Рішення № 138517317, 06.07.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 356/649/25

Провадження №2/359/1516/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі Кривохижі О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 р. представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом у якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 65594,60 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 вересня 2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1001402268801, за яким позичальнику видано кредит у сумі 43768,00 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.06.2025 склала 32866.61 грн., з яких: 32866.61 грн. заборгованість за кредитом; 12.99 грн. заборгованість процентами; 32715,00 грн. заборгованість за комісією.

31 липня 2025 року ухвалою судді Березанського міського суду цивільну справу за підсудністю направлено до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

24 вересня 2025 року ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06 січня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Основні заперечення зводяться до того, що відповідач заперечує проти позову в частині стягнення комісії в розмірі 32 715 грн, посилаючись на те, що її нарахування не відповідає вимогам законодавства про споживче кредитування. Зазначає, що позивач не довів надання будь-якої додаткової послуги, за яку стягувалася комісія, не обґрунтував її розмір та не надав умов договору, які чітко визначали б вид, порядок обчислення і строки її сплати. Крім того, відповідач вважає поданий розрахунок заборгованості неналежним доказом, оскільки він не підписаний уповноваженою особою та не містить відомостей про його укладача. Підписання заяви про приєднання до публічної пропозиції АТ «ПУМБ», на думку відповідача, саме по собі не підтверджує належного інформування про економічну сутність, порядок нарахування та загальну вартість комісії, а також усвідомленої згоди на її сплату. У зв`язку із цим відповідач вважає відповідні умови кредитного договору нікчемними та просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення комісії. Крім того представник зазначає, що у зв`язка із зверненням до суду відповідачем понесено документально підтверджені итрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., які він просив стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлений.

Відповідач та його представник у судове засідання також не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 11.09.2019 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 , шляхом підписання заяви №1001402268801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит на споживчі цілі у розмірі 43766,00 грн. із строком кредитування 36 місяці з стандартною процентною ставкою 0,01% річних. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2.99% (а.с.14,15).

АТ «ПУМБ» виконав свої зобов`язання за договором та перерахував на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 43766,00 грн. Вказана обставина підтверджується копією платіжної інструкції №ТR.37555478.54736/8810 від 11.09.2019 (а.с.25).

З виписки з особового рахунку з 11.09.2019 по 03.06.2025 слідує, що ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).

Суд встановив, що спірний договір підписано особисто ОСОБА_1 .

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).

На виконання умов договорів кредитодавець свої зобов`язання відповідно їх умов виконав, та надав ОСОБА_1 кредитні кошти якими остання розпоряджалась на власний розсуд.

При цьому суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Суд оцінивши в сукупності надані позивачем докази, щодо укладення спірного договору та докази отримання коштів відповідачем, дійшов висновку, що вказані обставини підтверджені належними та достатніми доказами. Крім того вказані обставини підтверджені представником відповідача про що він зазначив у відзиві на позовну заяву.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до наданого позивачем в матеріали справи розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 по кредитному договору від 11.09.2019 № 1001402268801 - 65594.60 грн., з яких: 32866.61 грн. заборгованість за кредитом; 12.99 грн. заборгованість процентами; 32715 грн. заборгованість за комісією.

Судом встановлено, що при підписанні договору про надання кредиту сторони погодили строк кредитування, відсотки за його користуванням, порядок погашення кредиту, відповідальність сторін.

Позивачем доведено наявність перед ним у відповідача заборгованості по кредитному договору від 11.09.2019 № 1001402268801 заборгованості у розмірі 32879.60 грн., з яких: 32866.61 грн. заборгованість за кредитом; 12.99 грн. заборгованість процентами, що підлягає стягненню на його користь.

Разом з тим, щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту в розмірі 32715,00 грн., не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Отже, суд приходить до висновку, що положення спірного кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст.228 ЦК України. А тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 32715,00 грн. слід відмовити.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про часткове порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За змістом ч.1 та п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, договорів, рахунків тощо.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача подано договір про надання правничої допомоги №1602 від 23 вересня 2024 року, додаток №1 до вказаного договору, де зазначено вартість послуг адвоката, додатковою угодою №1

Згідно з детальним описом робіт та наданих послуг від 05 січня 2026 року вартість наданої відповідачу професійної правничої допомоги становить 5000 грн.

Суд враховує, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені стороною на момент вирішення питання про їх розподіл, чи лише підлягають сплаті відповідно до умов договору.

Разом з тим відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенні. Таким чином, частина позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, становить 49,88 % від загального розміру заявлених позовних вимог.

Витрати відповідача на професійну правничу допомогу становлять 5000 грн., з позивача на користь відповідача підлягає стягненню частина таких витрат пропорційно розміру відмовлених позовних вимог, а саме 2494 грн. 20 коп.

Заявлений представником відповідача розмір витрат на правничу допомогу підтверджений належними доказами. Водночас, з урахуванням часткового задоволення позову, такі витрати підлягають стягненню з позивача не в повному обсязі, а пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

При цьому при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір».

Ціна позову, визначена позивачем сумою стягнення 65594,60 грн.

Оскільки, суд частково задовольняє вимоги на суму 32879,60 грн., що становить 50,12% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1214,23 грн. судового збору.

Керуючись ст.207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627,628,638,1048-1049,1054,1055 , суд, ст.10-13,141,259,263-265,268,279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: м.Київ, вул.Андріївська,4 заборгованості за кредитним договором в розмірі 32879,60 грн. та судовий збір в розмірі 1214,23грн.

В задоволенні вимог в більшому розмірі відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: м.Київ, вул.Андріївська,4 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2494 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст заочного рішення складено 10 липня 2026 року.

Суддя Чирка С.С.