Ухвала суду № 1385094, 03.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

03 жовтня 2007 року                                                   м. Київ

     Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого:                       судді Фадєєвої Н.М.,

суддів: Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.,

при секретарі:             Мельник І.М.,

за участю представників сторін: Грищенко Н.А., Прудкої І.М., Полюхович А.І., Шевченко М.А., Онофрійчук В.А., Шилова А.К.,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18жовтня 2006 року у справі за позовом Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України про скасування актів ненормативного характеру, –  

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

ухвалила:

Касаційну скаргу Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2006 року скасувати, постанову господарського суду м. Києва від 12 липня 2006 року – залишити в силі.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237 – 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2007 року                                                   м. Київ

     Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого:                       судді Фадєєвої Н.М.,

суддів: Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.,

при секретарі:             Мельник І.М.,

за участю представників сторін: Грищенко Н.А., Прудкої І.М., Полюхович А.І., Шевченко М.А., Онофрійчук В.А., Шилова А.К.,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18жовтня 2006 року у справі за позовом Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України про скасування актів ненормативного характеру, –

встановила:

У лютому 2006 року Спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» (надалі – СП ТОВ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції (надалі – ДПІ) в Оболонському районі, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації (надалі – ДПА) України про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 18.08.2005 р. №0000312390/0, рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про результати розгляду скарги від 16.09.2005 р. №15025/10/23-805; податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 16.09.2005 р. №0000312390/1; рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду скарги від 18.11.2005 р. № 3485/10/25-114; податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 22.11.2005 р. № 0000312390/2; рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 25.01.2006 р. № 562/6/25-0115, податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 02.02.2006 р. № 0000312390/3.

Позов мотивований тим, що зазначені акти ненормативного характеру прийняті в порушення вимог чинного законодавства, а спосіб, у який проведено розрахунок податкового зобов’язання, не відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

Постановою господарського суду м. Києва від 12 липня 2006 року позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18жовтня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі СП ТОВ «Ріф-1» просить скасувати зазначене рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

  В судовому засіданні касаційної інстанції представник позивача підтримав вимоги скарги з викладених в ній підстав, представники відповідача вважали рішення апеляційного суду законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Згідно ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Судами першої та апеляційної інстанцій в ході з’ясування обставин по справі та перевірки їх доказами встановлено наступне: за результатами перевірки позивача Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва виявлено віднесення позивачем до складу скорегованого валового доходу Декларацій про прибуток підприємств за 2004 рік та 1квартал 2005 року, тобто включено суму перерахунку балансової вартості заборгованості за придбану сировину і відвантажену продукцію, яка виражена в іноземній валюті та перерахована у гривні по курсу Національного банку України на дату сплати такої заборгованості, що, в свою чергу, підтверджується актом перевірки від 15.08.2005 № 992/23-805-14339624.

У позивача в період, що перевірявся ДПІ Оболонському районі м. Києва, виникла заборгованість за придбаний та відвантажений товар, розрахунки проводились в іноземній валюті.

Як підтверджено матеріалами справи, розрахунки позивач з нерезидентом за отриману продукцію здійснював після отримання такої продукції. Однак, цей факт відповідачами не було взято до уваги, оскільки їх висновки щодо дати збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами, обґрунтовуються загальною нормою Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", тобто пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 даного Закону.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 18.08.2005 № 0000312390/0, позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 44850,00 грн., в тому числі 29900,00 грн. основного платежу та 14 950,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного рішення суму донарахованого-податкового зобов'язання залишено без змін.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем-1 на підставі Акту від 15.08.2005 № 992/23-805-14339624 "Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ-1" за період з 01.01.2004 р. по 31.03.2005 р.", в якому і встановлено порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з пп. 3.1 ст. З Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1 ст.4 вказаного Закону валовий доход – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає, зокрема. доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4).

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп. 5.2.1 н. 5.2 ст. 5 Закону – це суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті – також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), – дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Відповідно до пп.7.3.2 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і вони не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Тобто витрати, понесені платником у зв'язку з придбанням товарів та послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, визначаються в сумі балансової вартості іноземної валюти.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Відповідно до пп. 7.3.4 п.7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана.

Приписи п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлюють, що платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Сукупний аналіз норм, якими регламентовано оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті та Правила ведення податкового обліку, зокрема, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначається датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, беручи до уваги, що за обставинами даної справи при імпорті товарів першою подією було отримання товару, а датою збільшення валових витрат є дата оприбуткування товарів, але визначити розмір валових витрат по розрахунку з нерезидентом є неможливим, так як балансова вартість валюти стане відома тільки після проведення фактичного розрахунку, суд вважає, що позивачем фактично проведено коригування валових витрат після проведення оплати нерезиденту, тобто доведення валових витрат до рівня справжньої балансової вартості валюти.

Таким чином, формування позивачем валових витрат при імпортних операціях та валових доходів при експортних, виходячи з балансової вартості іноземної валюти, відповідає вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, як встановлено судом, до складу донарахованих спірними податковими повідомленнями-рішеннями сум податку на прибуток та штрафних санкцій увійшли не лише суми, пов'язані з оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті, але й суми податку, нараховані у зв'язку із порушенням позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Порушенням п.п. 5.3.9 н. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" є включення до складу валових витрат певних витрат без відповідних підтверджуючих документів за 1 півріччя 2004 року 8,8 тис. грн. та за 4 кв.2004 року - 2,6 тис. грн. Позивачем не надано до справи доказів на підтвердження правомірності формування вказаних витрат. Однак, враховуючи наявність збитків у розмірі 1350,9 тис. грн., таке корегування не призведе до виникнення податкового зобов'язання.

Порушення п. 5.9 ст. 5 Закону про прибуток підприємств стосуються відображення в податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості інвентарних запасів покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. За період з 1 кв.2004 р. по 1 кв. 2005 р. зазначені порушення призвели до збільшення показника валового доходу на 61,3 тис. грн.  У  вказаній частині позивачем  висновки  акта перевірки не  оспорюються.  Однак, враховуючи загальні збитки станом на 1 кв.2005 р. в розмірі 1350,9 тис. гри., то зменшення суми збитків на 61,3 тис. грн. не призведе до виникнення податкового зобов'язання.

У відповідності до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанцій були вірно застосовані норми  матеріального і процесуального права, дана вірна правова оцінка встановленим у справі обставинам, натомість судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

ухвалила:

Касаційну скаргу Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2006 року скасувати, постанову господарського суду м. Києва від 12 липня 2006 року – залишити в силі.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237 – 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: