Рішення № 138505438, 27.07.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1452/26 Справа №447/1931/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

27.07.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Друзюк М.М.

за участю секретаря судового засідання Пастернак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції сторін.

Представник ТОВ «Юніт Капітал» подав до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 492,68 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликається на те, що 08.03.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №945790956 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора BKSE-9226. Заповненням анкети заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином виконало свої зобов`язання та надало відповідачу грошові кошти в сумі 5 400 грн шляхом перерахування через банк-провайдер. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти на банківську карту відповідача. Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором №945790956 від 08.03.2025 становить 19 192,68 грн, яка складається з: 5 400 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 768,68 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 324 грн - заборгованість за комісією, 2 700 грн -заборгованість за штрафними санкціями. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, у зв`язку з чим позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 19 192,68 грн, судовий збір 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Процесуальні дії у справі.

До позовної заяви позивач додав клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 26.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання у справі. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Відповідачу надано строк для подання відзиву та заперечень.

На адресу суду 08.06.2026 від АТ «ПУМБ» надійшло повідомлення, в якому вказали, що номер телефону НОМЕР_1 в анкетних даних ОСОБА_1 не знаходився. В анкеті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вказано номер телефону НОМЕР_3 . Емітентом і власником картки є ПАТ «МТБ БАНК».

Ухвалою суду від 24.06.2026 розгляд справи відкладено.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак просив суд розгляд справи проводити у його відсутності.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за його відсутності, зважаючи на те, що він повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду надано не було.

За таких обставин, суд проводить розгляд справи на підставі письмових доказів відповідно до ст.223 ЦПК України.

В силу приписів ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, 08.03.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 945790956, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кредит у розмірі 5 400 грн строком на 30 днів. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту.

У паспорті споживчого кредиту визначено основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної процентної ставки, порядок повернення кредиту та інші істотні умови договору.

Згідно з платіжним дорученням 505b6d97-0e58-472f-a732-f420b61609a7 від 08.03.2025, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 400 грн, призначення платежу - переказ коштів згідно договору №945790956 від 08.03.2025, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 .

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 становить 11 625,12 грн, з яких: 5 400 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 201,12 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 324 грн - заборгованість за комісією, 2 700 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Відповідно до договору факторингу №МВ-ТП/35 від 13.05.2025 між ТОВ «Манівео

швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу №МВ-ТП/35 від 13.05.2025, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №945790956 від 08.03.2025, заборгованість якого становить 11 625,12 грн, з яких: 5 400 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 201,12 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 324 грн - заборгованість за комісією, 2 700 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Таліон плюс», заборгованість ОСОБА_1 становить: 19 192,68 грн, яка складається з: 5 400 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 768,68 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 324 грн - заборгованість за комісією, 2 700 грн - заборгованість за штрафними санкціями

Відповідно до договору факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025, укладеного між ТОВ «Таліон люс» та ТОВ «Юніт капітал», клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до реєстру прав вимоги №2 до договору факторингу №04/1225-01 від 04.12.2025, ТОВ «Вердикт капітал» відступило ТОВ «Юніт капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №945790956 від 08.03.2025, заборгованість якого становить 19 192,68 грн, яка складається з: 5 400 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 768,68 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 324 грн - заборгованість за комісією, 2 700 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 945790956 від 08.03.2025, заборгованість ОСОБА_1 станом на 18.03.2026 (включно) становить 19 192,68 грн, яка складається з: 5 400 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 768,68 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 324 грн - заборгованість за комісією, 2 700 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Норми права, які застосував суд

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, у відповідачки виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, сторонами не спростовано, що 08.03.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №945790956, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кредит у розмірі 5 400 грн строком на 30 днів. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору.

Пунктом 3.2 кредитного договору встановлено, що сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно з п. 7.3. кредитного договору, кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 07.04.2030.

Пунктом 8.2 кредитного договору встановлено, що у разі якщо позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду кредитування, то зобов`язання позичальника по оплаті процентів за користування кредитом визначаються шляхом множення базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування кредитом (від дати видачі першого траншу до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання).

Базова процентна ставка, відповідно до п. 8.3. кредитного договору, складає 0,98% на день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Згідно з п.8.10 кредитного договору, проценти в розмірі визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору.

Суд погоджується з аргументами позивача, вважає їх обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування, надані у встановленому законом порядку, узгоджуються між собою та доповнюють один одного.

Суд зауважує, що відповідач, підписавши договір про надання кредиту шляхом ведення одноразового ідентифікатора відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію", погодився з умовами договору, однак належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконував.

Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у розрахунку в частині тіла кредиту та нарахованих відсотків, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування, відсотки нараховані за процентною ставкою, встановленою умовами договору в межах строку кредитування.

Щодо суми заборгованості за штрафом за штрафними санкціями, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 2 700 грн, нарахованих за 21.04.2026, 24.04.2026.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, представник позивача також просив стягнути заборгованість за комісією в розмірі 324 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов кредитного договору №945790956 від 08.03.2025 свідчить про те, що комісія за надання кредиту встановлена п. 8.4 кредитного договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Умови договору про сплату позичальником на користь фінансової установи винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які фінансова установа здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №708/195/19 (провадження №61-1789св19) та 01.04.2020 у справі №583/3343/19 (провадження №61-22778св19), а у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

З огляду на позицію ВП ВС, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Враховуючи наведене, положення договору про споживчий кредит №945790956 від 08.03.2025 щодо сплати позичальником комісії у розмірі 324 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 324 грн.

Враховуючи наявні докази у матеріалах справи у своїй сукупності та зважаючи на те, що майнове право позивача порушене відповідачем, а відтак підлягає захисту, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Юніт капітал» заборгованість у сумі 16 168,68 грн, з яких: 5 400 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 768,68 грн - заборгованість за відсотками.

Вирішуючи питання судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України представником ТОВ «Юніт капітал» долучено до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правової допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, додаткову угоду №25771517981 до договору про надання правової допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт прийому передачі наданих послуг, відповідно якого сторони підтвердили, що адвокатське бюро «Тараненко та партнери» надав, а ТОВ «Юніт капітал» прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 7 000 грн.

Суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (які складаються з написання позовної заяви, поданої через систему «Електронний суд»), а також критерію розумності їхнього розміру, дійшов переконання, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними зі складністю справи, розгляд якої проведений в порядку спрощеного позовного провадження та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2 242,91 грн

Керуючись ст. 141, 246, 259, 264, 265,280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість у розмірі 16 168 (шістнадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн 68 (шістдесят вісім) коп, з яких:

5 400 (п`ять тисяч чотириста) грн - заборгованість за тілом кредиту,

10 768 (десять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн 68 (шістдесят вісім) коп -заборгованість за відсотками.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 242 (дві тисячі двісті сорок дві) грн 91 (дев`яносто одна) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні найменування та ім`я сторін.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Друзюк М. М.