Рішення № 138526421, 27.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/10443/25

Провадження № 2/183/3294/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Майної Г. Є. розглянувши у письмовому спрощеному позовному провадженні у приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (надалі - позивач, Новий кредитор, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») звернулося до суду з цим позовом. У позові, окрім основних позовних вимог, також просить стягнути з ОСОБА_1 (надалі - відповідач, Позичальник, Клієнт) на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, а також, в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

В обґрунтування позову посилається на те, що 24 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Первісний кредитор, Товариство) та ОСОБА_1 укладено Договір № 4835851 про надання коштів на умовах споживчого кредит (надалі - Кредитний договір, Договір). На умовах, встановлених Кредитним договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалася надати Клієнту грошові кошти в гривні (надалі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили такі умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 8 000 грн; Згідно з п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 24 липня 2024 року по 18 липня 2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 8 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК». Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису. Відповідно до реквізитів Договору № 4835851 від 24 липня 2024 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «92602». Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору № 210222-1 про організацію переказу коштів від 21.02.2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА». За інформацією в листі ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до зазначеного договору № 4835851 від 24.07.2024 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 8 000 грн на платіжну карту НОМЕР_1 . Згідно з п.3.1. Договору Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,5% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,01% в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору. 23 серпня 2024 року відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту.

Ураховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 31 березня 2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 31/03/2025 від 31 березня 2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер. Отже, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором. До позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 31 березня 2025 року № 31/03/2025 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4835851 від 24 липня 2024 року.

Наголошує, що за даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 24 липня 2024 року по 31 березня 2025 року (Дата укладання Договору факторингу), у відповідача перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 30 120,00 грн. Станом на дату укладання Договору факторингу від 31 березня 2025 року №31/03/2025, строк дії Договору № 4835851 від 24 липня 2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01 квітня 2025 року по 18 липня 2025 року (109 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 13 080,00 грн.

Наголошує, що формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому інфляційні втрати і 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України. З огляду на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц вказує, що позивач вправі вимагати від відповідача застосування наслідків порушення виконання рішення у виді сплати процентів річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України. Наголошує, що як передбачено частинами десятою, одинадцятою статті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

З урахуванням вищевказаного позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості 51 200,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 8 000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 30 120,00 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 109 календарних днів 13 080,00 грн.

Також, при підготовці позову ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір з адвокатом, за яким надано правничу допомогу на суму 10 000,00 грн, які ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» просить стягнути з відповідача.

Не погоджуючись з пред`явленим позовом відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що у справі відсутній договір факторингу (відступлення права вимоги) від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на користь позивача, через що позивач не набув права пред`являти вимоги до відповідача. Надана копія повідомлення ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» про відступлення права вимоги за кредитним договором не підтверджує факт сповіщення відповідача. Відповідач жодної інформації про таке відступлення не отримував. А також вважає, що відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Відповідачем подано відповідь на відзив, у якому останній доводи відповідача є необґрунтованими та не спростовують заявлених позовних вимог. Указує, що кредитні кошти були перераховані відповідачу на банківську картку, реквізити якої він особисто зазначив під час оформлення кредиту, через платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», що підтверджується довідкою платіжного провайдера. Позивач наголошує, що 24 липня 2024 року на банківську картку відповідача було успішно перераховано 8 000 грн, а зазначення відповідачем реквізитів платіжної картки свідчить про погодження сторонами всіх істотних умов договору, зокрема способу отримання кредитних коштів. Також представник позивача зазначає, що кредитним договором передбачено стандартну процентну ставку у розмірі 1,5 % на день та можливість застосування зниженої процентної ставки за умови виконання позичальником визначених договором вимог. Оскільки відповідач не здійснив платіж відповідно до графіка та не повернув кредитні кошти, проценти були нараховані за стандартною процентною ставкою в межах погодженого сторонами строку кредитування. Позивач наголошує, що нараховані проценти є платою за правомірне користування кредитом, а не штрафною санкцією, та їх розмір визначено умовами договору і положеннями статей 536, 1048, 1054 ЦК України, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду. Крім того, представник позивача вказує, що право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» на підставі договору факторингу від 31 березня 2025 року. Відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги у спосіб, передбачений договором, а витяг з реєстру боржників, долучений до позовної заяви, оформлено відповідно до вимог законодавства. Також представник позивача зазначає, що до позовної заяви подано всі належні та допустимі докази, а заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими та співмірними зі складністю справи. На підтвердження правомірності заявлених вимог позивач посилається на усталену судову практику Верховного Суду та судів першої й апеляційної інстанцій, зазначаючи, що кредитний договір є чинним, його умови не визнані недійсними, а факт укладення договору, переходу права вимоги та наявність заборгованості підтверджуються належними й допустимими доказами.

Ухвалою суду від 06 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою сторонам було установлено строки для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив на позовну заяву. Також цією ухвалою задоволено клопотання про витребування доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Судом установлено, що 24 липня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через вебсайт або Мобільний додаток «Credit7» укладено Договір № 4835851 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За Кредитним договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнтові грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п.1.2). Сторонами погоджено такі умови: тип кредиту - кредит, сума кредиту - 8 000,00 грн, строк кредиту 360 днів (п.1.3), періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,5% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. Відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п. 4.3. Договору. За п. 2.1. Договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Згідно з п.3.1. Договору Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов. У п. 10 Договору № 4835851 вказані реквізити сторін, зокрема і відповідача: « ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , Паспорт: НОМЕР_4 , виданий НОВОМОСКОВСЬКИМ МВ УМВС УКРАЇНИ В ДНІПРОПЕТР ОБЛ, 22.08.1997 року. Місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 , додаткові контактні дані Клієнта: дані Особистий кабінет, номери моб телефонів НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 . Email: ІНФОРМАЦІЯ_1. Реквізити належного Клієнту платіжного засобу/ поточного рахунку для перерахування коштів Клієнту за даним Договором: НОМЕР_1 ». Відповідач підписав Договір о 16:34:07 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «92602».

24 липня 2024 року сторонами, разом з Договором о 16:34:07 погоджено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток 1) та Інформаційне повідомлення, як Додаток 2 до Договору, які зі сторони відповідача погоджено підписанням електронним підписом «92602» та перед укладенням Договору о 16:32:54 Паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), який зі сторони відповідача погоджено підписанням електронним підписом «50697».

Судом установлено, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за Кредитним договором виконало, надавши кредит в сумі 8 000,00 грн. Виконання підтверджене довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 20250401-1307 від 01 квітня 2025 року, згідно з якою успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 24.07.2024 16:35:24 на суму 8 000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , призначення платежу: Зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Також, з відповіді на ухвалу суду АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» № 81-15-9/16737-БТ убачається, що в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 в межах рахунку НОМЕР_14 . На банківський рахунок 24 липня 2024 року о 16.35 год були зараховані кошти у розмірі 8 000,00 грн, коментар до зарахування «Fuib Money Transfer (00000001), Visa Direct UKR».

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 4835851, у період з 24 липня 2024 року по 31 березня 2025 року включно (250 днів) Первісним кредитором нараховані проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 30 120,00 грн щоденно з 24 липня 2024 року до 22 серпня 2024 року по 0,8 грн - 0,01%, з 23 серпня 2024 року до 31 березня 2026 року по 120 грн - 1,5%, та штрафні санкції: 24 серпня 2024 року - 900 грн; 23 вересня 2024 року - 1800,00 грн; 23 жовтня 2024 року - 1300,00 грн.

Згідно з Договором факторингу № 31/03/2025 від 31 березня 2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до боржників, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне в майбутньому, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пеню та інші платежі. Перелік Боржників, сума грошових коштів вказана в реєстрі боржників, який є невід`ємною частиною Договору. 31 березня 2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» складено акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу та Акт прийому передачі інформації згідно з Реєстром Боржників в електронному виді. Платіжною інструкцією від 31 березня 2025 року № 6743 проведено оплату за Договором факторингу. З витягу з Реєстру Боржників від 31 березня 2025 року убачається перехід до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 4835851 в сумі 42 120,00 грн за 221 день прострочення виконання зобов`язання, з яких основна заборгованість - 8 000,00 грн, 30 120,00 грн відсотки, 4 000,00 грн пеня/штраф.

В особистому кабінеті боржника (відповідача) останнього повідомлено про відступлення права вимоги. Крім того, відповідача також за допомогою SMS-повідомлення від 01 квітня 2025 року на № телефону НОМЕР_5 повідомлено про відступлення права вимоги.

Також, у межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01 квітня 2025 року по 18 липня 2025 року (109 днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 13 080,00 грн, що підтверджується відповідним розрахунком.

Вирішуючи позов суд ураховує таке.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 12 статті 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Кредитний договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Аналізуючи вищевикладене, ураховуючи встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем на час розгляду справи, перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, ураховуючи відсутність доказів повернення кредитних коштів суд висновує, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі, заявленому позивачем.

Щодо вимоги позивача в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати та 3% річних, роз`яснити виконавцеві порядок виконання, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Таким чином, норми ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України передбачають, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні витрати та 3% річних, відповідно до статті 625 ЦК України, що в розумінні Цивільного кодексу України є різним. Крім того, враховує суд і положення п. 18 розділу Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України. Відтак відсутні й підстави роз`яснення виконавцеві порядку виконання рішення за ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зазначення в рішенні про нарахування до моменту виконання рішення про стягнення боргу, платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, роз`яснення, а тому позов у цих частинах задоволенню не підлягає.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведений факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Договору, зобов`язань перед позивачем, як правонаступника Первісного кредитора, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та несплаченим відсоткам.

Щодо посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи договору факторингу № 31/03/2025 від 31 березня 2025 року , доказів перерахування йому кредитних коштів та неповідомлення його про відступлення прав вимоги, суд зазначає таке.

Посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи Договору факторингу № 31/03/2025 від 31 березня 2025 року, укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» та доказів перерахування кредитних коштів не відповідають дійсності. Як зазначалося вище, відповідні документи містяться у матеріалах справи, їм надано належну правову оцінку судом, що спростовує доводи відповідача про їх відсутність. Таким чином, аргументи відповідача не можуть бути прийняті як обґрунтовані, оскільки фактичні дані підтверджують наявність договору факторингу та здійснення перерахування кредитних коштів.

Крім того, суд зауважує, що матеріали справи також містять докази повідомлення боржника (відповідача) про укладення Договору факторингу № 31/03/2025 від 31 березня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на указаний в Договорі № 4835851 від 24 липня 2024 року номер телефону.

У той же час, суд звертає увагу, що пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про відступлення права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про відступлення права вимоги не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Вказане вище взаємоузгоджується з правовим висновком, викладеним зокрема у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. З ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

Оцінюючи складність цієї справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є неспівмірною з категорією складності справи, витраченим адвокатом часом, об`ємом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторін.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року № 910/7032/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

За таких обставин, ураховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з урахуванням того, що розгляд цієї цивільної справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що, на думку суду, не потягне за собою надмірного тягара для платника і можливого виникнення «боргової кабали» відповідача.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 4835851 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24 липня 2024 року, яка утворилася станом на 18 липня 2025 року, у загальному розмірі 51 200 (п`ятдесят одна тисяча двісті) гривень 00 копійок, яка складається з 8 000,00 грн заборгованості за кредитом та 43 200,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судові витрати в сумі 5 422 (п`ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн та судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 44559822; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення суду складено і підписано 27 липня 2026 року.

Суддя Г.Є. Майна