Рішення № 138506421, 17.07.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/1900/26

№ 2/688/1519/26

Рішення

Іменем України

17 липня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Березюк О.Г.,

секретаря судового засідання Антонюк І.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні, в залі судових засідань у м. Шепетівці Хмельницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

28 квітня 2026 року ТОВ «ФК «Солвентіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказало, що 08 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання кредиту №4269610. Вказаний договір було укладено, шляхом направлення ТОВ «Алекскредит» відповідачу електронного повідомленням (SMS) з одноразовим ідентифікатором, при веденні якого відповідач підтвердила прийняття умов Кредитного договору.

За умовами Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні, шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника не пізніше кінця робочого дня кредитодавця наступного за днем підписання договору. Позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник.

Відповідач уклала Кредитний договір №4269610 від 08 грудня 2020 року із ТОВ «Алекскредит» та отримала кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4000 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, в частині виконання договірних відносин.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено Договір факторингу №29/10-2025.

31 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено Договір факторингу № ДФ-31102025.

Згідно Договору факторингу від 29 жовтня 2025 року та Договору факторингу від 31 жовтня 2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №4269610 від 08 грудня 2020 року.

Таким чином, сума боргу перед новим кредитором ТОВ «ФК «Солвентіс» становить 27436,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн та заборгованість за відсотками 23436,00 грн.

З врахуванням наведеного позивач просить стягнути вказану суму заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу з відповідача.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача ТОВ «ФК «Солвентіс» Лановий Є.М. в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без участі представника, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала до суду відзив на позову заяву, в якому зазначила, що позов подано до суду 23 квітня 2026 року. Останній платіж за кредитним договором було здійснено у 2020 році. Після цього платежі за кредитом не вносилися, борг мною не визнавався, жодних угод про реструктуризацію або продовження строків виконання зобов`язань не укладалося. Перехід права вимоги до нового кредитора не є підставою для поновлення або переривання перебігу позовної давності. Просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Відмовити ТОВ «ФК «Солвентіс» у задоволенні позовних вимог. Додатково просила врахувати, що вона є вдовою загиблого військовослужбовця, про що надала підтверджуючі документи, та самостійно виховує п`ятьох дітей.

22 червня 2026 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на території України було встановлено безперервно з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року. Разом з цим, відповідно Закону України № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє до тепер. Таким чином, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час. Отже, за загальним правилом строк позовної давності за договором про споживчий кредит № 4269610 від 08 грудня 2020 року не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану. Просив задовольнити у повному обсязі позові вимоги позивача у справі.

Суд, без оформлення окремого документа, перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст.244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що 08 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання кредиту №4269610.

Підписання кредитного договору здійснювалось електронним підписом ОСОБА_2 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний нею при укладанні кредитного договору.

За Договором кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом (п. 2.34. Правил) та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні (п. 1.2 договору).

Відповідно до п.п. 1.3. та 1.4 договору, сума кредиту складає 4000,00 гривень, кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування на Картковий рахунок Позичальника.

Згідно із п. 1.5. договору, позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26. Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник.

П 1.7 договору передбачено умови нарахування процентів за користування кредитом: у випадку використання кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань (п. 2.12. Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,65% від визначеної в п. 1.3. цього договору суми кредиту (п.п. 1.7.1). У випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 16 календарних днів з 08 грудня 2020 року до 24 грудня 2020 року (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53% (акційна ставка (п. 2.1. Правил) або ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 4979,20 грн, у тому числі основна сума кредиту 4000,00 грн., Проценти за користування кредитом 979,20 грн. (1.7.2.). При використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: - в Базовий період з 08 грудня 2020 року до 24 грудня 2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом (базова процентна ставка - п. 2.3. Правил); - в спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 25 грудня 2020 року до 22 червня 2021 року (включно) 3 % за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 5093,40 грн (1.7.3.). Використання базової процентної ставки у базовому періоді, нарахування процентів у спеціальному періоді за спеціальною процентною ставкою є правом кредитодавця. Кредитодавець без погодження з позичальником може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених Договором процентів за користування кредитом (1.7.4).

У п. 3.1. договору сторони погодили, що строк дії Договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з дати укладення Договору (п. 2.9. Правил) 08 грудня 2020 року до кінцевої дати виконання Договору 22 червня 2021 року (включно). Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії Договору. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за Договором до кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію у дату повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил).

На виконання умов кредитного договору №4269610 від 08 грудня 2020 року. ТОВ «Алекскредит» відповідачу надано кредитні кошти на його картковий рахунок № НОМЕР_1 , в сумі 4000 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02 листопада 2024 року.

Згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260610/91660-БТ від 16 червня 2026 року, в банку на ім`я ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ). Згідно виписки по рахунку від 08 грудня 2020 року по 15 грудня 2020 року, 08 грудня 2020 року на карту № НОМЕР_1 зараховано кошти в сумі 4000,00 грн.

Згідно даних свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого Шепетівським відділом ДРАЦС у Шепетівського району Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління МЮУ 28 листопада 2025 року, ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на ОСОБА_5 .

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за договором №4269610 від 08 грудня 2020 року, відповідач не здійснювала в строк платежі на погашення суми заборгованості, а відтак умови договору належним чином не виконала.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено Договір факторингу №29/10-2025.

31 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено Договір факторингу № ДФ-31102025.

Згідно Договору факторингу від 29 жовтня 2025 року та Договору факторингу від 31 жовтня 2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №4269610 від 08 грудня 2020 року.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.512, ст. 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язання.

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває до тепер.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідач ОСОБА_1 є вдовою загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_5 , призваного на службу за контрактом 25 лютого 2017 року, ОСОБА_4 , який приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Магдалинівка Запорізької області, що підтверджується даними довідки в/ч НОМЕР_5 №9056/кп від 12 листопада 2025 року, № 9074/кп від 12 листопада 2025 року, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 22 квітня 2026 року; сповіщення сім`ї №55 від 14 квітня 2026 року;спо довідки (форма 5) №1214 від 15 червня 2026 року.

Таким чином, в період виконання умов кредитного договору та на момент ухвалення судового рішення на відповідача поширюються пільги, передбачені пунктом 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а отже, остання звільнена від сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим позов у цій частині не підлягає задоволенню. Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 травня 2021 року у справі №502/1438/18 та від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21.

Отже, з відповідача підлягає стягненню за кредитним договором №4269610 від 08 грудня 2020 року заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4000,00 грн.

Крім того, 18 червня 2026 року відповідач ОСОБА_1 направила до суду заяву про застосування строку позовної давності, вказавши, що позивач звернувшись до суду з позовом 28 квітня 2026 року пропустив трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Суд вважає за необхідне відмовити відповідачу в задоволенні цієї заяви з наступних підстав.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби Covid-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

У зв`язку з цим, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом України №540-ІХ.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24.00 год 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14 травня 2025 року № 4434-IX, який набрав чинності 04 вересня 2025 року пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 04 вересня 2025 року.

Враховуючи вищевикладене, з 02 квітня 2020 року діяв механізм продовження позовної давності на строк дії карантину (п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону №540-ІХ), який тривав до 30 червня 2023 року, а з 17 березня 2022 року також продовження на строк дії воєнного стану (п.19 у редакції Закону №2120-ІХ) до 29 січня 2024 року. Надалі з 30 січня 2024 року до 04 вересня 2025 року перебіг позовної давності був зупинений (нова редакція п. 19 Закон №34450-ІХ), а з 04 вересня 2025 року зазначений пункт виключено (Закон №4434-ІХ), що поновило перебіг строків.

Зазначені висновки відповідають тим, що наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24.

Договір укладено 08 грудня 2020 року, позов подано до суду 28 квітня 2026 року. За таких обставин загальний трирічний строк звернення до суду не сплинув, а доводи відповідача про його пропуск є необґрунтованими та відхиляються судом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором №4269610 від 08 грудня 2020 року, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4269610 від 10 квітня 2026 року.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 27436,00 грн, а задоволено на суму 4000,00 грн, тобто на 14,58% (4000:27436х100).

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 388,18 грн (2662,40:100х14,58%) судового збору.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. надано: договір про надання правничої допомоги № 43657029/03 від 02 січня 2026 року; акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 27 березня 2026 року; додаткову угоду №4269610 до договору про надання правничої допомоги №43657029/03 від 27 березня 2026 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Судом встановлено, що понесення позивачем витрат на правову допомогу підтверджено відповідними документами, а тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 289 ЦПК України, ст. 525, 526, 512, 514, 612, 1048, 1049, 1050, 1077 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором №4269610 від 08 жгрудня 2020 року, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 388,18 грн судового збору та 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029, 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1).

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_7 від 01 грудня 2020 року, орган, що видав 6831, УНЗР №19950603-10082, РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя