Рішення № 138513128, 14.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 643/3564/26

н/п 2/953/2940/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді - Муратової С.О.,

за участю секретаря - Драгана О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

24.02.2026 до Салтівського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №22038000069474 від 13.07.2018 в розмірі 13615,75 грн.; у порядку розподілу судових витрат стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 02.03.2026 передано цивільну справу №643/3564/26 за позовною заявою ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на розгляд до Київського районного суду м. Харкова.

31.03.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №22038000069474 від 13.07.2018 в розмірі 13615,75 грн.; у порядку розподілу судових витрат стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

На обґрунтування позовної заяви зазначає, зокрема, що 13.07.2018 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», Банк, Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі відповідач, споживач, клієнт) укладено Кредитний договір №22038000069474 (далі кредитний договір). Відповідно до кредитного договору, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі УДБО), розміщений на офіційному веб-сайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір, що разом становлять єдиний Кредитний договір, Банк зобов`язується надати Клієнту грошові кошти (далі Кредит) у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов`язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому Договором. Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком Клієнта, що відкритий в Банку (далі Рахунок). Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (далі Картка).

Відповідно до умов кредитного договору, цільове призначення кредиту: на споживчі потреби. Відповідно до умов кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом.

Відповідно до умов Кредитного договору, Клієнт підтверджує, що він самостійно ознайомився з інформацією на Офіційному сайті Банку, необхідною для отримання споживчого кредиту, він усвідомлено прийняв рішення щодо укладення цього Кредитного договору. Банк надав йому у письмовій формі актуальний на дату укладення цього Кредитного договору Паспорт споживчого кредиту та всю передбачену чинним законодавством України інформацію про умови кредитування, в тому числі для порівняння різних пропозицій Банку з метою прийняття Клієнтом обґрунтованого рішення про укладення цього Кредитного договору, а також що Банк не обмежував його у часі для ознайомлення із зазначеною інформацією та для прийняття рішення.

Відповідно до умов Кредитного договору, цей кредитний договір укладений в 2 (двох) примірниках, що мають однакову юридичну силу, один для Клієнта, інший - для Банку.

Відповідно до умов Кредитного договору, Договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами цього Кредитного договору та діє до повного виконання Сторонами зобов`язань за Договором.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України. Внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 15.12.2021 згідно умов Договору факторингу № 15/12/21, АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (ЄДРПОУ 14352406) відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 22038000069474 від 13.07.2018 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуто право вимоги до відповідача.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 13615,75 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту: 7427,49 грн.; заборгованість по відсотках: 3916,76 грн.; заборгованість по комісії: 2271,50 грн. Щодо орієнтовного розрахунку судових витрат, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» повідомляє, що судові витрати позивача складаються виключно зі сплаченого ним судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 3500,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026, розгляд справи визначено судді Київського районного суду м. Харкова Муратовій С.О. (а.с. 116).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.04.2026 відкрито провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 118).

13.07.2026 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, в якій зазначає, зокрема, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 22038000069474 від 13.07.2018. Позивач звернувся до суду лише у лютому 2026 року. При цьому позовна заява не містить належного обґрунтування моменту виникнення права на звернення до суду та не містить доказів, які б підтверджували дотримання строку позовної давності. Із наданих позивачем документів убачається, що прострочення виконання кредитних зобов`язань виникло ще у 2019 році, однак із позовом позивач звернувся лише через декілька років після цього. Жодних поважних причин для пропуску строків звернення до суду позивачем надано не було. Натомість відповідач перебуває на захисті держави у складі Збройних Сил України, що об`єктивно позбавляло його можливості врегульовувати цивільно-правові питання раніше. Просив застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» у справі за позовом до ОСОБА_1 . Відмовити ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС" у задоволенні позову до ОСОБА_1 в повному обсязі у зв`язку зі спливом позовної давності (а.с. 132).

В судове засідання представник позивача не з?явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в прохальній частині позовної заяви представник позивача просив справу розглядати без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 11).

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 13.07.2018 між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №22038000069474, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 12980,00 гривень, строк кредитування 12 місяці, кінцева дата повернення кредиту: 13.07.2019, цільове призначення на споживчі потреби, щомісячна комісія за обслуговування кредиту 2,5% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56 % річних (а.с. 76).

Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта: НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро». Датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок клієнта.

Відповідно до пункту 4 договору визначено графік платежів/розрахунку загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором.

Відповідач власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідного зобов`язання, а саме повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена кредитним договором.

Відповідно до виписки по особистому рахунку відповідача, вбачається, що АТ «Банк Кредит Дніпро» було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок Боржника як це передбачено умовами Кредитного договору (а.с. 15-49).

Отже, АТ «Банк Кредит Дніпро» виконав всі передбаченні умови кредитного договору, а саме ознайомив відповідача з умовами Кредитного договору, надав в тимчасове користування кредитні кошти в зазначеному розмірі.

15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу № 15/12/21, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право Нового кредитора до відповідача за Кредитним договором (а.с. 59-61).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 22038000069474 від 13.07.2018 в сумі 13615,75 грн (а.с. 52).

Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 22038000069474 від 13.07.2018, укладеним між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 станом на 14.12.2021, згідно з яким заборгованість складає 13615,75 гривень, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту 7427,49 гривень, заборгованості по відсоткам 3916,76 гривень, заборгованості по комісії 2271,50 гривень (а.с. 90-94).

Отже, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором утворилась заборгованість в сумі 13615,75 грн., яка відповідачем не спростована.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1054ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частин 1, 3 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Кредитний договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, а також договір факторингу, укладений між первісним кредитором та позивачем у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідачем не надано доказів того, що ним належним чином виконувались зобов`язання з повернення кредитних коштів первісному кредитору.

Позивачем заявлено позовні вимоги в межах суми та складових розміру вимог, якій мав первісний кредитор.

З огляду на вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за умовами кредитного договору № 22038000069474 від 13.07.2018 не виконав, доказів про відсутність своєї заборгованості перед позивачем суду не надав, позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» про стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7427,49 гривень, та заборгованості по відсотках в розмірі 3916,76 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10.06.2017.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за надання послуг з управління кредитом при використанні кредиту при простроченні оплати чергового платежу може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зроблено висновок про те, що якщов кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору, а саме пунктами 1.1., 2.1. кредитного договору № 22038000069474 від 13.07.2018, який підписав відповідач передбачено, що за цим договором банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені договором. Платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтентних (рівномірних) платежів.

Однак при цьому в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Отже, враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення договору у пунктах 1.1. та 2.1. кредитного договору № 22038000069474 від 13.07.2018, на які посилається позивач, щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до частин 1 та 2 статті11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судомне вимагається (частина 2статті 215 ЦК України).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23.

У зв`язку з чим суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за комісією у сумі 2271,50 гривень слід відмовити.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності зазначає наступне.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, датою звернення ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» із даною позовною заявою є 24.02.2026 тобто під час дії військового стану. Ці обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають.

24.02.2022 строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні». В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.

На дату розгляду справи п. 19 викладений у наступній редакції: П.19. у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався, в тому числі станом на дату введення військового стану в Україні.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21.

Оскільки 17.03.2020 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №530-ІХ (Закон №530), який набирав чинності з дня його опублікування 17.03.2020, Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні» карантин було визнано форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), тому саме з 17.03.2020 має застосовуватися правило п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України щодо зупинення строків позовної давності.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 24.05.2022 у справі №910/18489/20.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12.03.2020, на набрання чинності Законом України від 30.03.2020 №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину 02.04.2020, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» із даною позовною заявою 24.02.2026 та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 13.07.2018 по 14.12.2021, тобто в межах строку позовної давності, підстави до застосування строків позовної давності відсутні.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи позивачем в особі представника було заявлено вимогу про компенсацію судових витрат на правничу допомогу у сумі 3500,00 гривень. В обґрунтування якої додано договір про надання правової допомоги № 43453613/1 від 25.08.2025 укладеному між ТОВ «Цикл Фінанс» та адвокатом Гулієвою С.А., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Гулієвої С.А., акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 26.01.2026, відповідно до якого загальна вартість робіт наданих адвокатом становить 3500,00 гривень, детальний опис виконаних робіт, ордер.

Суд приходить до висновку, що ця вимога обґрунтована, однак підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Право на професійну правничу допомогу гарантованостаттею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

Згідно з ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Статтями 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Надані документи відповідно до положень ст. 15,77 ЦПК України є належними доказами сплати грошових коштів за надання професійної правничої допомоги у даній справі.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 137 ЦПК України, представником позивача надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача до 3500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (83,32%) та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2218,31 гривень (2662,40:100*83,32% = 2218,31).

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ: 43453613, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) заборгованість за кредитним договором №22038000069474 від 13.07.2018 у розмірі 11344 (одинадцять тисяч триста сорок чотири) гривень 25 копійок, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту становить 7427,49 грн, заборгованість по відсотках 3916,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ: 43453613, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) судові витрати за надання правоничої допомоги в розмірі 2218 (дві тисячі двісті вісімнадцять) грн 31 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ: 43453613, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1279,51 грн (одна тисяча двісті сімдесят дев`ять гривень 51 копійка).

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ: 43453613, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя Муратова С.О.