Ухвала суду № 138526294, 23.06.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/7900/26

Номер провадження 1-кп/201/855/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ,

власника майна ОСОБА_11 ,

розглянувши клопотання прокурора ОСОБА_3 про покладення на ОСОБА_7 , ОСОБА_9 передбачених ст. 194 КПК України обов`язків, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 про скасування запобіжного заходу, подані під час підготовчого провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному 27 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042110002533 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хорол Хорольського району Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 27 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042110002533 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

На стадії підготовчого провадження прокурором ОСОБА_3 подані клопотання про покладення на обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків.

В обґрунтування доводів про покладення на обвинуваченого ОСОБА_7 передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків, прокурор ОСОБА_3 посилався на те, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні у воєнний час тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що налічує багато епізодів, за обставин детально викладених в обвинувальному акті.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 26 лютого 2026 року до ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 331 200 гривень.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2026 року задоволено частково апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , скасовано ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 26 лютого 2026 року, постановлено нову ухвалу, якою до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 квітня 2026 року з визначенням застави в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 199 680 гривень з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

31 березня 2026 року обвинувачений ОСОБА_7 був звільнений з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі 199 680 гривень.

Запобіжний захід у вигляді застави не скасований, не змінений та продовжує діяти, однак строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків закінчився.

За наявності обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на переконання прокурора, продовжують існувати враховані при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовуються наступним.

Зокрема, ОСОБА_7 може вчинити спроби переховування від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як тяжкість покарання за інкримінований злочин.

На підтвердження існування ризику можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_7 незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні вказує кількість епізодів крадіжок, і відповідно свідків та потерпілих, анкетні відомості яких обвинуваченому відомі і які ще не допитані судом.

Тим більше, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення є актуальним з огляду на кількість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_7 епізодів злочинної діяльності, що свідчить про системний характер протиправних дій останнього.

За наведених обставин, з огляду на застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави, прокурор клопочить про покладення на обвинуваченого ОСОБА_7 строком на 2 місяці обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання, роботи або навчання; утримуватися від спілкування із свідками та іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні; здати на зберігання паспорт (и) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

В обґрунтування доводів про покладення на обвинуваченого ОСОБА_9 передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків, прокурор ОСОБА_3 посилався на те, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні у воєнний час тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що налічує багато епізодів, за обставин детально викладених в обвинувальному акті.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 02 березня 2026 року до ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.

03 березня 2026 року обвинувачений ОСОБА_9 був звільнений з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі 266 240 гривень.

Запобіжний захід у вигляді застави не скасований, не змінений та продовжує діяти, однак строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків закінчився.

За наявності обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на переконання прокурора, продовжують існувати враховані при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовуються наступним.

Зокрема, ОСОБА_9 може вчинити спроби переховування від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як тяжкість покарання за інкримінований злочин.

На підтвердження існування ризику можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_9 незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні вказує кількість епізодів крадіжок, і відповідно свідків та потерпілих, анкетні відомості яких обвинуваченому відомі і які ще не допитані судом.

Тим більше, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення є актуальним з огляду на кількість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_9 епізодів злочинної діяльності, що свідчить про системний характер протиправних дій останнього.

За наведених обставин, з огляду на застосований до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді застави, прокурор клопочить про покладення на обвинуваченого строком на 2 місяці обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися з міста Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання та навчання; утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим та свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подані ним клопотання та просив їх задовольнити з викладених у них підстав.

Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , кожен окремо, підтримали клопотання сторони обвинувачення про покладення на обвинувачених обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання сторони обвинувачення та просила відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування правової позиції посилалася на те, що строк дії обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України закінчився, обов`язки, які просить покласти на її підзахисного сторона обвинувачення не відповідають тим обов`язкам, які були покладені на ОСОБА_7 слідчим суддею та апеляційною інстанцією на етапі досудового розслідування.

Вважала, що заявлені прокурором у клопотанні ризики є недоведеними, зокрема, на підтвердження передбачених п. п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, стороною обвинувачення не надано жодних доказів, в тому числі, заяв від потерпілих чи свідків до правоохоронних органів про здійснення на них будь-якого тиску її підзахисним.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав правову позицію свого захисника ОСОБА_8 .

Зазначив, що має вищу освіту, не одружений, дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований і працевлаштований ніколи не був, законного джерела доходу не має, перебуває на утриманні своєї матері-інваліда 3 групи, має зареєстроване та постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, інвалідності не має.

Зазначив, що вину у висунутому обвинуваченні визнав частково, в якій частині вказати не зміг.

Стверджував, що потерпілим у даному кримінальному провадженні під досудового розслідування повернуті викрадені речі. Особисто він шкоду останнім не відшкодовував.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 заперечував проти клопотання сторони обвинувачення та просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх доводів посилався на те, що обвинувачений ОСОБА_9 вину у вчиненні інкримінованих йому 11 епізодах крадіжки визнав повністю та відшкодував потерпілим шкоду шляхом повернення викрадених автомобільних запчастин.

Крім того, захисник посилався на те, що його підзахисний ОСОБА_9 під час досудового розслідуванням самостійно з`являвся на виклики до слідчого, надав викривальні покази відносно самого себе та відтворив обставини інкримінованих йому епізодів крадіжки під час проведення слідчого експерименту, в томі числі, вказавши на той епізод крадіжки, який на тому етапі не був відомий слідству, у зв`язку із чим, органом досудового розслідування було змінено повідомлення про підозру.

У свою чергу, захисник ОСОБА_10 подав клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді застави відносно його підзахисного, яке підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з наступних підстав.

Зокрема, його підзахисний ОСОБА_9 має постійне місце проживання, перебуває на утриманні у батьків та працює на СТО свого брата, з 01 вересня 2025 року був зарахований на 1 курс Державного університету економіки та технологій, має позитивні характеристики за місцем проживання та навчання, з моменту внесення застави сумлінно виконує покладені на нього обов`язки та з`являвся за кожною вимогою до слідчого, до кримінальної відповідальності не притягувався, завдана внаслідок інкримінованого злочину матеріальна шкода відшкодована шляхом повернення викрадених речей потерпілим, вину визнав у повному обсязі, щиро покаявся та активно сприяв досудовому розслідуванню з метою встановлення всіх обставин правопорушення.

При цьому, зазначив, що потерпілі на етапі досудового розслідування не заявляли до його підзахисного вимоги про відшкодування заподіяної ОСОБА_12 шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав правову позицію захисника ОСОБА_10 у повному обсязі та подане ним клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді застави просив скасувати.

Зазначив, що має середньо-спеціальну освіту, навчається в Державному університеті економіки та технологій, не одружений, проживає в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області разом із батьками, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, інвалідності не має.

Свою вину у вчиненні інкримінованих епізодів крадіжки визнав у повному обсязі та пояснив, що приїздив з м. Кривий Ріг до м. Дніпра для вчинення інкримінованого злочину. Вчинення ним злочинної діяльності пояснив своїм бажанням стати дорослішим та швидко заробляти власні кошти.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про покладення на обвинувачений ОСОБА_7 , ОСОБА_9 передбачених ст. 194 КПК України обов`язків, а також заперечення сторони захисту та позицію потерпілих, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: застава.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до вимог п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертоюстатті 183 цього Кодексу.

В силу ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Тобто, з моменту внесення застави, обвинувачений є особою відносно якої у кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Положеннями КПК України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у виді застави.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

Частиною 7 статті 194 КПК України встановлено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Вимогами ч. ч. 1, 7 ст. 194 та ч. 1 ст. 200 КПК України, передбачено, що під час розгляду клопотання про покладення додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд зауважує, що вказана норма пов`язує покладення обов`язків із запобіжним заходом, який не пов`язаний з триманням під вартою. Посилання законодавця на закріплений у ст. 199 КПК України порядок продовження строку тримання під вартою, який є ідентичним для продовження строку дії обов`язків, орієнтує на процесуальний порядок розгляду відповідних клопотань, а не на вид запобіжного заходу, який супроводжується продовженням обов`язків.

Наведена норма означає, що прокурор наділений повноваженнями подати суду клопотання, яке може містити вимогу, а саме: покласти додаткові обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Тобто подання до суду клопотання, яке містить вимогу про покладення на обвинуваченого одного або кількох обов`язків із передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України переліку, є окремим, самостійним правом прокурора.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 200 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про покладення на обвинувачених обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 26 лютого 2026 року до ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 331 200 гривень.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2026 року задоволено частково апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , скасовано ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 26 лютого 2026 року, постановлено нову ухвалу, якою до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 квітня 2026 року з визначенням застави в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 199 680 гривень з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

31 березня 2026 року обвинувачений ОСОБА_7 був звільнений з-під варти з Державної установи «Дніпровської установи виконання покарань (№4)» у зв`язку із внесенням застави у розмірі 199 680 гривень.

Запобіжний захід у вигляді застави не скасований, не змінений та продовжує діяти, однак строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язків закінчився.

При вирішенні клопотання прокурора про покладення на обвинуваченого ОСОБА_7 передбачених ст. 194 КПК України обов`язків з огляду на вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, суд виходить з того, що підставою для покладення обов`язків є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та запобіжний захід у вигляді застави не скасований.

Так, ОСОБА_7 висунуте обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (28 епізодів) у період воєнного стану за обставин детально викладених в обвинувальному акті.

Розглядаючи доводи прокурора про доцільність покладення на обвинуваченого ОСОБА_7 передбачених ст. 194 КПК України обов`язків, суд не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, вважає, що, в даному випадку, є обов`язкова умова conditionsinequanon правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочини, що, на думку суду, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту.

Отже, у даному випадку, клопотання прокурора ОСОБА_3 про покладення на обвинуваченого ОСОБА_7 передбачених ст. 194 КПК України обов`язків вирішується під час підготовчого провадження, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про необхідність покладення на обвинуваченого ОСОБА_7 передбачених ст. 194 КПК України обов`язків на стадії судового провадження вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи наявність існування наведених прокурором ризиків, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення у повній мірі доведений високий ступінь ймовірності можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_7 переховуватися від суду і вчинити інше кримінальне правопорушення, виходячи з наступного.

Так, ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду.

При розгляді питання про доцільність застосування запобіжного заходу судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

При цьому, суд зважає на конкретні обставини та характер інкримінованого ОСОБА_7 злочину який налічує 28 епізодів, що свідчить про систематичність злочинної діяльності, а також загальний розмір завданої потерпілим матеріальної шкоди, яка складає 2 355 583 гривень 19 копійок.

До того ж, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який не одружений, дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований і працевлаштований ніколи не був, законного джерела доходу не має, перебуває на утриманні своєї матері-інваліда 3 групи, має зареєстроване та постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, інвалідності не має, що у сукупності свідчить про наявність у нього певних соціальних зв`язків, втім, ці обставини існували у житті ОСОБА_7 і на момент інкримінованого злочину і не стали відповідним стримуючим фактором протиправної поведінки останнього, а відтак, не можуть повністю нівелювати існуючий ризик можливих спроб обвинуваченого переховуватись від суду.

Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання винуватим, суд виходить з сукупності встановлених обставин та даних про особу обвинуваченого, наведених у цьому рішенні, які дають достатні підстави дійти висновку про існування ризику можливих спроб ОСОБА_7 переховуватися від суду.

Перевіряючи наявність передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_7 вчинити інше кримінальне правопорушення, насамперед, суд зважає на систематичний характер та кількість інкримінованих останньому епізодів крадіжки (28), а також ураховує і той факт, що обвинувачений ніколи не був працевлаштований і не має законного джерела доходу, перебуваючи на утриманні своєї матері, яка є інвалідом 3 групи, обвинувачується у вчиненні корисливого злочину, що у сукупності є тими обставинами, які очевидно свідчать про схильність ОСОБА_7 до вчинення протиправної поведінки з метою отримання грошових коштів у такий спосіб та наявність ризику можливих спроб останнього вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відтак, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає продовження існування цих ризиків доведеним у повному обсязі.

Оцінюючи доводи сторони захисту про недоведеність заявлених прокурором ризиків, суд виснує що такі доводи є непереконливими з мотивів викладених вище.

До того ж, при розгляді клопотання стороною захисту не були спростовані висновки суду, а також не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність встановлених слідчим суддею ризиків при застосуванні запобіжного заходу в межах цього провадження, а належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 забезпечена саме дієвістю визначеної застави.

Поряд із цим, під час розгляду клопотання, суд не може врахувати доводи прокурора про наявність передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_7 здійснювати позапроцесуальний вплив на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, з підстав відсутності достатнього обґрунтування на підтвердження існування цього ризику.

За таких обставин, суд дійшов висновку про зобов`язання обвинуваченого ОСОБА_7 прибувати до суду за кожною вимогою та покладення строком на 2 місяці передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України наступних обов`язків: не відлучатися з міста Дніпра без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, строк дії яких встановити до 21 серпня 2026 року.

Водночас, клопотання прокурора в частині покладення на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язку прибувати за кожною вимогою до суду не відповідає положенням ч. 5 ст. 194 КПК України, яка не передбачає такого обов`язку.

До того ж, з огляду на те, що суд дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення ризику можливих спроб ОСОБА_7 незаконно впливати на потерпілих та свідків, покладення на обвинуваченого обов`язку утримуватись від спілкування з вказаними особами у цьому провадженні є недоцільним.

Відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 02 березня 2026 року до ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.

03 березня 2026 року обвинувачений ОСОБА_9 був звільнений з-під варти з Державної установи «Дніпровської установи виконання покарань (№4)» у зв`язку із внесенням застави у розмірі 266 240 гривень.

Запобіжний захід у вигляді застави не скасований, не змінений та продовжує діяти, однак строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків закінчився.

При вирішенні клопотання прокурора про покладення на обвинуваченого ОСОБА_9 передбачених ст. 194 КПК України обов`язків з огляду на вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, суд виходить з того, що підставою для покладення обов`язків є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та запобіжний захід у вигляді застави не скасований.

Так, ОСОБА_9 висунуте обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (11 епізодів) у період воєнного стану за обставин детально викладених в обвинувальному акті.

Розглядаючи доводи прокурора про доцільність покладення на обвинуваченого ОСОБА_9 передбачених ст. 194 КПК України обов`язків, суд не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, вважає, що, в даному випадку, є обов`язкова умова conditionsinequanon правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочини, що, на думку суду, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту.

Отже, у даному випадку, клопотання прокурора ОСОБА_3 про покладення на обвинуваченого ОСОБА_9 передбачених ст. 194 КПК України обов`язків вирішується під час підготовчого провадження, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про необхідність покладення на обвинуваченого ОСОБА_9 передбачених ст. 194 КПК України обов`язків на стадії судового провадження вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи наявність існування наведених прокурором ризиків, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення у повній мірі доведений високий ступінь ймовірності можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_9 переховуватися від суду і вчинити інше кримінальне правопорушення, виходячи з наступного.

Так, ОСОБА_9 висунуто обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду.

При розгляді питання про доцільність застосування запобіжного заходу судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

При цьому, суд зважає на конкретні обставини та характер інкримінованого ОСОБА_9 злочину який налічує 11 епізодів, що свідчить про систематичність злочинної діяльності, а також загальний розмір завданої потерпілим матеріальної шкоди, яка складає 1 643 977 гривень.

До того ж, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який не одружений, має постійне місце проживання, перебуває на утриманні у батьків, є студентом Державного університету економіки та технологій, має позитивні характеристики за місцем проживання та навчання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, інвалідності не має, що у сукупності свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків, втім, ці обставини існували у житті ОСОБА_9 і на момент інкримінованого злочину і не стали відповідним стримуючим фактором протиправної поведінки останнього, а відтак, не можуть повністю нівелювати існуючий ризик можливих спроб обвинуваченого переховуватись від суду.

Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання винуватим, суд виходить з сукупності встановлених обставин та даних про особу обвинуваченого, наведених у цьому рішенні, які дають достатні підстави дійти висновку про існування ризику можливих спроб ОСОБА_9 переховуватися від суду.

Перевіряючи наявність передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_9 вчинити інше кримінальне правопорушення, насамперед, суд зважає на систематичний характер та кількість інкримінованих останньому епізодів крадіжки (11), а також ураховує і той факт, що обвинувачений офіційно не працевлаштований і не має законного джерела доходу, , обвинувачується у вчиненні корисливого злочину, що у сукупності є тими обставинами, які очевидно свідчать про схильність ОСОБА_9 до вчинення протиправної поведінки з метою отримання грошових коштів у такий спосіб та наявність ризику можливих спроб останнього вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відтак, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає продовження існування цих ризиків доведеним у повному обсязі.

Оцінюючи доводи сторони захисту про недоведеність заявлених прокурором ризиків, суд виснує що такі доводи є непереконливими з мотивів викладених вище.

До того ж, при розгляді клопотання стороною захисту не були спростовані висновки суду, а також не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність встановлених слідчим суддею ризиків при застосуванні запобіжного заходу в межах цього провадження, а належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_9 забезпечена саме дієвістю визначеної застави.

Поряд із цим, під час розгляду клопотання, суд не може врахувати доводи прокурора про наявність передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_9 здійснювати позапроцесуальний вплив на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, з підстав відсутності достатнього обґрунтування на підтвердження існування цього ризику.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_9 прибувати до суду за кожною вимогою та покласти строком на 2 місяці передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов`язки: не відлучатися з міста Кривий Ріг Дніпропетровської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання та навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, строк дії яких встановити до 21 серпня 2026 року.

Водночас, клопотання прокурора в частині покладення на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язку прибувати за кожною вимогою до суду не відповідає положенням ч. 5 ст. 194 КПК України, яка не передбачає такого обов`язку.

До того ж, з огляду на те, що суд дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення ризику можливих спроб ОСОБА_9 незаконно впливати на потерпілих та свідків, покладення на обвинуваченого обов`язку утримуватись від спілкування з вказаними особами у цьому провадженні є недоцільним.

Вирішуючи клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 про скасування запобіжного заходу у вигляді застави, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі, про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 02 березня 2026 року до ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.

03 березня 2026 року обвинувачений ОСОБА_9 був звільнений з-під варти з Державної установи «Дніпровської установи виконання покарань (№4)» у зв`язку із внесенням застави у розмірі 266 240 гривень.

Запобіжний захід у вигляді застави не скасований, не змінений та продовжує діяти, однак строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків закінчився.

З наведених у цьому рішенні мотивів суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та покладення на обвинуваченого ОСОБА_9 передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків строком на 2 місяця до 21 серпня 2026 року .

В силу ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Тобто, з моменту внесення застави, обвинувачений є особою відносно якої у кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Положеннями КПК України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у виді застави.

Згідно зі ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, обрання запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді застави, продовжує діяти до підстав, визначених ст. 203 КПК України.

Тобто на даний час, відносно обвинуваченого ОСОБА_9 діє запобіжний захід у вигляді застави у розмірі прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 266 240 гривень, з покладенням визначених у цьому рішенні обов`язків.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення поданого стороною захисту клопотання, та просив задовольнити його клопотанні про покладення на обвинувачених передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків.

Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтримали подане прокурором клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав подане його захисником клопотання про скасування запобіжного заходу та просив задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 не висловили заперечень стосовно поданого захисником ОСОБА_10 клопотання.

Оцінюючи мотиви сторони захисту і надані докази в обґрунтування скасування запобіжного заходу у вигляді застави, зокрема, доводи про те, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, перебуває на утриманні у батьків та працює на СТО свого брата, з 01 вересня 2025 року був зарахований на 1 курс Державного університету економіки та технологій, має позитивні характеристики за місцем проживання та навчання, з моменту внесення застави сумлінно виконує покладені на нього обов`язки та з`являвся за кожною вимогою до слідчого, до кримінальної відповідальності не притягувався, завдана внаслідок інкримінованого злочину матеріальна шкода відшкодована шляхом повернення викрадених речей потерпілим, вину визнав у повному обсязі, щиро покаявся та активно сприяв досудовому розслідуванню з метою встановлення всіх обставин правопорушення, суд констатує, що ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_12 злочину, втім, жодним чином не виступили стримуючим фактором у поведінці обвинуваченого, а, відтак, позиція сторони захисту є непереконливою.

До того ж, стороною захисту не надано жодних доказів на підтвердження працевлаштування ОСОБА_9 на СТО.

Посилання сторони захисту на належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 та сумлінне виконання процесуальних обов`язків, як на підставу для скасування запобіжного заходу, суд відкидає, оскільки ці обставини свідчать про дієвість застосованого до останнього запобіжного заходу у вигляді застави.

Твердження захисника ОСОБА_10 про посткримінальну поведінку його підзахисного, зокрема, щире каяття і відшкодування шкоди потерпілим у повному обсязі, суд вважає непереконливими, оскільки як встановлено у судовому засіданні повернення потерпілим вилучених під час обшуків викрадених речей, у розумінні ст. 66 КК України, не є добровільним відшкодуванням шкоди.

Відтак, на даний час відсутні будь-які дані, які б свідчили про зменшення ризиків, що враховувалися судом при застосуванні обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і визначення альтернативного у вигляді застави, не наведені такі відомості і стороною захисту, а тому, на переконання суду, ці ризики не втратили своєї актуальності і продовжують існувати дотепер, про що зазначено вище у цьому рішенні.

Окрім цього, суд зважає на те, що застава є неізоляційним запобіжним заходом, проте обраний її розмір в межах встановлених КПК для особливо тяжкого кримінального правопорушення, здатен утримати обвинуваченого від дій, які перешкоджатимуть кримінальному провадженню встановленими законом правовими наслідками порушення умов цього запобіжного заходу.

При цьому, встановлене законом право слідчого судді, суду визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою. Тримання під вартою не застосовується у зв`язку з внесенням застави у розмірі, визначеному слідчим суддею чи судом.

Отже, законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Інші запобіжні заходи (в тому числі особисте зобов`язання) в цьому випадку не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження на тому ж рівні, що застава.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що клопотання захисника ОСОБА_10 про скасування обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді застави, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 131-132, 176-178, 182, 194, 199, 200-203, 315, 369-372, 376, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про покладення на обвинуваченого ОСОБА_7 передбачених ст. 194 КПК України обов`язків задовольнити частково.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до суду за кожною вимогою та покласти строком на 2 (два) місяці передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки: не відлучатися з міста Дніпра без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язків встановити до 21 серпня 2026 року.

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про покладення на обвинуваченого ОСОБА_9 передбачених ст. 194 КПК України обов`язків задовольнити частково.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибувати до суду за кожною вимогою та покласти строком на 2 (два) місяці передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки: не відлучатися з міста Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання та навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язків встановити до 21 серпня 2026 року.

Строк дії ухвали про покладення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України закінчується о 00 години 00 хвилин 22 серпня 2026 року.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 про скасування запобіжного заходу відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 17 годині 30 хвилин 26 червня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1