Рішення № 138501028, 21.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/9379/25

н\п 2/490/1117/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

21 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Чулуп О.С.

при секретарі Правник А.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін у приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором № 2953014 від 17.02.2022 року в розмірі 15695,25 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 17.02.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2953014 про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2953014.

23.05.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (після зміни назви ТОВ «Свеа Фінанс») укладено Договір факторингу № 01.02-25/23, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги, в тому числі й до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2953014 від 17.02.2022 року в сумі 15695,25 грн, з яких: 3100 грн. - заборгованість за основним боргом, 12595,25 грн. заборгованість за відсотками.

Оскільки всупереч умовам Кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання за Кредитним договором, після набуття ТОВ «Свеа Фінанс» права грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Свеа Фінанс», ні на рахунки попереднього кредитора, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Свеа Фінанс», яку позивач просить стягнути з нього в судовому порядку.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17.07.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» укладено електронний Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2183340, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти, шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 , в сумі 3100 грн, зі строком кредиту 360 днів, розміром стандартної процентної ставки 1,99 % на день, який підписано позичальником одноразовим ідентифікатором Н981.

Перерахування коштів у розмірі 3100 грн. підтверджується листом від 04.03.2024 року підписаним генеральним директором ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування 17.02.2022 року вказаної суми коштів на картку № НОМЕР_1 .

23.05.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (після перейменування згідно з рішенням № 1 від 25.03.2024 року - ТОВ «Свеа Фінанс»), уклали Договір факторингу № 01.02-25/23, згідно з яким ТОВ «Лінеура Україна» відступає позивачу належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Частинами 1,3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов`язання.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Так, як вже було встановлено судом 23.05.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (після зміни назви ТОВ «Свеа Фінанс»), укладено Договір факторингу № 01.02-25/23.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ТОВ «Свеа Фінанс» зазначає, що є новим кредитором до якого за цим Договором факторингу перейшло право вимоги до відповідача за Договором про надання споживчого кредиту № 2953014 від 17.02.2022 року.

Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів переходу до нього права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 2953014 від 17.02.2022 року укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .

Для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія (позивач) повинна надати суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належними доказами, які засвідчують факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлений та підписаний сторонами, зокрема реєстр боржників.

Так долучений до матеріалів справи реєстр боржників № 1 до Договору факторингу № 01.02-25/23 від 23.05.2023 року, який підписаний ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» не містить даних, що було відступлено право вимоги за кредитним договором № 2953014 від 17.02.2022 року укладеним з ОСОБА_1 .

Долучений позивачем Реєстр боржників № 1 до Договору факторингу від № 01.02-25/23 від 23.05.2023 року на підтвердження переходу права вимоги до відповідача за спірним Кредитним договором, не відповідає вимогам до такого реєстру (витягу з реєстру), визначеним, зокрема, умовами Договору факторингу (п. 2.2.), оскільки такий підписано лише директором ТОВ «Свеа Фінанс» Кашпуром М. та завірено печаткою ТОВ «Свеа Фінанс», тоді як такий реєстр повинен бути підписаний сторонами Договору факторингу.

Таким чином, за відсутності в матеріалах справи належних доказів набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 2953014 від 17.02.2022 року, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованості за вказаним Договором у сумі 15695,25 грн., що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а згідно з п. 2 ч. 2 цієї ж ста тті в разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в тому числі витрати на правову допомогу, покладаються на позивача.

Виходячи із зазначених положень закону, враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Центральним районним судом міста Миколаєва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Суддя