Ухвала суду № 138530336, 14.07.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/7279/26 1-кп/335/890/2026

14 липня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Запоріжжі в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62026080100001403 від 02.03.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянська Запорізької області, громадянина України, українця, який на момент вчинення кримінальних правопорушень перебував на посаді дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, неодруженого, на утриманні будь-яких осіб не маючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшло кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026080100001403 від 02.03.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 307 КК України.

Відповідно до ухвали судді від 01.07.2026 у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання на 14.07.2026.

В кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.07.2026.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк 60 днів.

В обґрунтування клопотання зазначено, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду у зв`язку з вчиненням не одного злочину. Також обвинувачений у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході судового слідства, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, так само може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні та виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Враховуючи наведене, вважав, що до обвинуваченого не може бути застосований менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні вказав, що намірів ухилятися від суду немає, навпаки бажає доводити свою невинуватість, хоче вступити до лав ЗСУ для проходження військової служби, просив змінити запобіжний захід на будь-який менш тяжкий.

Захисник ОСОБА_5 вважав, що продовження строку запобіжного заходу є таким, яке не відповідає обставинам справи, про що ним окремо зазначено у письмових запереченнях. Ризики зазначені прокурором не знайшли свого підтвердження. Вважав за можливе змінити запобіжний захід на будь-який інший, який не пов`язаний з обмеженням волі та такий, який дозволить ОСОБА_4 проходити військову службу. На питання суду пояснив, що з клопотанням в порядку ст. 616 КПК України до прокурора зверталися, але отримали відмову, оскільки наявне пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК України.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали обвинувального акту, приходить до наступних висновків.

Вирішуючи заявлене клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд керується таким.

Частиною 3 ст. 315 КПК України, передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Як вбачається з структури розділу IV КПК України, судове провадження у першій інстанції в якості однієї із стадій включає підготовче провадження.

Таким чином, застосування запобіжних заходів під час підготовчого провадження, в тому числі вирішення питання щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою на стадії підготовчого провадження, здійснюється згідно з положеннями розділу ІІ КПК України.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

Частиною 5 ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 11.06.2026 щодо обвинуваченому продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.07.2026.

ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 368 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі, зокрема на строк від 6 років до 10 років. В обох випадках найвища межа санкції складає 10 років. Тобто злочини, у відповідності до ст. 12 КК України, є тяжкими.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 неодружений, разом з тим перебуває у фактичних шлюбних відносинах, немає дітей, будь-які інші особи на його утриманні не перебувають, був працевлаштований, не військовослужбовець, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , має статус внутрішньо переміщеної особи.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

За матеріалами провадження обвинувачений має зареєстроване місце проживання, але в м. Запоріжжі проживав як внутрішньо переміщена особа, з посади дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції ЗРУП ГУНП в Запорізькій області звільнений, тому суд вважає, що обвинувачений може легко залишити м. Запоріжжя.

Наведені прокурором докази по кримінальному провадженню, на цій стадії процесу, є достатніми вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може:

- переховуватися від суду, що підтверджується, тим що останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів за які, передбачено понесення винною особою покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході судового слідства, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованих йому правопорушень, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема, перешкоджати їх прибуттю до суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі тощо. При цьому судом також враховується встановлена Кримінальним процесуальним кодексом процедура отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

- перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином може підтверджуватися тим, що обвинувачений ОСОБА_4 , в період воєнного стану вчинив кримінальні правопорушення перебуваючи на посаді дільничного офіцера поліції, тобто будучи представником держави, покликаним протидіяти злочинності, при цьому у останнього могли утворитися специфічні зв`язки по службі. При цьому, суд звертає увагу саме на стадію процесу, під час якої розглядається клопотання про продовження строку тримання під вартою. Тобто на цей час спростувати наявність такого ризику захисту не вдалося.

Також судом враховується те, що відповідно до ухвали слідчого судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 11.06.2026 слідує, що слідчим суддею при обранні запобіжного заходу взято до уваги, що слідчий знову звертався до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що ризики, які існували на час обраня такого запобіжного заходу, не перестали існувати та не зменшилися.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , на думку суду, дають підстави дійти висновку, що існують з боку останнього ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу, судом вирішувалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу, зокрема і у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою фактичного місця проживання, однак, на переконання суду, такий запобіжний захід не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки уповноважений орган не зможе контролювати місце перебування останнього, осіб з якими він спілкується, що може мати негативні наслідки для судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується; працездатний вік та задовільний стан здоров`я обвинуваченого, оскільки доказів про протилежне суду не надано; відсутність міцних соціальних зв`язків за фактичним місцем проживання, нестабільний майновий стан останнього, недоведеність наявності постійних доходів, певна недбалості у ставленні до служби, що його створив обвинувачений.

Отже, враховуючи доведеність на цій стадії провадження обґрунтованості обвинувачення висунутого ОСОБА_4 та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК, застосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є безальтернативним.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Клопотанні про продовження строків запобіжного заходу прокурор наполягав на визначені розміру застави яка б відповідала трьомстам розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такий розмір застави є найвищою межею щодо осіб, підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні особливо тяжких злочинів.

Разом з тим, судом встановлено, що обвинувачений на теперішній час не отримує стабільних доходів, з займаної посади був звільнений, забережень чи накопичень немає, транспортний засіб «BMW 730», д.н.з. НОМЕР_1 , вибув з його володіння.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховуючи всі обставини справи, ставлення обвинуваченого до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дані, що його характеризують, а також враховуючи інші фактичні обставини даного конкретного кримінального провадження, матеріальний стан ОСОБА_4 , вважає за необхідне визначити останньому розмір застави, яка складатиме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 266 240,00 грн., оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та відповідає максимальній межі розміру застави, яка визначається відносно особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, суд вважає за необхідне покласти на нього обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, здійснення впливу на свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , на строк до 11 вересня 2026 року включно.

Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Керуючись ст. ст. 31-33, 182, 183, 193-194, 197, 199, 205, 314-316, 369-372, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відкласти підготовче судове засідання в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62026080100001403 від 02.03.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України, до 10 год. 30 хв. 08 вересня 2026 року.

У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», строком на 60 днів, а саме до 11.09.2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 одночасно з продовженням строку тримання під вартою альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 266 240 грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень 00 копійок), яка може бути внесена протягом строку дії запобіжного заходу на депозитний рахунок (отримувач: ТУ ДСА в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; номер рахунку (IBAN): UA928201720355289002015001205 Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172. В призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу застава за ОСОБА_4 , номер провадження в суді 335/7279/26, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (несення військової служби); утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.

Роз`яснити ОСОБА_4 обов`язки, що покладаються у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки їх невиконання.

Ухвала в частині продовження тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_4 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали суду складено та проголошено 17.07.2026 о 14.45 год..

Суддя: ОСОБА_1