсотків, що були передбачені умовами договору та погоджені сторонами становить 2268,60 грн., що нараховані за зниженою процентною ставкою, що становить 0,796 % від суми позики за кожен день користування позикою.

Пунктом 17 договору передбачено, що у випадку перевищення суми позики розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк, нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою, її частиною, у розмірі 2,70% за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, додаткових договорів щодо продовження строку дії договору позики між сторонами не укладалось. Також, договором не визначені чіткі підстави, з настанням яких, строк дії договору позики вважається продовженим на умовах визначених пунктом 17 договору.

Матеріали справи не містять доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом, зміну дати повернення всієї суми кредиту та у зв`язку з цим сплачував підвищені відсотки, які в договорі названі як фіксовані чи відсотки, що сплачуються за понаднормове користування кредитом (2.7%).

Як передбачено ч. 1 ст. 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України.

Якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3 та 4 ст. 213 ЦК України, неможливо встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (висновки Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19).

Позивач, як юридична особа, діяльність якою пов`язана з наданням фінансових послуг і яка підготувала проект договору позики - є сильнішою стороною у цих правовідносинах, а тому тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь відповідача.

Зважаючи на вказане, у цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії позики, є необґрунтованими. Правові підстави для стягнення відсотків, нарахованих після 26.01.2022 року відповідно відсутні. Зазначений висновок зроблений з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06 лютого 2019 року в справі № 175/4753/15-ц.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 4159,10 грн. слід зазначити, що умовами договору позики № 74536355 не передбачено комісії за надання позики чи обслуговуванню кредитної заборгованості.

Таким чином, враховуючи викладене, відсутні підстави стягнення з відповідача на користь позивача комісії у розмірі 4159,10 грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача договором позики № 74536355 від 30.12.2021 року становить 11768,60 грн., з них: заборгованість за основною сумою боргу- 9500,00 грн.; сума заборгованості за відсотками за період з 30.12.2021 року по 26.01.2022 року в розмірі 2268,60 грн., що відповідає погодженим умовам договору позики № 74536355 від 30.12.2021 року та наданому позивачем розрахунку заборгованості за період з 30.12.2021 по 26.01.2022.

Проте, як вбачається із розрахунку заборгованості до договору позики № 74536355 наданого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідач, сплатив за даною позикою 6238,65 грн., що також підтверджується доданою до відзиву копією квитанції № МС28-6М66-6К29-561М від 07.02.2022.

Також 30.12.2021 року відповідачем був здійснений платіж у розмірі 2004,98 грн., що також підтверджується квитанцією № ХНКА-Е3Т8-5599-ОС1А від 30.12.2021. Тобто разом було сплачено за даним договором 8243,63 гр.

За таких обставин, зважаючи на те, що позичальник ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за договором позики № 74536355 від 30.12.2021 року, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково: з відповідача слід стягнути на користь ТОВ «ФК «Сіті Колект», як правонаступника первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», залишок не сплаченої заборгованості в розмірі 3524,97 грн. (11768,60 8243,63).

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов ТОВ «ФК «Колект Сіті» задоволено на 18,23 % (3524,63 /19330,60)*100%, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 485,45 грн. (2662,40 грн. х 18,23 %).

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу, то суд приходить до наступного.

До стягнення представник позивача також заявив 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат до позову додано: договір про надання правничої допомоги № ДО- 20260202/001 від 02 лютого 2026 року, укладений між адвокатом Богомоловим В.В. та ТОВ «ФК «Сіті Колект»; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Богомоловим В.В., заявка про надання правової допомоги № 657 від 01.04.2026 по супроводу примусового стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , прайс лист до договору про надання правової допомоги.

Питання витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, урегульоване ст.137 ЦПК України.

У частині 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із матеріалів позову вбачається, що сама позовна заява підписана Варшавським К.А., що діє на підставі довіреності № ДВ- 20251015/001

Позовна заява до суду надійшла через підсистему «Електронний суд» з матеріалів цього позову, вбачається, що його відправником та підписувачем є також ТОВ « ФК «Сіті Колект».

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною і не є складною, не потребує особливих затрат часу на вивчення документів, які фактично є типовими, через що для фахового юриста, тим більше адвокатського об`єднання, не вимагала значних часових затрат для надання усної консультації з вивченням документів.

Аналіз наданих адвокатом послуг свідчить про те, що адвокат підготував процесуальні документи по суті справи (позовну заяву) здійснив аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій. Разом з тим суд, дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу є завищеним. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Тому, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, часткове задоволення позову, клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Щодо заявлених у позовній заяві витрат пов`язаних надсиланням відповідачу копії позовної заяви у паперовій формі у розмірі 381,74 грн., то такі за своєю суттю не є судовими витратами у розумінні ст.133 ЦПК України, це є процесуальним обов`язком позивача, який подає позов через систему «Електронний суд», у зв`язку з чим фактично й передбачена зменшена ставка судового збору у такому випадку з коефіцієнтом 0,8. Відтак, для стягнення таких витрат суд не вбачає підстав.

Враховуючи викладене, керуючись статями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за договором позики № 74536355 від 30.12.2021 року, в розмірі 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) гривні 97 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 485 (чотириста вісімдесят п`ять) гривень 49 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: вул. Соборності, буд. 30А, офіс 321, м. Київ, 02154.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 27.07.2026 року.

Суддя О.В. Невгад