Рішення № 138527761, 27.07.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4705/26 2/335/2841/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А. В., за участю секретаря судового засідання Добрянського Н. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі Позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № Z62.24225.009187117 від 21 грудня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № Z62.24225.009187117. Згідно з умовами договору, Відповідачу було надано кредит у розмірі 73 943,00 грн зі змінною процентною ставкою 52% річних та строком кредитування 24 місяці.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, нарахувавши та видавши кредитні кошти Відповідачу, що підтверджується меморіальним ордером та випискою по рахунку.

Усупереч умовам договору та графіку платежів, Відповідач не здійснила своєчасного повернення отриманих коштів та не сплатила нараховані проценти у повному обсязі.

11 грудня 2025 року між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір Факторингу № 11-12/25. На підставі цього договору та Акту приймання-передачі Реєстрів Боржників від 11.12.2025 право вимоги за кредитним договором № Z62.24225.009187117 перейшло до Позивача.

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 24.04.2026 заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 137 306,40 грн, з яких 70 352,97 грн заборгованість за тілом кредиту, 66 953,43 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Позивач, посилаючись на приписи ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України щодо заміни кредитора у зобов`язанні, а також ст. ст. 526, 610, 611 та 1054 ЦК України, які встановлюють обов`язок належного виконання зобов`язань за кредитним договором та правові наслідки їх порушення, просить суд стягнути з Відповідача вищезазначену заборгованість.

Крім того, Позивач також просить стягнути з Відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Ухвалою суду від 04.05.2026 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив справу розглядати за відсутності представника ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, місце проживання якої зареєстроване на тимчасово окупованій території Запорізької області, про час та місце судового засідання повідомлена оголошенням на офіційному вебпорталі судової влади України, в судове засідання повторно не з`явилася, відзив на позов не подала.

Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд вирішив провести заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 21 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» (далі Банк/Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі Позичальник/Відповідач) було укладено Договір кредиту та страхування № Z62.24225.009187117 (далі Кредитний договір).

Згідно з умовами вищезазначеного договору Банк надав Позичальнику кредит «Ідеальний» у розмірі 73 943,00 грн. Кошти надавалися на власні потреби Позичальника шляхом безготівкового перерахування: 64 298,26 грн безпосередньо на рахунок Позичальника та 9 644,74 грн на оплату страхового внеску згідно з договором добровільного страхування життя, укладеним з ТОВ «Нью Файненс Сервіс» (страховий агент) та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна Страхування життя».

За користування кредитними коштами Кредитним договором встановлена змінна процентна ставка, яка на дату укладення договору становила 52% річних (п. 1.3). Кредит надано строком на 24 місяці (п. 1.4), тобто до 21.12.2023.

Відповідач зобов`язалася повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним щомісячними платежами згідно з Графіком щомісячних платежів (Додаток №1 до договору). Розрахунковим числом місяця для здійснення платежів визначено 21 число кожного місяця.

Підписанням Кредитного договору Позичальник підтвердила, що вона акцептувала Публічну пропозицію АТ «Ідея Банк» на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО) та Тарифів, які є невід`ємною частиною договору та розміщені на офіційному сайті Банку.

Пунктом 3.17 Кредитного договору передбачено право Банку відступати права вимоги (права кредитора) за цим договором третім особам без згоди Позичальника, з обов`язком письмового повідомлення останнього про факт відступлення протягом 10 робочих днів.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, що підтверджується ордерами-розпорядженнями (а.с. 13 зворот), меморіальним ордером № 7802125 від 21 грудня 2021 року (а.с. 16) та випискою по рахунку Відповідача.

11 грудня 2025 року між Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» (Клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (Фактор) було укладено Договір Факторингу № 11-12/25. Згідно з умовами цього договору, Клієнт зобов`язався відступити Факторові права вимоги до боржників, а Фактор передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та надати фінансову послугу. Предметом відступлення стали права вимоги за кредитними договорами, перелік яких визначено у відповідних Реєстрах Боржників. Зокрема, сторони погодили передачу прав вимоги за Реєстром Боржників № 2 (Лот №15), до якого включено 4 561 боржника із загальною сумою заборгованості 364 718 290,80 грн.

Перехід прав вимоги від первісного кредитора (АТ «ІДЕЯ БАНК») до нового кредитора (ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») підтверджується актом приймання-передачі Реєстрів Боржників № 1 (Лот №13) та № 2 (Лот №15), згідно з яким Фактор прийняв права вимоги до боржників у повному обсязі.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників № 2 (Лот №15) до Договору Факторингу № 11-12/25 від 11.12.2025, Позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № Z62.24225.009187117 від 21.12.2021 (порядковий номер у реєстрі 5816). На момент відступлення права вимоги заборгованість Відповідача становила 137 306,40 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 70 352,97 грн; заборгованість за відсотками 66 953,43 грн.

Позивач підтвердив факт оплати за отримані права вимоги належними платіжними документами: платіжним дорученням № 0588840000 від 12.12.2025 на суму 9 238 597,00 грн, платіжним дорученням № 0561150000 від 03.10.2025 на суму 300 000,00 грн.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Таким чином, істотними умовами кредитного договору відповідно до вимог статей 638, 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору. Заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва. У зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З виписки з рахунку відповідача та розрахунків заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним належним чином не виконала.

З виписки по рахунку (а.с. 17) вбачається, що Відповідач здійснювала часткове погашення тіла кредиту лише на початку строку кредитування (зокрема, платежі від 21.01.2022 та 21.02.2022).

Перевіривши розрахунок заборгованості, суд встановив, що нарахована сума процентів за користування кредитом корелює з періодом прострочення (з березня 2022 року по дату закінчення строку кредитування 21.12.2023) при ставці 52% річних на залишок заборгованості понад 70 000,00 грн.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором не надала, складений позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту та процентами не спростувала.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).

Щодо понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн, судом встановлено наступні обставини.

Взаємовідносини між Позивачем та особою, що надає правову допомогу, регулюються Договором № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року. Договір укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (Виконавець). Згідно з п. 4.1 Договору, вартість послуг узгоджується сторонами у Заявках на надання юридичної допомоги.

На виконання умов Договору щодо стягнення заборгованості саме з Відповідача ( ОСОБА_1 ), Позивачем надано копії заявки на надання юридичної допомоги № 1521 від 02.03.2026 року, у якій сторони погодили перелік необхідних послуг, їх обсяг у годинах та вартість; витягу з Акта № 31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 року, який підтверджує фактичне виконання робіт та прийняття їх Позивачем без зауважень. Згідно з вищезазначеним актом загальна сума витрат у розмірі 25 000,00 грн складається з наступних послуг: надання усної консультації з вивченням документів (2 години за ціною 2000,00 грн/год) 4 000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (6 годин за ціною 3000,00 грн/год) 18 000,00 грн; письмове вивчення документації з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики (фіксована вартість) 3 000,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідач із клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до суду не зверталася.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 25 000,00 грн.

Доказів понесення інших витрат позивачем суду не надано, із заявами про намір надати такі докази після ухвалення рішення позивач до суду не звертався.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ідентифікаційний код 42640371, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 6, оф. 521) заборгованість за Договором кредиту та страхування № Z62.24225.009187117 від 21 грудня 2021 року в розмірі 137 306,40 грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Копію заочного рішення надіслати сторонам. Відповідача повідомити про ухвалення цього рішення шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади України з посиланням на вебадресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А. В. Стеценко