Ухвала суду № 138501431, 17.06.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про розстрочення виконання рішення

17 червня 2026 року Справа № 915/697/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Савка К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви (вх. № 6720/26 від 07.05.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Ілон Капітал про розстрочення виконання рішення суду по справі

за позовом Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Ілон Капітал, бульвар Лесі Українки, буд. 26, корп. Б, офіс 902, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 44641581)

про стягнення коштів за безоплатне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у розмірі 660 680, 96 грн.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулась Миколаївська міська рада з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Ілон Капітал кошти в сумі 660 680, 96 грн. за безоплатне користування з 07.04.2023 до 01.04.2025 земельною ділянкою площею 12 308 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:05:073:0004) по вул. Вінграновського, 49/2, м. Миколаїв (отримувач УК у м. Миколаїв/ Центральний р-н/24062200; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код в ЄДРПОУ отримувача 37992030; рахунок № UA588999980314000611000014483).

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради сплачений судовий збір у розмірі 9 910, 21 грн.

1. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2026 позов задоволено.

Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 12.05.2026.

29.05.2026 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області судом видано відповідні накази.

2. Заява про розстрочення виконання рішення суду.

07.05.2026 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему Електронний суд від відповідача надійшла заява (вх. № 6720/26 від 07.05.2026) про розстрочення виконання рішення суду, в якій заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2026 року у справі № 915/697/25 згідно з графіком, зазначеним в заяві.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2026 призначено розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду в судовому засіданні на 17.06.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Сторони в судове засідання 17.06.2026 повноважних представників не направили, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином у порядку ч. 3, 4 ст. 120 ГПК України.

Позивач в заяві (вх. № 7683/26 від 25.05.2026) просив суд здійснювати розгляд заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2026 року у справі № 915/697/25 за відсутності представника Миколаївської міської ради.

15.06.2026 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему Електронний суд від відповідача надійшла заява (вх. № 8757/26 від 15.06.2026) про розгляд справи без участі, в якій відповідач просив суд судове засідання, призначене на 17.06.2026 року о 16.00 год., провести без участі відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2026 суд зазначив, що явка учасників процесу не обов`язкова.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача та відповідача про розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду за відсутності представників сторін та можливість розгляду заяви за відсутності представників позивача та відповідача.

В судовому засіданні 17.06.2026 судом відповідно до ч. 4, 9 ст. 240 ГПК України підписано скорочену ухвалу (вступну та резолютивну частини) без проголошення.

3. Правові позиції сторін.

07.05.2026 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему Електронний суд від відповідача надійшла заява (вх. № 6720/26 від 07.05.2026) про розстрочення виконання рішення суду, в якій заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2026 року у справі № 915/697/25 згідно з графіком, зазначеним в заяві.

В обґрунтування заяви відповідач, посилаючись на Закон України «Про правовий режим воєнного стану», зазначає, що введення воєнного стану з 24.02.2022 з подальшим його продовженням значною мірою вплинуло на фінансово-економічний стан підприємства. Зросла дебіторська та кредиторська заборгованості.

Заява обґрунтована приписами ст. 331 ГПК України.

25.05.2026 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему Електронний суд від позивача надійшла заява (вх. № 7683/26 від 25.05.2026), в якій позивач зазначив, що не заперечує проти задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду про стягнення з ТОВ «ФК «Ілон Капітал» (код ЄДРПОУ 44641581) на користь Миколаївської міської ради заборгованості в сумі 660 680, 96 грн. за безоплатне користування з 07.04.2023 до 01.04.2025 року земельною ділянкою площею 12 308 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:05:073:0004 за адресою: м. Миколаїв, Вінграновського, 49/2, відповідно до графіку, заявленого відповідачем у відповідному клопотанні.

4. Розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду. Обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2026 позов задоволено.

Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Ілон Капітал на користь позивача Миколаївської міської ради (отримувач УК у м. Миколаїв/ Центральний р-н/24062200; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код в ЄДРПОУ отримувача 37992030; рахунок № UA588999980314000611000014483):

- 660 680, 96 грн. (шістсот шістдесят тисяч шістсот вісімдесят грн. 96 коп.) - коштів за безоплатне користування з 07.04.2023 до 01.04.2025 земельною ділянкою площею 12 308 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:05:073:0004) по вул. Вінграновського, 49/2, м. Миколаїв.

Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Ілон Капітал на користь позивача Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 04056612) (банк отримувача ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок № UA448201720344230028000027733):

- 9 910, 21 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот десять грн. 21 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 12.05.2026.

29.05.2026 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області судом видано відповідні накази.

На підтвердження викладених у заяві обставин щодо фінансового стану Товариства заявником подано суду наступні докази: Баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2025 ТОВ «Фінансова Компанія «Ілон Капітал»; Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2025 рік ТОВ «Фінансова Компанія «Ілон Капітал»; Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2025 рік.

5. Джерела права, які застосував суд.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі "Савіцький проти України", no. 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі "Глоба проти України", no. 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін.

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, Бурдов проти Росії, заява N 59498/00; Ясіуньєне проти Латвії, заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).

У рішеннях у справі "Антонюк проти України", no. 17022/02, від 11.12.2008р. та у справі "Мкртчян проти України", no. 21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За змістом наведених норм відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Відстрочення/розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, при вирішенні питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки або розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка або розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), суд, який надає відстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Суд зазначає, що в силу приписів ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Цей строк встановлений законом і суд не має права встановлювати інший термін відстрочки або розстрочки рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 16.01.2026 судом відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України підписано скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення без його проголошення. Представники сторін у судове засідання не з`явились. Повне рішення складено 20.04.2026.

Отже, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення, а саме 20.04.2026, тому період його розстрочення не може перевищувати більше одного року та тривати більше, ніж до 20.04.2027.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19 та від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17.

6. Висновки суду.

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді даної заяви про розстрочення виконання судового рішення дійшов наступного висновку.

Станом на дату розгляду даної заяви сторонами у справі не подано доказів виконання судового рішення по даній справі № 915/697/25.

Судом встановлено, що боржник просить не відстрочити, а розстрочити виконання судового рішення, що забезпечуватиме поступове надходження коштів кредитору та мінімізуватиме негативні фінансові наслідки для кредитора.

Боржник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2026 по справі № 915/697/25 на термін 12 місяців, починаючи з 11.06.2026 до 11.05.2027 рівними частинами щомісячними платежами по 55 882, 60 грн.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення, враховуючи встановлене законом (ч. 5 ст. 331 ГПК України) обмеження строку розстрочення виконання судового рішення одним роком з дати ухвалення останнього (рішення суду), в спірному випадку - до 20.04.2027.

Законодавче обмеження строків розстрочення виконання судового рішення спрямоване, зокрема, й на досягнення балансу інтересів сторін, оскільки фактично спрямоване на недопущення погіршення економічної ситуації боржника та водночас на недопущення тривалого строку невиконання рішення суду на користь кредитора, що в свою чергу захищає права останнього.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, врахувавши надання згоди кредитора на розстрочення виконання рішення суду згідно з графіком, зазначеним відповідачем у заяві від 07.05.2026, враховуючи введення в Україні воєнного стану, що має негативний наслідок на господарську діяльність всіх суб`єктів господарювання, з метою дотримання як положень норм законодавства, так і дотримання балансу інтересів сторін, уникнення негативних наслідків для боржника, в тому числі й припинення господарської діяльності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2026 по справі № 915/697/25 до 11.04.2027 рівними частинами щомісячними платежами, виходячи з суми боргу 670 591, 17 грн. (660 680, 96 грн. - основний борг + 9 910, 21 грн. - судовий збір).

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. 233-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх. № 6720/26 від 07.05.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Ілон Капітал про розстрочення виконання рішення суду № 915/697/25 задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2026 року по справі № 915/697/25 за позовом Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Ілон Капітал про стягнення коштів до 11.04.2027 шляхом сплати грошових коштів рівними частинами щомісячними платежами, виходячи з суми боргу 670 591, 17 грн., а саме:

- 67 059, 11 грн. до 31.07.2026;

- 67 059, 11 грн. до 11.08.2026;

- 67 059, 11 грн. до 11.09.2026;

- 67 059, 11 грн. до 11.10.2026;

- 67 059, 11 грн. до 11.11.2026;

- 67 059, 11 грн. до 11.12.2026;

- 67 059, 11 грн. до 11.01.2027;

- 67 059, 11 грн. до 11.02.2027;

- 67 059, 11 грн. до 11.03.2027:

- 67 059, 18 грн. до 11.04.2027.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строку, передбачені ст. 254-259 ГПК України.

Повну ухвалу складено та підписано 24.07.2026

Суддя Е.М. Олейняш