Рішення № 138512005, 27.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/17342/25

РІШЕННЯ

іменем України

27 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася з позовом, у якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач 1) від 25.09.2025 № 968080873640; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач 2) зарахувати до стажу, необхідного для призначення пенсії державного службовця, період роботи з 11.04.2001 до 04.09.2025 на посадах у системі органів державної податкової служби згідно із записами трудової книжки; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити з 16.09.2025 пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», здійснити її нарахування, перерахунок і виплату в розмірі 60 відсотків сум заробітної плати, зазначених у довідках Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 12.09.2025 № 103/К/22-01-10-02-06, № 104/К/22-01-10-02-06 та № 105/К/22-01-10-02-06, з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою від 09.10.2025 суд відкрив провадження у справі та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно із позовною заявою, позивачка позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з таких підстав.

Вказує, що з 2001 року безперервно працювала в органах державної податкової служби, складала Присягу державного службовця, обіймала посади державних податкових інспекторів і ревізорів-інспекторів, а присвоєння їй спеціальних звань було особливістю проходження державної служби у податкових органах, а не обставиною, яка припиняла статус державного службовця.

Позивачка, зокрема посилається на трудову книжку, наказ про припинення державної служби, довідку роботодавця про 24 роки 00 місяців 27 днів стажу державної служби та довідки про заробітну плату, у яких зазначено 6 ранг державного службовця і надбавку за вислугу років, обчислену за 24 роки державної служби.

На думку позивачки, станом на 01.05.2016 вона працювала на посаді державної служби та мала понад десять років відповідного стажу, а на дату звернення була особою з інвалідністю II групи, мала необхідний страховий стаж, безпосередньо перед зверненням працювала на державній службі та припинила її.

Тому позивачка вважає, що виконала всі умови для переведення на пенсію по інвалідності державного службовця.

Згідно із відзивом на позов, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області проти позову заперечує з огляду на таке.

Відповідач 1, зокрема посилається на пункти 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та вважає, що право на пенсію державного службовця залежить від стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.

За твердженням відповідача 1, визначальним критерієм зарахування періоду роботи до такого стажу є встановлення за посадою рангу державного службовця.

Зазначає, що, оскільки посадовим особам контролюючих органів присвоювалися спеціальні звання, а за наявності спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачувалася, періоди такої роботи, на думку відповідача 1, не є стажем на посадах державної служби.

Відповідач 1 також вказує, що станом на 01.05.2016 позивачці не було встановлено ранг державного службовця за Законом № 889-VIII, у зв`язку з чим у неї нібито не було десяти років необхідного стажу.

Відповідач 2 правом на подачу відзиву не скористалися, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За матеріалами пенсійної справи їй установлено II групу інвалідності внаслідок загального захворювання.

Довідка МСЕК серії 12 ААГ № 942798 підтверджує встановлення інвалідності на період з 01.08.2023 до 31.05.2026.

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію по інвалідності за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Трудова книжка НОМЕР_1 підтверджує, що 11.04.2001 позивачку прийнято до Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції оператором персонального комп`ютера.

09.08.2001 позивачку призначено на посаду головного державного податкового інспектора відділу планування та інформаційного забезпечення.

Цього ж дня вона прийняла Присягу державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

02.10.2001 її призначено головним державним інспектором відділу прямих податків та відрахувань до державних цільових фондів, а 11.02.2002 присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби II рангу.

Надалі позивачка послідовно обіймала посади головного та старшого державного податкового ревізора-інспектора у структурних підрозділах податкового контролю й аудиту.

Зокрема, 02.02.2005 її призначено головним державним податковим ревізором-інспектором сектору перевірок фінансових установ, 01.08.2005 - старшим державним податковим ревізором-інспектором сектору інформаційно-аналітичного забезпечення, 10.10.2005 та 01.12.2006 - на посади старшого державного податкового ревізора-інспектора підрозділів документальних перевірок, 19.05.2008 - головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового аудиту. 19.05.2008 їй присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби I рангу.

Подальші записи трудової книжки відображають переведення позивачки між посадами інспекторського складу внаслідок реорганізації податкових органів, без припинення службових відносин.

12.04.2017 її в порядку переведення призначено головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників території обслуговування Кам`янець-Подільської ОДПІ.

29.08.2019 позивачку звільнено із займаної посади в порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінні ДПС у Хмельницькій області, а 30.08.2019 призначено головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників.

10.09.2020 її переведено на посаду головного державного ревізора-інспектора Кам`янець-Подільського відділу перевірок платників - юридичних осіб управління податкового аудиту; 22.12.2020 на аналогічну посаду призначено в порядку переведення до новоутвореного Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Наказом Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 03.09.2025 № 212-о, виданим на підставі пункту 7 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, припинено державну службу та звільнено позивачку 04.09.2025 з посади головного державного інспектора Кам`янець-Подільського відділу перевірок платників - юридичних осіб управління податкового аудиту у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності.

Довідкою Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.09.2025 № 13222/6/22-01-11-18 підтверджено, що на день припинення державної служби та звільнення стаж державної служби позивачки відповідно до Закону України «Про державну службу» становив 24 роки 00 місяців 27 днів.

Довідка Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 12.09.2025 № 103/К/22-01-10-02-06 підтверджує, що заробітна плата за останньою посадою головного державного інспектора станом на 05.09.2025 складалася з посадового окладу 16 400,00 грн, надбавки за 6-й ранг 500,00 грн та надбавки за вислугу років 30 відсотків (за 24 роки державної служби) 4 920,00 грн, усього 21 820,00 грн.

У довідці зазначено, що на всі включені до неї виплати нараховано єдиний внесок.

Довідка від 12.09.2025 № 105/К/22-01-10-02-06 містить помісячні відомості про надбавки, премії та інші виплати позивачки починаючи з 01.05.2016 і призначена для визначення інших складових заробітної плати за обрані 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби.

Довідка від 12.09.2025 № 104/К/22-01-10-02-06 містить середні розміри інших виплат за серпень 2025 року для особи, яка має не менш як 20 років стажу державної служби та на дату виходу на пенсію не перебувала на державній службі.

У цій довідці загальна сума інших виплат становить 12 579,10 грн.

На всі зазначені виплати нараховано єдиний внесок.

Супровідним листом від 12.09.2025 № 13937/6/22-01-10-02-14 Головне управління ДПС у Хмельницькій області направило позивачці всі три названі довідки як єдиний комплект документів для призначення пенсії державного службовця.

16.09.2025 позивачка подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області заяву № 8339 про перехід з пенсії по інвалідності за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».

Разом із заявою подано, зокрема трудову книжку, документи про інвалідність, наказ про звільнення, довідку про стаж та довідки про складові заробітної плати.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням від 25.09.2025 № 968080873640 цей орган відмовив позивачці у переході на пенсію за Законом України «Про державну службу».

Зі змісту рішення вбачається, що єдиною підставою відмови було невизнання роботи в податкових органах на посадах, за якими присвоювалися спеціальні звання, стажем на посадах державної служби.

Інші обставини - група інвалідності, страховий стаж, факт припинення державної служби, дата звернення та зміст довідок про заробітну плату - як самостійні підстави відмови у рішенні не зазначені.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16 ще раз наголосив, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень ретроспективно - з огляду на обставини, які існували на момент прийняття оскаржуваного рішення.

У постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18 Верховний Суд зазначив, що загальною вимогою до індивідуального акта є наведення конкретних фактичних і юридичних підстав та зрозумілих мотивів його прийняття; суд не повинен розширювати предмет доказування обставинами, які не були покладені в основу цього акта.

Тому суд оцінює правомірність оскаржуваного рішення від 25.09.2025 з огляду на його власні мотиви та докази, які існували і були подані пенсійному органу на той час.

Заперечення у відзиві відповідача 1 можуть пояснювати викладену в рішенні правову позицію, але не можуть замінити її іншими, новими підставами відмови.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частина перша статті 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, належність конкретного періоду роботи до стажу державної служби позивачки визначається нормами, чинними під час проходження такої служби, а право на призначення пенсії на дату звернення - нормами, які регулюють реалізацію цього права.

За пунктом 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), визнані такими, що втратили чинність: 1) {Підпункт 1 пункту 2 розділу XI визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України „Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 3-р/2022 від 23.12.2022. Підпункт 1 пункту 2 розділу XI втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України „Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами} Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу; 2) Постанову Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року "Про введення в дію Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 491); 3) Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 26, ст. 273; 2014 р., № 1, ст. 2, № 12, ст. 178, № 22, ст. 798; 2015 р., № 4, ст. 17).

Пункт 8 розділу XI Закону № 889-VIII передбачає, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

За пунктом 10 розділу XI Закону № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пункт 12 цього розділу встановлює, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Так, у цій справі застосуванню підлягає пункт 10 розділу XI Закону № 889-VIII, оскільки позивачка станом на 01.05.2016 продовжувала працювати в податковому органі на посаді інспекторського складу та, як буде обґрунтовано нижче, мала понад 10 років стажу державної служби.

Щодо зарахування роботи позивачки у податкових органах зі спеціальними званнями, то суд зазначає про таке.

До 01.05.2016 діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (застосовується у редакції, чинній станом на 30.04.2016).

Абзац 3 пункту 2 цього Порядку прямо передбачав, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;

Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби», обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

З 11.08.2013 правовий статус посадових осіб контролюючих органів додатково врегульовано розділом XVIII-1 Податкового кодексу України (далі ПК України у редакції, чинній станом на 30.04.2016).

Пункт 342.4 статті 342 цього Кодексу визначав, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

За пунктом 342.5 цієї статті, посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

Пункт 342.6 передбачає, що правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

Пункт 344.1 статті 344 ПК України передбачає, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Посадовим особам контролюючих органів у період роботи в цих органах пенсії, призначені відповідно до законодавства, не виплачуються.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 № 404-VII статтю 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490; 2012 р., № 12-13, ст. 82; 2013 р., № 14, ст. 89) доповнено частиною п`ятнадцятою такого змісту: "Період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку".

Отже, ця норма додатково підтверджувала належність такої служби до спеціального стажу.

Після 01.05.2016 стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби» (далі Порядок № 229 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Абзац сьомий пункту 4 Порядку № 229 передбачає, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Водночас, згідно з пунктом 8 розділу XI Закону № 889-VIII та пунктом 6 Порядку № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону.

У цій справі ця норма має додаткове значення для періоду державної служби позивачки після 01.05.2016, тоді як право, збережене пунктом 10 розділу XI Закону № 889-VIII, визначається передусім за законодавством, чинним до цієї дати.

Абзац другий пункту 343.2 статті 343 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), на який посилається відповідач 1, передбачає, що у разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

За таких обставин, суд вказує на те, що ця норма передбачає лише невиплату надбавки за ранг державного службовця в період, коли посадовій особі виплачується надбавка за спеціальне звання.

Ця норма регулює структуру оплати праці та не встановлює виключення відповідного періоду зі стажу державної служби.

Отже, висновок відповідача 1 про те, що присвоєння спеціального звання саме по собі виключає статус державного службовця та стаж державної служби, суперечить прямим нормам законодавства, чинним у спірні періоди.

Аналогічний правовий висновок сформулював Верховний Суд України у постанові від 08.10.2013 у справі № 21-275а13: посадові особи державної податкової служби, яким присвоєні спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а період такої служби зараховується до стажу, який дає право на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-XII.

Висновок щодо служби в податкових органах послідовно підтримано Верховним Судом у постанові від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17.

Постанова Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а стосується служби в митних органах і є релевантною як аналогічна практика щодо зарахування періодів служби на посадах зі спеціальними званнями.

Із трудової книжки позивачки встановлено, що з 09.08.2001 вона обіймала посаду головного державного податкового інспектора, прийняла Присягу державного службовця і надалі безперервно працювала на посадах інспекторського та ревізорсько-інспекторського складу податкових органів.

Станом на 01.05.2016 тривалість такого періоду перевищувала 14 років, а отже, була більшою за 10 років, визначених пунктом 10 розділу XI Закону № 889-VIII.

Висновок про належність цього періоду до державної служби узгоджується також із доказами роботодавця: наказом про припинення саме державної служби, довідкою про 24 роки 00 місяців 27 днів стажу державної служби та довідкою про заробітну плату, у якій зазначено 6 ранг і надбавку за 24 роки державної служби.

Ці документи існували до прийняття рішення відповідачем 1 від 25.09.2025.

Водночас, суд зазначає, що запис про прийняття позивачки 11.04.2001 оператором персонального комп`ютера сам по собі не підтверджує, що ця посада належала до категорій посад державних службовців або була посадою керівного працівника чи спеціаліста державної податкової служби у розумінні пункту 2 Порядку № 283.

Ранг чи спеціальне звання за цією посадою не зазначено; Присягу державного службовця позивачка прийняла і на посаду державного податкового інспектора була призначена 09.08.2001.

Тому належними доказами підтверджено зарахування до стажу державної служби позивачки періоду з 09.08.2001 до 04.09.2025.

Отже, вимога про зарахування періоду з 11.04.2001 до 08.08.2001 задоволенню не підлягає.

Із приводу умов призначення пенсії по інвалідності державного службовця позивачці, то суд виходить із таких міркувань.

Стаття 37 Закону № 3723-XII застосовується у редакції, чинній станом на 30.04.2016, у частині, право на застосування якої збережене пунктом 10 розділу XI Закону № 889-VIII.

Частина дев`ята статті 37 Закону № 3723-XII (у редакції, чинній станом на 30.04.2016, у частині, право на застосування якої збережене пунктом 10 розділу XI Закону № 889-VIII) передбачає, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 (провадження № 11-555заі18) дійшла висновку, що особа з інвалідністю II групи, яка має необхідний страховий і спеціальний стаж, безпосередньо перед зверненням працювала на державній службі та припинила її, зберігає після 01.05.2016 право на пенсію по інвалідності державного службовця без досягнення пенсійного віку.

Аналогічний підхід до умов призначення пенсії по інвалідності державного службовця застосовано Верховним Судом у постанові від 22.10.2025 у справі № 420/2055/25.

У постанові від 30.06.2026 у справі № 560/17838/24 Верховний Суд наголосив, що суд спочатку має встановити, чи збережене за особою право на застосування статті 37 Закону № 3723-XII відповідно до пункту 10 або пункту 12 розділу XI Закону № 889-VIII, і лише після цього перевіряти спеціальні умови частини дев`ятої статті 37 Закону № 3723-XII.

У справі № 560/17838/24 у задоволенні позову відмовлено через відсутність в особи станом на 01.05.2016 необхідних 10 або 20 років стажу.

Суд зазначає, що обставини цієї справи відрізняються, оскільки позивачка станом на 01.05.2016 працювала на посаді державної служби та мала понад 14 років відповідного стажу, тобто відповідає вимогам пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII.

Так, матеріалами пенсійної справи та фактом призначення позивачці пенсії по інвалідності за Законом № 1058-IV підтверджено наявність у позивачки страхового стажу, необхідного для призначення такої пенсії.

Інші передбачені частиною дев`ятою статті 37 Закону № 3723-XII умови також підтверджені доказами: позивачці встановлено II групу інвалідності; вона має понад 10 років стажу державної служби; безпосередньо перед зверненням працювала на посаді державної служби; державну службу припинено 04.09.2025; із заявою про переведення вона звернулася 16.09.2025.

Отже, позивачка має право на переведення з пенсії по інвалідності за Законом № 1058-IV на пенсію по інвалідності державного службовця за статтею 37 Закону № 3723-XII.

Оскільки оскаржуване рішення відповідача 1 ґрунтується на протилежному та помилковому висновку щодо стажу державної служби, воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Із приводу дати переведення та питання обчислення пенсії, то суд зазначає про таке.

За частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Положення пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» ( у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачають, що призначення пенсії з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

З огляду на викладене вище, оскільки всі передбачені законом умови існували на 16.09.2025 і цього дня позивачка подала заяву про переведення, переведення на пенсію по інвалідності державного службовця має бути здійснене з 16.09.2025.

Частина перша статті 37 Закону № 3723-XII встановлює, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пункт 4 Порядку № 622 встановлює, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.

Так, довідка від 12.09.2025 № 103/К/22-01-10-02-06 містить відомості про посадовий оклад, надбавку за ранг і надбавку за вислугу років.

Довідка № 105/К/22-01-10-02-06 містить відомості про інші виплати за період роботи починаючи з 01.05.2016, а довідка № 104/К/22-01-10-02-06 - середні розміри інших виплат за місяць, що передує місяцю звернення, для особи, яка має не менш як 20 років стажу державної служби.

Ці довідки складено за різними формами, передбаченими Порядком № 622, і вони не утворюють підстав для автоматичного додавання всіх зазначених у них сум.

Оскаржуване рішення не містить оцінки цих довідок, не визначає обраного позивачкою способу врахування інших виплат і не містить розрахунку пенсії.

Матеріали справи також не підтверджують однозначного волевиявлення позивачки щодо вибору між способами визначення інших виплат, відображеними у довідках № 104/К/22-01-10-02-06 та № 105/К/22-01-10-02-06.

Тому суд не має підстав у цій справі самостійно здійснювати первинний розрахунок або визначати конкретну суму пенсії.

Щодо належного відповідача у спірних правовідносинах, то суд вказує на таке.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"» (далі Порядок № 22-1 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), розмежовує приймання заяви, її розгляд за принципом екстериторіальності та подальше здійснення виплати.

За абзацом тринадцятим пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За абзацами другим і третім пункту 4.3 розділу IV цього Порядку, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пункт 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 передбачає, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Для здійснення виплати пенсії громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, електронна пенсійна справа передається до органу, що призначає пенсію, визначеного постановою правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-4 «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2014 року за № 804/25581.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.

Отже, орган за місцем пенсійного обліку залучається до виплатної стадії після прийняття рішення про призначення або переведення, а не замість органу, визначеного за принципом екстериторіальності для розгляду заяви.

Так, у цій справі заяву позивачки розглянуло та оскаржуване рішення від 25.09.2025 № 968080873640 прийняло Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Саме цей пенсійний орган реалізував повноваження щодо встановлення стажу, перевірки умов права та вирішення питання про переведення на інший вид пенсії позивачки.

Верховний Суд у постанові від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22 сформулював висновок, що дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності та уповноважений вирішити відповідну заяву.

Аналогічний підхід застосовано у постановах Верховного Суду від 19.05.2025 у справі № 240/505/24 та від 27.11.2025 у справі № 240/25327/24, у яких обов`язок призначити пенсію покладено на орган, що прийняв екстериторіальне рішення про відмову.

Такий самий підхід відображено у постанові Верховного Суду від 01.04.2026 у справі № 280/6785/25, де зобов`язальні дії покладено на територіальний орган ПФУ, який розглянув заяву за принципом екстериторіальності.

Суд ураховує, що в постанові від 22.10.2025 у справі № 420/2055/25 Верховний Суд залишив у силі рішення, яким обов`язок призначити, нарахувати та виплатити пенсію було покладено на орган Пенсійного фонду України за місцем пенсійного обліку особи.

Отже, практика щодо визначення органу, на який належить покладати зобов`язальні дії, не є цілком однорідною.

Водночас, пізніші постанови від 27.11.2025 у справі № 240/25327/24 та від 01.04.2026 у справі № 280/6785/25 узгоджуються з прямо визначеним пунктами 4.2, 4.3 і 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 розмежуванням компетенції між органом, який розглядає заяву та приймає рішення, і органом, якому після позитивного вирішення заяви передається пенсійна справа для здійснення виплати.

За таких обставин, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області є належним відповідачем не лише за вимогою про скасування оскаржуваного рішення, а й за вимогами, пов`язаними із зарахуванням стажу та прийняттям рішення про переведення позивачки на пенсію по інвалідності державного службовця.

У той же час, покладення цих обов`язків на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не відповідало б компетенції цього органу на стадії розгляду заяви позивачки.

Оскільки обидва територіальні органи ПФУ залучені до участі у справі як відповідачі, покладення обов`язку на належного відповідача не потребує заміни сторони.

Відповідно до змісту частини другої статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи.

Із приводу способу захисту, межі дискреції та вимоги про нарахування і виплату пенсії, то суд виходить із такого.

За змістом пункту 2 частини другої та частиною третьою статті 245 КАС України, суд, скасовуючи індивідуальний акт, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії для відновлення порушеного права.

Частина четверта статті 245 КАС України визначає межі такого зобов`язання: суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконані всі умови, визначені законом, і прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У цій справі документами підтверджено всі юридичні факти, необхідні для переведення позивачки на пенсію по інвалідності державного службовця: збереження права на застосування статті 37 Закону № 3723-XII за пунктом 10 розділу XI Закону № 889-VIII, II групу інвалідності, необхідний страховий стаж, понад 10 років стажу державної служби, роботу на посаді державної служби безпосередньо перед зверненням та припинення державної служби.

Тому в частині вирішення питання про саме право на переведення у відповідача 1 немає дискреції між кількома правомірними варіантами поведінки.

Належним способом захисту є скасування рішення про відмову та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати встановлений судом період стажу і прийняти рішення про переведення позивачки з пенсії по інвалідності за Законом № 1058-IV на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII з 16.09.2025.

Окремої оцінки потребують вимоги про здійснення нарахування, перерахунку та виплати пенсії в розмірі 60 відсотків сум заробітної плати, зазначених одночасно у трьох довідках.

Так, сам по собі факт, що пенсійний орган ще не здійснив первинного обчислення пенсії, не в усіх випадках свідчить про передчасність такої позовної вимоги.

Водночас, спосіб обчислення має бути однозначно визначеним законом, волевиявленням особи та доказами, дослідженими судом.

У постанові від 12.09.2023 у справі № 560/8328/22 Верховний Суд визнав передчасною вимогу про обчислення пенсії за довідками, оскільки її розмір ще не був визначений пенсійним органом.

Однак у пізніших постановах від 22.10.2025 у справі № 420/2055/25 та від 01.04.2026 у справі № 280/6785/25 Верховний Суд не погодився з формальним визнанням таких вимог передчасними та вказав на можливість одночасно з призначенням пенсії зобов`язати пенсійний орган здійснити її первинне обчислення, якщо належність довідок і спосіб визначення заробітку встановлені судом.

Водночас, у цій справі довідка № 103/К/22-01-10-02-06 містить відомості про посадовий оклад, надбавку за ранг і надбавку за вислугу років.

Натомість довідки № 104/К/22-01-10-02-06 та № 105/К/22-01-10-02-06 складені для різних передбачених пунктом 4 Порядку № 622 способів визначення інших виплат: за середніми розмірами за місяць, що передує місяцю звернення, або за обрані 60 календарних місяців роботи.

Матеріали справи не підтверджують однозначного вибору позивачки між цими способами, а заявлена вимога фактично передбачає одночасне врахування всіх трьох довідок.

При цьому, суд не може замість позивачки здійснити вибір способу визначення інших виплат або зобов`язати пенсійний орган арифметично підсумувати показники довідок, які стосуються альтернативних механізмів обчислення.

Щодо виплати пенсії суд також ураховує пункт 4.10 розділу IV Порядку № 22-1, за яким після прийняття рішення про переведення електронна пенсійна справа передається органу за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати.

На час розгляду справи рішення про переведення не прийняте, розмір нового виду пенсії не визначений, а протиправна бездіяльність компетентного органу щодо виплати вже призначеної та нарахованої пенсії не виникла.

Отже, вимога про здійснення нарахування чи перерахунку пенсії саме шляхом одночасного врахування сум усіх трьох довідок не має належної правової та фактичної основи, а вимога про виплату пенсії на цій стадії є передчасною.

Водночас, відмова в задоволенні цих вимог не позбавляє позивачку права визначитися зі способом урахування інших виплат, передбаченим пунктом 4 Порядку № 622, та оскаржити майбутнє рішення щодо розміру пенсії або бездіяльність щодо її виплати, якщо пенсійний орган неправильно застосує статтю 37 Закону № 3723-XII, Порядок № 622 чи не виконає обов`язку щодо виплати.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов до таких висновків.

Оскаржуване рішення відповідача 1 ґрунтується на неправильному тлумаченні правового статусу посадових осіб податкових органів, яким присвоювалися спеціальні звання, та не відповідає законодавству, чинному у відповідні періоди, і наведеній вище практиці Верховного Суду.

Позов підлягає частковому задоволенню.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області слід скасувати.

На цей орган як на територіальний орган ПФУ, визначений за принципом екстериторіальності для розгляду заяви, необхідно покласти обов`язок зарахувати до стажу державної служби період з 09.08.2001 до 04.09.2025 та прийняти рішення про переведення позивачки з 16.09.2025 на пенсію по інвалідності державного службовця.

У задоволенні вимоги про зарахування періоду з 11.04.2001 до 08.08.2001 слід відмовити через відсутність доказів належності посади оператора персонального комп`ютера до посад державної служби.

У задоволенні вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а також вимог про здійснення нарахування чи перерахунку пенсії шляхом одночасного врахування всіх трьох довідок та про виплату пенсії слід відмовити з наведених вище мотивів.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.09.2025 № 968080873640 про відмову в проведенні перерахунку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби, який дає право на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, період роботи в органах державної податкової служби з 09.08.2001 до 04.09.2025 включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію по інвалідності державного службовця за статтею 37 Закону України від «Про державну службу» 16.12.1993 № 3723-XII з 16.09.2025.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, Держпром,під. 3,пов. 2,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61022 , код ЄДРПОУ - 14099344)

Головуючий суддя Є.В. Печений