Рішення № 138511992, 27.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/16938/25

РІШЕННЯ

іменем України

27 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач 1) від 20.08.2025 №220950004640 щодо відмови у призначенні йому пенсії по інвалідності відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач 2) призначити йому з 01.04.2025 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи у колгоспі «Зоря» з 01.06.1989 по 14.10.1993 та з 18.04.1994 по 12.07.1999.

При цьому, суд звертає увагу, що хоча у прохальній частині позову позивач послався на статтю 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зі змісту позову, оскаржуваного рішення та матеріалів справи вбачається, що спір стосується саме пенсії по інвалідності, а не пенсії за віком.

Тому таке посилання позивача на статтю 26 Закону №1058-IV суд оцінює як помилкове зазначення норми права, яке не змінює предмета спору та не перешкоджає суду надати правову оцінку спірним правовідносинам.

Ухвалою суду від 02.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримую та просить їх задовольнити з таких підстав.

Позивач вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.08.2025 №220950004640, яким йому відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності через відсутність необхідного страхового стажу.

На думку позивача, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу періоди його роботи, які підтверджуються трудовою книжкою, архівними довідками та іншими документами.

Позивач зазначає, що формальні недоліки у документах, зокрема відсутність по батькові в архівній довідці №03-01/228 від 15.04.2024, не спростовують факту його роботи, оскільки інші документи у сукупності дозволяють ідентифікувати особу та підтвердити спірний стаж.

Відповідно до відзиву на позов, ГУ ПФУ в Одеській області проти позову заперечує з таких підстав.

Відповідач 1 зазначає, що позивач 12.08.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Вказує, що заява позивача була розглянута ГУ ПФУ в Одеській області за принципом екстериторіальності.

Стверджує, що за результатами розгляду заяви 20.08.2025 прийнято рішення №220950004640 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Посилається на те, що за розрахунком відповідача 1 страховий стаж позивача становив 9 років, тоді як необхідний стаж для призначення пенсії становив 14 років.

Відповідач 1 вказує, що до страхового стажу не зараховано: періоди з 19.06.1986 по 10.07.1986 та з 08.06.1988 по 05.09.1988, оскільки запис про звільнення завірено нечітким відтиском печатки, за яким неможливо ідентифікувати назву підприємства; період з 23.11.1987 по 04.12.1987, оскільки в записі про звільнення наявне виправлення дати наказу; період з 18.04.1994 по 12.07.1999, оскільки в записі про звільнення наявне виправлення номера наказу; період трудової діяльності з 1989 по 1998 рік за архівною довідкою №03-01/228 від 15.04.2024, оскільки у довідці вказано лише прізвище та ім`я заявника, без по батькові.

Також відповідач 1 вважає, що за наявності розбіжностей у зазначенні прізвища, імені та по батькові в документі, який підтверджує стаж, особа повинна звернутися до суду в порядку окремого провадження про встановлення факту належності документа.

Відповідач 2 правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю III групи.

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, дата прийняття рішення - 08.08.2025, номер рішення - 92/25/1845/Р, група інвалідності - третя, причина інвалідності - загальне захворювання, період встановлення інвалідності - з 01.04.2025 по 31.05.2026.

12.08.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 20.08.2025 №220950004640 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності.

Підставою відмови зазначено відсутність необхідного страхового стажу: за розрахунком відповідача страховий стаж позивача становив 9 років за необхідних 14 років.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не зарахував до страхового стажу позивача окремі періоди трудової діяльності через формальні недоліки документів, а саме: нечіткий відтиск печатки, виправлення дати наказу, виправлення номера наказу, а також відсутність по батькові в архівній довідці №03-01/228 від 15.04.2024.

У матеріалах справи міститься архівна довідка Красилівського трудового архіву від 15.04.2024 №03-01/228, згідно з якою ОСОБА_1 - без зазначення по батькові - працював у колективному сільськогосподарському підприємстві «Зоря» с. Воскодавинці Красилівського району у 19891996, 1998 роках.

У цій довідці наведені дані про трудову участь особи за відповідні роки, зокрема: 1989 рік - 128 відпрацьованих людино-днів, 1990 - 179, 1991 - 254, 1992 - 250, 1993 - 154, 1994 - 1, 1995 - 214, 1996 - 95, 1998 - 110.

Підставою видачі довідки зазначено книги по заробітній платі за 19891996, 1998 роки.

Також у матеріалах справи міститься повторна архівна довідка Красилівського трудового архіву від 19.06.2024 №03-01/370, у якій зазначено повні анкетні дані позивача - ОСОБА_1 - та вказано, що він працював у КСП «Зоря» у 19891998 роках.

Із повторної довідки №03-01/370 видно відомості про трудову участь позивача, зокрема: 1991 рік - 254 людино-дні, 1992 - 250, 1993 - 154, 1994 - 1, 1995 - 214, 1996 - 95, 1997 - 4, 1998 - 110.

Підставою видачі довідки зазначено книги по заробітній платі за 19891998 роки.

Крім того, у матеріалах справи наявна архівна довідка архівного відділу Хмельницької районної державної адміністрації від 14.05.2024 №09-21/2024/94.

Згідно з цією довідкою, за протоколом від 04.10.1993 №9 ОСОБА_1 звільнено з місця роботи; за протоколом від 10.05.1994 №5 ОСОБА_1 прийнято в члени спілки; за протоколом від 14.07.1999 №8 ОСОБА_1 звільнено з членів спілки.

Актом перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення пенсії від 30.08.2024 №2200-1104-1/5256 підтверджено, що дані довідки від 19.06.2024 №03-01/370 щодо роботи ОСОБА_1 у 19891998 роках у КСП «Зоря» відповідають даним первинних документів по нарахуванню заробітної плати за цей період.

Зазначені архівні довідки та акт перевірки датовані до прийняття оскаржуваного рішення від 20.08.2025.

При цьому, відповідач 1 не довів, що ці документи не могли бути враховані під час розгляду заяви позивача або що він вжив усіх можливих заходів для з`ясування відповідних обставин, але не отримав необхідних відомостей з незалежних від нього причин.

Матеріали справи також містять засвідчену копію документів з електронної пенсійної справи позивача, надіслану ГУ ПФУ в Одеській області до суду.

Серед цих документів міститься рішення про призначення позивачеві пенсії та відповідний розрахунок від 09.10.2025 №220950004640.

У ньому зазначено: вид пенсії - пенсія по інвалідності, дата звернення - 12.08.2025, дата призначення - 01.04.2025, страховий стаж - 19 років 4 місяці 17 днів, розмір пенсії з надбавками - 2361,00 грн.

Форма РС-право з матеріалів електронної пенсійної справи свідчить, що під час подальшого розрахунку орган Пенсійного фонду врахував періоди роботи, зокрема трудової участі позивача у колгоспі/КСП «Зоря», які охоплюють значну частину спірного періоду, а загальний страховий стаж визначив у розмірі 19 років 4 місяці 17 днів.

Водночас, із цього розрахунку не вбачається повного збігу врахованих періодів із датами, зазначеними у прохальній частині позову, зокрема щодо початку періоду у 1994 році та завершення періодів у 1993 і 1999 роках.

Тому суд не робить висновку, що подальшим розрахунком від 09.10.2025 спірні періоди зараховані саме в тих календарних межах, які заявлені у позові.

Оцінюючи рішення про призначення пенсії позивачеві та відповідний розрахунок від 09.10.2025, суд зазначає, що ці документи є належними і допустимими письмовими доказами на підтвердження того, що після прийняття оскаржуваного рішення відповідачем 1 в електронній пенсійній справі позивача сформовано рішення/розрахунок про призначення йому пенсії по інвалідності з 01.04.2025.

Водночас, ці документи не використовуються судом для оцінки правомірності рішення відповідача 1 від 20.08.2025 станом на дату його прийняття, оскільки виникли після прийняття оскаржуваного рішення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону №1058-IV, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю I групи: до досягнення особою 25 років включно - 1 рік; від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки; від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки; від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років; від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років; від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років; від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років; від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років; від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років; для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

За пунктом 2 частини першої статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності.

У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За абзацом другим частини першої статті 56 цього Закону, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

За статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», суд застосовує у редакції від 20.05.2025, чинній станом на 20.08.2025.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пункт 26 Порядку №637 передбачає, що, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Пунктом 4.10 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"» встановлено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Для здійснення виплати пенсії громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, електронна пенсійна справа передається до органу, що призначає пенсію, визначеного постановою правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-4 «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2014 року за № 804/25581.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.

У постанові від 31.01.2025 у справі №120/8471/23 Верховний Суд зазначив, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не формальна правильність записів у трудовій книжці.

Також Верховний Суд звернув увагу на повноваження органів Пенсійного фонду перевіряти обґрунтованість видачі документів і достовірність поданих відомостей.

У постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 Верховний Суд дійшов висновку, що визначальним для зарахування стажу є підтвердження факту зайнятості особи, а не лише правильність оформлення записів у трудовій книжці.

У постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а Верховний Суд сформулював підхід, за яким формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

У постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 Верховний Суд наголосив на необхідності оцінки документів про стаж у сукупності, а не ізольовано; при цьому запис у трудовій книжці сам по собі не є безумовною підставою для зарахування періоду роботи до страхового стажу за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відповідної інформації.

У постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та від 24.05.2024 у справі №460/17257/23 Верховний Суд виходив із того, що за умов екстериторіального розгляду заяви зобов`язальні дії щодо призначення/перерахунку пенсії має вчиняти орган Пенсійного фонду, який був визначений за принципом екстериторіальності та прийняв рішення за результатами розгляду заяви.

Суд враховує зазначені вище правові висновки Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Так, оцінюючи правомірність рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 20.08.2025 №220950004640, суд виходить із того, що, як зазначено вище, адміністративний суд перевіряє рішення суб`єкта владних повноважень ретроспективно - з урахуванням обставин, які існували на момент його прийняття, та мотивів, які були покладені в основу такого рішення.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач 1 не зарахував спірні періоди не через встановлення відсутності факту роботи позивача у КСП «Зоря», а через формальні недоліки документів: виправлення у записах трудової книжки, нечіткий відтиск печатки та відсутність по батькові в архівній довідці №03-01/228 від 15.04.2024.

Суд виходить з того, що такий підхід відповідача 1 є надмірно формальним і таким, що не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, передбаченому частиною другою статті 2 КАС України.

Зокрема, суд враховує, що архівна довідка №03-01/228 справді не містить по батькові позивача.

Водночас, суд звертає увагу, що ця довідка адресована ОСОБА_2 , містить відомості про його роботу у КСП «Зоря» у 19891996, 1998 роках та видана на підставі книг по заробітній платі.

Цей недолік не можна оцінювати ізольовано, оскільки у матеріалах справи є повторна архівна довідка №03-01/370 від 19.06.2024, яка містить повні анкетні дані позивача - ОСОБА_1 - і підтверджує його роботу у тому самому КСП «Зоря» за 19891998 роки.

Крім того, архівна довідка Хмельницької районної державної адміністрації від 14.05.2024 №09-21/2024/94 підтверджує обставини, які кореспондують із трудовою книжкою та архівними довідками: звільнення ОСОБА_1 04.10.1993, прийняття ОСОБА_1 у члени спілки 10.05.1994 та звільнення ОСОБА_1 з членів спілки 14.07.1999.

Додатково актом перевірки від 30.08.2024 №2200-1104-1/5256 підтверджено відповідність довідки №03-01/370 первинним документам по нарахуванню заробітної плати за період роботи з 1989 по 1998 рік у КСП «Зоря».

Зазначені архівні довідки та акт перевірки датовані до прийняття оскаржуваного рішення від 20.08.2025.

При цьому, відповідач 1 не довів, що ці документи не могли бути враховані під час розгляду заяви позивача або що він вжив усіх можливих заходів для з`ясування відповідних обставин, але не отримав необхідних відомостей з незалежних від нього причин.

Отже, відсутність по батькові в одній архівній довідці сама по собі не спростовує належність цього документа позивачу, оскільки інші докази у справі дозволяють ідентифікувати особу та підтвердити факт її роботи, зокрема трудової участі у відповідному господарстві.

Одночасно суд відхиляє посилання відповідача 1 на необхідність звернення позивача до суду в порядку окремого провадження для встановлення факту належності документа.

Так, пункт 26 Порядку №637 передбачає можливість встановлення факту належності документа в судовому порядку тоді, коли ім`я, по батькові або прізвище в документі не збігаються з даними паспорта чи свідоцтва про народження.

Однак у цій справі йдеться не про істотну суперечність у персональних даних позивача, а про відсутність по батькові в одній довідці, що усувається іншими документами, зокрема повторною архівною довідкою, довідкою архівного відділу РДА та актом перевірки Пенсійного фонду.

Крім того, предметом цієї справи є не встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження, а перевірка правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про відмову в призначенні пенсії.

Тому адміністративний суд у межах цієї справи має повноваження оцінити належність, допустимість, достовірність і достатність доказів, які підтверджують або спростовують правомірність оскаржуваного рішення.

Суд також враховує, що відповідач 1 не був позбавлений можливості перевірити достовірність архівних документів, оскільки частина третя статті 44 Закону №1058-IV надає йому відповідні повноваження.

Більше того, у матеріалах справи наявний акт перевірки, який підтверджує достовірність довідки №03-01/370.

У той же час, суд не підміняє орган Пенсійного фонду у технічному обчисленні кожного дня страхового стажу позивача.

Однак суд перевіряє, чи мав відповідач 1 правові підстави повністю відкинути документи, які підтверджують спірні періоди роботи позивача, зокрема трудової участі, з формальних мотивів.

З огляду на зміст архівної довідки №03-01/228, повторної архівної довідки №03-01/370, архівної довідки Хмельницької районної державної адміністрації та акта перевірки Пенсійного фонду, суд дійшов висновку, що таких підстав відповідач 1 не мав.

Водночас, подальше рішення про призначення пенсії позивачеві та відповідний розрахунок від 09.10.2025, якими позивачу призначено пенсію з 01.04.2025 зі страховим стажем 19 років 4 місяці 17 днів, суд не використовує як доказ правомірності чи протиправності рішення від 20.08.2025.

Водночас, ці документи є належними і допустимими доказами того, що після подання позову в пенсійним органом прийнято рішення про призначення позивачеві пенсії по інвалідності з дати, з якої її просив призначити позивач.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 20.08.2025 №220950004640 прийняте без належної оцінки всіх документів, які мали значення для встановлення страхового стажу позивача, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо належного способу захисту та другої позовної вимоги, то суд вказує на таке.

Позивач просить зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити йому з 01.04.2025 пенсію по інвалідності та зарахувати до страхового стажу періоди роботи у колгоспі «Зоря» з 01.06.1989 по 14.10.1993 та з 18.04.1994 по 12.07.1999.

У той же час, після подання позову до матеріалів справи надійшла засвідчена копія документів електронної пенсійної справи позивача.

Серед цих документів міститься рішення про призначення пенсії та відповідний розрахунок від 09.10.2025 №220950004640, згідно з якими в електронній пенсійній справі позивача сформовано рішення/розрахунок про призначення йому пенсії по інвалідності з 01.04.2025, страховий стаж визначено як 19 років 4 місяці 17 днів, а розмір пенсії з надбавками - 2361,00 грн.

Суд виходить з того, що ці документи є належними і допустимими доказами того, що після прийняття оскаржуваного рішення відповідачем 1 пенсійним органом прийняте рішення про призначення позивачеві пенсії по інвалідності з 01.04.2025.

Водночас, суд виходить з того, що ці документи жодним чином не є доказами правомірності чи протиправності рішення відповідача 1 від 20.08.2025 станом на дату його прийняття.

Суд також враховує, що форма РС-право свідчить про врахування органом Пенсійного фонду періодів роботи, зокрема трудової участі позивача у колгоспі/КСП «Зоря», які охоплюють значну частину спірного періоду.

У той же час, із цього розрахунку не вбачається повного збігу врахованих періодів із датами, зазначеними у прохальній частині позову.

Проте у цій справі позивач не оскаржує рішення про призначення пенсії та відповідний розрахунок від 09.10.2025, не заявляє вимоги про перерахунок уже призначеної пенсії та не ставить питання про правомірність визначення страхового стажу саме у подальшому рішенні про призначення пенсії.

Предметом цього спору є правомірність рішення відповідача 1 про відмову у призначенні пенсії від 20.08.2025 та необхідність зобов`язання призначити пенсію з 01.04.2025.

За таких обставин, подальше прийняття пенсійним органом рішення про призначення пенсії позивачеві не усуває необхідності оцінити правомірність рішення відповідача 1 про відмову від 20.08.2025, однак свідчить про відсутність необхідності повторно зобов`язувати відповідний пенсійний орган призначити пенсію позивачу з тієї самої дати - 01.04.2025.

Водночас, питання повноти врахування окремих періодів роботи при подальшому розрахунку страхового стажу та розміру вже призначеної пенсії може бути предметом окремого спору у разі незгоди позивача з рішенням від 09.10.2025 або діями пенсійного органу щодо обчислення страхового стажу та розміру пенсії.

При цьому, скасування рішення відповідача 1 від 20.08.2025 не вирішує питання правильності рішення від 09.10.2025 у частині визначення конкретних календарних меж зарахованих періодів та розміру пенсії позивача.

Крім того, суд вказує на те, що заявлена зобов`язальна вимога заявлена позивачем до ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Водночас, заяву позивача від 12.08.2025 за принципом екстериторіальності розглянуло саме ГУ ПФУ в Одеській області, яке і прийняло оскаржуване рішення.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду, зокрема у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, у разі необхідності зобов`язання щодо призначення пенсії або повторного розгляду заяви належним суб`єктом такого зобов`язання був би територіальний орган Пенсійного фонду України, який був визначений за принципом екстериторіальності та прийняв рішення за результатами розгляду заяви, тобто ГУ ПФУ в Одеській області.

ГУ ПФУ в Хмельницькій області у спірних правовідносинах не приймало оскаржуваного рішення та не було тим органом, який за принципом екстериторіальності вирішив заяву позивача про призначення пенсії.

Тому ГУ ПФУ в Хмельницькій області не є належним суб`єктом саме для покладення зобов`язання щодо первинного призначення пенсії за заявою від 12.08.2025.

З огляду на викладене вище, у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача 1 призначити позивачу пенсію по інвалідності з 01.04.2025 та зарахувати спірні періоди роботи слід відмовити.

Така відмова не означає, що суд визнає правомірним неврахування цих періодів у подальшому розрахунку пенсії.

Вона зумовлена тим, що після подання позову в електронній пенсійній справі позивача пенсійним органом прийняте рішення про призначення пенсії позивачеві з 01.04.2025, правомірність подальшого розрахунку стажу не є предметом цього спору.

Отже, позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню частково.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Щодо розподілу судового збору за результатами вирішення справи, суд зазначає про таке.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При цьому, за частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, хоча позов у цій справі задоволено частково, суд не здійснює зменшення суми судового збору, оскільки заявлені вимоги є взаємопов`язаними: вимога про зобов`язання призначити пенсію є похідною від вимоги про скасування рішення про відмову в її призначенні.

Суд також враховує, що позивач сплатив судовий збір як за одну немайнову вимогу, що відповідає характеру заявленого спору.

Верховний Суд у постанові від 06.04.2026 у справі №620/2877/25 зазначив, що вимога про визнання протиправним акта як передумова для інших способів захисту порушеного права та похідна зобов`язальна вимога можуть становити одну немайнову вимогу для цілей визначення судового збору.

Крім того, суд задовольняє основну вимогу позивача - визнає протиправним і скасовує рішення ГУ ПФУ в Одеській області.

Відмова у зобов`язальній частині зумовлена не необґрунтованістю права позивача на пенсію, а тим, що після подання позову пенсійним органом прийнято рішення про призначення пенсії позивачеві, а отже, повторне зобов`язання призначити її не є необхідним способом захисту, а правомірність подальшого розрахунку стажу не є предметом цього спору.

Оскільки спір виник унаслідок прийняття ГУ ПФУ в Одеській області протиправного рішення, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача всієї суми сплаченого судового збору - 1211,20 грн - за рахунок бюджетних асигнувань саме ГУ ПФУ в Одеській області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.08.2025 №220950004640 про відмову у призначенні пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83,м. Одеса,Одеська обл., Одеський р-н,65012 , код ЄДРПОУ - 20987385)

Головуючий суддя Є.В. Печений