Ухвала суду № 138505522, 15.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/3931/26

пр № 2/464/2824/26

У Х В А Л А

15 липня 2026 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

секретар судового засідання Константинова С.С.

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача Підгайний О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну спрву за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про зняття арешту з майна,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд із позовом, в якому просить скасувати арешт ( номер запису про обтяження: 51688842 (спеціальний розділ) накладений в межах виконавчого провадження АСВП № 72667836 від 01.09.2023 на все нерухоме майно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , індексний номер обтяження: 69245197. Скасувати арешт номер запису обтяження 49245135 (за суб`єктом) з майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 , накладений на підставі ухвали Сихівського районного суду м.Львова у справі № 464/6305/22 від 23.01.2023 року, індексний номер обтяження: 66416484, щодо арешту на майно - 1/4 квартири АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі, зазначає, що оспорювані арешти накладені у межах кримінального провадження та пов`язані з виконанням вироку, а тому, з огляду на те, що в позовній заяві відсутні порушення віднесені до компетенції Головного управління ДПС у Львівській області, питання щодо їх скасування мають вирішуватись у порядку кримінального судочинства.

Заслухавши думку позивача та його представника, які заперечили проти клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний податковий орган, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року.

Таким чином, з огляду на те, що вимоги про скасування арешту заявлені не учасником кримінального провадження, а спадкоємцем засудженого, суд вважає, що вказані вимоги підлягають розгляду саме в порядку цивільного судочинства, а тому підстави для закриття провадження відсутні .

Керуючись ст. ст. 255, 260-261 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - відмовити. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуюча: