Ухвала суду № 138507388, 27.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 липня 2026 рокуСправа № 160/19782/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського між ре гіо наль но го управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 09.07.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Оверченко Оксани Анатоліївни до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського між ре гіо наль но го управління Міністерства юстиції України, в якій представник позивача з урахуванням позовної заяви у новій редакції на виконання вимог ухвали суду від 14.07.2026 року просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного постановою АА №803348 від 27.10.2010 року;

- зобов`язати Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зняти арешт з майна ОСОБА_1 , який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №803348 від 27.10.2010 року, щодо 1/4 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач є власником 1/4 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом №1619 про право власності на житло від 10 вересня 1997 року, виданим Красноармійським представництвом Фонду державного майна України. Як зазначає позивач, під час отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено наявність обтяження у вигляді арешту належної йому частини квартири, реєстраційний номер обтяження 10411054, зареєстрований 27.10.2010 року. Підставою для внесення відповідного запису стала постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №803348 від 27.10.2010 року, винесена відділом державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції. З метою усунення перешкод у реалізації права власності на належне йому нерухоме майно та зняття вказаного арешту представник позивача звернувся до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції із відповідною заявою. Однак відповідач листом від 01.06.2026 року №18.25-36/19978 повідомив, що у зв`язку з ракетним ударом по м. Покровську 05.04.2024 року було знищено приміщення, матеріально-технічну базу, архіви та документацію Покровського відділу державної виконавчої служби, у зв`язку з чим надати відомості щодо виконавчого провадження, в межах якого було накладено арешт, не видається можливим. При цьому відповідач зазначив про необхідність звернення до суду для вирішення питання щодо зняття арешту з майна. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки тривале існування арешту на майно за відсутності діючого виконавчого провадження, відсутності інформації про наявність невиконаного рішення та неможливості органу державної виконавчої служби підтвердити правові підстави подальшого обмеження права власності створює для нього надмірний та невиправданий тягар. На думку позивача, арешт майна боржника є виключно заходом забезпечення реального виконання рішення у виконавчому провадженні та не може існувати безстроково після припинення або фактичної втрати можливості здійснення виконавчих дій. Оскільки відповідач не довів наявності чинного виконавчого провадження, невиконаного рішення чи інших законних підстав для збереження обтяження, позивач вважає, що невжиття заходів щодо зняття арешту порушує його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв`язку з наведеним позивач просить суд визнати протиправними дії (бездіяльність) Покровського відділу державної виконавчої служби щодо не зняття арешту з належного йому нерухомого майна та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо припинення відповідного обтяження.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та 10.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

14.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду суд залишив позовну заяву залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:

- позовної заяви із доказами її направлення іншим учасникам справи, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України та вірним найменуванням відповідача;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

Копія вказаної ухвали від 14.07.2026 року була 15.07.2026 року 17:34 доставлена до електронного кабінету представника позивача Оверченко Оксани Анатоліївни, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.

20.07.2026 року від представника позивача Оверченко Оксани Анатоліївни до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій містилась позовна заява у новій редакції та заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду представник позивача зазначила, що 18.06.2026 року адвокату Оверченко Оксані Анатоліївні було видано доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №3-04-2026-001886 ЦАС щодо здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 , зокрема, з питання зняття арешту з майна, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №803348 від 27.10.2010 року.

Представник позивача зазначила, що у зв`язку з проходженням позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою форми 5 №3472, а також перебуванням останнього в зоні бойових дій та відсутністю можливості підтримувати належний зв`язок, своєчасне звернення до суду було ускладнено.

Також зазначено, що перше конфіденційне спілкування адвоката з представником позивача відбулося 25.06.2026 року, під час якого було отримано необхідну інформацію щодо обставин справи та документів, після чого адвокатом здійснювалась підготовка позовної заяви.

Крім того, представник позивача послалась на введення в Україні воєнного стану, що, на її думку, є додатковою обставиною, яка ускладнює реалізацію особою права на своєчасне звернення до суду.

Посилаючись на положення статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення права на доступ до суду, а також практику Верховного Суду щодо необхідності застосування ефективного способу захисту порушених прав, представник позивача просила поновити строк звернення до адміністративного суду та визнати причини його пропуску поважними.

Розглядаючи дану заяву в частині поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, визначеним частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, законодавцем передбачено спеціальний строк звернення до адміністративного суду у справах, пов`язаних із оскарженням рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби.

Так, відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до адміністративного суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, у справах щодо оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби законодавець встановив спеціальний, скорочений строк звернення до суду - десять днів з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи, підставою для звернення позивача до суду стало невжиття Покровським відділом державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заходів щодо зняття арешту з нерухомого майна позивача.

При цьому, як зазначено самим представником позивача у позовній заяві, з метою вирішення питання щодо припинення обтяження представник позивача звернулася до відповідача із відповідною заявою, за результатами розгляду якої отримала лист Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 01.06.2026 року №18.25-36/19978.

Саме з отриманням вказаного листа позивач пов`язує виникнення порушення свого права та необхідність звернення до суду.

Разом з тим, до суду з відповідним позовом позивач звернувся лише 09.07.2026 року, тобто через значний проміжок часу після отримання відповіді органу державної виконавчої служби, яка, на думку позивача, свідчить про протиправність бездіяльності відповідача.

Водночас, ані у позовній заяві, ані у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду представником позивача не зазначено конкретної дати отримання листа відповідача від 01.06.2026 року №18.25-36/19978.

Також до суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження дати отримання зазначеної відповіді, зокрема доказів її направлення, отримання поштового відправлення, повідомлення про вручення, електронного листування або інших документів, які б дозволили суду встановити початок перебігу строку звернення до суду.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити точну дату, коли позивач або його представник фактично дізналися про порушення права, однак беззаперечно встановлено, що станом на дату подання позовної заяви десятиденний строк, визначений статтею 287 КАС України, був пропущений.

Оцінюючи наведені представником позивача підстави для поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

У заяві про поновлення строку представник позивача посилається на те, що 18.06.2026 року адвокату Оверченко Оксані Анатоліївні було видано доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №3-04-2026-001886 ЦАС, а також зазначає, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , перебуває у зоні бойових дій, у зв`язку з чим не мав можливості самостійно звернутися до суду.

Крім того, представник позивача зазначає про дію в Україні воєнного стану та посилається на необхідність забезпечення права особи на доступ до правосуддя.

Разом з тим, суд вважає наведені обставини недостатніми для поновлення строку звернення до адміністративного суду з огляду на наступне.

Сам факт проходження військової служби особою не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, оскільки законодавство не встановлює автоматичного зупинення чи продовження строків звернення до адміністративного суду для всіх військовослужбовців.

Особа, яка посилається на проходження військової служби як на причину пропуску строку, повинна довести не лише сам факт такого проходження, а й наявність конкретних обставин, які об`єктивно унеможливлювали або істотно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Однак у даному випадку представником позивача не надано доказів того, що у період з моменту отримання відповіді державного виконавця до моменту звернення до суду позивач був позбавлений можливості реалізувати своє право на судовий захист.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до суду самостійно, а скористався правом на професійну правничу допомогу. Інтереси позивача представляє адвокат Оверченко Оксана Анатоліївна, яка отримала відповідне доручення ще 18.06.2026 року.

Таким чином, після залучення адвоката у позивача була реальна можливість своєчасно підготувати та подати адміністративний позов у межах строку, визначеного статтею 287 КАС України.

Посилання представника позивача на проведення бойових дій та введення воєнного стану також не може бути прийнято судом як самостійна та достатня підстава для поновлення строку звернення до суду.

Суд зазначає, що введення воєнного стану в Україні дійсно є надзвичайною обставиною, яка може впливати на можливість реалізації процесуальних прав учасниками справи, однак сам по собі факт дії воєнного стану не означає автоматичного поновлення усіх процесуальних строків.

Такий правовий підхід неодноразово висловлювався Верховним Судом.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі №160/1095/22 зазначено, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може вважатися безумовною підставою для поновлення процесуального строку, оскільки особа повинна довести, яким саме чином відповідні обставини вплинули на неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.01.2023 року у справі №380/12913/22, де суд касаційної інстанції зазначив, що поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та підтверджуються належними доказами.

Також Верховний Суд у постанові від 30.11.2023 року у справі №500/1912/23 наголосив, що питання поновлення строку звернення до суду не може вирішуватися формально лише з огляду на наявність певної обставини, а потребує встановлення причинно-наслідкового зв`язку між такою обставиною та неможливістю своєчасного звернення до суду.

Таким чином, самі по собі посилання на військову службу позивача, отримання адвокатом доручення на представництво та дію воєнного стану не підтверджують наявності непереборних обставин, які об`єктивно перешкоджали зверненню до суду у встановлений законом строк.

При цьому суд враховує, що позовна заява була сформована саме через підсистему «Електронний суд», використання якої не потребує особистої присутності у приміщенні суду та може здійснюватися дистанційно.

Крім того, суд враховує, що процесуальні строки встановлені законом не лише з метою обмеження права особи на звернення до суду, а й для забезпечення принципу правової визначеності, стабільності правовідносин та своєчасного здійснення правосуддя.

Європейський суд з прав людини у своїй усталеній практиці неодноразово зазначав, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема встановленню процесуальних строків звернення до суду.

Так, у рішенні у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom, заяви №22083/93, №22095/93, рішення від 22.10.1996 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що встановлення строків звернення до суду має легітимну мету забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності.

Отже, поновлення пропущеного строку звернення до суду можливе лише за наявності об`єктивних, непереборних та належним чином підтверджених причин його пропуску.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин суд приходить до висновку, що наведені представником позивача причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не можуть бути визнані поважними, а підстави для поновлення пропущеного процесуального строку відсутні.

Відтак, подана заява про поновлення строку вважається судом необґрунтованою.

Згідно ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з позовною заявою, наведені на виконання ухвали від 14.07.2026 року у заяві про усунення недоліків, причини пропуску строку суддею визнано неповажними, то позовна заява підлягає поверненню.

Відповідно до п. 1 ч. 4, 5 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись статтями 169, 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.

У задоволенні заяви представника позивача Оверченко Оксани Анатоліївни про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Оверченко Оксани Анатоліївни до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського між ре гіо наль но го управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник