Рішення № 138525302, 27.07.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/497/26

Провадження №2/338/677/26

27 липня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 січня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи позивача укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1338-0064.

За умовами договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 19500 грн для задоволення особистих потреб, а відповідач - повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші передбачені договором грошові зобов`язання.

Строк кредитування становив 300 календарних днів, тривалість базового періоду - 14 днів. Сторони погодили знижену процентну ставку в розмірі 1,20 % на день та стандартну процентну ставку в розмірі 1,50 % на день. Комісія за видачу кредиту була визначена у розмірі 15 % від суми кредиту. Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором А7603.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачу кредитні кошти в сумі 19500 грн на зазначений ним платіжний засіб.

Відповідач частково виконував зобов`язання, здійснюючи платежі на погашення заборгованості, однак надалі припинив належне виконання умов договору та кредит у повному обсязі не повернув.

Згідно з розрахунком позивача станом на 06 березня 2026 року загальна заборгованість відповідача становить 49623 грн 10 коп., з яких: 12488 грн 24 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 37134 грн 86 коп. - заборгованість за процентами.

Заборгованість за процентами, передбаченими статтею 625 ЦК України, комісіями та штрафами позивачем до стягнення не заявлена.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просив стягнути з нього 49623 грн 10 коп. заборгованості та судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву та доказів на спростування заявлених вимог не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився без повідомлення причин, не подав відзиву, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи. З огляду на наявність усіх передбачених законом умов суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 26 січня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1338-0064 в електронній формі.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною.

Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що коли сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 зазначено, що без отримання одноразового ідентифікатора, здійснення входу до особистого кабінету та підтвердження умов договору електронний кредитний договір не був би укладений, тому використання такого ідентифікатора підтверджує волевиявлення сторони на укладення правочину.

Також Верховний Суд виходить із того, що договір, підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, якщо сторони досягли згоди щодо його істотних умов і дотрималися визначеної законом процедури підписання.

Надана позивачем копія договору містить відомості про його сторони, розмір кредиту, строк кредитування, порядок повернення коштів, розмір процентних ставок, порядок їх нарахування, права та обов`язки сторін, а також одноразовий ідентифікатор А7603, яким відповідач підписав договір.

Крім того, факт укладення і виконання договору відповідач підтвердив своїми конклюдентними діями: отримав кредитні кошти та надалі здійснював платежі на погашення заборгованості.

Отже, електронний кредитний договір укладений сторонами з дотриманням вимог законодавства та є належною правовою підставою виникнення взаємних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок одержання процентів встановлюються договором.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов`язання умов, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 19500 грн. Водночас із розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач частково сплачував заборгованість.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б факт отримання кредитних коштів, підтверджували повернення всієї суми заборгованості.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, перерахування відповідачу кредитних коштів та неналежного виконання ним зобов`язань щодо повернення кредиту і сплати процентів.

Разом з тим суд не погоджується із розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами четвертоюшостою.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка визначається як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Згідно із частиною п`ятою статті 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Спірний кредитний договір укладено 26 січня 2024 року, тобто вже після набрання чинності Законом № 3498-ІХ. Тому на момент укладення договору діяла імперативна норма частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою максимальний розмір денної процентної ставки встановлено на рівні 1 %.

Суд виходить із того, що положення пункту 17 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» про тимчасові граничні показники 2,5 % та 1,5 % не можуть тлумачитися як право кредитодавця включати до нового договору, укладеного після набрання чинності Законом № 3498-ІХ, умову про денну процентну ставку, вищу за встановлений частиною п`ятою статті 8 цього Закону максимальний розмір 1 %.

Зазначені перехідні положення мали на меті забезпечити поступове приведення раніше укладених та діючих кредитних договорів у відповідність до нового законодавчого регулювання, проте не скасовували і не відтерміновували дію частини п`ятої статті 8 Закону щодо договорів, які укладалися після 24 грудня 2023 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Тому умови спірного договору в частині встановлення денної процентної ставки 1,20 % та 1,50 %, тобто понад визначену законом граничну ставку 1 %, не можуть бути підставою для стягнення процентів у такому розмірі.

Перевіряючи розрахунок заборгованості, суд виходить із необхідності застосування денної процентної ставки в розмірі 1 % із першого дня користування кредитом, тобто з 26 січня 2024 року, з урахуванням кожного здійсненого відповідачем платежу.

Згідно з наданим позивачем розрахунком відповідач отримав кредит у сумі 19500 грн та здійснив платежі на загальну суму 32014 грн 88 коп.

Суд здійснив перерахунок за кожний день користування кредитом, нараховуючи проценти в розмірі 1 % від фактичного залишку основного боргу. Кожний платіж враховано у послідовності, застосованій самим позивачем у розрахунку: насамперед у рахунок погашення нарахованих процентів, потім комісії, а залишок - у рахунок погашення основної суми кредиту. Після зарахування частини платежу в погашення основного боргу проценти за наступні дні нараховувалися на відповідно зменшений залишок кредиту.

За результатами такого перерахунку із загальної суми платежів відповідача:

16451 грн 38 коп. зараховується в рахунок погашення процентів;

2925 грн - у рахунок погашення комісії;

12638 грн 50 коп. - у рахунок погашення основного боргу.

Отже, залишок основного боргу становить:

19500 грн - 12638 грн 50 коп. = 6861 грн 50 коп.

Загальна сума процентів, нарахованих за ставкою 1 % за період із 26 січня до 20 листопада 2024 року включно, з урахуванням зміни залишку основного боргу після кожного платежу, становить 30133 грн 42 коп.

Оскільки відповідач сплатив у рахунок процентів 16451 грн 38 коп., непогашена заборгованість за процентами становить:

30 133 грн 42 коп. - 16 451 грн 38 коп. = 13 682 грн 04 коп.

Таким чином, із відповідача підлягає стягненню: 6861 грн 50 коп. заборгованості за основною сумою кредиту, 13682 грн 04 коп. заборгованості за процентами, а всього: 20543 грн 54 коп. (6861 грн 50 коп. + 13682 грн 04 коп).

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення різниці між заявленою позивачем сумою 49623 грн 10 коп. та визначеною судом сумою 20543 грн 54 коп., що становить 29 079 грн 56 коп., слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп.

Позов заявлено на суму 49623 грн 10 коп., а задоволенню підлягають вимоги на суму 20543,54 грн, що становить 41,40 % від ціни позову.

Тому з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1102,21 грн

Інших судових витрат позивачем не заявлено та доказів їх понесення суду не подано.

Суд ураховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди наводити належне обґрунтування своїх рішень, проте не вимагає детальної відповіді на кожний аргумент сторони. Межі цього обов`язку залежать від характеру рішення та обставин конкретної справи.

Наведені в рішенні мотиви є достатніми для висновку щодо встановлених обставин, правової кваліфікації відносин сторін та результату вирішення спору.

На підставі викладеного, ст. 205, 207, 525, 526, 530, 610, 612, 626-629, 638, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1338-0064 від 26 січня 2024 року в загальному розмірі 20543,54 грн з яких: 6861,50 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 13682,04 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 1102,21 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий О. А. Шишко