Рішення № 138511249, 27.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 р. №520/13101/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Харківської обласної прокуратури до Харківської міської ради Харківської області, треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Основ`янському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Керівника Харківської обласної прокуратури (далі позивач) до Харківської міської ради Харківської області (далі відповідач), треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Основ`янському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області у якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Харківської міської ради Харківської області щодо неприведення штатної чисельності працівників Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, у тому числі Служб у справах дітей районів міста Харкова у відповідність до вимог ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», зобов`язавши Харківську міську раду Харківської області вчинити дії, спрямовані на приведення штатної чисельності працівників Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, у тому числі Служби у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей по Основ`янському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», а саме збільшити його чисельність до 83 працівників.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за даними Державної служби України у справах дітей та служби у справах дітей Харківської обласної військової адміністрації на території Харківської міської територіальної громади мешкає понад 165 тисяч дітей, а штатна чисельність Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, у тому числі Служб у справах дітей дев`яти районів міста Харкова складає 55 працівників.

Таким чином, Харківською міською радою Харківської області порушуються вимоги законодавства у сфері охорони дитинства. Оскільки в територіальній громаді нараховується понад 165 тисяч дітей, загальна кількість штатних одиниць Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, у тому числі Служб у справах дітей дев`яти районів міста Харкова відповідно до ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» має бути 83 працівника через те, що один працівник такої служби має здійснювати повноваження не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

Відповідач відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача до суду не надав, причин неможливості надання відзиву та доказів суду не повідомив.

Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 26.05.2026 суд відкрив провадження у справі, призначив справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою від 26.05.2026 суд залишив без задоволення клопотання представника позивача про розгляд справи за участю представника позивача.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням 1 сесії Харківської міської ради VIII скликання від 09.12.2020 № 7/20 (зі змінами) утворено Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради та затверджено положення про нього і про служби у справах дітей дев`яти районів міста. Департамент є самостійним виконавчим органом міської ради, а районні служби входять до його складу як структурні підрозділи, діють на правах відділів, є юридичними особами та утримуються за рахунок бюджету Харківської міської територіальної громади. Їх основним завданням є реалізація державної політики щодо захисту прав, свобод і законних інтересів дітей. Структуру Департаменту та районних служб затверджує міський голова.

За інформацією Державної служби України у справах дітей та служби у справах дітей Харківської обласної військової адміністрації, на території Харківської міської територіальної громади проживає понад 165 тис. дітей, тоді як штатна чисельність Департаменту разом із районними службами становить лише 55 працівників.

Листом від 16.04.2026 позивач повідомив відповідача, що відповідно до статті 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» штатна чисельність служб у справах дітей міських рад визначається з розрахунку один працівник не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, недотримання встановленої законом штатної чисельності перешкоджає належному виконанню службами повноважень щодо захисту прав дітей та свідчить про порушення вимог законодавства у сфері охорони дитинства. За інформацією Державної служби України у справах дітей та служби у справах дітей Харківської обласної військової адміністрації, на території Харківської міської територіальної громади проживає понад 165 тис. дітей, тоді як штатна чисельність Департаменту разом із районними службами становить лише 55 працівників. Водночас відповідно до вимог статті 4 Закону вона має становити не менше 83 працівників. Крім того, Указом Президента України від 30.09.2019 № 721/2019 органам місцевого самоврядування доручено забезпечити приведення штатної чисельності служб у справах дітей у відповідність до встановлених законодавством нормативів.

Позивач, вважаючи, що Харківська міська рада Харківської області, як орган місцевого самоврядування, допустила у спірних правовідносинах протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимогам ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», ст. ст. 5, 23-1, 25 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 4, 6, 7, 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ст. ст. 34, 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 7 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 585, Указу Президента України від 30.09.2019 № 721/2019 «Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей» не привела штатну чисельність Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, у тому числі Служб у справах дітей дев`яти районів міста Харкова у відповідність до вимог законодавства, звернувся до суду з цим позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом».

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Неприйняття ж рішення чи нездійснення юридично значимих обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) неправомірними.

Відповідно до Преамбули Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Положеннями частини другої статті 24 Хартії основних прав Європейського Союзу (ЄС) від 07.12.2000 при здійсненні будь-яких дій по відношенню до дітей, як з боку органів державної влади, так і з боку приватних установ, вищі інтереси дитини повинні розглядатися як пріоритетні.

У Керівних принципах Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 17.11.2010, закріплено, що держави-члени повинні гарантувати ефективне здійснення прав дітей, щоб їх найкращі інтереси мали першочергову увагу у всьому, що стосується або зачіпає їх інтереси.

Найкращі інтереси всіх дітей, які беруть участь в тій же процедурі або справі, мають бути окремо оцінені та збалансовані з метою узгодження можливого конфлікту інтересів дітей.

У той час, як судові органи мають кінцеву компетентність і відповідальність за прийняття остаточного рішення, держави-члени повинні, при необхідності, направити спільні зусилля на створення міждисциплінарних підходів з метою оцінки найкращих інтересів дітей під час процедури, пов`язаної з ними.

Також зазначається, що всі фахівці, які працюють з дітьми і для дітей, повинні отримувати необхідну міждисциплінарну підготовку з питань прав і потреб дітей різних вікових груп, а також щодо процедур, які адаптовані до них.

Отже, відповідно до міжнародних стандартів соціальне забезпечення включає також право на державну підтримку сім`ї, материнства й дитинства, утримання і виховання за державні кошти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 52 Конституції України визначає, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Основного Закону України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства.

Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частиною другою статті 142 Конституції України визначено, що територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об`єднувати на договірних засадах об`єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Статтею 34 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон № 280/97-ВР) визначені питання, вирішення яких віднесено до компетенції виконавчих органів місцевого самоврядування, зокрема, вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов`язаних з охороною материнства і дитинства; вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Відповідно до статті 40 Закону № 280/97-ВР виконавчі органи сільських, селищних, міських рад крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - №2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Частиною третьою статті 5 Закону № 2402-ІІІ передбачено, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують організацію охорони дитинства шляхом:

проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері;

розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази;

вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей;

організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям";

можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів;

вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім`ям з дітьми відповідно до законодавства;

контроль за дотриманням в ігрових залах, комп`ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах та громадських місцях правопорядку та етичних норм стосовно дітей;

вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону № 2402-ІІІ кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Зі змісту вищенаведених правових норм убачається, що обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні в межах визначених законом повноважень умов для комфортного та безпечного життя дитини, отримання освіти, соціального захисту, всебічного розвитку тощо, у тому числі шляхом створення у своїй структурі відповідних органів, які безпосередньо здійснюють вказані повноваження. При цьому особливий захист гарантується дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 480/3093/20, від 27 березня 2023 року у справі № 340/2019/22.

Також відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Радою України від 27.02.1991 № 789-ХІІ (далі - Конвенція) у усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом частини другої статті 3 Конвенції держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду (частина третя статті 13 Конвенції).

Аналогічні зобов`язання України передбачені і у основних міжнародно-правових актах.

Так, стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19.10.1973) визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а стаття 10 цього ж Пакту декларує визнання Державами-учасницями, що сім`ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою. Дітей і підлітків має бути захищено від економічної і соціальної експлуатації.

В Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, закріплено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому, відповідно до частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України, є загальнообов`язковими та однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Водночас відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 23-1 Закону № 2402-III усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги.

У разі якщо повернення дитини до батьків, інших законних представників є неможливим чи суперечить її інтересам, органи опіки та піклування здійснюють заходи щодо надання дитині статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, захисту її житлових та майнових прав, влаштування в одну із форм виховання, яка найбільше відповідає найкращим інтересам дитини.

Порядок діяльності органів опіки та піклування з питань захисту прав дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2402-III діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини Закон № 20/95-ВР визначає правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, статтею 1 якого встановлено, що здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім`ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім`ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім`ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад.

Частиною сьомою статті 4 Закону України від 24 січня 1995 року № 20/95-ВР «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» (далі також Закон № 20/95-ВР) передбачено, що штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

Наведені положення законодавства, у тому числі норми Закону № 2402-III та Закону 20/95-ВР зобов`язують органи місцевого самоврядування створювати служби у справах дітей для виконання відповідних повноважень з урахуванням вимог законодавства до їх штатної чисельності, а саме один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті.

Аналогічна правова позиція за подібних правовідносин викладена у постановах Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 480/3093/20, від 27 березня 2023 року у справі № 340/2019/22, від 19 вересня 2024 року у справі № 260/642/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 340/3988/22.

На території Харківської міської територіальної громади проживає понад 165 тисяч дітей. Водночас штатна чисельність Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, включаючи служби у справах дітей дев`яти районів міста Харкова, становить лише 55 працівників.

Відповідно до частини сьомої статті 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» штатна чисельність працівників служб у справах дітей визначається з розрахунку один працівник служби не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті.

З огляду на те, що на території Харківської міської територіальної громади проживає понад 165 тисяч дітей, мінімально необхідна штатна чисельність Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, у тому числі служб у справах дітей дев`яти районів міста Харкова, повинна становити щонайменше 83 штатні одиниці, тобто 83 працівники.

Фактична штатна чисельність у кількості 55 працівників є меншою за встановлений законом мінімум на 28 штатних одиниць, що свідчить про невиконання Харківською міською радою вимог частини сьомої статті 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» щодо забезпечення належної чисельності працівників служб у справах дітей.

Отже, бездіяльність Харківської міської ради щодо не забезпечення нормативної штатної чисельності Департаменту служб у справах дітей та служб у справах дітей районів міста вимогам статті 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» є протиправною, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Керівника Харківської обласної прокуратури Харківської області до Харківської міської ради Харківської області, треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Основ`янському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Харківської міської ради Харківської області щодо неприведення штатної чисельності працівників Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, у тому числі Служб у справах дітей районів міста Харкова у відповідність до вимог ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»

Зобов`язати Харківську міську раду Харківської області вчинити дії, спрямовані на приведення штатної чисельності працівників Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, у тому числі Служби у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей по Основ`янському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», а саме збільшити його чисельність до 83 працівників.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач Харківська обласна прокуратура, місце знаходження: вул. Б. Хмельницького, 4, м. Харків, 61001, ЄДРПОУ 02910108.

Відповідач Харківська міська рада Харківської області, місце знаходження: майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, ЄДРПОУ 04059243.

Третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, місце знаходження: вул. Чернишевська, 55, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 26489104.

Третя особа Служба у справах дітей по Індустріальному району Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, місце знаходження: пр. Архітектора Альошина, 11, м. Харків, 61007 ЄДРПОУ 26488938.

Третя особа Служба у справах дітей по Київському району Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, місце знаходження: вул. Чернишевська, 55, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 35857909.

Третя особа Служба у справах дітей по Салтівському району Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, місце знаходження: вул. Руслана Плоходька, 3, м. Харків, 61112, ЄДРПОУ 26282645.

Третя особа Служба у справах дітей по Немишлянському району Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, місце знаходження: пр. Петра Григоренка, 17, м. Харків, 61091, ЄДРПОУ 26450870.

Третя особа Служба у справах дітей по Новобаварському району Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, місце знаходження: вул. Полтавський Шлях, 11, м. Харків, 61052, ЄДРПОУ 34391227.

Третя особа Служба у справах дітей по Основ`янському району Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, місце знаходження: вул. Богдана Хмельницького, 8, м. Харків, 61050, ЄДРПОУ 26489300.

Третя особа Служба у справах дітей по Слобідському району Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, місце знаходження: вул. Плеханівська, 42, м. Харків, 61001, ЄДРПОУ 26421130.

Третя особа Служба у справах дітей по Холодногірському району Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, місце знаходження: вул. Полтавський Шлях, 46, м. Харків, 61052, ЄДРПОУ 26450953.

Третя особа Служба у справах дітей по Шевченківському району Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, місце знаходження: пр. Науки, 17-а, м. Харків, 61200, ЄДРПОУ 23910928.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.07.2026

Суддя О.В. Пасечнік