Рішення № 138513264, 27.07.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/3292/2026 Справа № 641/4285/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Чайка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Шумейко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференцїї цивільну справу № 641/4285/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», третя особа: виконуючий обов`язки голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками Короленко Володимир Васильович про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Цимбалюк С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:

-визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 08.04.2026 № 105-К, про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів" на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України та розірвання з 09.04.2026 Контракту з керівником підприємства, що є у державній власності від 16.05.2025 № 6;

-поновити з 09.04.2026 дію Контракту з керівником підприємства, що є у державній власності від 16.05.2025 № 6, укладеного між Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками і ОСОБА_1 ;

-поновити з 09.04.2026 ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів";

-стягнути з Державного підприємства "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 09.04.2026 до дня поновлення на посаді;

-допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу за один місяць;

-вирішити питання щодо стягнення судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги повивач обґрунтовує тим, що вона була звільнена наказом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі Держлікслужба) від 08.04.2026 року № 105-К на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (з підстав, передбачених контрактом). Вважає звільнення незаконним, так як наказом про звільнення не встановлено її вини та не визначені конкретні пункти контракту, які начебто були нею порушені. Оскаржуваний наказ, за твердженням позивача, не містить посилань на жодні конкретні обов`язки керівника, які вона не виконувала чи виконувала неналежним чином. Орган управління послався на загальні підстави дострокового розірвання Контракту - п. 5.3, що обмежило її право на належний захист від звинувачень. Окрім цього, позивач вважає взаємовиключними одночасні посилання відповідача на контрактні підстави звільнення та загальне формулювання "з інших підстав, передбачених законодавством та Статутом". Наказ про звільнення частково базується на Доповідній записці голови Комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_2 від 26.03.2026, яка складена після закінчення строку проведення службового розслідування, встановленого Порядком № 950 та наказом про призначення службового розслідування. Акт розслідування 20.03.2026 року був переданий керівнику Держлікслужби. З моменту реєстрації Акту комісія автоматично вичерпала свої повноваження, розслідування вважається завершеним, а тому Доповідна записка від 26.03.2026 складена неуповноваженою особою. Позивач вважає, що т.в.о. Голови Держлікслужби ОСОБА_3 пропустив імперативний 10-денний строк для прийняття рішення за результатами розгляду Акту, чим порушив абз. 2 п. 14 Порядку № 950 і втратив можливість застосовувати будь-які заходи стягнення до Позивача. Стосовно працевлаштування її рідного брата ОСОБА_4 у серпні 2024 року, позивач зазначає, що контракт з нею, як з керівником, було укладено значно пізніше - 16.05.2025 року, а тому дії за 2024 рік не можуть вважатися порушенням умов цього Контракту. Твердження про наявність конфлікту інтересів при виплаті премій брату впродовж 2025 року позивач називає поверхневими та позбавленими конкретного складу правопорушення. Наказ від 15.12.2025 про надання ОСОБА_4 поворотної безвідсоткової позики позивач підписувала не в статусі директора, а як Голова комісії з перетворення, що, на її думку, повністю виключає можливість інкримінувати їй порушення обов`язків саме директора підприємства. Звинувачення у призначенні керівних працівників без погодження з Держлікслужбою всупереч Статуту позивач відхиляє через відсутність зазначених положень саме в укладеному з нею Контракті та крім цього, відповідач не конкретизував дати, прізвища призначених осіб та суть порушень. Позивач заперечує проти висновків внутрішнього фінансового аудиту щодо порушень при проведенні закупівель, оскільки вони не підтверджені конкретними фактами, а т.в.о. Голови Держлікслужби при її звільненні керувався виключно текстом Доповідної записки від 26.03.2026. Щодо правомірності видання позивачем наказу від 31.03.2026 про звільнення заступника директора з наукової роботи ОСОБА_5 за п. 3 ст. 40 КЗпП України, то позивач вважає, що відповідно до норм КЗпП України право прийняття та звільнення працівників є виключною компетенцією керівника. КЗпП України має вищу юридичну силу, ніж Статут підприємства, а тому відсутність згоди органу управління на звільнення заступника, на думку Позивача, є несуттєвим процедурним моментом, а не грубим порушенням умов Контракту.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 08.05.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

25.05.2026 року відповідачем - Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками в особі свого представника ОСОБА_6 через систему Електронний суд подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що звільнення позивача відбулося у повній відповідності до умов контракту, положень Статуту ДП та трудового законодавства, без порушень процедури, та за погодженням з військовою адміністрацією. Перебуваючи на посаді, позивач працевлаштувала свого рідного брата, виписувала йому премії та надала безвідсоткову позику, не повідомивши про конфлікт інтересів орган управління. Позивач всупереч вимогам Статуту ДП одноособово призначала та звільняла заступників та інших керівних працівників, не надсилаючи відповідних запитів на обов`язкове погодження. Позаплановим аудитом виявлено факти укладення значного господарського правочину на суму понад 5,4 млн грн. без згоди Держлікслужби, а також закупівлю побутової техніки за суттєво завищеними цінами у непрофільного контрагента. Аудиторським дослідженням зафіксовано безпідставне відшкодування позивачу коштів за міжнародні публікації без надання оригіналів документів та самих статей та виплату благодійної допомоги без погодження з органом управління. Вже після повідомлення про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України та відсторонення від посади, позивач вчинила дії, спрямовані на блокування роботи новопризначеної Комісії з перетворення підприємства, та без повноважень внесла зміни про себе в ЄДР. Відповідно до встановлених Держлікслужбою обставин, звільнення ОСОБА_1 відбулося за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, з дотриманням вимог чинного трудового законодавства.

25.05.2026 року відповідачем - Державним підприємством "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів" у особі представника Дяченко Л.О. через систему Електронний суд подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач висловив заперечення проти позову та просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свою правову позицію відповідач обґрунтовує тим, що звільнення позивача відбулося 08.04.2026 року відповідно до наказу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками № 105-к на підставі пункту 8 частини 1 статті 36 КЗпП України. Припинення трудового договору здійснено у зв`язку з порушенням позивачем умов Контракту та Статуту підприємства, що підтверджується такими фактичними обставинами: - всупереч вимогам п. 9.1 Статуту підприємства, позивач одноособово, без обов`язкового погодження з Органом управління Держлікслужбою, видала щонайменше 14 наказів протягом 20242025 років щодо призначення та звільнення осіб, які виконують організаційно-розпорядчі функції (зокрема, головного бухгалтера, керівника відділу кадрів, заступників директора та керівників відділів); позивач ухвалила низку управлінських рішень (щодо прийняття на роботу, переведення, регулярного преміювання та видачі поворотної безвідсоткової фінансової допомоги) стосовно свого рідного брата ОСОБА_4 . При цьому, всупереч ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції", вона не повідомила Орган управління про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів. Статус голови Комісії з перетворення підприємства не звільняв її від цього обов`язку, оскільки до комісії за законом переходять усі повноваження з управління справами юридичної особи. За результатами внутрішнього аудиту Держлікслужби виявлено факти здійснення витрат, не передбачених фінансовим планом підприємства, зокрема придбання рідинного хроматографа на суму 5 424 000 грн без погодження з Органом управління, а також неефективне використання 1 169 300 грн на преміювання працівників та ознаки маніпуляцій з документацією; позивач продовжувала видавати управлінські накази (зокрема, № 108-ВС від 31.03.2026 року про звільнення заступника директора ОСОБА_7 ) вже після того, як наказом Держлікслужби від 14.01.2026 року № 52-26 повноваження з управління справами підприємства офіційно перейшли до новопризначеного голови Комісії з перетворення. З огляду на правову природу звільнення за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, відповідач наголошує, що таке звільнення є самостійною підставою припинення договору за угодою сторін, не є дисциплінарним стягненням, а тому не потребувало дотримання процедури, передбаченої статтею 149 КЗпП України щодо витребування письмових пояснень. Спираючись на сталу практику Верховного Суду, відповідач зазначає, що у контрактній формі допускається підвищена відповідальність керівника, а порушення хоча б одного пункту є законною підставою для дострокового розірвання договору. Враховуючи, що надані матеріали службового розслідування та акти аудиту повністю доводять факти порушень, відповідач вважав позовні вимоги безпідставними та просив відмовити у задоволенні позову.

19.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника Державного підприємства "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів" Константинової Г.В. надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що долучений позивачем науково-правовий висновок від 21.05.2026 не має самостійного доказового значення, оскільки відповідно до ст. 114 ЦПК України висновок експерта у галузі права може стосуватися виключно застосування аналогії закону/права або змісту норм іноземного права. Тлумачення норм національного законодавства є виключною прерогативою суду. Згідно зі ст. 115 ЦПК України такий висновок має лише допоміжний (консультативний) характер, не є процесуальним доказом та не може підміняти собою правову оцінку суду. Сам зміст висновку не містить категоричних тверджень про незастосування ст. 105 ЦК України. Навпаки, автор висновку прямо зазначив, що одночасне існування органів управління підприємства та комісії з перетворення не суперечить правовій природі реорганізації, що підтверджує можливість взаємодії загальних і спеціальних правових норм. Обґрунтовуючи законність звільнення ОСОБА_1 за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконанням умов Контракту відповідач вказав на необхідність системного тлумачення контракту. Обов`язок керівника забезпечувати діяльність підприємства відповідно до закону та Статуту (п. 2.1, п. 7.2 Статуту) є невід`ємною частиною його контрактних зобов`язань. Таким чином, неодноразове ігнорування кадрової процедури, антикорупційних обмежень та правил розподілу повноважень під час реорганізації у своїй сукупності становлять стійку модель порушень та охоплюються поняттям систематичного невиконання обов`язків. Відповідач також зазначив, що у листі Держлікслужби від 06.04.2026 №3176-1.1/8.0/17-26 директору ОСОБА_1 було чітко роз`яснено обов`язковість попереднього погодження з органом управління Держлікслужбою призначення та звільнення працівників, які виконують організаційно-розпорядчі функції, що передбачено підпунктом 4 пункту 9.1 Статуту. Незважаючи на повну обізнаність, позивач цих вимог не дотрималася. Окремо наголошено, що виявлені під час службової перевірки порушення вимог антикорупційного законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів мають самостійне правове значення. Наявність чи обсяг повноважень директора в період реорганізації жодним чином не звільняли її від обов`язку дотримуватися антикорупційних обмежень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками ( далі Держлікслужби) в судовому засіданні надала пояснення, які за своїм змістом зводяться до аналогічних доводів, що відображені у відзиві на позов, просила у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Державного підприємства "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів" в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, надала пояснення по суті позову, які зводяться до змісту відзиву на позов та додаткових пояснень до відзиву.

Третя особа в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши вступне слово представників сторін по справі, вивчивши надані сторонами докази, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Статтями 1 та 3 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави і кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судом встановлено, що наказом Держлікслужби №146-К від 16.05.2025 ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів" з 20.05.2025 року.

16.05.2025 між Державною службою з лікарських засобів та контролю за наркотиками в особі Голови ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було укладено Контракт № 6 з керівником підприємства, що є у державній власності. Термін дії контракту з 20.05.2025 року на строк до призначення переможця конкурсу на цю посаду, але не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Відповідно до наказу Держлікслужби від 08.04.2026 року № 105-К ( далі - Наказ про звільнення) ОСОБА_9 звільнено з посади директора ДП «Фармакопейний центр якості лікарських засобів», а укладений з нею Контракт з керівником підприємства, що є у державній власності від 16.05.2025 року № 6 розірвано достроково з 09.04.2026 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, пп. 19 п. 11 Положення про державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, затв. Постановою Кабміна України від 12.08.2015 № 647, п. 8.6 Статуту Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», затв. наказом Держлікслужби від 14.08.2024 № 1226, пп. 5.3 п.5 Контракту з керівником підприємства, що є у державній власності від 16.05.2025 № 6.

В якості підстав звільнення в вищезазначеному наказі зазначено:

- відповідно до п. 5.3. Контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення терміну його дії: а) у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим Контрактом; і) у разі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти; ж) з інших підстав передбачених законодавством України та Статутом підприємства;

- обставини, викладені у доповідній записці Голови комісії для проведення службового розслідування ОСОБА_10 від 26.03.2026 року;

- лист - погодження Харківської районної військової адміністрації Харківської області від 31.03.2026 № 01-46/1741;

- обставини, викладені у листі Держлікслужби від 06.04.2026 №3176-11/8.0/17-26.

Надаючи оцінку законності підстав звільнення позивача, наведених в оскаржуваному наказі, та документів на підставі яких встановлені обставини вчинених позивачем порушень, які стали підставою її звільнення, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Згідно з п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 , вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Пунктом 18 вищезазначеної постанови Пленуму № 9 передбачено що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ч. 3 ст. 21 КЗпП України).

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Відповідно до п. 9 «Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності при найманні на роботу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 №203 у контракті передбачаються строки його дії, вимоги до збереження державного майна, права, обов`язки та відповідальність сторін у тому числі матеріальна, умови матеріального забезпечення і організації праці (виконання робіт), умови розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання прийнятих на себе зобов`язань, з урахуванням галузевих особливостей та фінансового стану підприємства, включаючи обов`язкове підвищення кваліфікації або перепідготовку протягом терміну дії контракту (але не рідше одного разу на п`ять років).

Трудовий договір (контракт) може бути припинений виключно з підстав та в порядку, визначених КЗпП України та самим Контрактом.

Звільнення працівника на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з формулюванням причини «невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом» - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.

З огляду на вказане, в кожному конкретному випадку, суди досліджують умови укладеного контракту, конкретні пункту контракту, порушення яких ставляться у провину працівнику та, відповідно, конкретні докази на підтвердження порушення умов укладеного контракту та його припинення.

У наказі про звільнення позивача міститься посилання на п.п. «а, і, ж» п. 5.3. Контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, згідно з яким керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення терміну його дії:

- а) у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим Контрактом;

- і) у разі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів Підприємства у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти;

- ж) з інших підстав, передбачених законодавством України та статутом Підприємства.

За змістом цього наказу звільнення позивача проведено на підставі обставин, викладених у доповідній записці голови комісії для проведення службового розслідування ОСОБА_2 від 26.03.2026 та листі Держлікслужби від 04.2026 № 176-1.1/8.0/17-26.

Звільнення позивача погоджено Харківською районною військовою адміністрацією Харківської області від 31.03.2026 № 01-46/1741.

Стосовно доповідної записки голови комісії для проведення службового розслідування ОСОБА_2 від 26.03.2026 року, як підстави звільнення позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до «Порядку проведення службового розслідування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 13.06.2000 № 950 ( далі- Порядок № 950) цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно осіб, на яких поширюється дія Закону України Про запобігання корупції.

Пунктом 5 Порядку № 950 передбачено що рішенням про проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени такої комісії, предмет, дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Пунктом 12 Порядку № 950 встановлено, що за результатами службового розслідування комісія з проведення службового розслідування складає акт

Судом встановлено, що наказом № 20-к від 20.01.2026 року Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню директором ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» ОСОБА_1 дій, що містять ознаки корупційного правопорушення, призначене службове розслідування, утворений склад відповідної комісії та встановлено строк проведення службового розслідування - 2 місяці з дати підписання цього наказу з наданням на розгляд в.о. Голови Держлікслужби В. Короленку акту службового розслідування.

Таким чином, комісія, що була призначена вищезазначеним наказом № 20-к від 20.01.2026 року, мала строк повноважень з 20.01.2026 та по дату закінчення службового розслідування, але не більш ніж до 20.03.2026 року, та по закінченню службового розслідування повинна скласти документ - акт службового розслідування.

Актом службового розслідування № 01 від 16.03.2026 року зроблено такі висновки:

«Причинами та умовами, що призвели до невиконання директором ДП "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів" ОСОБА_1 вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону «Про запобігання корупції», стали: свідоме ігнорування вимог чинного законодавства України з питань запобігання корупції, невжиття заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, приховування обставин, що свідчать про наявність конфлікту інтересів, що стало наслідком не повідомлення ОСОБА_1 про виникнення конфлікту інтересів у встановлений законом строк, що призвело до можливого вчинення дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Причинами та умовами, що призвели до невиконання директором ДП ОСОБА_1 вимог голови комісії для проведення службового розслідування ОСОБА_2 від 26.03.2026 року, стали: свідоме ігнорування положень Статуту підприємства щодо обов`язкового погодження з органом управління окремих управлінських рішень, вчинення значних господарських зобов`язань без передбаченого Статутом погодження з органом управління, зокрема під час здійснення закупівлі обладнання (хроматографа), недотримання встановленого Статутом порядку використання коштів ДП, зокрема, прийняття рішень щодо надання благодійної допомоги без погодження з органом управління, а також прийняття рішень щодо розпорядження коштами підприємства одноособово без дотримання передбачених Статутом підприємства процедур погодження».

Комісія рекомендувала в.о. голови Держлікслужби В. Короленку, зокрема, звільнити ОСОБА_9 з посади директора ДП "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів", а укладений з нею контракт № 6 від 16.05.2025 року розірвати достроково.

20.03.2026 року голова комісії для проведення службового розслідування ОСОБА_11 для прийняття подальшого рішення подала вищезазначений акт службового розслідування т.в.о. Голови Держслужби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ОСОБА_12 .

Як було встановлено в процесі судового розгляду, Акт службового розслідування від 16.03.2026 року № 01 листом за підписом голови комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_2 від 20.03.2026 року було скеровано до суб?єкта, що був ініціатором проведення службового розслідування в.о. голови Держлікслужби В. Короленка, який, у свою чергу, поставив на цьому листі власну резолюцію: " ОСОБА_13 . Прошу підготувати відповідь на запит прокуратури".

Судом встановлено, і вказані обставини не заперечувалися представником відповідача - Держлікслужби, що за результатами розгляду Акту службового розслідування від 16.03.2026 року, виконуючим обов`язки голови Держлікслужби В. Короленко не приймались кадрові рішення у відношенні ОСОБА_9 , в тому числі не ініціювалось питання звільнення її з посади директора ДП "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів" та дострокового розірвання укладеного з нею Контракту з керівником підприємства, що є у державній власності.

Враховуючи встановлений Порядком № 950 та наказом № 20-к від 20.01.2026 Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками строк проведення службового розслідування - 2 місяці та подання саме в день закінчення цього строку - 20.03.2026 року Акту службового розслідування, Комісія по проведенню цього розслідування, як і її голова ОСОБА_11 , вичерпали свої повноваження з закінченням перевірки та складенням акту. Доказів продовження строку проведення службового розслідування учасниками розгляду справи суду не надано.

Незважаючи на це, підставами для звільнення позивача, які зазначені в наказі про її звільнення, став не Акт службового розслідування від 20.03.2026 року, яким були встановлені порушення директором ОСОБА_14 норм чинного законодавства України з питань запобігання корупції, Статуту ДП "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів" та укладеного з нею Контракту, а інший документ, який не передбачений ані Порядком № 950, а ні наказом № 20-к від 20.01.2026 року «Про проведення службового розслідування» - Доповідна записка голови комісії з службового розслідування, датована 26.03.2026 року тобто за межами строку дії повноважень комісії та її голови.

Відповідно до абз. 2 п. 14 Порядку № 950, за результатами розгляду Акту службового розслідування суб`єкт призначення або керівник органу приймає в десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення.

В порушення строків, встановлених Порядком № 950, лише 08.04.2026 року відповідачем - Державною Службою з лікарських засобів та контролю за наркотиками було винесено наказ № 105-к про звільнення ОСОБА_14 , у тому числі на підставі обставин, викладених у доповідній записці Голови комісії з службового розслідування від 26.03.2026 року Л. Яблонської.

Суд не може прийняти доповідну записку Голови комісії з службового розслідування від 26.03.2026 року Л. Яблонської як належний доказ невиконання позивачем умов укладеного Контракту № 6 від 16.05.2025 року, Статуту ДП "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів" та законодавства України під час використання фінансових ресурсів підприємства, та у зв`язку з цим не вдається до правової оцінці змісту доповідної записки та встановлених в ній порушень, враховуючи що складення такого документу як «доповідна записка» не передбачено ані Положенням № 950, ані наказом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками № 20-к від 20.01.2026 року «Про проведення службового розслідування», крім того, вона складена після закінчення зазначеного службового розслідування та подання у встановленому порядку Акту службового розслідування.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про незаконність звільнення позивача на підставі обставин, викладених саме у Доповідній записці Голови комісії з службового розслідування від 26.03.2026 року ОСОБА_2 .

Щодо звільнення позивача на підставі обставин, викладених у листі Держлікслужби від 06.04.2026 року.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками № 105-к від 08.04.2026 року позивач була звільнена на підставі пп. а, і, ж п.5.3 Контракту № 6 від 16.05.2025 року та однією з підстав звільнення позивача були обставини, викладені в листі Держлікслужби від 06.04.2026 року.

Відповідно до змісту вищезазначеного листа в ньому висвітлюються питання правомірності дій ОСОБА_14 щодо внесення змін до ЄДР стосовно відомостей про керівника юридичної особи та винесення директором Лавошник О. наказу № 108-ВС від 31.03.2026 року про звільнення заступника директора з наукової роботи ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» ОСОБА_5 без погодження з органом управління.

В листі зазначено, що «Вчинення дій директором Лавошник О.М. з підписання/видачі наказів що стосуються управління справами юридичної особи, яка перебуває в процесі перетворення здійснено не в межах правового поля, відповідно не має юридичних наслідків, суперечить вимогам закону, щодо чого розпочато службове розслідування згідно з наказом № 84-к та вжило відповідних заходів реагування. Принагідно директору повідомляється про наявність у статуті підприємства положень щодо необхідності погодження органом управління призначення, звільнення з посади першого заступника Директора, заступників Директора, головного бухгалтера, керівника юридичної служби та інших працівників підприємства, які виконують організаційно - розпорядчі функції (пп. 4 п. 9.1 Статуту). Органом управління у відношенні ДП "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів" є Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками.»

Таким чином, листом Держлікслужби від 06.04.2026 року встановлено порушення ОСОБА_14 пп. 4 п. 9.1 Статуту ДП "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів".

Відповідно до пп. 4 п. 9.1 Статуту ДП "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів" (далі - Статут) орган управління відповідно до покладених на нього завдань погоджує призначення та звільнення з посади першого заступника Директора, заступників Директора, головного бухгалтера, керівника юридичної служби та інших працівників підприємства, які виконують організаційно - розпорядчі функції.

Підстави припинення трудових правовідносин з Директором Підприємства передбачені пунктом 8.6 Статуту та Контрактом.

Пунктом 8.6 Статуту, на який є пряме посилання в Наказі про звільнення позивача, окремо зазначено, що в односторонньому порядку трудові відносини з Директором Підприємства припиняються у випадках, встановлених цим Статутом, зокрема:

1)припинення громадянства України або виїзд на постійне місце проживання за межі України;

2)встановлення факту наявності громадянства іноземної держави (держави агресора) або набуття громадянства іноземної держави (держави-агресора) під час призначення /перебування на посаді Директора Підприємства;

3)набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією;

4)набрання законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного кримінального правопорушення та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов`язаною з виконання функцій держави;

5)наявність реального чи потенціального конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб;

6)у разі виходу на пенсію або досягнення 65-річного віку.

У цих випадках, Орган управління зобов`язаний звільнити Директора Підприємства у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбачених цим пунктом, шляхом видання наказу Органом управління без укладення угоди про розірвання Контракту з Директором Підприємства.

Таким чином, в Статуті не зазначено підстави одностороннього розірвання трудових відносин з Директором Підприємства як порушення Статуту.

Не зазначена така підстава і в Контракті, укладеному з позивачем.

Відповідно до п. 5.3. Контракту № 6 від 16.05.2025 року з керівником підприємства, що є у державній власності - ОСОБА_1 , та пп. «а», «і», «ж» на підставі яких було звільнено позивача, про що також зазначено у наказі № 105-к від 08.04.2026 року про її звільнення, керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення терміну його дії:

- а) у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим Контрактом;

- і) у разі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів Підприємства у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти;

- ж) з інших підстав, передбачених законодавством України та статутом Підприємства.

З системного аналізу п. 8.6. Статуту, п. 5.3 Контракту, наказу про звільнення позивача, в якому зазначені підстави її звільнення, а також обставин, викладених в листі Держлікслужби від 06.04.2026 року, суд приходить до висновку, що обставини, викладені в листі Держлікслужби від 06.04.2026 року щодо порушення з боку ОСОБА_14 пп. 4 п. 9.1 Статуту ДП "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів"- «видача директором Лавошник О.М. наказу № 108-ВС від 31.03.2026 року» про звільнення заступника директора з наукової роботи ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» ОСОБА_15 в порушення пп. 4 п. 9.1 Статуту без погодження з органом управління не можуть бути підставою для розірвання з позивачем Контракту в односторонньому порядку, так як зазначене порушення не передбачено п. 8.6 Статуту, як підстава для одностороннього розірвання трудових відносин з Директором Підприємства.

Крім того, в якості підстави для звільнення позивача в оскаржуваному наказі № 105-к від 08.04.2026 року зазначений лист - погодження Харківської районної військової адміністрації Харківської області від 31.03.2026 № 01-46/1741 ( далі Лист - Погодження).

Зазначений Лист - Погодження має лише погоджувальну функцію відповідно до ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 № 818.

Відповідно до змісту вищезазначеного Листа - Погодження вбачається, що ним погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП « Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що доповідна записка Голови комісії для проведення службового розслідування від 26.03.2026 року та лист Держлікслужби від 06.04.2026 року № 176-1.1/8.0/17-26, які зазначені в наказі про звільнення ОСОБА_14 в якості підстав для її звільнення та документів на підставі яких були встановлені обставини невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, встановлених Контрактом, не можуть бути прийняті судом в якості доказів порушення позивачем умов Контракту.

Наявність або відсутність вини працівника не є визначальним для припинення дії Контракту, а визначальним в цьому випадку є сам факт порушення, який в цій справі не встановлений на підставі належних доказів, а тому є недоведеним.

Формулювання причини звільнення «невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених Контрактом» - не може вважатися законним без визначення конкретних умов Контракту, які не виконувалися чи неналежним чином виконувалися належним чином працівником і без встановлення на підставі належних та допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника позивача стосовно необхідності з боку відповідача доведення при звільненні у зв`язку з достроковим розірванням Контакту систематичного невиконання ОСОБА_14 своїх обов`язків та не встановлення відповідачем її вини, виходячи з наступного.

Звільнення на підставі п.8 ст. 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання трудового контракту.

Зазначене узгоджується з висновками, зробленими ВС при розгляді справи № 357/11936/18.

Суд не може також погодитись з посиланням представника позивача щодо не зазначення в наказі про звільнення позивача конкретних умов Контракту, які були нею порушені.

Відповідно до змісту наказу про звільнення ОСОБА_9 , відповідачем зазначено не тільки пункт 5.3 Контракту на підставі якого вона була звільнена, а додатково зазначені підпункти «а, і, ж» цього пункту та їх зміст.

Суд не може прийняти в якості доказу систематичного невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на неї контрактом постанову Київського районного суду м. Харкова по справі № 953/6863/26 від 13.07.2026 року про притягнення ОСОБА_14 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-7 КУпАП, якою, у тому числі, встановлені порушення нею Закону «Про запобіганню корупції», враховуючи те, що зазначена постанова не була підставою, яка зазначена в оскаржуваному наказі про звільнення позивача. Крім того, на час винесення судом рішення по вказаній справі щодо оскарження наказу про звільнення, постанова по справі № 953/6863/26 від 13.07.2026 року не набрала законної сили.

Суд також не може прийняти в якості доказу невиконання позивачем обов`язків, покладених на неї Контрактом і, як наслідок, подальшого звільнення позивача, аудиторський звіт Держлікслужби від 10.04.2026 року, оскільки він складений вже після звільнення позивача та відповідно не зазначений як підстава її звільнення в наказі про звільнення ОСОБА_14 № 105-к від 08.04.2026 року.

Також, суд не може погодитись з посиланням відповідача - ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», що внесення відомостей до ЄРДР за ч. 2 ст. 364 КК України відносно незаконних дій при закупівлі рідинного хроматографа за договором від 25.11.2025 року, укладеним ОСОБА_14 , є доказом невиконання нею обов`язків, передбачених Контрактом, оскільки вирок по цьому кримінальному провадженню не ухвалено та відповідно вина ОСОБА_14 не встановлена судом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Суд констатує, що звільнення позивача мало місце на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України і є звільненням суто з підстав, передбачених Контрактом. Відтак, судом не надається оцінка іншим доводам сторін в частині інкримінованих позивачу порушень, які не мають безпосереднього правового та фактичного зв`язку з підставами звільнення, оскільки, в тому числі, роботодавець не має права розширювати цей перелік за рахунок припущень про порушення антикорупційного, фінансового, чи іншого законодавства, які не реалізовані у встановленому законом порядку.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов висновку, що вимоги про визнання незаконним і скасування наказу виконуючого обов?язки голови Держлікслужби В. Короленко від 08.04.2026 року, яким звільнено ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів", а укладений з нею Контракт з керівником підприємства, що є у державній власності від 16.05.2025 року № 6 розірвано достроково з 09.04.2026 року та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів" з 09.04.2026 року - підлягають задоволенню.

Способи захисту трудових прав наведені, зокрема, у статтях 235 і 237-1 КЗпП України. Так, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України). Цей спосіб захисту порушених прав працівника застосовується незалежно від підстави припинення з ним трудового договору у випадку незаконного звільнення працівника чи його незаконного переведення на іншу роботу.

Отже, залежно від висновку щодо вимоги позивача про визнання незаконним і скасування розпорядження про звільнення суд має вирішити питання про ефективність вимог про визнання контракту чинним.

За таких обставин, вимога про поновлення дії контракту з директором Державного підприємства "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів" Лавошник О.М. від 16.05.2025 № 6 з 09.04.2026 року - підлягає задоволенню.

Вказане повністю корелюється з висновком, зробленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №452/970/17.

Стосовно вимоги позивача про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок № 100) і обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 №3 "Про практику застосування судами про оплату праці" при визначенні сум, що підлягають стягненню по оплаті праці, у тому числі середньому заробітку, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів.

Середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу стягується за період з моменту звільнення та по дату поновлення на роботі (прийняття судового рішення), а згідно з вищезазначеною Постановою Пленуму ВСУ визначення таких сум (їх розрахунок) є прерогативою суду.

Як встановлено судом, у даному випадку ОСОБА_1 було звільнено з роботи 08.04.2026 року, а тому для розрахунку середньоденного заробітку слід взяти до уваги інформацію по заробітній платі за лютий та березень 2026 року. Між тим, сторонами не надано суду інформації щодо розміру середнього заробітку на останні 2 місяці, що передували звільненню.

Неможливість надання такої інформації позивачем недоведена в судовому засіданні представник позивача не надав суду доказів звернення до відповідача Держлікслужби із запитом про надання довідки про середній заробіток позивача за останні 2 місяці перед звільненням, не заявлялося таке клопотання і при розгляді справи в суді.

При зверненні до суду позивачем було надано довідку від 23.01.2026 №00000000002 про розмір доходу ОСОБА_1 за 2025 рік помісячно.

Виходячи з положень Порядку № 100, суд не може керуватися відомостями, що відображені в довідці про доходи позивача за 2025 рік, що надана позивачем, а тому в задоволенні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд відмовляє за недоведеністю суми середнього заробітку позивача за останні два місяця перед звільненням.

Щодо витрат зі сплати судового збору слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позову щодо скасування наказу та поновлення на посаді позивача, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача Держлікслужби на користь держави становить 1331,20 грн.

Разом з тим, суд зауважує, що однією з вимог позову є вирішення питання щодо стягнення судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу. У позовній заяві, серед іншого, було зазначено, що розмір судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 50 000 грн., в тому числі, витрати на правову допомогу в розмірі 50 000 грн. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що детальний опис робіт та докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані суду у передбачений ст. 141 ЦПК України строк.

За таких обставин, вимога про стягнення з Держлікслужби на користь позивача витрат на правову допомогу судом не вирішується.

Керуючись ст. 80-81, 141, 263, 265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», третя особа: виконуючий обов`язки голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками Короленко Володимир Васильович про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 08.04.2026 року № 105-К про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів" на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України та розірвання з 09.04.2026 року Контракту з керівником підприємства, що є у державній власності від 16.05.2025 року № 6.

Поновити з 09.04.2026 року дію Контракту з керівником підприємства, що є у державній власності від 16.05.2025 року № 6, укладеного між Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками та ОСОБА_1 .

Поновити з 09.04.2026 року ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів".

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Стягнути з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Держава служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, код ЄДРПОУ 40517815, м. Київ, просп. Берестейський, 120-А.

Державне підприємство "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів", код ЄДРПОУ 22617729, м. Харків, вул. Астрономічна, 33.

Третя особа: виконуючий обов`язки голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками Короленко Володимир Васильович, м. Київ, просп. Берестейський, 120-А.

Суддя І.В.Чайка