Ухвала суду № 138526291, 21.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/3366/23

Номер провадження 1-кп/201/165/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_4 адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 ,

обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованих в межах кримінального провадження, відомості про яке 20 вересня 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041650001288 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Циркуни, Харківський район, Харківська область, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -

встановив:

В провадженні Соборного районного суду м. Дніпра знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 вересня 2022 року за № 12022041650001288 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подані письмові клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в межах вказаного кримінального провадження, складені прокурором ОСОБА_8 .

В обґрунтування доводів прокурор ОСОБА_8 у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду.

Обвинувачений ОСОБА_7 зареєстрований та мешкає в іншій області, а саме у м. Харків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що, у своїй сукупності вказує на те, що продовжує існувати передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик, які є повністю доведеним.

Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_7 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.

В обґрунтування доводів прокурор ОСОБА_8 у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 зареєстрований та мешкає в іншій області, а саме у м. Харків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що, у своїй сукупності, вказує на те, що продовжує існувати передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик, які є повністю доведеним.

Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_4 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.

До того ж, з огляду на ухвалене Дніпровським апеляційним судом рішення від 21 квітня 2026 року просив визначити заставу у розмірі 750 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 2 496 000, 00 гривень.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив їх задовольнити з викладених у них підстав, продовжити застосовані до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , запобіжні заходи на 60 днів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечував проти поданого прокурором клопотання з підстав його необґрунтованості та недоведеності заявлених ризиків, які з плином часу суттєво зменшилися. Посилався на тривалість перебування його підзахисного під вартою майже 4 роки, наявність міцних соціальних зв`язків, а тому вважав, що інший більш м`який запобіжний захід, зокрема, домашній арешт у повній мірі здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 . У разі якщо суд дійде до висновку про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив зменшити визначений апеляційним судом розмір застави до мінімального 80 прожиткових мінімумів доходів громадян.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 підтримав у повному обсязі правову позицію свого колеги захисника ОСОБА_5 . Посилаючись на тривалість перебування його підзахисного під вартою, вважав, що заявлений прокурором ризик значно зменшився і фактично втратив свою актуальність, а тому просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання ОСОБА_4 , або ж зменшити розмір застави до мінімального - 80 прожиткових мінімумів доходів громадян.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію своїх захисників у повному обсязі та просив зменшити визначений апеляційною інстанцією розмір застави до мінімального або краще змінити застосований до нього запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність заявленого ризику та відсутність доказів на підтвердження його існування. Посилаючись на наявність у його підзахисного зареєстрованого місця проживання у місті Харкові і міцних соціальних зв`язків, а також на тривалість перебування ОСОБА_7 під вартою, просив змінити на більш м`який запобіжний захід, зокрема, домашній арешт. У разі, якщо суд дійде до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити мінімальний розмір застави 80 прожиткових мінімумів доходів громадян.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, , а також заперечення сторони захисту, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2023 року застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою продовжено до 30 березня 2023 року включно без визначення розміру застави, який в подальшому був неодноразово продовжений.

Так, оцінюючи продовження існування наведених прокурором ризиків, суд приходить до висновку, що врахований при застосуванні та подальшому продовженні обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик не зменшився і продовжує існувати, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та у разі визнання їх винуватими у вчиненні зазначених злочинів, останнім загрожує максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком 15 років.

Поряд із цим, судом приймається до уваги те, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, із застосуванням насильства відносно потерпілого ОСОБА_9 , а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачені можуть переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілого.

Тим більше, за наявності в Україні воєнного стану у обвинувачених збільшуються можливості для ухилення від суду, адже здійснення належного контролю за їх поведінкою з об`єктивних причин значно знижується.

В цьому контексті, з урахуванням тенденцій сьогодення, є розповсюдженими випадки перетину чоловіками призовного віку кордону України у невстановлений законом спосіб поза межами встановлених пунктів контролю Державної прикордонної служби України.

Наведене у сукупності з обставинами інкримінованих злочинів, дає суду достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з метою уникнути покарання за інкриміновані злочини можуть вдатися до дій щодо перетину кордону у невстановлений законом спосіб, виїзду на непідконтрольні Україні території та в подальшого переховування за межами країни.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

При цьому, судом враховуються дані про особу обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , які зареєстровані та проживали в іншій області - в м. Харкові, не мають міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу, а також позицію потерпілого ОСОБА_9 , який упродовж судового розгляду підтримував позицію сторони обвинувачення та вважав за необхідне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою, спираючись на те, що саме завдяки дієвості застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останні не вчинили спроб впливу на нього.

При цьому, оцінюючи вищевказані обставини, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченим у разі визнання винуватими, суд виходить з сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, які дають суду достатні підстави дійти висновку про наявність реального ризику можливих спроб обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7 переховуватися від суду, який продовжує існувати дотепер.

Таким чином, суд погоджується із заявленим прокурором ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цього ризику доведеним у повній мірі.

Поряд із цим, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого по даній справі, тому звільнення з-під варти ОСОБА_7 та ОСОБА_4 суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством.

Крім того, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочинів, тяжкості покарання, що загрожує останнім, у разі визнання їх винуватими, а також незмінної упродовж всього судового провадження позиції потерпілого ОСОБА_9 , суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючому ризику та забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків.

Тому, за наведених вище обставин, суд приходить до переконання, що застосування до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, та не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків.

Доводи сторони захисту про недоведеність заявленого прокурором ризику та втрати ним актуальності з плином часу, суд вважає необґрунтованими за викладених в цьому рішенні підстав.

На переконання суду, належна процесуальна поведінка обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_4 забезпечена саме дієвістю застосованих до них запобіжних заходів, які незважаючи на сплив часу, є виправданими.

Окремо, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_7 і ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про продовження застосованих запобіжних заходів відносно обвинувачених закінчується 24 липня 2026 року, до якого судовий розгляд не може бути завершеним, вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії запобіжних заходів відносно обвинувачених на 60 днів до 18 вересня 2026 року.

Разом із цим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави і обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Отже, вирішуючи питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд, зважаючи на те, що ОСОБА_7 обвинувачується, в тому числі, і у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного із застосуванням насильства, з урахуванням конкретних обставин інкримінованого останнім злочину, зокрема, вчинення розбійного нападу в період дії воєнного стану, із застосуванням предмету схожого за своїми властивостями на пістолет, з якого у потерпілого здійснено не менше трьох пострілів, в особливо великих розмірах, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає за недоцільне, у даному випадку, визначати розмір застави обвинуваченому.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року скасовано ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 31 березня 2026 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.

Постановлено нову ухвалу, якою клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 задоволено частково, до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 травня 2026 року включно та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 750 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 2 496 000,00 гривень.

У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти під заставу, на останнього покладені обов`язки: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін обов`язків у разі внесення застави визначений до 29 травня 2026 року включно.

Тож, вирішуючи питання щодо альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, який був застосований до ОСОБА_4 апеляційною інстанцією, суд виходить з меж поданого прокурором клопотання та, з огляду на ухвалене 21 квітня 2026 року судом апеляційної інстанції рішення, та вважає, що застава у визначеному розмірі 750 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб, що дорівнює 2 496 000, 00 гривень, буде здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігти встановленому ризику.

У той же час, суд повністю погоджується з доводами прокурора стосовно доцільності покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 зазначених в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року обов`язків.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду, а також покласти на останнього обов`язки: повідомляти суд про зміну місця проживання та\або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Доводи сторони захисту про зменшення розміру застави є непереконливими, з огляду на мотиви викладені в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 331, 369-372 КПК України, -

постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 18 вересня 2026 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, є 00 години 00 хвилин 19 вересня 2026 року.

Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 18 вересня 2026 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, є 00 години 00 хвилин 19 вересня 2026 року.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_4 або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 750 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 2 496 000, 00 (два мільйони чотириста дев`яносто шість тисяч) гривень ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до суду, а також покласти на останнього обов`язки: повідомляти суд про зміну місця проживання та\або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі не з`явлення його за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала про продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 17 годині 50 хвилин 23 липня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1