Рішення № 138500183, 16.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2026Справа № 910/5239/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Комфорт-Майстер" про стягнення 6 162 988,37 грн,

за участю представників:

позивача: Єгорова В.С.;

відповідача: Костирко Ю.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Комфорт-Майстер" (далі - Товариство) 6 162 988,37 грн, з яких: 4 000 000,00 грн - основний борг, 326 340,49 грн - інфляційні втрати, 213 858,24 грн - три проценти річних, 1 622 789,64 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором постачання природного газу від 3 вересня 2024 року № 9603-ТКЕ(24)-25 у частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу за період з листопада 2024 року по квітень 2025 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 травня 2026 року відкрито провадження у справі № 910/5239/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

19 травня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від цієї ж дати, у якому останній заперечував проти задоволення позову, посилаючись на факт повної оплати спірної заборгованості. Зокрема, на думку відповідача, позивач протиправно не зарахував у рахунок вказаного боргу здійснені Товариством у грудні 2025 року платежі на загальну суму 4 000 000,00 грн. Відповідач також вказував на необґрунтованість нарахованих позивачем сум пені та компенсаційних виплат, оскільки вони розраховані без урахування сум і дат часткових оплат спірної заборгованості. Крім того, поданий Компанією розрахунок пені здійснено без урахування приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України). У відзиві Товариство також просило суд на підставі статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зменшити розмір заявленої до стягнення позивачем неустойки на 90 %, а також застосувати наслідки спливу спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення пені.

20 травня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій останній зазначив про те, що здійснені відповідачем у грудні 2025 року платежі на загальну суму 4 000 000,00 грн були зараховані не за спірним договором, а в рахунок виконання зобов`язань відповідача за іншим правочином - договором постачання природного газу від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25 на підставі укладеного між сторонами договору про зарахування коштів від 2 грудня 20265 року № ДЗК-2606-25. Позивач стверджував, що заборгованість за спірним договором у розмірі 4 000 000,00 грн залишається непогашеною. Крім того, умовами договору постачання природного газу від 3 вересня 2024 року № 9603-ТКЕ(24)-25 сторони погодили п`ятирічний строк позовної давності, зокрема, до вимог про стягнення штрафних санкцій, у зв`язку з чим вказаний строк Компанією пропущено не було. Позивач також заперечував проти клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, посилаючись на відсутність виняткових обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість зменшення вказаної неустойки.

25 травня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення від цієї ж дати, у яких останній зазначав, що позивач лише у відповіді на відзив послався на договір про зарахування коштів, хоча в позовній заяві не обґрунтовував зміну призначення платежів та не надав доказів існування заборгованості за іншим договором. На думку відповідача, сплачені ним у грудні 2025 року 4 000 000,00 грн підлягають зарахуванню на виконання умов спірного договору, оскільки на той момент строк виконання зобов`язань за договором від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25 ще не настав. Відтак, основна заборгованість за спірним договором була повністю погашена відповідачем до звернення позивача до суду з цим позовом. Також відповідач зазначав, що у відзиві він належним чином заявив вимогу про зменшення пені на 90 % та надав відповідний контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені та компенсаційних виплат. Разом із запереченнями відповідач подав заяву про участь його представника в засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 26 травня 2026 року задоволено.

29 травня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення по справі від 28 травня 2026 року, у яких останній наполягав на правомірності зарахування сплачених відповідачем 4 000 000,00 грн у грудні 2025 року саме в рахунок погашення заборгованості Товариства за договором постачання природного газу від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25. При цьому відповідач у відповіді на відзив підтвердив як факт укладення між сторонами договору про зарахування коштів від 2 грудня 20265 року № ДЗК-2606-25, так і факт отримання природного газу за договором постачання природного газу від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25, за яким також існувала непогашена заборгованість. Вказані правочини були подані позивачем у встановленому законом порядку до суду разом із відповідною заявою по суті справи.

1 червня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі від цієї ж дати, у яких останній навів додаткові аргументи на спростування доводів позивача про існування непогашеної заборгованості за договором постачання природного газу від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25.

3 червня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від цієї ж дати про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 4 червня 2026 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження з власної ініціативи строку підготовчого провадження у даній справі на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 16 липня 2026 року.

У судовому засіданні 16 липня 2026 року представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача проти задоволення вищевказаних позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, запереченнях й додаткових поясненнях, а також підтримав клопотання про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення суми пені на 90 %.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

3 вересня 2024 року між Товариством і Компанією було укладено договір постачання природного газу № 9603-ТКЕ(24)-25, за умовами якого остання зобов`язалась поставити відповідачу, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2022 року № 812 (далі - Положення № 812), природний газ, а Товариство - прийняти й оплатити зазначений товар на умовах цього правочину.

Вказаний договір підписаний кваліфікованими електронними підписами (далі - КЕП) уповноважених представників сторін, а також скріплений їх електронними печатками в установленому законом порядку.

Згідно з пунктом 2.1. вказаного правочину (у редакції додаткової угоди від 24 березня 2025 року № 1) постачальник передає споживачу замовлений останнім обсяг (об`єм) природного газу в період з вересня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно) у кількості 4 530,60913 тисяч м3.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що постачальник передає споживачу в загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача в момент передачі природного газу.

Приймання-передача газу від постачальника до споживача у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником споживача. В актах зазначається фактичні обсяги використання природного газу та його вартість. Постачальник протягом 3-х робочих днів з дати одержання актів зобов`язується повернути споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником постачальника або надає обґрунтовану відмову від підписання акту. Після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за договором вважається скоригованим (пункти 3.5., 3.5.1. та 3.5.4. вказаного правочину).

Відповідно до пункту 4.1. договору ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється таким чином: ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. договору як обсяг І (фіксований) за 1000 м3 газу без ПДВ - 6 183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, всього з ПДВ - 7 420,00 грн; тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того, ПДВ 20 % - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 м3. Всього ціна газу для обсягу І (фіксований) за 1000 м3 з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583,89 грн.

Згідно з пунктом 5.1. вказаного правочину споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.

Пунктом 5.4. вказаного правочину визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором.

За пунктом 5.5. договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ; у четверту чергу - компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання споживачу.

Згідно з підпунктами 2, 4 пункту 6.2. вказаного правочину споживач зобов`язаний виконати умови пунктів 2.1., 3.3., 5.1. та 5.2. договору; прийняти газ на умовах зазначеної угоди, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим правочином і використовувати його відповідно до визначених сторонами умов.

У свою чергу, постачальник згідно з підпунктом 4 пункту 6.3. договору має право отримати оплату за переданий природний газ у розмірі та в строки, визначені цим правочином.

Відповідно до пункту 13.3. вказаного правочину усі зміни й доповнення до цього договору оформлюються у формі додаткової угоди та підписуються уповноваженими представниками сторін, у тому числі з урахуванням пункту 13.6. цього правочину, крім випадків, коли укладання додаткових угод не потребується відповідно до умов чинного законодавства України та/або даного договору.

Сторони, підписуючи цей договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись під час дії даного правочину, з дотриманням вимог щодо реєстрації КЕП та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв`язку, підписаних з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, але не виключно, системи обміну електронним документами "M.E.Doc". Перелік документів, які сторони можуть укладати в електронній формі, у тому числі, але не виключно: цей договір, додаткові угоди, що укладаються в період дії договору й передбачають внесення будь-яких змін до його умов, додатки до договору/додаткових угод; акти приймання-передачі природного газу; листи, повідомлення, заяви та інші документи, які мають або можуть подаватися сторонами з метою виконання цього договору (пункт 13.6. договору).

Згідно з пунктом 13.1. вказаного правочину останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) або з дати накладення уповноваженим представником однієї зі сторін останнього у часі КЕП/удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП) й діє до 30 квітня 2025 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного правочину позивач у період з листопада 2024 року по квітень 2025 року передав, а відповідач - прийняв природний газ на загальну суму 30 592 854,47 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі: від 30 листопада 2024 року за листопад 2024 року в обсязі 682,63100 тисяч м3 (обсяг І)на суму 5 176 996,50 грн; від 31 грудня 2024 року за грудень 2024 року в обсязі 961,81400 тисяч м3 (обсяг І)на суму 7 294 288,88 грн; від 31 січня 2025 року за січень 2025 року в обсязі 878,71800 тисяч м3 (обсяг І)на суму 7 102 322,94 грн; від 28 лютого 2025 року за лютий 2025 року в обсязі 982,53900 тисяч м3 (обсяг І)на суму 7 941 466,18 грн; від 31 березня 2025 року за березень 2025 року в обсязі 372,11200 тисяч м3 (обсяг І)на суму 3 007 631,11 грн; від 30 квітня 2025 року за квітень 2025 року в обсязі 8,67900 тисяч м3 (обсяг І)на суму 70 148,86 грн. Вказані акти підписані КЕП повноважних представників сторін і скріплені їх електронними печатками без жодних заперечень та зауважень щодо наведених у вказаних актах обсягів і вартості поставленого природного газу, що підтверджується доданими до вказаних актів копіями протоколів руху документів/звітів і пов`язаних з ними повідомлень/квитанції з погодженої сторонами системи електронного документообігу (копії яких також містяться в матеріалах справи). Факт поставки позивачем у спірний період природного газу на вищевказану суму також не заперечувався відповідачем у його заявах по суті спору.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним правочином свідчить також відсутність з боку споживача претензій і повідомлень про порушення Компанією умов вказаного правочину.

Однак, відповідач свого обов`язку з повної та своєчасної оплати поставленого йому в спірний період природного газу не виконав, у зв`язку з чим, як зазначав позивач, в останнього виникла заборгованість у розмірі 4 000 000,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заперечуючи проти задоволення позову в цій частині, відповідач посилався на факт повної оплати спірної основної заборгованості в розмірі 4 000 000,00 грн, що, на думку останнього, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій: від 15 грудня 2025 року № 1754_00000/5d17f9d8-a24f-4aa0-b82d-28caa6321216 на суму 500 000,00 грн з призначенням платежу: "Оплата за природний газ відповідно договора від 03.09.2024р. № 9603-ТКЕ(24)-25 в т. ч. ПДВ 20 % - 83 333,33 грн."; від 16 грудня 2025 року № 1766_00000/5ec86ce3-6e5e-4c60-bccf-03c3181cb444 на суму 500 000,00 грн з призначенням платежу: "Оплата за природний газ відповідно договора від 03.09.2024р. № 9603-ТКЕ(24)-25 в т. ч. ПДВ 20 % - 83 333,33 грн."; від 17 грудня 2025 року № 1769_00000/68b572ee-cc1a-449d-a3e3-b650d270b246 на суму 500 000,00 грн з призначенням платежу: "Оплата за природний газ відповідно договора від 03.09.2024р. № 9603-ТКЕ(24)-25 в т. ч. ПДВ 20 % - 83 333,33 грн."; від 18 грудня 2025 року № 1782_00000/c9382d10-277f-40f7-91e0-a44771c005c0 на суму 500 000,00 грн з призначенням платежу: "Оплата за природний газ відповідно договора від 03.09.2024р. № 9603-ТКЕ(24)-25 в т. ч. ПДВ 20 % - 83 333,33 грн."; від 19 грудня 2025 року № 1793_00000/f8a0c912-bd75-4403-b478-2da1970108a2 на суму 500 000,00 грн з призначенням платежу: "Оплата за природний газ відповідно договора від 03.09.2024р. № 9603-ТКЕ(24)-25 в т. ч. ПДВ 20 % - 83 333,33 грн."; від 22 грудня 2025 року № 1808_00000/e37956bd-f678-4ab6-938f-7f5936d0ac3e на суму 500 000,00 грн з призначенням платежу: "Оплата за природний газ відповідно договора від 03.09.2024р. № 9603-ТКЕ(24)-25 в т. ч. ПДВ 20 % - 83 333,33 грн."; від 23 грудня 2025 року № 1820_00000/833d17a4-67a8-4193-b378-2ca25c08598b на суму 500 000,00 грн з призначенням платежу: "Оплата за природний газ відповідно договора від 03.09.2024р. № 9603-ТКЕ(24)-25 в т. ч. ПДВ 20 % - 83 333,33 грн."; від 24 грудня 2025 року № 1826_00000/960872d4-5c27-45c1-97a7-1d93f6f8ac96 на суму 500 000,00 грн з призначенням платежу: "Оплата за природний газ відповідно договора від 03.09.2024р. № 9603-ТКЕ(24)-25 в т. ч. ПДВ 20 % - 83 333,33 грн.".

У той же час, судом встановлено, що 2 грудня 2025 року між сторонами було укладено договір про зарахування коштів № ДЗК-2606-25 (копія якого наявна в матеріалах справи), за умовами якого всі кошти, що надходять Компанії за спожитий природний газ від Товариства, незалежно від призначення платежу, вказаного останнім у відповідних платіжних інструкціях, листах тощо, Компанія зараховує в наступній черговості: з 15-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено постачання газу в рахунок виконання зобов`язань споживача, що виникли за договором постачання природного газу від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25 відповідно до акта/актів приймання-передачі природного газу за відповідний місяць постачання до його повного погашення; з дня, наступного після дня повного погашення зобов`язань споживача за договором постачання природного газу від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25, зазначених у пункті 1.1. - на погашення заборгованості, що виникла в Товариства за попередні періоди по договорах, за якими вже не здійснюється постачання природного газу, відповідно до призначення платежу.

Споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі виконувати обов`язки щодо розрахунків за поставлений природний газ відповідно до умов договору постачання природного газу від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25 (пункт 2 вказаного правочину).

Відповідно до пункту 6 зазначеного договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення підписів печаткою (за наявності) або з дати накладення уповноваженим представником однієї із сторін останнього у часі КЕП/УЕП та діє до 30 вересня 2026 року.

Вказаний правочин підписаний КЕП повноважних представників сторін та скріплений їх електронними печатками, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу з системи електронного документообігу "ПТАХ". З цього ж протоколу вбачається, що вказаний договір був погоджений сторонами 11 грудня 2025 року.

Факт укладення між сторонами вказаного правочину відповідачем не заперечувався.

З наявних у матеріалах справи копій актів приймання-передачі природного газу за договором від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25 (копія якого міститься в матеріалах цієї справи): від 30 листопада 2025 року за листопад 2025 року на суму 4 034 524,98 грн, від 31 грудня 2025 року за грудень 2025 року на суму 5 737 342,14 грн (які підписані КЕП повноважних представників сторін й скріплені їх електронними печатками без жодних заперечень та зауважень щодо наведених у вказаних актах обсягів та вартості поставленого природного газу), - вбачається, що за вказаним правочином позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 9 771 867,12 грн.

При цьому, у пункті 1.1. договору про зарахування коштів сторони чітко погодили, що зарахування всіх здійснених відповідачем на користь позивача платежів (незалежно від їх призначення) у рахунок погашення заборгованості за договором від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25 починається з 15-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено постачання газу за вказаним правочином.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Враховуючи встановлений судом факт поставки відповідачу природного газу за договором від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25 у листопаді 2025 року на суму 4 034 524,98 грн, на час здійснення відповідачем платежів у період з 15 грудня 2025 року по 24 грудня 2025 року до спірних правовідносин сторін підлягав застосуванню саме порядок розрахунків, передбачений сторонами в пункті 1 договору про зарахування коштів від 2 грудня 2025 року № ДЗК-2606-25. Відтак, дії позивача щодо зарахування спірних проплат у рахунок погашення зобов`язань відповідача за договором від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25 є обґрунтованими, відповідають положенням укладеного між сторонами договору про зарахування коштів від 2 грудня 2025 року № ДЗК-2606-25 й не суперечать вимогам чинного законодавства.

У свою чергу, здійснена відповідачем за платіжною інструкцією від 30 квітня 2026 року № 635 оплата в сумі 4 034 524,98 грн за договором від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25 (за актом приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2025 року) жодним чином не спростовує ні обґрунтованості дій Компанії щодо зарахування здійснених Товариством у грудні 2025 року спірних платежів у рахунок погашення заборгованості останнього за вказаним правочином, ні факту наявності заборгованості Товариства перед Компанією за поставлений природний газ за договором від 3 вересня 2024 року № 9603-ТКЕ(24)-25.

При цьому судом враховано, що докази погашення відповідачем усієї наявної в нього заборгованості за договором від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25, у тому числі з урахуванням акта приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2025 року за грудень 2025 року на суму 5 737 342,14 грн, строк оплати за яким на момент розгляду даного спору вже настав, у матеріалах справи відсутні й Товариством до суду подані не були.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором від 3 вересня 2024 року № 9603-ТКЕ(24)-25 в розмірі 4 000 000,00 грн підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Компанії до відповідача про стягнення зазначеної суми. Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивач також просив суд стягнути з відповідача 326 340,49 грн інфляційних втрат та 213 858,24 грн трьох процентів річних, нарахованих за загальний період прострочення з 18 березня 2025 року по 31 березня 2026 року на відповідні суми основної заборгованості за кожним спірним актом приймання-передачі природного газу окремо згідно наданого Компанією розрахунком.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із цим, відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється належним виконанням.

У зв`язку з цим нарахування компенсаційних виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, має здійснюватися виходячи з того, що день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення таких інфляційних нарахувань і трьох процентів річних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 25 лютого 2020 року в справі № 910/2615/18.

Перевіривши наданий Компанією розрахунок трьох процентів річних, нарахованих на відповідні суми основної заборгованості за актом приймання-передачі природного газу за січень 2025 року, судом встановлено, що станом на 18 березня 2025 року (дата, зазначена самим позивачем як початкова дата прострочення виконання спірного грошового зобов`язання) сума основної заборгованості Товариства за вищевказаним актом, з урахуванням здійснених останнім платежів у період з 26 лютого 2025 року по 18 березня 2025 року на загальну суму 4 200 000,00 грн, складала 2 902 322,94 грн, а не 7 102 322,94 грн, як помилково зазначено позивачем у його розрахунку. При цьому, у поданому позивачем розрахунку суми основної заборгованості зазначено, що сума заборгованості відповідача за вказаним актом на 18 березня 2025 року становила саме 2 902 322,94 грн. Відтак, позивач невірно визначив базу нарахування при здійсненні розрахунку трьох процентів річних за вказаним актом.

У зв`язку з цим судом було здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат. За розрахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних у межах зазначеного Компанією періоду прострочення виконання спірного грошового зобов`язання становить 162 788,68 грн. Відтак, вказана вимога підлягає задоволенню у встановленому судом розмірі. Вимога Компанії про стягнення 51 069,56 грн трьох процентів річних є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

Оскільки заявлений Компанією до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства й положенням договору і не перевищує розраховані судом суми, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1 622 789,64 грн пені, нарахованої за загальний період прострочення з 18 березня 2026 року по 31 березня 2026 року на відповідні суми основної заборгованості за кожним спірним актом приймання-передачі природного газу окремо згідно наданого Компанією розрахунком.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Відповідно до пункту 7.2. договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1. та/або строків оплати згідно з пунктом 8.4. договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику три проценти річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Однак, як вже було зазначено судом, позивач невірно визначив базу нарахування пені під час розрахунку вказаної неустойки за актом приймання-передачі природного газу за січень 2025 року, у зв`язку з чим судом було здійснено власний розрахунок цієї штрафної санкції у межах зазначеного Компанією періоду прострочення. За розрахунком суду, обґрунтований розмір пені становить 1 095 070,91 грн. Відтак, вказана вимога підлягає задоволенню у встановленому судом розмірі. Вимога Компанії про стягнення 527 718,73 грн пені є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

Судом відхиляються як необґрунтовані посилання відповідача на неврахування Компанією під час здійснення розрахунку спірної неустойки положень частини 6 статті 232 ГК України щодо обмеження нарахування вказаної штрафної санкції шестимісячним строком. Зокрема, з наданого позивачем розрахунку пені чітко вбачається, що остання була нарахована саме в межах шестимісячного строку за кожним актом окремо, а саме: за січень 2025 року - з 18 березня 2025 року по 31 березня 2025 року; за лютий 2025 року - з 16 квітня 2025 року по 15 жовтня 2025 року; за березень 2025 року - з 16 травня 2025 року по 15 листопада 2025 року; за квітень 2025 року - з 17 червня 2025 року по 16 грудня 2025 року.

Як було зазначено вище, у відзиві на позовну заяву Товариство заявило про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені, нарахованої до 4 травня 2025 року.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 2 вищезазначеної статті).

Відповідно до частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 254 ЦК України встановлено, що строк, який визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.

За приписами частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У той же час, відповідно до частини 1 статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У пункті 11.3. договору чітко визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим правочином (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків, становить п`ять років.

З огляду на вищезазначені положення укладеного між сторонами договору, враховуючи дату звернення позивача до суду з цим позовом (4 травня 2025 року), суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період з 18 березня 2025 року по 3 травня 2025 року Компанією пропущено не було. У зв`язку з цим вищевказана заява Товариства є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24 жовтня 2019 року в справі № 909/1078/18.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилався на відсутність вини Товариства у несвоєчасному виконанні покладених на нього зобов`язань за договором. Поряд із цим, як встановлено судом, жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідач не надав. Зокрема, неналежне виконання грошових зобов`язань контрагентами Товариства не є підставою для звільнення його від виконання спірних договірних зобов`язань.

Разом із цим, судом було перераховано заявлену до стягнення з відповідача суму пені та визначено, що її обґрунтований розмір складає 1 095 070,91 грн (27 % від загальної суми заборгованості).

На час розгляду даного спору докази належного виконання Товариством покладених на нього зобов`язань з оплати поставленого природного газу на суму 4 000 000,00 грн в установленому законом порядку подано не було.

Крім того, від проявів негативних економічних явищ, зумовлених введенням військового стану в України, потерпає не тільки відповідач у даній справі, але й позивач.

Відповідачем також не було подано суду належних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, але не виключно, довідки про відсутність майна у власності чи балансового звіту з актуальними відомостями на час подачі й розгляду судом зазначеного клопотання.

У той же час згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зазначає, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик. Укладаючи спірний договір, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з оплати поставленої продукції та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у визначений строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду: від 21 лютого 2018 року в справі № 910/14628/17, від 13 червня 2018 року в справі № 910/17259/17, від 14 серпня 2018 року в справі № 910/496/18, від 15 серпня 2018 року у справі № 910/21804/17, від 22 травня 2019 року в справі № 904/1782/19 та від 5 вересня 2019 року в справі № 910/1338/19.

Оскільки відповідач не довів належними і допустимими доказами наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, беручи до уваги інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищенаведеного клопотання Товариства.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позовні вимоги Компанії підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Комфорт-Майстер" (02081, місто Київ, вулиця Олени Пчілки, будинок 2; ідентифікаційний код 35899928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код 42399676) 4 000 000 (чотири мільйони) грн 00 коп. основної заборгованості, 1 095 070 (один мільйон дев`яносто п`ять тисяч сімдесят) грн 91 коп. пені, 162 788 (сто шістдесят дві тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн 68 коп. трьох процентів річних, 326 340 (триста двадцять шість тисяч триста сорок) грн 49 коп. інфляційних втрат та 63 084 (шістдесят три тисячі вісімдесят чотири) грн 35 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту рішення 27 липня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко