Ухвала суду № 138503543, 27.07.2026, Оболонський районний суд міста Києва

27.07.2026 Справа № 756/5259/26

Єдиний унікальний номер 756/5259/26

Провадження № 2-з/756/100/26

УХВАЛА

27 липня 2026 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Діденко Є.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісся-2002»,про визнання недійсним договору дарування,

в с т а н о в и в:

У провадженні Оболонського районного суду м. Києва (суддя Белоконна І.В.) перебуває вказана цивільні справа.

Позивач просить суд визнати недійсним договір дарування № 8043/2026/5966393 від 24.02.2026 р., укладений в ТСЦ 8043, щодо відчуження автомобіля POLESTAR POLESTAR 2, 2020 р.в., що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позов обґрунтований тим, що 18.11.2021 між АТ Райффайзен Банк» та ТОВ «Полісся-2002» укладено кредитний договір, та 24.12.2020 з метою забезпечення зобов`язань між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки. З 27.02.2025 р. виникла прострочена заборгованість за кредитним договором. 26.01.2026 року Банк звернувся із позовом до господарського суду, а 24.02.2026 року Відповідач ОСОБА_1 відчужив належний йому автомобіль на користь своєї дружини. Позивач стверджує, що такий правочин є фраудаторним, вчинений з метою позбутись майна, на яке може бути звернене стягнення.

13.07.2026 року надійшла заява про забезпечення позову, у якій Банк просить накласти арешт на автомобіль POLESTAR POLESTAR 2, 2020 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , що зареєстровано за ОСОБА_2 .

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 може безперешкодно відчужити автомобіль, а тому з метою виконання можливого рішення суду є реальна потреба в накладенні арешту. Невжиття таких заходів може призвести до порушення прав позивача, такий захід є співмірним предмету спору у цій справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 24.07.2026 р. заява розподілена судді Діденку Є.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи, та без фіксації судового процесу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пунктом 4 постанови № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» пленум Верховного Суду України звертає увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення. Таке обґрунтоване припущення може будуватись на доказах, аргументах, поведінці відповідача чи третіх осіб у співставленні з обставинами конкретної справи та предметом спору.

Однак, заява про забезпечення позову не містить доказів або переконливих аргументів, які би свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Лише посилання позивача на можливу недобросовісність ОСОБА_2 не можуть створювати підстави для забезпечення позову у цій справі.

Крім того, суд звертає увагу, що ухвалою Оболонського районного суду м. Києва (суддя Белоконна І.В.) від 07.04.2026 року відмовлено у задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк» про забезпечення позову. При цьому, суд виходив із відсутності підстав для вжиття таких заходів.

Незважаючи на це, Позивач повторно звернувся із заявою про забезпечення позову, яка не містить нових обставин або додаткових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведені підстави для забезпечення позову та реальна необхідність такого заходу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149, 150, 247, 258, 259, 260 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Є.В. Діденко