Рішення № 138519669, 22.07.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11582/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 306050253 від 31 серпня 2023 року в розмірі 81 644 грн 80 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 31 серпня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Договір кредитної лінії № 306050253 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов Договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 21 500 грн 00 коп. на банківську картку, яку відповідач вказав у Заявці на отримання грошових коштів в кредит.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01. В подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.

Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що згідно умов Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 252 від 03.10.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

30 вересня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та позивач уклали Договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 30.09.2025 за Договором факторингу № 30/0925-01 від 30 вересня 2025 року від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 81 644 грн 80 коп.

З огляду на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 306050253 від 31 серпня 2023 року становить 81 644 грн 80 коп., яка складається з: 8 950 грн 00 коп. заборгованості по тілу кредиту; 72 694 грн 80 коп. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, і яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

01 червня 2026 року представник відповідача, адвокат Хворост Д.М. подала відзив на позовну заяву, в якому просить позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» суму заборгованості за кредитним договором № 306050253 від 31 серпня 2023 року виключно в розмірі 5 401 гривні 50 копійок - залишок заборгованості за тілом кредиту після зарахування всіх здійснених платежів та переплати за відсотками. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити повністю.

Зменшити розмір витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на професійну правничу допомогу до 3 000,00 гривень з огляду на шаблонний характер позовної заяви та невідповідність заявленого обсягу робіт критеріям реальності і співмірності.

Здійснити пропорційний розподіл та взаємозалік судових витрат між сторонами, за результатами якого стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 655 гривень 83 копійок.

У відзиві вказує, що згідно умов кредитного договору № 306050253 від 31 серпня 2023 року кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі кредитного ліміту 21 500,00 грн шляхом встановлення кредитної лінії, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти відповідно до умов, зазначених у цьому договорі та Правилах ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (пункт 2.1.).

Пунктом 3.1. Договору врегульовано, що дисконтний період кредитування складає 1 день від дати отримання позичальником першого траншу. За змістом пункту 3.2. та 3.3. передбачено складний механізм пролонгації та поновлення дисконтного періоду.

Пунктами 8.3 та 8.4 кредитного договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється у такому порядку: у період з 31 серпня 2023 року по 01 вересня 2023 року (1 день) застосовується дисконтна процентна ставка 2,10 % в день (766,50 % річних); після закінчення дисконтного періоду (у разі його не поновлення) розрахунок здійснюється за ставкою 2,98 % в день (1087,70 % річних).

Водночас кредитодавець встановив порядок, за яким у разі непогашення кредиту впродовж дисконтного періоду застосовується підвищена ставка. Якщо позичальник не здійснить повного погашення протягом Дисконтного періоду, його зобов`язання перераховуються за вищою ставкою поза межами погодженого строку кредитування.

У даному випадку умови договору щодо порядку нарахування процентів є нечіткими та двозначними, оскільки передбачають зміну ставки залежно від моделі поведінки споживача та факту прострочення. Відповідно до принципу contra proferentem (тлумачення слів договору проти того, хто їх написав), будь-які сумніви чи багатозначність умов договору приєднання повинні тлумачитися на користь споживача.

Оскільки саме позивач (через правонаступництво) як професіонал у сфері фінансових послуг розробив формулювання договору, він несе ризик незрозумілості його умов. Тлумачення договору, яке дозволяє ретроспективно замінювати погоджену дисконтну ставку 2,10 % на підвищену 2,98 % через факт прострочення або продовжувати її нарахування після спливу строку кредитування, свідчить про встановлення завуальованої санкції (неустойки).

Застосовуючи принцип contra proferentem та вимоги ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», слід вважати, що погодженою сторонами платою за користування кредитом у межах строку кредитування (з 31.08.2023 по 01.09.2023) є саме дисконтна ставка 2,10 % в день (як це вказано в умовах договору за 1 день дисконтного періоду).

Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 306050253 від 31 серпня 2023 року свідчить, що за 1 день дисконтного періоду були нараховані проценти за ставкою 2,10 % в день (21 500,00 грн х 2,10 % = 451,50 грн). Загальна правомірна сума процентів за цей період становить 451,50 грн.

Однак кредитодавець, після настання прострочення, продовжив нарахування процентів та здійснив їх розрахунок за підвищеною ставкою 2,98 % в день, що безпідставно збільшило заборгованість. Таке нарахування процентів поза межами 1-денного строку кредитування (після 01.09.2023) та збільшення ставки мають юридичну природу відповідальності за прострочення зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану споживач звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, що мають характер санкцій. Оскільки підвищення ставки з 2,10 % до 2,98 % та нарахування відсотків поза межами строку кредитування є фактично штрафною санкцією за невиконання зобов`язання, такі нарахування не підлягають задоволенню.

Максимальний правомірний розмір заборгованості за кредитним договором складав 21 951 гривню 50 копійок, з яких: 21 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 451,50 грн - відсотки за правомірне користування кредитом (1 день за ставкою 2,10 %).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснював погашення заборгованості. відповідачем здійснено такі платежі: 01 квітня 2024 року - сплачено 4 000,00 грн (зараховано позивачем в рахунок погашення відсотків); 27 вересня 2024 року - сплачено 3 000,00 грн (тіло кредиту); 15 жовтня 2024 року - сплачено 2 550,00 грн (тіло кредиту); 26 жовтня 2024 року - сплачено 7 000,00 грн (тіло кредиту).

Щодо погашення відсотків: правомірний розмір відсотків за 1 день користування кредитом становить 451,50 грн. Платіж від 01 квітня 2024 року у розмірі 4 000,00 грн з надлишком погасив заборгованість за відсотками у повному обсязі. Сума переплати за відсотками становить 3 548,50 грн (4 000,00 грн - 451,50 грн). Оскільки будь-які інші відсотки поза межами 1-денного строку кредитування є незаконними, вся сума переплати підлягає зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту.

Щодо погашення тіла кредиту: загальна сума коштів, безпосередньо спрямованих на погашення тіла кредиту, становить 12 550,00 грн (3 000 + 2 550 + 7 000). Крім того, переплата за відсотками у розмірі 3 548,50 грн підлягає зарахуванню в рахунок тіла кредиту. Таким чином, загальна сума погашення тіла кредиту становить 16 098,50 грн (12 550,00 + 3 548,50).

Залишок непогашеного тіла кредиту становить 5 401 гривню 50 копійок (21 500,00 грн - 16 098,50 грн = 5 401,50 грн).

Таким чином, правомірна заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання відзиву становить 5 401 гривню 50 копійок - виключно залишок тіла кредиту. Вимоги позивача в частині стягнення відсотків, нарахованих поза межами 1-денного строку кредитування, підвищеної процентної ставки, неустойки та будь-яких інших нарахувань є незаконними та не підлягають задоволенню.

01 червня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 подала відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити в повному обсязі.

У відповіді на відзив вказала, що нарахування відсотків здійснювалося відповідно до умов кредитного договору з урахуванням їх часткового погашення відповідачем.

Під час укладення договору відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать її підписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» відповідач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Проте, відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

Зазначає, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не оспорюється факт укладання кредитного договору № 306050253 від 31.08.2023.

Уклавши Договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на сайті первісного кредитора.

Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку електронних документів. В позовній заяві позивач просив провести розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідач та її представник, адвокат Хворост Д.М. також в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час, дату і місце проведення судового засідання.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів, яке ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2026 року задоволено.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 31 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 306050253.

Відповідно до умов Договору:

2.1. За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 21500 грн 00 коп. (двадцять одна тисяча п`ятсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Правила).

2.2. Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника.

2.3. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 21500 грн 00 коп. (двадцять одна тисяча п`ятсот грн. нуль коп.) 31.08.2023 (що є датою надання Кредиту).

2.4. Другий та решта Траншів з Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором.

2.5. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту за всіма наданими Траншами, що отримані Позичальником протягом всього строку дії Договору.

2.6. Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб Позичальника (не цільовий кредит).

3.1. Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 1 (один) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

3.2. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

3.3. Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 1 (один) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 451 грн 50 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.

3.4. Продовження строку Дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов Договору в бік погіршення для Позичальника. Всі істотні умови які застосовуються протягом всього строку дії цього Договору зазначенні в цьому Договорі в момент його укладення. Оскільки Пролонгація не є зміною істотних умов Договору, зокрема строку дії Договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до Договору, в тому числі Пролонгація не потребує застосування електронного підпису Одноразовим ідентифікатором. Ініціювання Позичальником Пролонгації є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим Договором умов користування Кредитом без зміни строку дії Договору.

4.1. З метою укладення цього Договору Позичальник, ознайомившись з Правилами, заповнив Заявку, вказавши всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові. При подачі Заявки Позичальник вказав суму грошових коштів, яку він бажає отримати одразу після укладення Договору (перший Транш) та строк оплати обов`язково платежу по процентам за користування Кредитом. Протягом обраного строку застосуються спеціальні умови користування кредитом Дисконтний період. Максимально доступна сума Кредиту, яка доступна Позичальнику і яку Позичальник може отримати шляхом ініціювання другого та наступних Траншів, вказана в п. 2.1. Договору як сума Кредитного ліміту, та визначається Кредитодавцем в залежності від кредитного рейтингу Позичальника.

4.2. Позичальник підтверджує, що вказав в Заявці повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Кредитодавцю для прийняття рішення про надання чи ненадання Кредиту, а також бажаний спосіб отримання Кредиту. Позичальник зобов`язується оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше ніж протягом 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних.

4.5. За результатами заповнення Заявки Позичальник вказує реквізити Платіжної картки, яка випущена для управління відкритого на його ім`я рахунком, на який він бажає отримати Кредит.

4.6. На підставі даних, зазначених у первинній Заявці, Інформаційно-комунікаційна система Кредитодавця здійснила ідентифікацію Позичальника та формувала його Особистий кабінет. Особистий кабінет створюється під час подачі Заявки на перший Кредит. У разі якщо Позичальник укладає другий чи наступні кредитні договори з Кредитодавцем, то останнім обробляються актуальні дані внесені до Особистого кабінету Позичальником.

5.1. Кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 5375-41XX-XXXX-6394, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

7.1. Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 01.09.2023, а саме протягом 1 (один) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

7.2. В обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин:

7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору;

7.2.2. дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору.

7.3. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 30.09.2028.

7.4. Проценти за Договором сплачуються в наступному порядку:

7.4.1. протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору;

7.4.2. після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно;

7.5. Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час. У разі часткового повернення суми Кредиту, сума до сплати за Договором перераховується. З актуальною сумою до сплати Позичальник має можливість ознайомитись в Особистому кабінеті.

7.6. Сума Кредиту, процентів за користування Кредитом, неустойки та інших платежів передбачених Договором підлягають безготівковому перерахуванню на поточний рахунок Кредитодавця у строки, встановлені Договором та чинним законодавством України.

9.1.1. Кредитодавець має право: 9.1.1.5. в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, без згоди Позичальника відступити права грошової вимоги за Договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

11.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

З копії платіжного доручення №d0c4d49e-8837-4681-99bc-34ba03f7657f від 31.08.2023 слідує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_1 на платіжну картку № 5375-41XX-XXXX-6394 кошти згідно договору № 306050253 від 31.08.2023 в сумі 21 500 грн 00 коп.

Окрім того, згідно відповіді, наданої АТ «Універсал Банк» № 14419-В від 22 червня 2026 року на виконання ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2026 року про витребування доказів, картка № 5375411408386394 емітована на ім`я ОСОБА_1 . І відповідно до руху коштів по картці № 5375411408386394 31.08.2023 на картку здійснено переказ коштів від GLOBUSPLUS A2C в сумі 21 500 грн 00 коп.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як клієнтом, та ТОВ «Таліон Плюс», як фактором, був укладений Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі на дату підписання сторонами такого реєстру прав вимоги (п. 2.1. та п. 4.1. Договору).

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як клієнтом, та ТОВ «Таліон Плюс», як фактором, була укладена Додаткова угода №19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як клієнтом, та ТОВ «Таліон Плюс», як фактором, була укладена Додаткова угода №26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої текст Договору викладено у новій редакції та строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в новій редакції, згідно умов цього Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в новій редакції, наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Згідно п. 5.3.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в новій редакції, фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як клієнтом, та ТОВ «Таліон Плюс», як фактором, була укладена Додаткова угода №27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року.

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як клієнтом, та ТОВ «Таліон Плюс», як фактором, була укладена Додаткова угода №31 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як клієнтом, та ТОВ «Таліон Плюс», як фактором, була укладена Додаткова угода №32 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року.

Згідно Реєстру прав вимоги №252 від 03 жовтня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору № 306050253 від 31 серпня 2023 року.

Згідно Акта звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2022 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 252 від 03.10.2023 за Договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підтверджують, що станом на 31 грудня 2022 року фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги № 252 від 03.10.2023 за Договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

30 вересня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс», як клієнтом, та позивачем, як фактором, був укладений Договір факторингу №30/0925-01, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.1. та п. 1.2. Договору).

30 вересня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем підписаний та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №30/0925-01 від 30 вересня 2025 року.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 30.09.2025 за Договором факторингу № 30/0925-01 від 30 вересня 2025 року від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 81 644 грн 80 коп.

Згідно платіжної інструкції від 06 жовтня 2025 року № 636 позивач здійснив оплату за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №30/0925-01 від 30 вересня 2025 року.

Як слідує з розрахунку заборгованості по кредитному договору № 306050253 від 31 серпня 2023 року, складеному ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 03.10.2023 заборгованість відповідача складала 41 813 грн 20 коп.

Як слідує з розрахунку заборгованості по кредитному договору № 306050253 від 31 серпня 2023 року, складеному ТОВ «Таліон Плюс», станом на 23.10.2023 заборгованість відповідача складала 55 267 грн 90 коп.

Як слідує з виписки з особового рахунку за кредитним договором № 306050253 від 31 серпня 2023 року, складеної позивачем, за період з 30 вересня 2025 року по 18 березня 2026 року заборгованість відповідача складала 81 644 грн 80 коп., з яких: 8 950 грн 00 коп. заборгованість по тілу кредиту; 72 694 грн 80 коп. заборгованість за процентами.

Між сторонами існує спір, що виник з договірних правовідносин, які регулюються нормами цивільного права про зобов`язання та договір, а також Законами України «Про споживче кредитування» та «Про захист прав споживачів».

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 12 та ч. 1-3 ст. 13 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд, добросовісно та розумно, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб. Не допускається зловживання правом у будь-якій формі.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За змістом ч. 3, ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису, яким також може бути електронний підпис з одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з п. 6. п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших, електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір (офертою) є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться.

За змістом ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (акцептом), якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно положень ч.ч.1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У відповідності до ч.1 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування» №1734-VIII у договорі про споживчий кредит, серед іншого зазначається: денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність (ч.1 ст. 536 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків (ч.1 ст. 611 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначена відповідальність за порушення грошового зобов`язаннях, де серед іншого зазначається, що боржник, який прострочив виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Наведені вище положення цивільного законодавства у своєму взаємозв`язку дають підстави для висновку, що істотними (необхідними) умовами кредитного договору є предмет грошові кошти (кредит), проценти за користування кредитом та строк, на який надається кредит, а також порядок повернення кредиту та сплати процентів. Умови щодо суми кредиту та розміру процентів становлять основне грошове зобов`язання, яке має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Кредитний договір може містити й інші умови, які випливають з його змісту та не суперечать закону, зокрема умови щодо відповідальності сторін, зміни процентної ставки під час строку кредитування, надання кредитодавцем додаткових та супутніх послуг, припинення кредитування, розірвання договору тощо.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1- 12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільноправових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (Закон № 1734-VIII) передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч.7 ст. 12 цього Закону умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (Закон № 1023-ХІІ) умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону).

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 21 Закону № 1023-ХІІ права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо ціну продукції визначено неналежним чином.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

За правилами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Кожна сторона несе ризик, пов`язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути використані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаться письмовими доказами.

Відповідним правом на продовження дисконтного періоду кредитування (30 днів) на той самий строк відповідач не скористався, оскільки не виконав умови, визначені договором для зміни (продовження/поновлення) строку кредитування. За таких обставин, права та обов`язки сторін, що визначені цим договором припинились в останній день дисконтного періоду кредитування - 01.09.2023. Після цієї дати користування кредитними коштами відповідачем набуло характеру неправомірного користування чужими коштами.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. Після закінчення строку, на який надавався кредит, або у разі пред`явлення банком вимоги до позичальника про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування кредитором процентів на суму невиконаного (простроченого) грошового зобов`язання має юридичну природу відповідальності, що передбачена статтею 625 ЦК України.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Судом встановлено, що 31 серпня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Договір кредитної лінії № 306050253. Сторонами договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір відсотків за користування кредитом.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стверджує, що виконало взяті на себе зобов`язання та переказало суму кредиту на картковий рахунок відповідача, натомість відповідач умови Договору належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунків, поданих позивачем, складає 81 644 грн 80 коп., яка складається з: 8 950 грн 00 коп. заборгованості по тілу кредиту; 72 694 грн 80 коп.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача по вказаному Договору кредитної лінії № 306050253 від 31 серпня 2023 року.

30 вересня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та позивач уклали Договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

За таких обставин, оскільки позивач уклавши 30 вересня 2025 року з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №30/0925-01 набув права грошової вимоги до відповідача по Договору кредитної лінії № 306050253 від 31 серпня 2023 року, відтак з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість по вказаному Договору.

Проте, суд не може погодитись з нарахованим розміром заборгованості за відсотками, оскільки за цим правочином здійснювалося нарахування процентів поза межами узгодженого строку кредитування.

Згідно умов кредитного договору № 306050253 від 31 серпня 2023 року кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі кредитного ліміту 21 500,00 грн шляхом встановлення кредитної лінії (з можливістю продовження кредитування та отримання додаткових траншів протягом строку дії договору), а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів у кредит ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (пункт 2.1.).

Пунктом 3.1. Договору врегульовано, що дисконтний період кредитування складає 1 (один) день від дати отримання позичальником першого траншу.

За змістом пункту 3.2. строк дисконтного періоду користування кредитом може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав (зокрема: для здійснення першої пролонгації мають бути сплачені проценти у розмірі 451,50 грн - пункт 3.3.), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті буде активовано функцію продовження строку дисконтного періоду кредитування.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що у разі, якщо дисконтний період закінчився і не був продовжений, позичальник може повернутись до умов кредитування дисконтного періоду, якщо протягом 1 дня від дня його закінчення здійснить повну оплату усіх нарахованих на дату повернення процентів та інших платежів.

За змістом пункту 7.1. договору рекомендована дата повного повернення всієї суми кредиту є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 01 вересня 2023 року, тобто 1-й день від дати отримання першого траншу.

Пунктом 11.1. кредитного договору передбачено, що договір набирає законної сили з моменту його підписання та діє протягом п`яти років або до його дострокового розірвання.

Відповідно до пункту 8.3.1. договору за період від дати видачі кредиту до 01.09.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що становить 2,10 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (Дисконтна процентна ставка). Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту (пункт 8.4 договору).

Як встановлено, сторонами погоджено строк кредитування тривалістю 1 (один) день. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом на умовах кредитного договору, зокрема шляхом сплати відповідних процентів для пролонгації та погодження в особистому кабінеті, матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з п. 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17, плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16, надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) вказується, що договір, як приватноправова категорія, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах 3 та 4 статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, неоднозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань відповідно до пункту 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після закінчення строку, на який надавався кредит, або у разі пред`явлення банком вимоги до позичальника про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування кредитором процентів на суму невиконаного (простроченого) грошового зобов`язання має юридичну природу відповідальності, що передбачена статтею 625 ЦК України.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Пунктами 8.3 та 8.4 кредитного договору передбачено нарахування процентів у такому порядку:

у період з 31 серпня 2023 року по 01 вересня 2023 року (1 день) застосовується дисконтна процентна ставка 2,10 % в день (766,50 % річних);

після закінчення дисконтного періоду (у разі його не поновлення) - розрахунок здійснюється за підвищеною ставкою 2,98 % в день (1087,70 % річних).

У даному випадку умови договору щодо порядку нарахування процентів є нечіткими та двозначними, оскільки передбачають зміну ставки залежно від моделі поведінки споживача та факту прострочення. Відповідно до принципу contra proferentem будь-які сумніви чи багатозначність умов договору приєднання повинні тлумачитися на користь споживача.

Оскільки саме позивач (через правонаступництво) як професіонал у сфері фінансових послуг розробив формулювання договору, він несе ризик незрозумілості його умов. Тлумачення договору, яке дозволяє ретроспективно замінювати погоджену дисконтну ставку 2,10 % на підвищену 2,98 % через факт прострочення або продовжувати нарахування відсотків після спливу строку кредитування, свідчить про встановлення завуальованої санкції (неустойки).

Застосовуючи принцип contra proferentem та вимоги ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», слід вважати, що погодженою сторонами платою за користування кредитом у межах строку кредитування (з 31.08.2023 по 01.09.2023) є саме дисконтна ставка 2,10 % в день.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану споживач звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, що мають характер санкцій. Оскільки підвищення ставки з 2,10 % до 2,98 % та нарахування відсотків поза межами строку кредитування є фактично штрафною санкцією за невиконання зобов`язання, такі нарахування не підлягають задоволенню.

Отже, правомірний розмір відсотків за користування кредитними коштами становить 451 гривню 50 копійок (21 500,00 грн х 2,10 % х 1 день). Надані позивачем розрахунки щодо заборгованості не відповідають умовам договору та нормам чинного законодавства, а тому суд має не брати їх до уваги як належні та допустимі докази.

Отже, з урахуванням викладеного суд вважає, що за договором позики проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 1 (одного) дня, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти у межах строку кредитування. А тому правомірний розмір відсотків за користування кредитними коштами за цим договором, з урахуванням умов щодо розміру денного відсотку за користування коштами, становить 451 гривню 50 копійок (21 500,00 грн х 2,10 % х 1 день).

Враховуючи викладене, суд визнає, що надані позивачем розрахунки щодо заборгованості є такими, що не відповідають умовам договору та нормам чинного законодавства, а тому не бере їх до уваги як належні та допустимі докази.

Отже, максимальний правомірний розмір заборгованості за кредитом складав 21 951 гривню 50 копійок (21 500,00 грн - тіло кредиту + 451,50 грн - відсотки).

Оскільки відповідач фактично сплатив 25 500,00 грн, стягненню на користь позивача не підлягає жодна сума.

Згідно умов кредитного договору № 306050253 від 31 серпня 2023 року кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі кредитного ліміту 21 500,00 грн шляхом встановлення кредитної лінії, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти відповідно до умов, зазначених у цьому договорі та Правилах ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (пункт 2.1.)

Пунктом 3.1. Договору врегульовано, що дисконтний період кредитування складає 1 день від дати отримання позичальником першого траншу. За змістом пункту 3.2. та 3.3. передбачено складний механізм пролонгації та поновлення дисконтного періоду.

Пунктами 8.3 та 8.4 кредитного договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється у такому порядку: у період з 31 серпня 2023 року по 01 вересня 2023 року (1 день) застосовується дисконтна процентна ставка 2,10 % в день (766,50 % річних); після закінчення дисконтного періоду (у разі його не поновлення) розрахунок здійснюється за ставкою 2,98 % в день (1087,70 % річних).

Водночас кредитодавець встановив порядок, за яким у разі непогашення кредиту впродовж дисконтного періоду застосовується підвищена ставка. Якщо позичальник не здійснить повного погашення протягом Дисконтного періоду, його зобов`язання перераховуються за вищою ставкою поза межами погодженого строку кредитування.

У даному випадку умови договору щодо порядку нарахування процентів є нечіткими та двозначними, оскільки передбачають зміну ставки залежно від моделі поведінки споживача та факту прострочення. Відповідно до принципу contra proferentem (тлумачення слів договору проти того, хто їх написав), будь-які сумніви чи багатозначність умов договору приєднання повинні тлумачитися на користь споживача.

Оскільки саме позивач (через правонаступництво) як професіонал у сфері фінансових послуг розробив формулювання договору, він несе ризик незрозумілості його умов. Тлумачення договору, яке дозволяє ретроспективно замінювати погоджену дисконтну ставку 2,10 % на підвищену 2,98 % через факт прострочення або продовжувати її нарахування після спливу строку кредитування, свідчить про встановлення завуальованої санкції (неустойки).

Застосовуючи принцип contra proferentem та вимоги ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», слід вважати, що погодженою сторонами платою за користування кредитом у межах строку кредитування (з 31.08.2023 по 01.09.2023) є саме дисконтна ставка 2,10 % в день (як це вказано в умовах договору за 1 день дисконтного періоду).

Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 306050253 від 31 серпня 2023 року свідчить, що за 1 день дисконтного періоду були нараховані проценти за ставкою 2,10 % в день (21 500,00 грн х 2,10 % = 451,50 грн). Загальна правомірна сума процентів за цей період становить 451,50 грн.

Однак кредитодавець, після настання прострочення, продовжив нарахування процентів та здійснив їх розрахунок за підвищеною ставкою 2,98 % в день, що безпідставно збільшило заборгованість. Таке нарахування процентів поза межами 1-денного строку кредитування (після 01.09.2023) та збільшення ставки мають юридичну природу відповідальності за прострочення зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану споживач звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, що мають характер санкцій. Оскільки підвищення ставки з 2,10 % до 2,98 % та нарахування відсотків поза межами строку кредитування є фактично штрафною санкцією за невиконання зобов`язання, такі нарахування не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики виключно у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Максимальний правомірний розмір заборгованості за кредитним договором складав 21 951 гривню 50 копійок, з яких: 21 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 451,50 грн - відсотки за правомірне користування кредитом (1 день за ставкою 2,10 %).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснював погашення заборгованості. Відповідачем здійснено такі платежі: 01 квітня 2024 року - сплачено 4 000,00 грн (зараховано позивачем в рахунок погашення відсотків); 27 вересня 2024 року - сплачено 3 000,00 грн (тіло кредиту); 15 жовтня 2024 року - сплачено 2 550,00 грн (тіло кредиту); 26 жовтня 2024 року - сплачено 7 000,00 грн (тіло кредиту).

Щодо погашення відсотків: правомірний розмір відсотків за 1 день користування кредитом становить 451,50 грн. Платіж від 01 квітня 2024 року у розмірі 4 000,00 грн з надлишком погасив заборгованість за відсотками у повному обсязі. Сума переплати за відсотками становить 3 548,50 грн (4 000,00 грн - 451,50 грн). Оскільки будь-які інші відсотки поза межами 1-денного строку кредитування є незаконними, вся сума переплати підлягає зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту.

Щодо погашення тіла кредиту: загальна сума коштів, безпосередньо спрямованих на погашення тіла кредиту, становить 12 550,00 грн (3 000 + 2 550 + 7 000). Крім того, переплата за відсотками у розмірі 3 548,50 грн підлягає зарахуванню в рахунок тіла кредиту. Таким чином, загальна сума погашення тіла кредиту становить 16 098,50 грн (12 550,00 + 3 548,50).

Залишок непогашеного тіла кредиту становить 5 401 гривню 50 копійок (21 500,00 грн - 16 098,50 грн = 5 401,50 грн).

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання відзиву становить 5 401 гривню 50 копійок - виключно залишок тіла кредиту. Вимоги позивача в частині стягнення відсотків, нарахованих поза межами 1-денного строку кредитування, підвищеної процентної ставки, неустойки та будь-яких інших нарахувань є незаконними та не підлягають задоволенню.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за Договором кредитної лінії № 306050253 від 31 серпня 2023 року в розмірі 5 401 грн 50 коп. за тілом кредиту.

Відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення позову частково.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає таке.

Згідно частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 176 грн 14 коп. (5 401 грн 50 коп. * 2 662,40 грн / 81 644,80 грн).

Вирішуючи питання щодо судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано: Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, Акт прийому-передачі наданих послуг від 20 березня 2026 року з описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у сумі 7000 грн.

За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором № 306050253 від 31.08.2023 в розмірі 5 401 грн 50 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" судовий збір у розмірі 176 грн 14 коп. та витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р Л. Українки, 34, оф. 333, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 27.07.2026.

Суддя Н. Г. Кучина