Рішення № 138530055, 23.07.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/633/26

Єдиний унікальний номер 738/9/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

іменем України

23 липня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретарів судового засідання Кузьменка І.С., Богдан Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

05 січня 2026 року до Менського районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1307907534712 від 20 березня 2023 року в розмірі 12119,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.03.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1307907534712, відповідно до якого відповідач отримав на споживчі цілі кредитні кошти на картковий рахунок у розмірі 4000 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, унаслідок чого 04.10.2023 між ТОВ «ФК «Віва капітал» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір факторингу № 04102023/2, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1307907534712 від 20.03.2023 року в розмірі 12119,20 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 4000 грн, заборгованість за відсотками - 8119,20 грн.

Саме тому представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1307907534712 від 20.03.2023 в розмірі 12119,20 грн, 2422,40 грн судового збору та 6000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою судді Менського районного суду Чернігівської області від 19 січня 2026 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України цивільну справу передано на розгляд Носівського районного суду Чернігівської області.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено судовий розгляд справи по суті на 17 квітня 2026 року, надано відповідачеві строк для подання відзиву на позов, а позивачеві - відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 17 квітня 2026 року розгляд справи відкладено до 23 липня 2026 року у зв`язку з першою неявкою відповідача в судове засідання.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду клопотання, у якому просив проводити судові засідання за відсутності представника позивача, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи (а. с. 78).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце проведення судових засідань сповіщався належним чином шляхом надсилання судових повісток про виклик за адресою зареєстрованого місця проживання в порядку ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав. Поштові конверти із судовими повістками про виклик відповідача до суду повернулися на адресу суду без вручення із зазначенням причин повернення: «Адресат відсутній».

Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Рішенням ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№ 12307/16) визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд уважає, що неявка сторін у судове засідання жодним чином не перешкоджає розгляду справи та ухваленню рішення.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За письмовою згодою позивача суд постановив 23 липня 2026 року ухвалу про заочний розгляд справи у відповідності до ст. 223 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, робить нижченаведений висновок.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд робить нижченаведений висновок.

Судом встановлено, що 20.03.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту продукту «Старт» № 1307907534712, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит в розмірі 4000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та в правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Старт» ТОВ «ФК «Віва Капітал» (п. 1.1 договору) (а. с. 21-26).

Відповідно до п. 1.2 та п. 1.3 договору сума кредиту, вказана в п. 1.1. договору, це кошти, які протягом строку дії договору одночасно можуть бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає позичальнику кошти за договором в сумі 4000,00 грн одразу після укладення договору, які мають бути повернені до 04.04.2023.

Відповідно до п. 1.4. договору позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту до закінчення строку дії договору чий ого дострокового розірвання.

Відповідно до п. 1.6 договору дата видачі кредиту: 20.03.2023.

Відповідно до п. 1.7 договору кредит надається строком на 15 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме: до 04.04.2023. У випадку надання кредиту в день укладення договору, строк дії кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту за договором.

Відповідно до п. п. 1.9-1.9.3 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти (тип процентної ставки фіксована), які нараховуються з дня видачі кредитних коштів по день погашення Кредиту за відсотковою ставкою, що встановлюється в наступному порядку:

Період строку дії договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 728,34 процентів річних, що становить 1,99 (одна ціла дев`яносто дев`ять сотих) процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.

Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті. Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення строку дії Договору без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.10 Договору, умови щодо нарахування процентів за Індивідуальною процентною ставкою за весь строк строку дії Договору не застосовуються (скасовуються) з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 728,34 (Сімсот двадцять вісім цілих тридцять чотири сотих) процентів річних, що становить 1,99 (Одна ціла дев`яносто дев`ять сотих) процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та/або Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення строку дії Договору є факт продовження користування Кредитом понад строк дії Договору (неповернення Кредиту у визначений Договором строк/Термін платежу), з урахуванням всіх продовжень строку дії Договору на умовах п. 1. 8. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку дії Договору, виключно за умови, якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 50% (п`ятдесят) процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Орієнтовна загальна вартість Кредиту для суми Кредиту що вказана в п. 1.3. Договору, за умови застосування до відносин між Сторонами правил нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою, складає 5194,00 (П`ять тисяч сто дев`яносто чотири гривні нуль копійок) та включає в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 1194,00 (Одна тисяча сто дев`яносто чотири гривні нуль копійок) та суму Кредиту у розмірі 4000 грн 00 коп. (Чотири тисячі гривень нуль копійок). Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складає 728,34 процентів річних, при цьому загальна вартість за Кредитом у процентному вираженні за строк дії договору складає _ від суми грн (п. 1.14.1).

У разі настання передбаченої п. 1.9.3. Договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів, за встановлений в п. 1.7. Договору строк, у розмірі що розрахований за Базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 5194,00 (П`ять тисяч сто дев`яносто чотири гривні нуль копійок) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 1194,00 (Одна тисяча сто дев`яносто чотири гривні нуль копійок) та суму Кредиту у розмірі 4000 грн 00 коп. (Чотири тисячі гривень нуль копійок) (п. 1.14.2).

Згідно з п. 4.23 договору кредит надається шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок клієнта, за реквізитами платіжної картки, вказаної клієнтом у особистому кабінеті, що відбувається до 3 банківських днів з моменту укладення електронного договору.

У розділі договору «Реквізити сторін» указано реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки) позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

У р. 4 договору вказано технологію укладення договору та накладення електронних підписів, а також зазначено про те, що клієнт в особистому кабінеті на сайті кредитодавця надає дані з метою отримання кредиту та формує заявку на отримання кредиту, після перевірки якої та у випадку її схвалення інформаційно-телекомунікаційна система генерує індивідуальну частину електронного договору, що є офертою та містить усі істотні умови.

Згода на укладення договору відбувається шляхом підписання введенням одноразового ідентифікатора, електронним підписом, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

У розділі договору «Реквізити сторін» вказано про його підписання ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Q8G3S3 після ознайомлення із Правилами надання грошових коштів у кредит.

До позовної заяви стороною позивача також додано анкету-заяву на отримання кредиту ОСОБА_1 від 20.03.2023 (а. с. 19), у якій позичальник указав свої персональні дані, суму кредиту, яку бажає отримати, та реквізити платіжної картки на яку мають бути зараховані кредитні кошти, а саме № НОМЕР_1 .

Також матеріали справи містять графік платежів, який є додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту продукту «Старт» № 1307907534712 від 20.03.2023, який підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Q8G3S3 (а. с. 27), а також паспорт договору про надання фінансового кредиту продукту «Старт» № 1307907534712 від 20.03.2023 р., що не містить підпису ОСОБА_1 (а. с.19 зворот-20).

Інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» за вих. № 1554/10 від 09.10.2023, у якій ТОВ «Платежі онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє про успішність транзакції, проведеної через платіжний сервіс «Platon», тип транзакції: видача, номер транзакції: 37927-86293-86393, сума 4000 грн, дата та час проведення: 2023-03-20 04:17:10, номер карти: НОМЕР_1 , банк-емітент Privat Bank (а. с. 37).

Даними довідки про ідентифікацію клієнта, виданої ТОВ «ФК «Віва капітал» від 20.03.2023, підтверджується те, що 20.03.2023 ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «ФК «Віва капітал», ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_2 було 20.03.2023 о 04:16:13 було надіслано одноразовий ідентифікатор Q8G3S3 (а. с. 15).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості (а. с. 12-13), здійсненого ТОВ «ФК «Віва капітал», у ОСОБА_1 за договором кредиту № 1307907534712 від 20.03.2023, станом на 04.10.2023 наявна заборгованість в розмірі 12119,20 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 4000,00 грн, заборгованості за процентами - 1194 грн, заборгованості за процентами за прострочення користування кредитом - 6925,20 грн. При цьому відсотки за кредитом нараховувалися в період з 20.03.2023 по 30.06.2023.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції визначені частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних.

Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Підставою для ідентифікації резидентів-громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 провадження № 61-9071св20 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим.

У справі, що розглядається, судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.03.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту продукту «Старт» № 1307907534712, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 4000 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

У п. п. 1.3 та 1.7 договору сторонами договору визначено суму кредиту 4000,00 грн та строк, на який надається кредит, який становить 15 днів, а саме до 04.04.2023. У п. 1.9 договору визначено тип процентної ставки, розміри базової процентної ставки, яка становить 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування ним та умови її застосування. У п. 4.23 договору визначено порядок надання кредитних коштів шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки, вказаної клієнтом в особистому кабінеті, а саме: № НОМЕР_1 .

Крім того, до матеріалів справи позивач долучив анкету-заяву ОСОБА_2 на отримання кредиту від 20.03.2023, у якій відповідач вказав свої персональні дані, суму кредиту, яку бажає отримати, та реквізити платіжної картки для зарахування кредитних коштів, а саме № НОМЕР_1 .

У заявці на отримання грошових коштів у кредит зазначено інформацію про позичальника, зокрема його паспортні дані, адресу, контактні номери телефонів та номер карти, адресу електронної пошти. Анкета-заява підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором Q8G3S3.

У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не ОСОБА_1 , а іншою особою, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором договору, останньому не належить.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між сторонами укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір ОСОБА_1 підписав шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Q8G3S3.

Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

На виконання умов договору позивач виконав взяті на себе зобов`язання та здійснив переказ коштів на картковий рахунок відповідача.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 були перераховані кредитні кошти у сумі 4000,00 грн 20.03.2023 на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Матеріали справи також містять інформацію ТОВ «Платежі онлайн» № 1554/10 від 09.10.2023 про підтвердження успішності транзакції 37927-86293-86393 20.03.2023 о 04:17:10 з переказу грошових коштів у розмірі 4000 грн на картку НОМЕР_1 , зазначений ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору.

При цьому, стороною відповідача не надано суду доказів на спростування обставин щодо укладення відповідачем кредитного договору, а також того, що відповідна банківська картка йому не належить (постанова Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20), як не надано й виписки з карткового рахунку відповідача про неотримання зазначених коштів.

Отже, у справі наявні належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення кредитного договору та фактів перерахування позивачем та отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 4000 грн.

Тобто свої зобов`язання за вказаним договором позивач виконав та надав ОСОБА_1 кредитні кошти на споживчі цілі у розмірі 4000 грн, які були зараховані на банківську карту НОМЕР_1 , зазначену ОСОБА_1 у заявці на отримання кредиту. Однак відповідач порушив умови договору й у передбачені договором строки кредит не повернув та відсотки не сплатив.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що в ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 12119,20 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість з тіла кредиту, 1194 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 6925,20 грн - заборгованість за процентами за прострочення користування кредитом. При цьому, судом встановлено, що відсотки за договором кредиту нараховувалися за період з 20 березня 2023 року по 30 червня 2023 року за відсотковою ставкою 1,99% в день від суми кредиту, передбаченою п. 1.9 кредитного договору.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладених норм, суд оцінює усі наявні у справі докази у їх сукупності і взаємозв`язку та на підставі внутрішнього переконання, приймає рішення про наявність чи відсутність обставин, що мають значення для справи, тобто оцінює не лише сам по собі розрахунок, а й інші наявні докази, що свідчать про наявність чи відсутність обставини отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на його картковий рахунок.

Проаналізувавши всі вищеописані письмові докази, а саме: кредитний договір з додатками, довідку про ідентифікацію, довідку ТОВ «Платежі онлайн», суд уважає вказаний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 1307907534712 від 20.03.2023 належним та допустимим доказом наявності заборгованості за тілом кредиту і відсотками, оскільки він відповідає умовам кредитного договору, підтверджується повідомленням ТОВ «Платежі онлайн» про здійснення перерахування коштів у розмірі 4000 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 указані обставини не спростовані і не надано виписки з його карткового рахунку про неотримання ним зазначених коштів, або доказів неналежності йому картки із зазначеним номером.

Ураховуючи вищенаведене, суд уважає доведеним факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

У постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року по справі № 754/17518/15-ц, № 61-17132св18 вказано, що у ст. 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі No 355/385/1.

Відповідно до принципу обов`язковості договору, закріпленого у статті 629 ЦК України, сторони зобов`язані виконувати взяті на себе договірні зобов`язання. З урахуванням стандарту доказування «баланс ймовірностей», застосованого у практиці Верховного Суду, наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують як отримання відповідачем кредитних коштів, так і існування у нього заборгованості за кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Матеріалами справи також підтверджується, що 04 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Віва капітал» та ТОВ «Діджи фінанс» було укладено договір факторингу № 04102023/2 (а. с. 29-32). Згідно з вищевказаним договором та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «Діджи фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги стосовно осіб, які були боржниками ТОВ «ФК «Віва капітал», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1307907534712 від 20.03.2023 на суму 12119,20 грн, з яких: 4000 грн сума заборгованості за тілом, 8119,20 грн сума заборгоаності за відсотками, що підтверджується копією відповідного договору факторингу (а. с.29-32), копією платіжної інструкції № 4855 від 12 жовтня 2023 року про оплату згідно з договором факторингу № 04102023/2 від 04.10.2023 р. (а. с. 39), копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 04102023/2 від 04.10.2023 (а. с. 29-32), копією акта приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 04102023/2 від 04 жовтня 2023 року, датованого 04.10.2023 (а. с. 8).

Суд уважає, що позивачем ТОВ «Діджи фінанс» надано належні та допустимі докази на підтвердження права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1307907534712 від 20.03.2023.

15 серпня 2025 року відповідачеві позивачем було надіслано письмову досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості за договором № 1307907534712 від 20.03.2023 на суму 12119,20 грн (а. с. 41).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки суд встановив, що між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цим документом дій; ТОВ «ФК «Віва Капітал» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надавши кредит в сумі 4000,00 грн шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку, тобто між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків; доказів визнання кредитного договору недійсним до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів повернення відповідачем коштів у повному обсязі, то є всі підстави для стягнення із відповідача на користь позивача тіла кредиту в сумі 4000 грн та відсотків за користування кредитом.

Однак, при вирішенні питання про стягнення з відповідача відсотків суд виходить з того, що з кредитного договору № 1307907534712 від 20.03.2023, графіку платежів слідує, що сторонами було погоджено застосування фіксованої процентної ставки у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування.

Пунктом 1.7 договору встановлено, що кредит надається строком на 15 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 04.04.2023 р. (термін платежу). У випадку надання кредиту в день укладення договору, строк дії кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту за договором.

Позичальник має право ініціювати продовження строку кредитування (пролонгації), установленого договором, на підставі звернення до Кредитодавця в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації споживачем такого права. Таке право реалізується шляхом здійснення погашення відсотків за користування кредитом в будь-який день протягом строку дії Договору та Пільгового періоду та підписання додаткової угоди до договору шляхом введення одноразового ідентифікатора (ОТП-паролю), який надсилається Позичальнику смс-повідомленням. Кількість Пролонгацій, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. Ініціювання споживачем продовження (пролонгації) строку дії договору відбувається без зміни попередньо укладеного договору в бік погіршення (п. 1.8 договору).

Пунктом 1.9 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти (тип процентної ставки - фіксована), які нараховуються з дня видачі кредитних коштів по день погашення кредиту за відсотковою ставкою, що встановлюється в наступному порядку:

Період строку дії договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 728,34 процентів річних, що становить 1,99 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.

Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.

Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення строку дії договору без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.10 договору, умови щодо нарахування процентів за індивідуальною процентною ставкою за весь строк строку дії договору не застосовуються (скасовуються) з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 728,34 процентів річних, що становить 1,99 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та/або індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення строку дії договору є факт продовження користування кредитом понад строк дії договору (неповернення кредиту у визначений договором строк/термін платежу), з урахуванням всіх продовжень строку дії договору на умовах п. 1.8. цього договору.

Згідно з пунктом 1.13 договору проценти, в розмірі, визначеному пунктами 1.9.1 або 1.9.3. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання кредиту за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що із 20.03.2023 по 03.04.2023 (протягом 15 днів) здійснювалося нарахування 1,99 процентів в день за користування кредитом на загальну суму 1194 грн. Починаючи із 04.04.2023 по 30.06.2023 (протягом 90 днів) здійснювалося нарахування 1,99 процентів в день за користування кредитом на загальну суму 6925,20 грн.

З огляду на мотивувальну частину постанови від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду вказує, що «У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Суду не надано будь-яких доказів про дотримання учасниками встановленого договором порядку продовження строку кредитування (пролонгації).

Отже, з урахуванням викладеного, суд робить висновок, що проценти за користування кредитними коштами в розмірі 1,99 % можуть бути нараховані лише упродовж строку - 15 днів, тобто з 20.03.2023 по 03.04.2023 включно. Отже, розмір заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за цим договором складає 1194 грн (4000 х 1,99% х 15).

З огляду на викладене, суд робить висновок, що позов підлягає частковому задоволенню, а відтак, з відповідача на користь позивача варто стягнути заборгованість за кредитним договором № 1307907534712 від 20.03.2023 у розмірі 5194 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 1194 грн - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1038,24 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 42,86 %).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

Із матеріалів справи встановлено, що професійну правничу допомогу у цій справі позивачу надавала адвокат Лівак І.М. на підставі договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 (а. с. 16-18), а також додаткової угоди № 1307907534712 від 17 листопада 2025 року до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року (а. с. 36).

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак М.І., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а. с. 14), а також актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) відповідно до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025 року адвокатом виконано такі роботи (послуги): правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи фінанс» - 1,5 год, загальна вартість - 2250 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості - 3 год, загальна вартість - 3000 грн, формування додатків до позовної заяви - 1 год, загальна вартість - 750 грн. Вартість наданих послуг становить 6000 гривень (а. с. 9).

Суд уважає, що заявлена позивачем сума на відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 6000 гривень є співмірною зі складністю справи та значенням справи для сторін.

З урахуванням викладеного, ураховуючи, що поданий ТОВ «Діджи фінанс» позов суд задовольняє частково (на 42,86 %), із відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім витрати на правову допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2571,60 грн.

На підставі 525, 526, 599, 610, 615, 625, 626, 628, 638, 641, 644, 1054 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію» та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 1307907534712 від 20 березня 2023 року в розмірі 5194 (п`ять тисяч сто дев`яносто чотири) гривні 00 коп, з яких: 4000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 1194 гривні - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», ЄДРПОУ 42649746, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1038 (одна тисяча тридцять вісім) гривень 24 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2571 (дві тисячі п`ятсот сімдесят одна) гривня 60 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 23 липня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА