Рішення № 138508730, 27.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10641/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.11.2025 року №1634488- 2409-1553-UA51100070000063635.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що згідно правовстановлюючих документів за адресою: Україна, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вулиця Ентузіастів, будинок 10 Е., з грудня 2022 року, загальна площа належного позивачці нерухомого майна становить 6109,7 кв.м. Із загальної площі нерухомого майна - 806,5 кв.м. займає адміністративно побутовий корпус, який відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 віднесено до групи «Будівлі офісні» (код 122) та 5303,2 кв.м. - інші будівлі, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 віднесено до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125), а саме: прохідна 6,0 кв.м, чотири виробничі будівлі площею 2924,8 кв.м, 731,6 кв.м, 941,4 кв.м, 660,8 кв. м, теплогенераторна 20,1 кв.м, господарська будівля 18,5 кв.м.

Позивачка вказує, що за адміністративно-побутовий корпус площею 806,5 кв.м згідно податкового повідомлення-рішення від 14.03.2025 № 0030268-2409-1521-UA51100070000063635 нею 25.03.2025 вже сплачено податок на нерухоме майно у сумі 57261,5 грн.

При цьому, у одній виробничій будівлі, а саме в цеху площею 2924,8 кв.м його частини позивачкою було надано в користування ТОВ «Літолан» та ТОВ «Втор ресурси» за договорами оренди. Будь-які кошти від цієї оренди від цих підприємств вона не отримувала, а зазначені підприємства там здійснювали виробництво виробів з пластмас.

У решті будівель, як фізична особа-підприємець, у відповідності до реєстраційних документів, позивачка здійснювала один із видів своєї підприємницької діяльності, а саме виробництво тари із пластмас (КВЕД 22.22, секція С) та відновлення відсортованих відходів (КВЕД 38.32 секція Е).

Проте, податковим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 17.11.2025 року №1634488-2409- 1553-UA51100070000063635 їй визначено суму податкового зобов`язання за 2024 рік у розмірі 216894,35 грн із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за адресою об`єкта нерухомості: АДРЕСА_2 .

При цьому, позивачка посилається на пп. «є» п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, відповідно до якого будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секція B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку не є об`єктом оподаткування.

Отже, позивачка вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання та прийняте рішення є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Позивачка просила задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 06.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі, враховуючи внесені зміни в КАС України, а саме частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

У відзиві на позов представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, стверджуючи про правомірність оскаржуваного ППР, зазначаючи, що підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування. Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Між тим, для застосування пільги суб`єкту господарювання власнику об`єкта нерухомості (будівлі промисловості) таких об`єкт нерухомості має одночасно відповідати таким ознакам: - будівля промисловості має відповідати (бути класифікована) групі «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Національного класифікатора НК 018-2023); - будівля промисловості має використовуватися суб`єктом господарювання протягом звітного (податкового ) періоду за призначенням у господарській діяльності. Підтвердження використання будівель протягом звітного (податкового) періоду за призначенням варто за допомогою первинних документів.

Проте, в 2021 2024 роках наймані працівники відсутні, податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску не надавався.

Крім того, ОСОБА_1 про використання приміщення об`єкту нерухомого майна (будова цеху) за адресою: АДРЕСА_2 , у 2021 2024 роках до ГУ ДПС в Одеській області не надавала. Повідомлення 20-ОПП (повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність) надано до податкового органу, зазначений стан об`єкту «експлуатується» взято на облік 12.08.2024.

Отже, представник контролюючого органу наголошує, що сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки позивачкою вказані вимоги не дотримано, ГУ ДПС в Одеській області доведено безпідставність позовних вимог позивача та правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 20.06.2017 р. та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 38.32 Відновлення відсортованих відходів (основний), 22.21 Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас; 22.22 Виробництво тари з пластмас; 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас; 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас; 38.11 Збирання безпечних відходів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Також відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 на праві власності належить об`єкт нерухомого майна виробничі та нежитлові будівлі загальною площею 6109,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

01.07.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІТОЛАН», в особі заступника директора Оріщина Юрія Степановича, укладено договір Оренди нерухомого майна.

Відповідно до п. 1 вказаного договору з метою підвищення ефективності використання майна «Орендодавець» передає, a «Орендар» приймає в тимчасове платне користування нерухоме майно у вигляді: нежитлові виробничі приміщення цеху площею 1571.8 кв.м. Об`єкт оренди передається Орендарю з метою розміщення технологічного та виробничого обладнання Орендаря, а також здійснення господарської діяльності.

Пунктом 3 вказаного договору визначено, що орендна плата складає в 5 (п`ять) гривень без ПДВ за один квадратний метр орендованої площі за один місяць оренди. Розмір орендної плати не може бути змінений в односторонньому порядку, а може бути змінений лише за погодженням Сторін, шляхом укладання Додаткової угоди до Договору. Орендар здійснює оплату до 15 числа поточного місяця оренди.

Крім того, між ОСОБА_1 та ТОВ «ВТОР-РЕСУРСИ» укладено договір Оренди нерухомого майна № 2 від 01.08.2022 року за умовами якого з метою підвищення ефективності використання майна «Орендодавець» передає, а «Орендар» приймає в тимчасове платне користування нерухоме майно у вигляді: нежитлові виробничі приміщення цеху площею 1079,8 кв.м. та трансформаторної площею 59,3 кв.м., позначені на Схемі №1 до цього Договору (Надалі за текстом «Об`єкт», за адресою: 67832 Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Ентузіастів, 10 Е. Об`єкт оренди передається Орендарю з метою розміщення технологічного виробничого обладнання Орендаря.

Пунктом 3 вказаного договору визначено, що орендна плата складає в 5 (п`ять) гривень без ПДВ за один квадратний метр орендованої площі за один місяць оренди. Розмір орендної плати не може бути змінений в односторонньому порядку, а може бути змінений лише за погодженням Сторін, шляхом укладання Додаткової угоди до Договору. Орендар здійснює оплату до 15 числа поточного місяця оренди.

ГУ ДПС в Одеській області в автоматичному режимі Бахтігозіній В.Ю. було сформовано податкове повідомлення-рішення від 17.11.2025 року № 1634488-2409-1553-UA51100070000063635 по податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земемельної дiлянки, сплачене фiзичними особами, якi є власниками об`єктiв нежитлової нерухомості, а саме на будiвлi промисловостi та склади, розташовані за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, селище міського типу, Великодолинське, вулиця Ентузіастів, будинок 10Е площею 6109,7 кв.м. за 2024 рік на суму 216894, 35 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення 17.11.2025 року №1634488- 2409-1553-UA51100070000063635 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 ПК України.

Пунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно із положеннями пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України об`єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема, господарські (присадибні) будівлі-допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.

У відповідності до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою ж оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомого майна, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, спірним в даній справі є питання правомірності не застосування податковим органом при прийнятті оскаржуваного ППР пільги по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Положеннями пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України закріплено перелік об`єктів, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема, належать будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 Податкового кодексу України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Так, Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 сформовано висновок, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює. Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила. При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до таких висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Верховний Суд у постанові від 11.05.2023 року у справі № 440/359/20 вказав, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачена преференція, яка полягає у виключенні з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, таких об`єктів, як будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, якщо вони беруть участь у господарській діяльності власника об`єктів нерухомості як виробничі одиниці.

Суд при вирішенні спору враховує висновки Верховного Суду, що містяться у постанові від 10.07.2025 у справі № 120/11299/24, згідно яких застосування підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України передбачає наявність таких умов:

- об`єкт нерухомості віднесений до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023;

- основна діяльність суб`єкта господарювання (юридичної або фізичної особи) класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;

- об`єкт використовуються за призначенням у господарській діяльності та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Судом встановлено, що згідно з оскаржуваним ППР, податковим органом визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, а саме на нежитлове приміщення загальною площею 6109,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Також встановлено та підтверджується позивачкою, що 01.07.2022 року та 01.08.2022 року між нею - ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІТОЛАН», ТОВ «ВТОР-РЕСУРСИ», відповідно, укладено договори оренди нерухомого майна, відповідно до яких позивачкою надаються в оренду виробничі приміщення цеху площею 1571,8 кв.м. та 1079,8 кв.м.

Тобто, з вищевикладеного вбачається, що частина нежитлових будівель, загальною площею (кв.м): 2924,8 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , здається в оренду та станом на 2024 рік вказані договори є чинними.

Разом з тим, вказана обставина (надання в оренду), прямо вказана у пп. "є" підпункту 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України як умова, що виключає ненарахування податку.

Отже, належний позивачу на праві приватної власності об`єкт нерухомості, не підпадає під дію пп. «є» п. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України, у зв`язку з чим є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Також позивачкою не надано жодного належного доказу щодо наявності у неї пільги на звільнення від сплати несплату податку на майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлових приміщень.

На підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено відсутність у позивачки обов`язкових ознак про наявності підстав для звільнення його від сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлових приміщень, згідно п.п. «є» 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому, з розрахунку податкового зобов`язання вбачається, що суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначену у спірному податковому повідомленні-рішенні, було розраховано контролюючим органом виходячи з загальної площі належного позивачу об`єкта нерухомості, а саме 6109,7 кв.м.

Між тим, судом встановлено, що за адміністративно-побутовий корпус площею 806,5 кв.м згідно податкового повідомлення-рішення від 14.03.2025 № 0030268-2409-1521-UA51100070000063635 позивачкою 25.03.2025 сплачено податок на нерухоме майно у сумі 57261,5 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №245 від 25.03.2025 року.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 на праві власності належить об`єкт нерухомого майна виробничі та нежитлові будівлі загальною площею 6109,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Інших об`єктів не зареєстровано, а отже адміністративно-побутовий корпус площею 806,5 кв.м входить в загальну площу нерухомого майна (6109,0 кв.м).

Відтак, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування відповідачем позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням адміністративно-побутового корпусу площею 806,5 кв.м, за який вже сплачено податок, відповідно, в цій позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірне рішення частковому скасуванню.

Щодо іншої частини нерухомого майна позивачку не звільнено від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому спірне рішення в частині нарахування позивачці грошового зобов`язання в сумі 188 263,60 грн (5303,20 кв.м *35,50) є правомірним та скасуванню не підлягає.

Отже повідомлення-рішення від 17.11.2025 року №1634488- 2409-1553-UA51100070000063635 підлягає частковому скасуванню як неправомірне.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.73-76 КАС України).

Статтею 76 КАС України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд вважає, що з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 600,00 грн.

Частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних в суді можливостей.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.1997 року №4-зп зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох норм, які по-різному регулюють спірне питання повинні застосовуватися положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що ч.9 ст.18 КАС України, якою визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), прийнята пізніше ніж абз.1 ч.10 ст.243 КАС України, суд застосовує норму, яка прийнята пізніше.

Оскільки ухвалою суду при відкритті провадженні вирішено здійснити розгляд справи та її формування та зберігання в електронній формі суд викладає рішення в електронній формі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.11.2025 року №1634488- 2409-1553-UA51100070000063635, в частині нарахування суми грошового зобов`язання у розмірі 28630,75 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 600,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва