Рішення № 138519100, 27.07.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1917/26

Номер провадження 2/541/1622/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

27 липня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Непокупної Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (АТ «А-Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 11.04.2024 року, будучи клієнтом банку, відповідач уклав з АТ «А-Банк» кредитний договір № A273CT155101300791, щодо надання кредиту в розмірі 50 000,00 грн. строком на 60 місяців (тобто до 10.04.2029 року включно) зі сплатою процентів у розмірі 75,00 % щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. (кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту). ОСОБА_1 належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань, у зв`язку із чим станом на 20.05.2026 року має заборгованість в розмірі 59 467,57 грн., яка складається з: 46 689,10 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 12 307,11 грн. загальний залишок заборгованості за процентами; 0,00 грн. загальний залишок заборгованості за комісією; 471,36 грн. загальний залишок заборгованості за пенею, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також стягнути судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28.05.2026 року позовну заяву АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десятиденний строк з дня отримання копії ухвали. (а.с. 52)

01.06.2026 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків разом із відповідними додатками. (а.с. 55-60)

Представник позивача у поданому до суду клопотанні просив розглянути цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Акцент-банк" до ОСОБА_2 без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.06.2026 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (а.с. 61).

Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини (далі Суд) зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у «розумні строки». Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі «Странніков проти України», де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі «розумності строку».

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що, відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», 27.12.2019 року відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою відкриття банківського рахунку та отримання інших банківських послуг.

Також 11.04.2024 року між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № A273CT155101300791, шляхом підписання заяви про надання послуги «Швидка готівка» № A273CT155101300791 від 11.04.2024 року, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором та паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» електронним підписом. Згідно з кредитним договором, сума кредиту становить 50 000,00 грн., строк кредитування 60 місяців, фіксована процентна ставка 75 відсотків річних, розмір щомісячного платежу 3252,59 грн.

Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачеві кредит у розмірі, встановленому договором.

Пунктом 6 паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» встановлено, що у разі наявності заборгованості у Клієнта із сплати Щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, Банк має право достроково розірвати Кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку Заборгованості, що виникла при користуванні Клієнтом Послугою "Швидка готівка".

З виписки по рахунку за кредитним договором № A273CT155101300791 від 11.04.2024 вбачається, що відповідач належним чином обов`язки з повернення кредитних коштів не виконував. Зокрема, у період з 31.01.2026 року по 20.05.2026 року мало місце лише часткове погашення заборгованості. За вказаний період на погашення простроченого тіла кредиту, відсотків та пені було спрямовано кошти у загальному розмірі 30,73 грн, а саме 12.02.2026 року, що не призвело до повного погашення боргу та свідчить про систематичне порушення відповідачем умов договору щодо строків та розмірів щомісячних платежів.

З огляду на те, що відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, своєчасно не надавав банку грошові кошти для погашення заборгованості, а кредитним договором, укладеним між сторонами, передбачено можливість кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення заборгованості за тілом кредиту та процентами.

За розрахунком позивача, у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, станом на 20.05.2026 року відповідач має заборгованість в розмірі 59 467,57 грн., яка складається з: 46 689,10 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 12 307,11 грн. загальний залишок заборгованості за процентами; 0,00 грн. загальний залишок заборгованості за комісією; 471,36 грн. загальний залишок заборгованості за пенею.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, вимог Цивільного кодексу України, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свої зобов`язання і, на підставі статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що зобов`язання ОСОБА_1 виконувалися не належним чином та не регулярно, чим істотно були порушені умови кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 610, 623 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредитору завдані цим збитки.

За правилами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послуги, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор вправі вимагати виконання його обов`язку.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином, згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Положеннями статті 610 ЦК України закріплено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положенням статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивачем доведено на підставі наданих належних доказів обставини, які вказують, що відповідачу були надані кредитні кошти. Такі кошти він використовував, і у нього утворилась заборгованість.

За вказаних обставин, суд вважає, що в даному випадку позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення заборгованості за кредитом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином та своєчасно не виконував, чим істотно були порушені умови кредитного договору.

Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов`язань та спростування суми заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Оскільки позичальник ОСОБА_1 не виконав умови договору належним чином та своєчасно, то виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 11.04.2024 року № A273CT155101300791 станом на 20.05.2026 року у сумі 58 996,21 грн., яка складається з: 46 689,10 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 12 307,11 грн. загальний залишок заборгованості за процентами.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 471,36 грн. суд дійшов наступного висновку.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.

Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті).

Виходячи з вищезазначеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 дійшла висновку про те, що домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Статтями 546, 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею)є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 12 заяви про надання послуги «Швидка готівка» № A273CT155101300791 від 11.04.2024 року, у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставіУказу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

З огляду на зазначене, пеня не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» підлягають частковому задоволенню, тому необхідно стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 11.04.2024 року № A273CT155101300791 станом на 20.05.2026 року у сумі 58 996,21 грн., яка складається з: 46 689,10 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 12 307,11 грн. загальний залишок заборгованості за процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. (а.с. 5), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2641,37 грн. (99,21%).

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 18, 141, 259, 263-265, 274-279, 280-281, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 11.04.2024 року № A273CT155101300791 станом на 20.05.2026 року у сумі 58 996 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 21 копійка, з яких: 46 689,10 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 12 307,11 грн. загальний залишок заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2641 (дві тисячі шістсот сорок одна) гривня 37 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасники справи:

Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074, код ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя О. А. Городівський