Ухвала суду № 138503060, 11.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12367/26

Провадження №: 1-кс/752/5006/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання начальника відділення №2 слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010003164 від 18 листопада 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Начальник відділення №2 слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням, погодженим з прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010003164 від 18 листопада 2025 року.

Клопотання мотивовано тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010003164 від 18 листопада 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що з 24.02.2022 по теперішній час у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022» за №2102-ІХ від 24.02.2022 та Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18.11.2025, та у невстановленому місці у ОСОБА_5 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на отримання прибутку, шляхом продажу ввезених на територію України як гуманітарної допомоги автомобілів.

Далі, ОСОБА_5 , при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та місці, умисно з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про гуманітарну допомогу» та Постанови КМУ № 174 від 01.03.2022, розробив та впровадив в дію злочину схему щодо продажу автотранспортних засобів завезених на територію України як гуманітарна допомога.

Тобто транспортні засоби ввозяться на територію України з подальшою реалізацією, як благодійна допомога без обов`язкових митних платежів при розмитненні автомобілів, а саме: ввізного мита 10% від вартості автомобіля, відповідно до статті 271 Митного кодексу України, Закону України «Про митний тариф України», акцизного податку (який складається з базової ставки х коефіцієнт об`єму двигуна х коефіцієнт віку транспортного засобу), податку на додану вартість 20% відповідно до Податкового кодексу, та пенсійного збору при першій постановці автомобіля на облік у розмірі 3% від вартості автомобіля, відповідно пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Продовжуючи діяти на виконання злочинного плану, ОСОБА_5 вирішив здійснювати їх продаж цивільним особам та військовослужбовцям за цінами нижче ринкових, для чого розміщував оголошення в глобальній мережі «Інтернет», а саме в соціальній мережі «Tik-Tok», де для контакту зазначив свої особисті номери телефонів.

При цьому, у невстановлений час та місці ОСОБА_5 придбав транспортні засоби:

- Audi A6 AVANT, номер шасі НОМЕР_1 із державними номерами Республіки Литви « НОМЕР_2 », що ввезений на територію України в якості гуманітарної допомоги;

- Mercedes-Benz ML 270 CDI, номер шасі НОМЕР_3 із державними номерами Республіки Литви « НОМЕР_4 », що ввезений на територію України в якості гуманітарної допомоги;

- Skoda Octavia, номер шасі НОМЕР_5 із державними номерами Республіки Литви « НОМЕР_6 », що ввезений на територію України в якості гуманітарної допомоги;

- Ssangyong Actyon Sports, номер шасі НОМЕР_7 із державними номерами Республіки Литви « НОМЕР_8 », що ввезений на територію України в якості гуманітарної допомоги.

Вказані транспортні засоби були ввезені на митну територію України як гуманітарна допомога для потреб оборони держави та/або забезпечення діяльності військових формувань, що виключало можливість їх відчуження з метою отримання прибутку.

Реалізуючи злочинний умисел, з корисливим мотивом, ОСОБА_5 виклав у соціальній мережі «Tik-Tok» відео огляди вказаних транспортних засобів.

Так, 28.05.2026 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який діяв під контролем правоохоронних органів, звернувся до ОСОБА_5 за мобільним телефоном НОМЕР_9 , щодо оголошення про продаж автомобілів. Далі, останній в ході телефонної розмови повідомив ОСОБА_7 про наявність автомобілів:

- Audi A6 AVANT, номер шасі НОМЕР_1 із державними номерами Республіки Литви « НОМЕР_2 »;

- Mercedes-Benz ML 270 CDI, номер шасі НОМЕР_3 із державними номерами Республіки Литви « НОМЕР_4 »;

- Skoda Octavia, номер шасі НОМЕР_5 із державними номерами Республіки Литви « НОМЕР_6 »;

- Ssangyong Actyon Sports, номер шасі НОМЕР_7 із державними номерами Республіки Литви « НОМЕР_8 ».

У подальшому, о 16:00 годині 04.06.2026 року ОСОБА_7 прибув у місце, яке визначив ОСОБА_5 та яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де вони досягли домовленості щодо передачі завдатку в розмірі 10 000 гривень та подальшого розрахунку за продаж вказаних транспортних засобів на суму 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів США. ОСОБА_7 передав ОСОБА_5 завдаток у сумі 10 000 грн, який останній прийняв.

Далі, 09.06.2026 о 15:30 годині ОСОБА_7 прибув у місце, яке визначив ОСОБА_5 та яке розташоване за адресою: м. Київ, Столичне шосе, буд. 104-Б. На вказане місце також прибув ОСОБА_5 , який доставив наступні автомобілі:

- Audi A6 AVANT, номер шасі НОМЕР_1 із державними номерами Республіки Литви « НОМЕР_2 », що ввезений на територію України в якості гуманітарної допомоги;

- Mercedes-Benz ML 270 CDI, номер шасі НОМЕР_3 із державними номерами Республіки Литви « НОМЕР_4 », що ввезений на територію України в якості гуманітарної допомоги;

- Skoda Octavia, номер шасі НОМЕР_5 із державними номерами Республіки Литви « НОМЕР_6 », що ввезений на територію України в якості гуманітарної допомоги;

- Ssangyong Actyon Sports, номер шасі НОМЕР_7 із державними номерами Республіки Литви « НОМЕР_8 », що ввезений на територію України в якості гуманітарної допомоги.

09.06.2026 під час зустрічі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підтвердили раніше досягнуті домовленості щодо продажу транспортних засобів за грошові кошти у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів США, що станом на 09.06.2026 відповідно до офіційного курсу НБУ становило 756 719 гривень.

Після узгодження всіх істотних умов купівлі-продажу покупець, діючи в рамках проведення контролю за вчиненням злочину, передав ОСОБА_5 заздалегідь ідентифіковані та імітовані грошові кошти в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів США. У свою чергу ОСОБА_5 прийняв вказані грошові кошти як оплату за транспортні засоби.

Передача та отримання грошових коштів здійснювалися під безпосереднім контролем правоохоронних органів у рамках проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій.

09 червня 2026 о 15:40 годині ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 було затримано на підставі ст. 208 КПК України.

10 червня 2026 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлено про підозру, у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України - продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, вчиненому у значному розмірі, під час дії воєнного стану.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами, зокрема: протоколами проведення обшуків, протоколами допиту свідків, протоколом затримання особи, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

У вчиненні даного злочину підозрюється ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська область, українець, громадянин України, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.

В ході досудового розслідування кримінального провадження задля об`єктивного та швидкого його розслідування у розумні строки, виникла необхідність у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання, перед органом досудового розслідування та судом, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують що підозрюваний може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність.

У даному кримінальному провадженні досудовим розслідуванням встановлено наявність усіх зазначених ризиків, зокрема:

1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість інкримінованого злочину, обсяг зібраних доказів та реальну перспективу призначення покарання у виді позбавлення волі, підозрюваний може вчинити дії, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі шляхом зміни місця проживання, переховування від органів досудового розслідування та суду.

Окрім цього, підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має стабільного та законного джерела доходів, що свідчить про відсутність достатньо міцних соціальних зв`язків та спрощує можливість зміни місця перебування без повідомлення органу досудового розслідування.

Зокрема, підозрюваний не перебуває у шлюбі, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, а також осіб похилого віку чи інших членів сім`ї, які потребують його постійного догляду та матеріального забезпечення.

Відсутність сімейних та інших соціальних зобов`язань свідчить про відсутність об`єктивних факторів, які б утримували його за місцем проживання та забезпечували належну процесуальну поведінку. Крім того, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі визнання винуватим, підозрюваний може вжити заходів для переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

2. Незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження.

На даний час досудове розслідування триває, встановлюється повне коло осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, а також походження та механізм ввезення на територію України транспортних засобів, які були предметом злочину. Підозрюваному відомі обставини кримінального провадження, анкетні дані окремих свідків та інших осіб, які можуть володіти відомостями щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може шляхом переконання, погроз, умовлянь або іншим способом впливати на свідків, а також на інших осіб, причетність яких перевіряється органом досудового розслідування, з метою зміни ними показань або відмови від їх надання.

3. Знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Зокрема, у кримінальному провадженні досліджуються обставини ввезення на територію України транспортних засобів як гуманітарної допомоги, їх подальшого обліку, передачі та реалізації за грошові кошти. При цьому істотне значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення мають документи щодо митного оформлення транспортних засобів, їх ввезення як гуманітарної допомоги, документи благодійних та громадських організацій, листування між учасниками протиправної діяльності, відомості про фінансові операції, мобільні телефони, комп`ютерна техніка, електронні носії інформації та інші речі і документи, які можуть містити відомості про протиправну діяльність.

Перебуваючи на волі, підозрюваний матиме реальну можливість знищити, приховати або спотворити зазначені документи та носії інформації, видалити електронне листування, відомості про фінансові операції, контакти з іншими учасниками кримінального правопорушення, а також вжити заходів щодо приховування місцезнаходження транспортних засобів та інших речових доказів, що може істотно ускладнити встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні та перешкодити проведенню необхідних слідчих (розшукових) дій і судових експертиз.

З огляду на викладене, існують достатні підстави вважати, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

5. Вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозрюваний здійснював систематичний пошук покупців через мережу Інтернет, використовував соціальну мережу «TikTok» для розміщення оголошень про продаж транспортних засобів, а предметом злочину були одночасно чотири транспортні засоби, ввезені на територію України як гуманітарна допомога.

Наведене свідчить про неодноразовість та організований характер протиправної діяльності, спрямованої на отримання прибутку від реалізації предметів гуманітарної допомоги. Тому існують достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може продовжити злочинну діяльність, пов`язану з незаконним обігом товарів гуманітарної допомоги, або вчинити інші кримінальні правопорушення корисливої спрямованості.

Орган досудового розслідування вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам, оскільки підозрюваний матиме можливість безперешкодно контактувати з іншими особами та впливати на хід досудового розслідування.

З урахуванням викладеного, а також тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, характеру та способу його вчинення, наявності передбачених законом ризиків, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та попередити ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

При визначенні розміру застави слідчий проситб врахувати обставини вчинення кримінального правопорушення та розмір грошових коштів, які підозрюваний отримав - 17 000 доларів США, встановлені ризики, в сукупності з майновим станом підозрюваного.

З огляду на викладене, орган досудового розслідування вважає, що застава у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначено ч. 5 ст. 182 КПК України, яка може бути встановлена особі, яка підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. А тому заставу належить призначити у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 832 000 (вісімсот тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок.

Саме такий розмір застави, на думку органу досудового розслідування зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного та слугуватиме достатнім стимулюючим фактором для нього, зможе запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним.

Враховуючи викладене, а також те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, у зв`язку з чим слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити заставу у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 832 000 (вісімсот тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з підстав, зазначених в ньому та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просила обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку захисника.

Згідно з ч. 4 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України, фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, долучені до клопотання, вислухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про його обґрунтованість та необхідність задоволення, виходячи з наступного.

В провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010003164 від 18 листопада 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

09 червня 2026 року ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

10 червня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

За змістом ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

У відповідності до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до особи, яка обвинувачуються, зокрема у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд наголошує, що ст. 183 КПК України регламентовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, і визначено вичерпний перелік випадків можливості застосування такого заходу.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:

1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років;

5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частина 2 вказаної статті покладає обов`язок на слідчого суддю постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зав`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

На даному етапі як свідчать матеріали клопотання, повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 10 червня 2026 року відповідає вимогам ст. 277 КПК України, за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування в кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколами проведення обшуків, протоколами допиту свідків, протоколом затримання особи, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності .

При цьому, суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На даному етапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і, відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред`явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв`язку, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тобто підтвердити існування фактів та інформації, що підозрювана особа могла вчинити дане кримінальне правопорушення.

Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що згідно вимог чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Звертаючись з клопотанням слідчий вказав на наявність у даному випадку ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчим суддею враховуються як такі, що заслуговують на увагу посилання прокурора на те, що щодо підозрюваного ОСОБА_8 існують ризики:

-переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

-незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні;

-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Викладені обставини слід враховувати як достатньо вірогідні дії підозрюваного оскільки ОСОБА_5 чітко розуміє та усвідомлює категорію інкримінованого йому кримінального правопорушення, його тяжкість та покарання у разі визнання його винуватим.

В даній конкретній ситуації тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, свідчить про неможливість застосування до нього менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, надасть змогу переховуватись від суду і може призвести до продовження ним злочинної діяльності.

Отже, при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує особу останнього, раніше не судимий, соціальне положення, а також те, що є реальні підстави вважати, що з боку підозрюваного може мати місце повторення/продовження протиправної поведінки.

Приймаючи рішення, суд враховує, що в судовому засіданні на час його розгляду не встановлено будь-яких ґрунтовних даних про те, що підозрюваний ОСОБА_5 не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров`я.

Також суду не надано доказів того, що підозрювана має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 № 1348/5/572 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за № 990/25767 і можуть бути підставою для звільнення особи з під варти.

В матеріалах провадження відсутні будь-які об`єктивні дані про те, що підозрювана за станом здоров`я не може перебувати у місцях попереднього ув`язнення.

Вирішуючи клопотання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини про те, що позбавлення свободи і тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості. (Рішення Європейського Суду «Марченко проти України» від 10.02.2011).

Під суспільним інтересом в даному конкретному випадку суд розуміє обставини даної конкретної справи та особу підозрюваного.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За змістом ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 182 КПК України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Частиною 3 статті 182 КПК України передбачено, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

Згідно з ч.ч. 7, 8, 10 ст. 182 КПК України, у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

За таких обставин, оскільки застосування до підозрюваного більш м`якого, окрім виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме: спробам переховуватися, незаконно впливати на свідків, знищення, спотворення речей та документів, що мають істотне значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, клопотання підлягає задоволенню з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 832 000,00 грн., який відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України та, на думку слідчого судді, достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 193,194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 07 серпня 2026 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання 15 год. 40 хв. 09 червня 2026 року.

Визначити ОСОБА_5 , заставу в розмірі 832 000,00 грн (вісімсот тридцять дві тисячі гривень) 00 копійок (у національній грошовій одиниці), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: отримувач: ТУДСАУ в місті Києві; ЄДРПОУ: 26268059; МФО: 820172; банк: Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089; призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …, кримінальне провадження № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі частини п`ятої статті 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою (викликом) до суду, прокурора та слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження;

- не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду міста Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 , та повідомити про це Голосіївський районний суд міста Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Голосіївськуокружну прокуратуру.

Строк дії ухвали до 07 серпня 2026 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1