Рішення № 138522551, 27.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17844/19

Провадження № 2/761/1501/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Бульбі К.В.

за участі:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Мельник Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, треті особи: перший проректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Закусило Олег Каленикович, начальник відділу кадрів Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іванченко Олексій Іванович, начальник юридичного відділу Київського національного університету імені Тараса Шевченка Саленко Ірина Володимирівна про визнання дій протиправними та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення,

в с т а н о в и в :

У квітні 2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 43-45 т. 1), до відповідача Київського національного університету імені Тараса Шевченка, треті особи: перший проректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Закусило О.К., начальник відділу кадрів Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іванченко О.І., начальник юридичного відділу Київського національного університету імені Тараса Шевченка Саленко І.В., в яком просив суд:

- визнати дії відповідача незаконними та протиправними щодо винесення позивачу догани наказом № 19-32 від 11 січня 2019р., виданого третьою особою ОСОБА_3 (далі по тексту - вимога № 1);

- скасувати наказ відповідача за № 19-32 від 11 січня 2019р. про застосування до позивача дисциплінарного стягнення (далі по тексту - вимога № 2).

Свої позові вимоги позивач обґрунтовував тим, що наказом відповідача від 11 січня 2019р. за № 19-32, його - завідувача навчальної лабораторії молекулярної біотехнології та біоінформатики кафедри молекулярної біотехнології та біоінформатики Інституту високих технологій було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану, внаслідок його відсутності на роботі 14 грудня 2018р. без поважних причин більше ніж три години.

Позивач вважає, що притягнення його дисциплінарної відповідальності відбулося з порушенням трудового законодавства за відсутності доказів порушення ним трудової дисципліни, у вигляді невиконання ним посадових обов`язків або правил внутрішнього трудового розпорядку. Оскільки 14 грудня 2018р. він був на роботі, ним були зареєстровані заяви на ім`я ректора та проректора університету, при цьому в університеті позивач перебував до 19:45 год. Яким чином здійснювалася перевірка його наявності на роботі та облік робочого часу позивачу не відомо.

Копію оскаржуваного наказу, яка належним чином не була засвідчена позивач отримав поштовим зв`язком лише 29 січня 2019р.

На думку позивача дії відповідача щодо винесення оскаржуваного наказу та притягнення його до відповідальності є незаконними.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо позивач вимушений був звернутись до суду, з вказаним позовом для захисту своїх порушених прав.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2019р. позов залишено без руху та надано стороні позивача строк для усунення недоліків.

10 червня 2019р. на адресу суду надійшла виправлена редакція позову.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2019р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019р. заяву позивача про витребування у відповідача доказів задоволено частково.

27 січня 2020р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 106, 107 т. 1), в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що на час подання відзиву на позов, взагалі відсутній предмет спору, оскільки відповідачем, як роботодавцем позивача було видано наказ за № 08-72-06 від 05 червня 2019р., яким оскаржуваний наказ № 19-32 від 11 січня 2019р. вже було скасовано. На виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019р. відповідач витребувані судом документи надати не може, оскільки предмет судового спору відсутній.

18 березня 2021р. на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019р. відповідачем були подані частина копій документів, які були витребувані судом (а.с. 163-231 т. 1, а.с. 1-114 т. 2).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2023р. заяву позивача про застосування заходів процесуального примусу - задоволено частково.

Застосовано заходи процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом, шляхом вилучення належним чином засвідчених копій документів та відомостей у Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023р. позов залишено без розгляду, на підставі ч. 2 ст. 223, п. 3) ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025р., ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023р. - скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 липня 2026р. заяву представника позивача Яворської В.Б. про зупинення провадження по справі - залишено без задоволення.

Позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали, в повному обсязі, з підстав наведених у позові, наголошували, що відповідачем не була в повному обсязі, виконана ухвала суду про витребування у відповідача доказів.

Представник відповідача Мельник Т.М. проти позову заперечила, з підстав наведених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 21 липня 2026р. представник позивача Яворська В.Б. позов підтримала, просила суд його задовольнити, наголошуючи, що є підстави для зупинення провадження по справі до розгляду судом скарги сторони позивача на постанову державного виконавця.

Відповідач, треті особи, про час та місце розгляду справи оповіщалися в установленому законом порядку, представник відповідача клопотав перед судом про відкладення розгляду справи, оскільки приймає участь в навчальному зборі; решта учасників процесу поважність причин неявки суду не повідомили.

В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, враховуючи тривалий розгляд справи в суді першої інстанції, наявність у відповідача юридичного відділу, суд визнає неявку представника відповідача в судове засідання не поважною, і вважає за можливе продовжити розгляд справи у відсутність представника відповідача, третіх осіб.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 11 січня 2019р. відповідачем було видано наказ № 19-32 «Про стягнення» (а.с. 4 т. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 (позивачу), завідувачу навчальної лабораторії молекулярної біотехнології та біоінформатики кафедри молекулярної біотехнології та біоінформатики Інституту високих технологій, за порушення трудової дисципліни, а саме - 14 грудня 2018р. був відсутній на роботі без поважних причин більше ніж три години поспіль (з 09:00-13:00) - оголошено догану. Підставою для видачі зазначеного наказу зазначено: подання директора Інституту високих технологій В.В. Ільченка, акти, розпорядження першого проректора.

Розпорядженням відповідача від 27 травня 2019р. за № 53 було створено комісію з перевірки ведення обліку робочого часу навчально-допоміжного персоналу Інституту високих технологій відповідача.

Згідно висновку комісії з перевірки ведення обліку робочого часу навчально-допоміжного персоналу Інституту високих технологій (а.с. 108, 109 т. 1) без дати його складання, було виявлено наступні порушення:

- визнано відсутність належного контролю за обліком робочого часу навчально-допоміжного персоналу Інституту високих технологій з боку його директора ОСОБА_4 ;

- за неналежний контроль за обліком робочого часу працівників було рекомендовано застосувати щодо ОСОБА_4 заходи дисциплінарного стягнення;

- бухгалтерії здійснити у повному обсязі оплату праці ОСОБА_1 (позивача) за 2018-2019рр.

05 червня 2019р. відповідачем було видано наказ № 08-72-06 «Про скасування наказу № 19-32 від 11.01.2019р.», яким наказ № 19-32 «Про стягнення» від 11 січня 2019р. про оголошення догани завідувачу навчальної лабораторії молекулярної біотехнології та біоінформатики кафедри молекулярної біотехнології та біоінформатики Інституту високих технологій ОСОБА_1 було скасовано (а.с. 110 т. 1).

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

За змістом ч. 1 ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана чи звільнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України).

Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП України).

Положеннями ст. 149 КЗпП України, передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

При вирішенні питання про правомірність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності підлягає з`ясуванню, в чому конкретно проявилось порушення трудової дисципліни, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи правомочним органом накладено дисциплінарне стягнення, чи не закінчився для цього встановлений строк, чи не застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при обранні виду стягнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають із правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника.

У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021р. в справі № 461/8132/17.

Так, протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною відповідача, як роботодавцем позивача, не було надано до суду належні і допустимі докази на підтвердження правомірності дій відповідача щодо видачі відповідачем наказу № 19-32 від 11 січня 2019р., при цьому судом критично оцінюється поданий стороною відповідача Акт № 167 від 14 грудня 2018р., про відсутність позивача на роботі 14 грудня 2018р. (а.с. 166 т. 1), оскільки протягом всього часу розгляду справи, відповідач, так, і не надав до суду докази, які підтверджують створення комісії з перевірки дотримання трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками навчально-допоміжного персоналу Інституту високих технологій, а також відомості про повноваження цієї комісії.

Відсутні також відомості дотримання відповідачем, положень ст. 149 КЗпП України, по відношенню до позивача, як працівника. Не були надані стороною позивача подання директора Інституту високих технологій В.В. Ільченка, розпорядження першого проректора, акти, які були зазначені, як правові підстави для видачі оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Ні під час судових засідань, ні за змістом відзиву на позов, сторона відповідача не могла надати суду відомості про дати складання цих документів, реквізити їх реєстрації, відповідно до документообліку, який здійснюється в університеті.

Статями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що слід визнати незаконними та протиправними дії відповідача, щодо видачі наказу № 19-32 від 11 січня 2019р., про оголошення позивачу догани (вимога № 1).

Щодо вимоги позивача № 2, про скасування наказу відповідача за № 19-32 від 11 січня 2019р. про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки, як встановлено судом, зазначений наказ за № 19-32 від 11 січня 2019р., вже був скасований відповідачем, шляхом видачі 05 червня 2019р. наказу № 08-72-06 «Про скасування наказу № 19-32 від 11.01.2019р.», при цьому судом враховано, що Верховний Суд вже неодноразово наголошував на тому, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57. постанови від 05 червня 2018р. у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. висновки у пунктах 72. - 76. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018р. у справі № 488/5027/14-ц).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», враховуючи правові позиції Великої Палати Верховного Суду висловлені в постанові від 30 січня 2019р. у справі № 910/4518/16, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 768,4 грн.

Керуючись ст.ст. 3-5, 12,13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 272-279, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 140, 147, 147-1, 148, 149, 151, 233 КЗпП України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Київського національного університету імені Т. Шевченка (код ЄДРПОУ 02070944, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, 64/13), треті особи: перший проректор Київського національного університету імені Т. Шевченка Закусило Олег Каленикович, начальник відділу кадрів Київського національного університету імені Т. Шевченка Іванченко Олексій Іванович, начальник юридичного відділу Київського національного університету імені Т. Шевченка Саленко Ірина Володимирівна про визнання дій протиправними та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення - задовольнити частково.

Визнати незаконними та протиправними дії Київського національного університету імені Т. Шевченка, щодо видачі наказу № 19-32 від 11 січня 2019р., про оголошення ОСОБА_1 догани.

Стягнути з Київського національного університету імені Т. Шевченка на користь держави судовий збір у розмірі 768 /сімсот шістдесят вісім/ грн. 40 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: