Рішення № 138510398, 23.07.2026, Сновський районний суд Чернігівської області (до 25.04.2025 - Щорський районний суд Чернігівської області)

Справа № 749/1038/25

Номер провадження 2/749/119/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сновськ в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 34044,14 грн. та понесені судові витрати.

Позов обгрунтований тим, що 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

11.01.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладення угоди про надання кредиту №491043281, додатком №1 «Графік платежів» та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту, анкето-заявкою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту кредит готівкою, сума кредиту 16123,77 грн., процентна ставка 39,90% річних, тип ставки фіксована, строк кредиту 60 місяців, порядок повернення кредиту до 04 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 623,76 грн., загальна кількість платежів 60, для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, тоді як відповідач ухиляється від їх виконання, тому просить стягнути заборгованість по кредиту, яка становить станом на 11.04.2025 - 34044,14 грн., а також судові витрати.

29.08.2025 року відповідачем надано відзив на позовну заяву про стягнення боргу за кредитним договором, в якому не погоджуючись з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Позивач не надав до матеріалів справи договору позики посвідченого належним чином, на який він посилається у тексті позову, також позивач не надав належним чином оформленого розрахункового документу чи виписок з карткового рахунку відповідача, які б могли підтвердити факт видачі/перерахування відповідачу, чи отримання нею кредитних коштів, та згідно яких можливо було б встановити суму, яку позивач надав/перерахував їй згідно вказаного договору. Звертає увагу, що посилання позивача на те, що факт наявності у неї заборгованості перед позивачем підтверджується розрахунком заборгованості, не заслуговує на увагу, оскільки такий розрахунок не підтверджує існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом. Позивачем не надано доказів, що відповідач уклав договір за допомогою електронним цифровим підписом. Нарахування відсотків за вищевказаним Договором не підлягають стягненню через пропуск позивачем строку давності. Таким чином, просить у задоволенні позову АТ «Сенс Банк» про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Ухвалою суду від 23.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

18.08.2025 року від відповідача надійшло заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. В обґрунтування зазначила, що розгляд справи за позовом АТ «Сенс Банк» про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором слід проводити за правилами загального позовного провадження, оскільки значення даної справи та результат є для відповідача надзвичайно великим. Враховуючи складність обставин справи, необхідність залучення свідків та співвідповідача, вважає, що справу необхідно розглядати за участю всіх сторін в загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 20.11.2025 року здійснено перехід від розгляду в спрощеному позовному порядку до загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

29.12.2025 року ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов не визнала, пояснила, що ніякого кредиту в АТ «Сенс Банк» вона не отримувала і грошей від банку не приймала. Вона зазначила, що банк не надав суду належних доказів укладення кредитного договору чи договору позики.

Оскільки письмової форми правочину дотримано не було, підстав вважати, що між ними виникли зобов`язальні відносини, немає. Крім того, відповідач вказала, що банк не надав первинних бухгалтерських та платіжних документів (таких як меморіальний ордер чи платіжне доручення), які б підтверджували факт реального перерахування або видачі їй коштів. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним обліковим документом і сам по собі не підтверджує факт існування боргу, а виписка з банківського рахунку суду взагалі не надана. Додатково вона зауважила, що позивачем пропущено строк позовної давності. З огляду на це вважає позовні вимоги повністю необґрунтованими та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За матеріалами справи вбачається, що 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Судом встановлено, що 11.01.2021 року Відповідач звернувся до Позивача з метою отримання банківських послуг шляхом підписання оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 491043281. Таким чином Відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Банк прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №491043281 від 11.01.2021 року. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано відповідачем, про що свідчить її власноручний підпис.

Оферта на укладення угоди про надання кредиту №491043281, додаток №1 «Графік платежів» та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспорт споживчого кредиту, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» підписані сторонами власноруч.

У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.

Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування: тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту 16123,77 грн., процентна ставка - 39,90% річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 60 місяців, дата повернення кредиту - 12.01.2023 року, порядок повернення кредиту - до 04 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 623,76 грн., загальна кількість платежів 60.

Для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку.

Позичальник кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером № 112806214 від 12.01.2021, виписками по особових рахунках з 11.01.2021 по 11.04.2025.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за кредитом по Угоді № 491043281 від 11.01.2021 року станом на 11.04.2025 загальна сума заборгованості становить 34 044,14 грн., з яких: за кредитом - 14 839,13 грн., по відсотках -19 205,01 грн.

Позивач в позовній заяві стверджує, що направив відповідачу Вимогу про усунення порушень та погашення заборгованості в розмірі простроченого боргу та сплату всіх нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом.

Судом встановлено, що серед доданих до позовної заяви документів міститься Вимога про усунення порушень та погашення заборгованості, адресована іншій особі. Водночас, суд враховує, що зазначена обставина сама по собі не спростовує факту існування між сторонами кредитних правовідносин, отримання відповідачем кредитних коштів та наявності заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порядок нарахування процентів визначається ст. 1048 ЦК України, згідно з ч. 1 якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За положеннями ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що оферта на укладення угоди про надання кредиту, додаток із графіком платежів, паспорт споживчого кредиту та анкета-заява містять власноручний підпис відповідача. За таких обставин саме по собі заперечення факту укладення договору без належного доказового підтвердження не може бути підставою для відмови у позові.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що меморіальний ордер та банківські виписки по особовому рахунку не є належними доказами. оскільки не спростовується.

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (далі-Положення).

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 у справі № 175/35/16-ц.

Пункт 51 розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.

За п. 52 Положення первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається.

Відповідно до п. 62 Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки по рахунках або меморіальний ордер можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором в разі, якщо останні відповідають вимогам первинних документів.

Банківська виписка має статус первинного документу та може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався рахунком, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.

Надані позивачем виписки по особових рахунках та меморіальний ордер містять відомості щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, руху коштів за рахунком та здійснення останньою платежів на виконання кредитного договору. Вказані документи відповідають вимогам нормативно-правових актів Національного банку України щодо оформлення первинних банківських документів, а тому є належними та допустимими доказами відповідно до статей 7680 ЦПК України.

Суд звертає увагу, що після отримання кредитних коштів відповідач протягом тривалого часу здійснювала платежі саме в рахунок погашення кредитної заборгованості відповідно до умов спірного договору, а саме:

16.02.2021 на суму 625,00 грн.

19.03.2021 на суму 625,00 грн.

20.04.2021 на суму 635,00 грн.

10.05.2021 на суму 630,00 грн.

05.07.2021 на суму 630,00 грн.

20.08.2021 на суму 1 244,55 грн.

07.09.2021 на суму 623,01 грн.

05.10.2021 на суму 625,00 грн.

20.01.2022 на суму 630,00 грн.

07.02.2022 на суму 630,00 грн.

Зарахування коштів на погашення кредиту також підтверджується виписками по особовим рахункам з 11.01.2021 по 11.04.2025.

Такі дії є поведінкою, що об`єктивно свідчить про прийняття умов договору та визнання існування відповідного зобов`язання. Якби кредитний договір не був укладений або кредитні кошти фактично не були отримані, відсутні будь-які логічні підстави для добровільного внесення відповідачем платежів на виконання такого договору.

Наведені обставини також свідчать про визнання відповідачем існування кредитного зобов`язання та виконання нею умов кредитного договору. Суд враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої часткова сплата боржником заборгованості є однією з дій, що свідчить про визнання боргу. Здійснення відповідачем платежів протягом тривалого часу після отримання кредитних коштів є несумісним із твердженнями про неукладення кредитного договору або неотримання кредитних коштів.

Отже, суд доходить висновку, що указані факти в позовній заяві підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, а тому вбачає підстави для стягнення з відповідача тіла кредиту та нарахованих відсотків за користування ним у визначених у позові розмірах.

У анкеті-заяві від 11.01.2021 не прописана відсоткова ставка за користування кредитом, проте вона разом з іншими істотними умовами договору вказана у Оферті на укладення угоди про надання кредиту № 491043281, з відміткою про її акцепт, засвідченій власноручним підписом відповідача, що нею не спростовано, а також паспорті споживчого кредиту, який також підписаний власноруч відповідачем.

Посилання відповідача на відсутність доказів укладення договору за допомогою електронного цифрового підпису суд відхиляє як безпідставні, оскільки матеріали справи містять документи, які підписані відповідачем власноруч, а саме оферту на укладення угоди про надання кредиту, анкету-заяву, паспорт споживчого кредиту та графік платежів. Отже, спірний договір укладено у письмовій формі шляхом підписання сторонами відповідних документів, а тому доводи відповідача щодо необхідності підтвердження укладення договору електронним підписом не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідачем зазначено про неправомірність нарахування відсотків за Договором через пропуск позивачем строку позовної давності.

Не погоджуючись з суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зробила правові висновки, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом». Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, а саме у боржника припиняється обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Умовами Угоди визначено, що кредит відповідачу надається строком 60 місяців, терміном повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом є 12.01.2026.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами. Уразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокове погашення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно з розрахунком заборгованості та виписок по особовим рахунком позивачем нарахування відсотків здійснено в межах строку кредитування.

Крім того, суд враховує, що відповідно до умов кредитного договору кінцевий строк повернення кредиту встановлено 12.01.2026 року, тоді як із даним позовом позивач звернувся до суду до спливу визначеного сторонами строку кредитування. Отже, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

Судом надано оцінку всім доводам відповідача. Разом з тим такі доводи не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами, а тому не спростовують встановлених судом обставин щодо укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів відповідно узгоджених умов, їх часткового погашення та наявності заборгованості у заявленому позивачем розмірі. Натомість надані позивачем оферта на укладення угоди про надання кредиту, анкета-заява, паспорт споживчого кредиту, графік платежів, меморіальний ордер, виписки по особових рахунках та розрахунок заборгованості є взаємоузгодженими між собою, підтверджують одні й ті самі обставини та в сукупності свідчать про доведеність позовних вимог. Підстав ставити під сумнів достовірність зазначених доказів судом не встановлено.

Таким чином суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити повністю, а саме: стягнути з відповідача 14839,13 грн. - заборгованість за кредитом та 19205,01 грн. - заборгованість по відсотках, а всього 34044,14 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, тому з відповідача слід стягнути на користь Позивача сплачений за подачу позову судовий збір

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3272,46 грн., надану на підставі договору з Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» № 1006 від 28.01.2025. Згідно з п. 3.1. Договору за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн; за отримання рішення суду - 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 %.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 3272,46 грн. (із розрахунку: 375,00 грн. + 225,00 грн. + (34044,14 грн. х 7,85 %)).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами у разі недотримання вимог щодо їх співмірності, можливе виключно на підставі клопотання сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт, що відповідає положенням ч. 5 ст. 137 ЦПК України та Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

З огляду на відсутність такого клопотання, заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3272,46 грн.

Керуючись статтями 77-82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) заборгованість за Угодою про надання кредиту № 491043281 від 11.01.2021 року у розмірі 34 044,14 грн (тридцять чотири тисячі сорок чотири гривні 14 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 272,46 грн (три тисячі двісті сімдесят дві гривні 46 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено 27 липня 2026 року.

Суддя М.С. Чигвінцев