Рішення № 138505399, 24.07.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/623/26

Провадження № 2/463/958/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

24 липня 2026 року місто Львів

Личаківський районний суд м. Львова у складі: головуючої судді Ціпивко І.І., за участю секретаря судового засідання Гусак К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовною заявою Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

з участю представника позивача Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради Драпатого Н.В., третьої особи ОСОБА_2 ,-

встановив:

Стислий виклад позицій сторін.

Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути аліменти на її утримання.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що малолітня ОСОБА_3 перебуває на первинному обліку дітей, які залишилися без батьківського піклування, оскільки мати дитини після її народження не здійснювала належного догляду та піклування, не цікавилася станом здоров`я дитини, не брала участі у її вихованні та фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків.

Вказав, що дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та перебувала у закладі охорони здоров`я у зв`язку із передчасним народженням. Мати дитини відвідала її лише двічі, після чого перестала відвідувати, на телефонні дзвінки не відповідала та не виявляла інтересу до її стану.

Розпорядженням голови Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради малолітній ОСОБА_3 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, та встановлено над нею опіку.

Позивач також зазначив, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31.07.2024 ОСОБА_1 вже позбавлено батьківських прав щодо іншої дитини.

Враховуючи зазначені обставини, висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, а також те, що мати дитини не виконує покладених на неї законом батьківських обов`язків, позивач просить позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 та стягнути з неї аліменти на утримання дитини.

Відповідачка не скористалася правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 23.01.2026 року головуючою суддею у справі визначено суддю Боброву Ю.Ю.

Ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова Бобрової Ю.Ю. від 02.02.2026 прийнято до розгляду справу, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026 року (підстава: інші обставини, які унеможливлюють участі судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законодавством, Розпорядження керівника апарату суду №18 від 15.04.2026) визначено головуючу суддю Ціпивко І.І.

Ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова Ціпивко І.І. від 17.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 14.05.2026 року.

14.05.2026 року розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 08.06.2026 року у зв`язку із необхідністю виклику відповідача шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року підготовче провадження у справі за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 30.06.2026 року о 12 год. 00 хв.

30.06.2026 року розгляд справи було відкладено на 23.07.2026 року у зв`язку з неявкою відповідачки.

Розгляд справи по суті відбувся 23.07.2026 року за участю представника позивача Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третьої особи.

Ухвалення та оголошення судового рішення відкладено до 27.07.2026 року 14.00 год.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивача Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради Драпатий Н.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання повторно не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подала, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Суд відповідно до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов такого висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Залізничним РВ ГУ ДМС України у Львівській області 23 травня 2003 року, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 та є громадянкою України.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 26 червня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Львові народилася ОСОБА_3 , матір`ю якої зазначено ОСОБА_1 . На момент народження дитини мати у шлюбі не перебувала.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00052034242 від 26 червня 2025 року, актовий запис про народження № 806 від 26 червня 2025 року, складений Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, містить відомості про дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька дитини - ОСОБА_4 внесено відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України.

Згідно з листом КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» № 7221С від 17 червня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_3 , яка у зв`язку з передчасним народженням перебувала на лікуванні у відділенні інтенсивного та постінтенсивного лікування новонароджених. Мати дитини ОСОБА_1 за час перебування дитини у лікарні відвідала її лише двічі, у подальшому станом здоров`я дитини не цікавилася, участі у її догляді не брала та на телефонні дзвінки не відповідала.

Відповідно до акта закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я від 19 червня 2025 року, складеного працівниками КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня», органу внутрішніх справ та служби у справах дітей, встановлено факт залишення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у закладі охорони здоров`я без належного батьківського піклування.

Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 167 від 24 червня 2025 року малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Підставою для прийняття розпорядження зазначено факт залишення дитини матір`ю ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я, що підтверджується актом закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України від 19 червня 2025 року. Відомості про батька дитини ОСОБА_4 внесені відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 168 від 27 червня 2025 року малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , влаштовано до КНП ЛОР «Центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» на повне державне забезпечення. Підставою для влаштування дитини стало те, що вона перебувала у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» та мала статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 200 від 08 серпня 2025 року встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначено її опікуном ОСОБА_2 . Підставою для встановлення опіки було те, що мати дитини ОСОБА_1 залишила дитину в пологовому будинку, а дитині надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Місце опіки визначено за адресою проживання опікуна, а саме АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади № 2025/014150771 від 26 вересня 2025 року, місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційну дію проведено 24 вересня 2025 року на підставі заяви законного представника дитини ОСОБА_2 .

Відповідно до акта обстеження умов проживання, складеного відділом «Служба у справах дітей» Личаківського району, проведено обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що житло складається з чотирьох кімнат, загальною площею 154,2 кв. м, житловою площею 76,5 кв. м, забезпечене необхідними меблями, побутовою технікою та належними умовами для проживання і виховання дитини. Для малолітньої ОСОБА_3 створено належні умови, облаштовано місце для сну та відпочинку, наявні іграшки. За вказаною адресою проживає опікун дитини ОСОБА_2 разом із сім`єю.

Відповідно до листа Личаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №/98/33.23-02.15 від 18 червня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у шлюбі не перебувала. Реєстрація народження дитини у період з 22 травня 2025 року по 18 червня 2025 року не проводилася.

Заочним рішенням Залізничного районного суду міста Львова у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів позов задоволено. ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також стягнуто з неї аліменти на утримання дитини у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Відповідно до повідомлень відділу «Служба у справах дітей» Личаківського району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, ОСОБА_1 було повідомлено про засідання комісії з питань захисту прав дитини при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради, призначені на 04 грудня 2025 року та 18 грудня 2025 року, на яких мало розглядатися питання щодо позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також було роз`яснено можливість подати письмові пояснення та долучити необхідні документи.

Відповідно до листа відділу «Служба у справах дітей» Шевченківського району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, на звернення відділу «Служба у справах дітей» Личаківського району щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено, що 16 грудня 2025 року працівниками служби спільно з фахівцем відділення соціальної роботи КУ «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_2 . Під час візиту встановити місце проживання відповідачки не вдалося, оскільки будинок за вказаним номером не виявлено, мешканці прилеглих вулиць її не знають, а зв`язатися за вказаним номером телефону не вдалося.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 260001-вих-700 від 05 січня 2026 року про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , комісією з питань захисту прав дитини при Личаківській районній адміністрації (протоколи № 26 від 04 грудня 2025 року та № 27 від 18 грудня 2025 року) встановлено, що мати дитини після її народження не здійснювала належного догляду та піклування, дитину з пологового будинку не забрала, відвідувала її у лікувальному закладі лише двічі, у подальшому станом здоров`я дитини не цікавилася та участі у її вихованні не брала.

Також у висновку зазначено, що малолітній ОСОБА_3 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, її влаштовано до КНП ЛОР «Центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям», а надалі встановлено опіку та призначено опікуном ОСОБА_2 . Також встановлено, що ОСОБА_1 раніше була позбавлена батьківських прав щодо іншої дитини.

Комісією з питань захисту прав дитини встановлено, що відповідачка не підтримує зв`язку з дитиною, не цікавиться її життям, не бере участі у вихованні та не виявляє наміру виконувати батьківські обов`язки. ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про засідання комісії, однак вона на засідання 04 та 18 грудня 2025 року не з`явилася. За результатами розгляду матеріалів справи орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує також висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час застосування наведених норм права суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70), Верховним Судом у постановах від 26.12.2018, 13.03.2019 та 06.05.2020 при розгляді справ № 404/6391/16-ц, № 631/2406/15-ц та № 753/2025/19, відповідно до яких ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовує його тим, що відповідачка ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 . Зокрема, зазначає, що після народження дитини відповідачка не здійснювала належного догляду та піклування за дитиною, не цікавилася станом її здоров`я, не брала участі у її вихованні, дитину з пологового будинку не забрала та фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків. Дитина перебувала у закладі охорони здоров`я, а надалі була влаштована до закладу на повне державне забезпечення та їй надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. У подальшому над дитиною встановлено опіку та призначено опікуна. Враховуючи тривале невиконання відповідачкою батьківських обов`язків, відсутність її участі у житті дитини, а також висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, позивач просить позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Суд погоджується з аргументами сторони позивача, вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які у своїй сукупності є достатніми для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Так, судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів, що відповідачка ОСОБА_1 фактично самоусунулась від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не бере участі у її вихованні, не піклується про її здоров`я та розвиток, не цікавиться її життям та не вжила заходів для усунення причин, які стали підставою для надання дитині статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

З висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав судом встановлено, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відповідачка ухиляється від виконання покладених на неї законом батьківських обов`язків, не здійснює належного догляду та виховання дитини, не проявляє до неї батьківського піклування та фактично самоусунулась від її життя.

Суд звертає увагу на відсутність доказів, які б свідчили про вжиття відповідачкою ОСОБА_1 будь-яких дій (заходів) щодо відновлення належного виконання батьківських обов`язків та зміни ситуації, що склалася. Відповідачка не вжила заходів для повернення дитини під свою опіку, не забезпечила належних умов для її утримання та виховання, не проявляла належного інтересу до життя, стану здоров`я та розвитку малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про відсутність у неї наміру змінити свою поведінку та належним чином виконувати батьківські обов`язки в інтересах дитини.

У цій справі наявні обставини, за яких відповідачка може бути позбавлена батьківських прав, що не суперечить Конвенції про права дитини, оскільки при вирішенні даного питання судом першочергово враховуються якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає в себе і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, оскільки відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та належного піклування про дитини.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод органи державної влади не можуть втручатися у здійснення права на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втручання у повагу до сімейного життя на становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»).

Одним із фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинне бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою, оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості та належної процедури.

Суд вважає, що позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідає пунктам 1, 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, оскільки відповідачка не забрала дитину з пологового будинку без поважної причини, протягом тривалого часу не виявляла щодо неї батьківського піклування та ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Таке втручання здійснюється в інтересах дитини, з метою захисту її прав, здоров`я та забезпечення належних умов для виховання і розвитку, що відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позбавлення батьківських прав є втручанням у сімейне життя. Однак таке втручання в даному випадку є виправданим і пропорційним, оскільки цього потребують інтереси дитини, мати якої не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, її навчання, підготовку до самостійного життя, не бере участі в її вихованні, матеріально не забезпечує, не дбає про здоров`я доньки, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не спілкується з донькою. Така поведінка мати відносно своєї дитини дає підстави для обґрунтованих сумнівів у його спроможності та волевиявленні виконувати свої природні батьківські обов`язки і свідчить про ризик неналежного виховання дитини. Таким чином, втручання є необхідним у демократичному суспільстві і державні органи мають діяти в межах своєї дискреції для захисту прав дитини.

З урахуванням наявних у справі доказів, встановлених обставин та поведінки відповідачки, яка тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо дитини, суд вважає, що позбавлення її батьківських прав відповідає найкращим інтересам дітей та не суперечить нормам міжнародного права і практиці ЄСПЛ.

Водночас особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ч.2 ст.166 СК України).

Відповідно до вимог ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Тобто, законодавцем прописано пряму імперативну норму права щодо одночасного вирішення питання про стягнення аліментів при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав.

У ст.180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст.181 СК України).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст.182 СК України).

Ураховуючи однозначну необхідність у витратах на гармонійний розвиток дитини до її повноліття, з відповідачки слід стягувати аліменти на користь та утримання його дитини у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з кожного з відповідачів.

За приписами ч.1 ст.79, ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 23.01.2026 року, позивач просить стягувати на користь дитини аліменти на її особовий рахунок, відтак стягнення аліментів на утримання дитини має відбуватись шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Для цього позивача слід зобов`язати відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили. Указане узгоджується з постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року, справа № 464/7647/17 (провадження №61-8172св19).

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, враховуючи те, що відповідачка тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, не бере участі в її житті, не піклується про її розвиток та належне забезпечення, суд приходить до висновку про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 та стягнення із неї аліментів на її користь та утримання.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню на користь держави 1211,20 грн судового збору.

Керуючись ст.12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-283, 293, 352, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати із ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 2817,00 грн (дві тисячі вісімсот сімнадцять гривень 00 копійок) щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Костя Левицького, 67, код ЄДРПОУ 04056109.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення складено 27 липня 2026 року.

Суддя Ірина ЦІПИВКО