Ухвала суду № 138524687, 24.06.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/9156/26

Провадження № 1-кс/175/1590/26

2026 рік

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: слідчої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої слідчого відділення відділення поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 42026042150000047 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання про арешт майна.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: так, у не встановлений під час досудового розслідування час, обвинувачена ОСОБА_5 , знаходячись у не встановленому під час досудового розслідування місці, діючи з умислом, спрямованим на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, незаконно, у невстановлений під час досудового розслідування спосіб придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений, «PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он)», яку незаконно, з метою збуту, зберігав за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , до 06 години 06 хвилин 11 червня 2026 року, коли працівниками поліції при проведенні обшуку за вказаною вище адресою було виявлено та вилучено: 6 сліп пакетів з речовиною зеленого кольору, 33 сліп-пакети з кристалічною речовиною білого кольору, які містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений, «PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он)», маса якої складає 8,078 грами, що є великим розміром.

Відомості про зазначені кримінальні правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026042150000047, правова кваліфікація правопорушень ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.

12 червня 2026 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

В клопотанні слідча просить накласти арешт шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження на належне підозрюваному ОСОБА_5 майно: земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:619:0053 за адресою: АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950358812101).

В судове засідання слідча та прокурор не з`явилися, однак від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання за їх відсутності, на задоволенні клопотання наполягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, розглядається слідчою суддею без повідомлення підозрюваної та її захисника, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, в зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню за такими підставами.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Так, враховуючи наведені вище положення КПК України, вбачається, що, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідного клопотання слідчий суддя зобов`язаний: сумлінно і принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону; перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається автор клопотання, без застосування цих заходів.

Як встановлено в ході судового розгляду клопотання, ОСОБА_5 дійсно підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, його було повідомлено про підозру згідно з вимогами КПК України, а санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає призначення покарання із конфіскацією майна.

Також встановлено, що підозрюваному ОСОБА_5 належить нерухоме майно, належність якого саме підозрюваному підтверджена належними та допустимими доказами, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:01:619:0053 за адресою: АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950358812101), власником якої є ОСОБА_5 згідно з договором купівлі-продажу від 10 червня 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 858.

Разом із цим, під час судового розгляду клопотання слідчим належним чином не обґрунтовано та не доведено існування обставин, які б підтверджували, що незастосування заборони користування вказаним в клопотанні майном призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі, тощо цього майна, що є обов`язковим для вирішення питання про накладення арешту із забороною користування таким майном. При цьому суд враховує, що відповідно до положень ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в поданому клопотанні. Тобто, суд приходить до висновку, що вказане вище майно підлягає арешту, але без застосування заборони користування цим майном.

На підставі вищевикладеного, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, суд приходить до висновку про доцільність часткового задоволення клопотання та накладення арешту шляхом заборони розпорядження та відчуження майна на: земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:619:0053 за адресою: АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950358812101), яка належить ОСОБА_5 , а в іншій частині клопотання необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 170 173, 175, 309 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчої слідчого відділення відділення поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 42026042150000047 про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:619:0053 за адресою: АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950358812101), яка належить ОСОБА_5 , шляхом заборони її розпорядження та відчуження до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.

Попередити ОСОБА_5 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.

В іншій частині клопотання відмовити.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити слідчому, прокурору, а також присутній під час оголошення ухвали особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт майна. У разі відсутності таких осіб під час проголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала про арешт майна виконується негайно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідча суддя: