Ухвала суду № 138500704, 27.07.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2545/26

Провадження № 2-с/487/121/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 м. Миколаїв

Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Карташева Т. А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з заявою про скасування судового наказу, в якій просив поновити строк на подачу заяви про скасування судового наказу; судовий наказ по справі № 487/2545/26 від 10.04.2026 скасувати; у разі скасування судового наказу вирішити питання про поворот його виконання відповідно до статті 444 ЦПК України щодо коштів примусово списаних в межах виконавчого провадження № 81496993.

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку ОСОБА_1 вказує, що судовий наказ ним не був отриманий, а про його існування він дізнався лише у липні 2026 після примусового списання коштів з його банківського рахунку. Крім того, з 2022 року він постійно перебуває за межами України та фактично проживає в Федеративній Республіці Німеччина.

Крім того, ОСОБА_1 вважає, що між сторонами існує спір щодо права вимоги, оскільки у період, за який заявлено стягнення, послугами не користувався, оскільки не проживає за адресою надання послуг.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст.171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Статтею 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Звертаючись до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу, боржник ОСОБА_1 посилається на те, що судовий наказ про стягнення з нього на користь КП «Миколаївкомунатранс» боргу не отримував.

Вказані боржником обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, відповідно до трекінгу відстеження поштового відправлення, воно повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання.

Аналіз ст. 170 ЦПК України свідчить про те, що невручення копії судового рішення є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду з заявою про його скасування.

Суд вважає, що наведені заявником підстави пропуску строку, встановленого ч. 1 ст. 170 ЦПК України, є поважними, оскільки він не був своєчасно повідомлений про ухвалене судове рішення.

Стосовно вимог про скасування судового наказу, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно з частиною третьою статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Встановлено, що 10.04.2026 Заводським районним судом м. Миколаєва за заявою Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» заборгованості за надані послуги з управління (поводження) побутовими відходами за період з 01.02.2022 по 28.02.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 5735,21 грн; вирішено питання про стягнення з боржника стягнення судового збору.

Як на підставу для скасування судового наказу ОСОБА_1 посилається на те, що з 2022 року послугами Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» не користується, оскільки фактично проживає за межами України, а тому вважає, що між сторонами існує спір.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 заперечує проти вимог стягувача, вважає їх необґрунтованими у повному обсязі та вказує на інші обставини, які потребують дослідження, отже існує спір про право, який підлягає розгляду судом у спрощеному позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, виданий судовий наказ підлягає скасуванню.

При цьому, стягувач, який звертався до суду із заявою про видачу судового наказу, не позбавлений права звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження, в порядку визначеному ЦПК України.

Одночасно у заяві про скасування судового наказу ОСОБА_1 порушує питання про поворот виконання відповідно до статті 444 ЦПК України.

Стаття 444 ЦПК України регламентує вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 9 ст. 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, зокрема, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо питання поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частини першої-третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011 зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав уразі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням. Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі. Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Згідно із ч. 5ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із частиною третьою статті 171 ЦПК України в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

В свою чергу, стаття 444 ЦПК України визначає порядок розгляду заяви про поворот виконання рішення та містить вичерпний перелік підстав для задоволення заяви про поворот виконання рішення.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 444 ЦПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

На підтвердження вимоги про поворот виконання судового наказу боржником подано копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 81496993, згідно з якою відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 487/2545/26, виданого 02.06.2026 Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати комунальних послуг в розмірі 6001,45 грн; стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 600,15 грн та витрати в розмірі 331,10 грн. З копії платіжної інструкції від 16.07.2026 № SYBR262ccPBNKI014c550001, слідує, що з ОСОБА_1 списано на користь Заводського ВДВС у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління юстиції 331,10 грн, призначення платежу: стягнення за ВП № 81496993 з виконання виконавчого документа; судовий наказ № 487/2545/26, виданий 02.06.2026 Заводським районним судом м. Миколаєва.

Отже, зі змісті вказаних документів слідує, що з ОСОБА_1 були стягнуто витрати у виконавчому провадженні в сумі 331,10 грн.

Доказів на підтвердження стягнення з боржника на користь стягувача суми боргу на підставі скасованого судового наказу боржником не надано.

Статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон) передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої статті 42 ЦПК України. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів ( ч. ч. 2, 3 ст. 42 Закону).

Положення частини 2 статті 74 Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18).

Враховуючи вищевикладене, питання про повернення боржнику стягнутих державним виконавцем витрат за виконавчим провадженням в розмірі 331,10 грн має вирішуватися не в порядку повороту виконання рішення суду.

Отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог ОСОБА_1 про поворот виконання судового наказу необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 432 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для подачі заяви про скасування судового наказу.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу задовольнити.

Скасувати судовий наказ від 10 квітня 2026 року, виданий Заводським районним судом м. Миколаєва у цивільній справі № 487/2545/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» заборгованості за надані послуги з управління (поводження) побутовими відходами за період з 01.02.2022 по 28.02.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 5735,21 грн та судового збору в розмірі 266,24 грн.

Відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 про поворот виконання судового наказу.

Роз`яснити стягувачу право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т. А. Карташева