Рішення № 138524495, 16.07.2026, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1894/26

2/171/3264/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2026 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кодрян Л.І.

за участю секретаря судового засідання Перепеткевич Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Апостолове цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СВЕА Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 25 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4680459 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 29900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, який вона зобов`язалася повернути, сплативши проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало ОСОБА_1 грошові кошти шляхом їх перерахування на карту позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказала при оформленні кредиту. Відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання, у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість.

Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-27/25 від 29.07.2025 року, за умовами якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором №4680459 від 25.05.2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в розмірі 165045,29 гривень, з яких: 29899,97 гривень заборгованість по тілу кредиту; 120195,32 гривень заборгованість по відсотка; 14950,00 гривень пеня, штраф.

Крім того, 16.06.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1574423, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Селфі Кредит» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 15000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, який вона зобов`язалася повернути, сплативши проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало ОСОБА_1 грошові кошти шляхом їх перерахування на карту позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказала при оформленні кредиту. Відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання, у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість.

Між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-06/25 від 31.03.2025 року, за умовами якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором №1574423 від 16.06.2024 року, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 в розмірі 67049,97 гривень, з яких: 14999,97 гривень заборгованість по тілу кредиту; 44550 гривень заборгованість по відсотка; 7500,00 гривень пеня.

Після отримання права вимоги не здійснювалось жодних нарахувань, однак відповідач не виконує умови кредитних договорів №4680459 від 25.05.2024 року та №1574423 від 16.06.2024 року, тому має непогашену заборгованість, у зв`язку з чим ТОВ «Свеа Фінанс» вимушене звернутись до суду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив провести розгляд справи за його відсутності, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач до судового засідання не з`явилась, надала письмову заяву в якій зазначила, що позовні вимоги визнає частково, вважає нараховані відсотки за користування кредитом необгрунтовано великими, перебуває у складному матеріальному становищі, оскільки не працює та має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Просить справу розглядати без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані стороною документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступник підстав.

Судом встановлено, що 25 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4680459 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором «13333».

Пунктом 1.1. Кредитного договору визначено, що його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства.

Згідно з умовами Кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 29900,00 гривень, строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредитування. Крім того передбачена знижена процентна ставка в розмірі 0,75 % в день.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 .

Згідно з п. 3.1. Кредитного договору проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-3007 від 30.07.2025 року встановлено, що 25.05.2024 року було успішно перераховано кошти в сумі 29900,00 на карту клієнта № НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua 406576653.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №4680459 від 25.05.2024 року, станом на 29.07.2025 року ОСОБА_1 нарахована заборгованість у загальному розмірі 165045,29 грн, а саме 29899,97 гривень заборгованість по тілу кредиту; 120195,32 гривень заборгованість по відсотка; 14950,00 гривень пеня, штраф.

29.07.2025 року Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-27/25, за умовами якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором №4680459 від 25.05.2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в розмірі 165045,29 гривень, з яких: 29899,97 гривень заборгованість по тілу кредиту; 120195,32 гривень заборгованість по відсотка; 14950,00 гривень пеня, штраф.

Крім того, судом встановлено, що 16.06.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №1574423, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Е964».

Згідно з умовами Кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 15000,00 гривень, строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредитування. Крім того передбачена знижена процентна ставка в розмірі 0,9 % в день.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Згідно з п. 3.1. Кредитного договору проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Згідно листа ТОВ «ПЕЙТЕК» №20250404-1564 від 04.04.2025 року встановлено, що 16.06.2024 року було успішно перераховано кошти в сумі 15000,00 на карту клієнта № НОМЕР_2 , Session ID 025204646805.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №1574423 від 16.06.2024 року, станом на 31.03.2025 року ОСОБА_1 нарахована заборгованість у загальному розмірі 67049,97 гривень, з яких: 14999,97 гривень заборгованість по тілу кредиту; 44550 гривень заборгованість по відсотка; 7500,00 гривень пеня.

31.03.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-06/25, за умовами якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором №1574423 від 16.06.2024 року, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 в розмірі 67049,97 гривень, з яких: 14999,97 гривень заборгованість по тілу кредиту; 44550 гривень заборгованість по відсотка; 7500,00 гривень пеня.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаними кредитними договорами стало підставою для звернення нового кредитора - ТОВ «Свеа Фінанс» з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України«Про електронну комерцію».

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1,ч.5, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1, ч.2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_1 , своїх зобов`язань за кредитними договорами у встановлені строки не виконала, то з неї підлягає стягненню на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість по кожному договору, яка складається з основної суми боргу та відсотків, нарахованих виключно в межах строків кредитування, визначених договорами.

Що стосується стягнення нарахованих процентів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року.

В той же час згідно пункту 1.4.1. спірного кредитного договору передбачено процентну ставку, яка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3. договору (360 днів), що свідчить про не відповідність пункту 1.4.1. договору вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи що даний кредитний договір був укладений 25.05.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1 %, а тому умови кредитного договору, якими передбачено процентну ставку 1,5 % в день є нікчемними.

Однак, у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори.

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч.3 ст. 509, ч.ч. 1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У даній справі позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами по кредитному договору №4680459 від 25.05.2024 року у розмірі, що більш ніж у 4 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом (29899,97 грн. заборгованості за кредитом та 120195,32 гривень заборгованості за нарахованими процентами); по кредитному договору №1574423 від 16.06.2024 року у розмірі, що майже у 3 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом (14999,97 грн. заборгованості за кредитом та 44550,00 гривень заборгованості за нарахованими процентами).

З огляду на зазначене, враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за відсотками є непропорційно великою у порівнянні із сумою наданого кредиту, що суперечить принципам розумності й добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за кредитному договору №4680459 від 25.05.2024 року необхідно зменшити до 30000,00 грн., а розмір процентів за кредитному договору №4680459 від 25.05.2024 року необхідно зменшити до розмір процентів за кредитному договору №1574423 від 16.06.2024 року необхідно зменшити до 15000,00 грн.

Позивач не спростував обґрунтувань щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за користування кредитом, зазначивши лише, що перед укладенням кредитного договору клієнта було ознайомлено з його умовами.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №4680459 від 25.05.2024 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 59899,97 гривень, з яких: 29899,97 гривень заборгованість по тілу кредиту; 30000,00 гривень заборгованість по відсотках.

Загальний розмір заборгованості за кредитним договором №1574423 від 16.06.2024 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 29999,97 гривень, з яких: 14999,97 гривень заборгованість по тілу кредиту; 15000,00 гривень заборгованість по відсотках.

Щодо вимог про стягнення пені, штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Позивачем нараховано пеню за кредитним договором № 4680459 від 25.05.2024 року у розмірі 14950,00 грн., за кредитним договором № 1574423 від 16.06.2024 року у розмірі 7500,00 грн., що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею в розмірі 14950,00 грн. та 7500,00 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» про стягнення кредитної заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено згідно наданих представником позивача письмових доказів позивач поніс витрати на сплату судового збору в сумі 2785,15 грн. У зв`язку з частковим задоволенням позову, стягненню підлягає сума за понесені витрати пропорційна розміру задоволених вимог, а саме судовий збір у сумі 1078,80 грн (2785,15 грн х 89899,94 грн : 232095,26 грн).

Керуючись ст.ст.4,12,13,76-81,89,141,259,263-265,352,354,355 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул. Іллінська, буд. 8), заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4680459 від 25.05.2024 року у розмірі 59899,97 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул. Іллінська, буд. 8), заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №1574423 від 16.06.2024 року у розмірі 29999,97 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8), витрати зі сплати судового збору в розмірі 1078,80 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяЛ. І. Кодрян