Ухвала суду № 138528168, 27.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2026 Справа №607/22431/25 Провадження №2-с/607/134/2026

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Позняк В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з заявою про скасування судового наказу, виданого 03.11.2025 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/22431/25, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Тернопільводоканал» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг станом на вересень 2025 року в розмірі 1 230,08 грн та судового збору в розмірі 302,80 грн. Окрім того, просить поновити пропущений процесуальний строк на подання заяви про скасування судового наказу.

Заява обґрунтована тим, що зі змістом судового наказу ознайомився лише 13.04.2026 в електронному кабінеті. При цьому, він є військовослужбовцем, а виконання службових обов`язків ускладнює можливість щоденного та вичерпного відстеження всієї кореспонденції, що надходить у електронні кабінети. Тому з цих підстав просить поновити процесуальний строк на звернення з заявою про скасування судового наказу. Проти вимог стягувача по суті заперечує. Вказує, що оскільки за адресою: АДРЕСА_1 , яка є лише зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання боржників, фактично ніхто не проживає, а послуги централізованого водопостачання та водовідведення за вказаною адресою фактично не споживаються, нарахування заборгованості є необґрунтованим. Зазначені обставини потребують перевірки судом за правилами позовного провадження, що є неможливим у порядку спрощеного наказного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу передана судді Позняку В.М. 23.02.2026.

Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені частиною третьою статті 171 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам частини тринадцятої статті 7 та частини третьої статті 171 ЦПК України.

Суддя, розглянувши заяву та долучені документи, доходить до наступних висновків.

Так, 03.11.2025 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано судовий наказ про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Тернопільводоканал» заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг станом на вересень 2025 року в розмірі 1 230,08 грн (одна тисяча двісті тридцять гривень 08 копійок), яка складається з: 1 026,51 грн (одна тисяча двадцять шість гривень 51 копійка) плата за абонентське обслуговування; 157,13 грн (сто п`ятдесят сім гривень 13 копійок) сума інфляційних нарахувань; 47,24 грн (сорок сім гривень 24 копійки) сума нарахування за користування чужими коштами (3 % річних) та 302,80 гривень судового збору в рівних частках.

Згідно із частиною першою статті 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 2 статті 171 ЦПК України визначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, рекомендований лист із копією судового наказу від 03.11.2025 повернувся на адресу суду без вручення адресату.

З заяви про скасування судового наказу та долучених документів встановлено, що ОСОБА_1 ознайомився зі змістом судового наказу в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд».

Як на підставу пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу ОСОБА_1 покликається на те, що він є військовослужбовцем та у зв`язку з виконанням службових обов`язків не міг вчасно ознайомитися зі змістом судового наказу та подати заяву про його скасування.

Факт перебування ОСОБА_1 на військовій службі підтверджується довідкою начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 від 19.06.2026 № 633.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку, суд виходить з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що метою Конвенції є захист прав, які є не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними. Це зауваження стосується, зокрема, права на доступ до суду з огляду на те, яке важливе місце посідає право на справедливий судовий розгляд у демократичному суспільстві (рішення у справі «Вітковскі проти Польщі» (Witkowski v. Poland), заява № 21497/14, пункт 43, від 13 грудня 2018 року).

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Вітковскі проти Польщі» (Witkowski v. Poland), заява № 21497/14, набуло статусу остаточного 13 березня 2019 року, пункт 44, від 13 грудня 2018 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав, свобод чи інтересів (стаття 2 ЦПК України). Досягнення цієї мети відбувається через дію основоположних засад судочинства, зокрема верховенства права, рівності сторін та диспозитивності.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частини перша та п`ята статті 4 ЦПК України).

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Для тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України маємо застосовувати телеологічне (цільове) тлумачення. Тобто визначити, якою була мета законодавця у запровадженні цього припису.

Є зрозумілим, що мета законодавця у формулюванні такої конструкції була в тому, щоб гарантувати недоторканність прав тих осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов`язок, пов`язаний із захистом Батьківщини від ворога, військовослужбовців.

Норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

Такий правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 754/947/22.

Незважаючи на те, що вказаний правовий висновок стосується зупинення провадження у справі, суд вважає за можливе застосувати його основні положення, що стосуються захисних гарантій для військовослужбовців, при розгляді заяви про поновлення процесуального строку.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України об`єктивно позбавлений можливості в повній мірі реалізовувати свої процесуальні права, в тому числі, як боржника у наказному провадженні.

Тому, враховуючи те, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на скасування судового наказу, однак у зв`язку з проходженням військової служби не мав можливості звернутися з відповідною заявою у встановлений законом строк, суддя доходить переконання про наявність підстав для поновлення заявнику строку для подання заяви про скасування судового наказу.

Заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу відповідає вимогам статті 170 ЦПК України, підстав для її повернення немає.

Відповідно до частини третьої статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Боржником не ставиться питання про поворот виконання судового наказу.

За вказаних обставин, беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного боржником строку на подання заяви про скасування судового наказу, за змістом заява відповідає вимогам статті 170 ЦПК України, тобто підстави для повернення заяви про скасування судового наказу відсутні, необхідно постановити ухвалу про скасування судового наказу, роз`яснивши заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 171 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу - задовольнити.

Скасувати судовий наказ, виданий 03.11.2025 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/22431/25 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Тернопільводоканал» заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг станом на вересень 2025 року в розмірі 1 230,08 грн (одна тисяча двісті тридцять гривень 08 копійок), яка складається з: 1 026,51 грн (одна тисяча двадцять шість гривень 51 копійка) плата за абонентське обслуговування; 157,13 грн (сто п`ятдесят сім гривень 13 копійок) сума інфляційних нарахувань; 47,24 грн (сорок сім гривень 24 копійки) сума нарахування за користування чужими коштами (3 % річних) та 302,80 гривень судового збору в рівних частках.

Роз`яснити стягувачу його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Копію ухвали надіслати стягувачу та боржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. М. Позняк