Рішення № 138500455, 27.07.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/1012/26

2/134/665/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 липня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

11 червня 2026 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1913510 від 17 лютого 2020 року у розмірі 18457,50 грн, судовий збір в розмірі 2662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн

Позовна заява мотивована тим, що 17 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1913510, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито рахунок та надано кредит у сумі 5 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії та проценти за користування кредитом у строк, встановлений Кредитним договором.

Свої зобов`язання ТОВ «Мілоан» за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору, що підтверджується Платіжним дорученням.

Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору № 1913510 зазначено, що Договір набуває чинності з моменту його укладання в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

16 листопада 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 52-МЛ. Згідно цього договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги і за Кредитним договором № 1913510 від 17 лютого 2020 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем. Боржник кредит не погашав.

Враховуючи викладене позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 1913510 від 17 лютого 2020 року, а саме: заборгованість за тілом кредиту 4750,00 грн; заборгованість за сумою відсотків 12707,50 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту 1000,00 грн, що разом становить 18457,50 грн та судові витрати з розгляду справи: судовий збір в сумі 2662,40 грн; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн

Ухвалою суду від 12 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Вирішено питання витребування доказів.

Ухвалою суду 08 липня 2026 року розгляд справи був відкладений у зв`язку з неявкою відповідача.

21 липня 2026 року на адресу суду АТ КБ «ПриватБанк» надіслав витребувану судом інформацію.

Сторони в судове засіданні, яке призначене на 27 липня 2026 року, не з`явилися.

Представник позивача надіслав до суду клопотання, в якому зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та просив розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак повторно в судове засідання не з`явився, відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подав. Судові повістки надсилалися за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, підтвердженою відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру. Поштові відправлення повернулися до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи зазначені обставини суд ухвалою від 27 липня 2026 року вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом встановлено, що 17 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1913510, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито рахунок та надано кредит у сумі 5 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 17 лютого 2020 року № 15383442, згідно якого 17 лютого 2020 року ТОВ «Мілоан» перераховано кошти на суму 5 000,00 грн. Рахунок № 516874ххххххх436, призначення платежу: кошти згідно договору 1913510, отримувач: ОСОБА_1 , код: НОМЕР_1 . Факт перерахування коштів підтверджується також інформацією, яка надана АТ КБ «ПриватБанк», а саме, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітована карта № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та 17 лютого 2020 року було зарахування коштів на суму 5000,00 грн.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора R27447 17 лютого 2020 року і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ), який він вказав при підписанні договору, що підтверджується довідкою від 10 вересня 2025 року ТОВ «Мілоан», анкетою-заявкою на кредит № 1913510 від 16 лютого 2020 року.

Згідно з п. 7.1. Кредитного договору № 1913510 від 17 лютого 2020 року передбачено, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок платіжної карти позичальника.

Згідно п. 1.2.-1.4. сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 грн Кредит надається строком на 15 днів з 17 лютого 2020 р. (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточних періодів. Термін повернення кредиту 03 березня 2020 року.

Комісія за надання кредиту 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 20,0 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно п.п. 1.5.2 Договору проценти за користуванням кредиту нараховуються за ставкою 3,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 2.2.3 Договору визначено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, що зазначена в п.1.6 Договору, яка є незмінною протягом усього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватися кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальній пропозиції, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору, щодо своєчасного повернення кредиту та сплати усіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою процентною ставкою згідно п.1.6 Договору.

Пунктом 2.4.1 Договору визначено, що позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4 Договору.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Так, згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Разом з тим договір є обов`язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України).

Щодо переходу до нового кредитора ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» прав первісного кредитора у кредитних зобов`язаннях, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 514, ч.1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, судом встановлено, що 16 листопада 2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 52-МЛ про відступлення прав вимоги. Згідно цього договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан» включно і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1913510 від 17 лютого 2020 року, що підтверджується: самим Договором № 52-МЛ від 16 листопада 2020 року; платіжною інструкцією 20165 від 16 листопада 2020 року; Актом приймання передачі реєстру боржників від 16 листопада 2020 року до договору відступлення прав вимоги № 52-МЛ від 16 листопада 2020 року; витягом з реєстру боржників від 10 вересня 2025 року до договору відступлення прав вимоги 52-МЛ від 16 листопада 2020 року, де під № 1919 зазначений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер кредитного договору 1913510, ІНП 3202819296, сума боргу 18457,50 грн

Вищезазначені докази, надані позивачем в підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора до нього, суд визнає достатніми та обґрунтованими, та приходить до висновку, що позивач правомірно набув права вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язання за Кредитним договором № 1913510 від 17 лютого 2020 року.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування. Згідно вимог частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1, частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать, зокрема, проценти, комісії та інші платежі, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Отже, закон прямо передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання зазначених положень постановою Правління Національного банку України від 11 лютого 2021 року № 16 затверджено Правила розрахунку загальної вартості кредиту для споживача, якими передбачено, що складові загальної вартості кредиту, у тому числі комісії, відображаються у графіку платежів та враховуються при визначенні загальних витрат за кредитом.

Оскільки умовами кредитного договору, укладеного між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 1000,00 грн, яка включена до графіка платежів та загальної вартості кредиту, суд вважає її нарахування правомірним. Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Оскільки комісія за надання кредиту є одноразовим платежем, який виник у момент видачі кредиту, а не нараховувався після закінчення строку кредитування, підстав для відмови у її стягненні суд не вбачає.

Зібрані докази вказують на те, що 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан» в електронній формі кредитний договір, за умовами якого вказана фінансова компанія перераховувала на рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 5000,00 гривень, а той зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному договором.

Умови укладеного договору ОСОБА_1 належним чином не виконав, у визначений договором строк не повернув у повному обсязі суму виданого кредиту а також нараховані відсотки за його користування.

Встановлені судом обставини свідчать про укладення сторонами кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, невиконання ним обов`язку щодо своєчасного повернення кредиту та перехід права вимоги до позивача на підставі договору факторингу.

Згідно представленого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1913510 від 17 лютого 2020 року становить 18457,50 гривень і складається з: 4750,00 гривень тіло кредиту, 12707,50 гривень прострочена заборгованість за відсотками та 1000 гривень заборгованість за комісією.

Як вбачається із представленого розрахунку заборгованість за кредитним договором в тому числі за процентами розрахована за період з 17 лютого 2020 року по 22 травня 2020 рік, тобто за період, який перевищує визначений договором строк кредитування.

При цьому позивач не заявив до відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

З цього приводу суд зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем продовжувався строк користування кредитними коштами у порядку визначеному п.2.3.1 Договору, оскільки останній здійснював відповідні платежі за таке продовження, суд зазначає наступне.

Так, п.2.3.1 Договору визначено, що позичальник за наявної відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Згідно умов договору (пункти 1.3. та 1.4 ) сторонами погоджено, що строк кредитування становить 15 днів та повернення кредиту, сплата відсотків за його користування повинні бути здійснені 03 березня 2020 року.

Відповідно до представленої відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1913510 відповідачем ОСОБА_1 були здійснені наступні платежі за кредитним договором: 16 березня 2020 року на суму 1540 грн, з яких 1040,00 грн. зараховано позикодавцем в рахунок погашення процентів по кредиту, 250,00 грн в рахунок сплати комісії за управління та обслуговування кредиту та 250,00 грн - погашення тіла кредиту.

Із представленої відомості встановлено, що відповідач ОСОБА_1 здійснив погашення боргу за кредитом лише 16 березня 2020 року, тобто поза межами визначеного договором строку кредитування. Сам по собі факт внесення відповідачем коштів після спливу строку кредитування не свідчить про реалізацію ним права на продовження строку кредитування, оскільки матеріали справи не містять доказів прийняття позикодавцем відповідної заяви чи оформлення пролонгації у порядку, визначеному договором.

З огляду на погоджений сторонами строк кредитування (15 днів) ОСОБА_1 повинний був сплатити 8250,00 гривень з яких 5000,00 грн. тіло кредиту, 2250,00 грн. проценти за користування кредитом та 1000,00 грн. комісію.

В рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 внесено коштів на загальну суму 1540,00 гривень, що підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1913510. Таким чином, загальна заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за даним кредитним договором становить 6710,00 грн (8250 1540 = 6710), тому позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір № 0107 від 01 липня 2025 року, який укладений між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; акт № Д/24819 наданих послуг (правничої (правової) допомоги) від 14 квітня 2026 року, детальний опис наданих послуг до Акту № Д/24819 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, ордер на надання правничої допомоги.

З акту № Д/24819 наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 14 квітня 2026 року вбачається, що загальна сума наданих послуг по боржнику ОСОБА_1 складає 8000,00 грн.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

При визначенні суми відшкодування, суд також виходить з критерію реальності витрат на правову допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд враховує, що адвокат участі у розгляді справи не приймав, справа є не складною, тому неминучість витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі викликає сумнів.

Таким чином, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи, обсяг об`єктивно необхідного часу для надання послуг адвокатом у даній справі, суд вважає обґрунтованим розмір вказаних витрат в сумі 4000 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 33204 від 19 травня 2026 року.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково на 36,35%,, відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 967,78 грн (2662,40 х 36,35%); витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1454,00 грн (4000,00 х 36,35%).

Керуючись ст. ст. 5,12, 13, 81, 141, 77-80, 280-284, 289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 1913510 від 17 лютого 2020 року у розмірі 6710 (шість тисяч сімсот десять) гривень 00 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) судовий збір у сумі 967 (дев`ятсот шістдесят сім) гривень 78 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1454 (одна тисяча чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя