Рішення № 138499982, 27.07.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/290/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д.,

за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично інвестиційна група", код ЄДРПОУ - 44494907, 01014, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 43, офіс 5,

до відповідача: Рахівської міської ради, код ЄДРПОУ - 04053878, 90600, Закарпатська область, Рахівський район, м. Рахів, вул. Миру, буд. 34,

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично інвестиційна група", код ЄДРПОУ - 44494907, звернулось з позовною заявою до Господарського суду Закарпатської області до відповідача Рахівської міської ради, код ЄДРПОУ - 04053878, з позовними вимогами стягнення з відповідача на свою користь 62 153.59 грн за спожиту електричну енергію.

Обґрунтування позовних вимог.

1) Між сторонами спору був укладений договір постачання електричної енергії №3 від 20.01.2025 року. Відповідно до п. 3.4. договору, постачальник зобов`язується поставити споживачу електричну енергію в строк до 31.12.2025 року включно.

Оператор системи розподілу - ПрАТ "Закарпаттяобленерго" на підставі даних комерційного обліку надало позивачу звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника ТОВ "Енергетично-інвестиційна група" за розрахунковий період - січень 2026 року. Згідно із даними оператора системи розподілу Рахівською міською радою фактично було спожито електричну енергію в січні 2026 року - 5695 кВт*год.

Після закінчення дії договору про постачання електричної енергії Рахівської міської ради у період з 01.01.2026 по 09.01.2026 (включно), остання продовжувала споживати електричну енергію з ресурсу ТОВ "Енергетично-інвестиційна група" та перейшов на ДПЗД "Укрінтеренерго" ("постачальника останньої надії") лише 10.01.2026 року.

2) Листом НКРЕКП №3159/20.4/7-26 від 06.03.2026 позивача було повідомлено про те, що згідно наданої НЕК "Укренерго" інформації постачання електричної енергії міській раді з 01.12.2025 року здійснювало ТОВ "ЕНЕРГОІНВЕСТГРУП", яким 19.12.2025 на інформаційно - телекомунікаційній платформі Датахаб було ініційовано процес "Закінчення постачання" із запланованою датою припинення - 09.01.2026 року. За фактом успішного виконання процесу "Закінчення постачання", з 10.01.2026 електропостачальником відповідача визначено ДПЗД "Укрінтеренерго".

3) Станом на дату подання позову споживачем укладено новий договір постачання електричної енергії з позивачем на період 2026 року. Водночас позивач позбавлений можливості розпочати виконання такого договору, оскільки ДПЗД "Укрінтеренерго" 12.01.2026 року було ініційовано у системі Датахаб процес "Припинення постачання" із визначенням планової дати зміни статусу постачання - 30.01.2026 року.

4) За переконанням позивача, з 01.01.2026 року по 09.01.2026 підстави набуття споживачем електроенергії у розмірі 5695 кВТ/год, яка була передана ТОВ "Енергетично-інвестиційна група" відпали, що є підставою для застосування до спірних правовідносин глави 83 ЦКУ (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

На день звернення до суду з даним позовом відповідач вартість спожитої спожитої електричної енергії не сплатив, а тому наявні підстави для стягнення цієї суми з відповідача на підставі рішення суду. Вартість електроенергії Рахівської міської ради становить 62 153.59 грн.

На підставі вищезазначених розрахунків позивачем було виставлено акт приймання - передачі електричної енергії №165 від 12.02.2026 року. Даний акт було підписано споживачем, що підтверджує факт визнання відповідачем спожитого обсягу електричної енергії в січні 2026 року.

Стягнення неоплаченої заборгованості у розмірі 62 153.59 грн і стало предметом розгляду у даній справі.

Правова позиція відповідача у справі.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Так, ухвала суду від 23.03.2026 була направлена відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи. Згідно з даними такої довідки, ухвала суду доставлена до електронного кабінету - 23.03.2026 року.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про необхідність явки в підготовче судове засідання та подачі відзиву.

Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.

Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.

Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.

Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою суду від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.

Дослідивши матеріали справи та надавши їм правову оцінку, судом встановлено таке.

22.01.2025 між учасниками спору був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу №3 (далі - договір).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п. 2.2. договору).

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.02.2025 року по 31.12.2025 становить 112 884 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператори системи (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві - приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що визначається відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Ціна за 1 кВт*год електричної енергії складає 8.20003721 грн з ПДВ, у тому числі ціна електричної енергії - 6.83336434 грн і ПДВ у розмірі 20 % до ціни електричної енергії - 1.36667287 грн.

Загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 771 377.50 грн, а з урахуванням ПДВ 925 653.00 грн (п. 5.2. договору).

Згідно з п. 5.9. договору, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виключно в грошовій формі на підставі акту приймання - передачі електричної енергії та рахунку. Розрахунок за фактично спожиту електричну енергію здійснюється протягом 10 робочих днів від дати отримання споживачем рахунку на оплату, але не пізніше 20 - го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії (розрахункового місяця).

Пунктом 5.18. договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць, в якому здійснюється постачання електричної енергії.

Пунктом 6.2.1. договору передбачено, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору.

Розділом 9 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену договором та чинним законодавством.

Такий договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє в частині постачання електричної енергії з 01.02.2025 до 31.12.2025 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Судом встановлено, що цей договір підписаний уповноваженими представниками сторін.

Додатком №1 до договору долучено заяву - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Додатком №2 до договору долучено комерційну пропозицію (на умовах тендерної закупівлі UA-2024-12-23-015202-a)

Також в матеріалах справи міститься документ, який стосується фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника ТОВ "Енергетично-Інвестиційна група", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу ПАТ "Закарпаттяобленерго". Таким документом здійснена вибірка зокрема щодо відповідача у справі.

Відповідно до даних листа НКРЕКП №3159/20.4/7-26 від 06.03.2026, постачання електричної енергії Рахівській міській раді з 01.12.2025 здійснювало ТОВ "Енергоінвестгруп", яким 19.12.2025 на інформаційно-телекомунікаційній платформі Датахаб було ініційовано процес "Закінчення постачання" із запланованою датою припинення постачання - 09.01.2026 року.

За фактом успішного виконання процесу "Закінчення постачання", електропостачальником Рахівській міській раді визначено постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго". Відповідно до підпункту 9 пункту 5.4.2. глави 5 ПРРЕЕ ДПЗД "Укрінтеренерго" 12.01.2026 ініційовано в Датахаб процес "Припинення постачання" з вказанням причини - "Наявність заборгованості за попередні періоди" та плановою датою зміни статусу постачання - 30.01.2026 року. Також в такому листі вказано, що надалі між учасниками спору укладено договір постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2026 з постачанням з 22.01.2026 по 31.12.2026 року.

Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться такі документи, як рахунок на оплату №176 на суму 62 153.59 грн та акт приймання - передачі електроенергії №165 від 12.02.2026 року на суму 62 153.59 грн. Судом встановлено, що такий акт підписаний зі сторони обох представників сторін спору.

Додатково позивачем направлялась відповідачу і лист - вимога щодо сплати заборгованості №151/01 від 24.02.2026 року, в якому він просив відповідача в найкоротший строк сплатити на свою користь заборгованість за спожиту електричну енергію у період з 01.01.2026 по 09.01.2026 (включно) у кількості 5.695 МВт/год на суму 62 153.59 грн з ПДВ на банківський рахунок постачальника з спеціальним режимом використання.

Мотивувальна частина.

Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

За приписами статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії споживачу (п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з абз. 14 п. 1.1.2. гл. 1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі Правила) договором про постачання електричної енергії споживачу є домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

Відповідно до п.п. 3.1.1., 3.1.5. Правил постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії».

Електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному вебсайті, про що повідомити Регулятора (п. 3.1.5. Правил).

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п. 3.1.8. Правил).

Приписами п. 2 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.

Судом встановлено, що дійсно 22.01.2025 між учасниками спору був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу №3 (далі - договір).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.02.2025 року по 31.12.2025 становить 112 884 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператори системи (п. 2.3. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що визначається відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Ціна за 1 кВт*год електричної енергії складає 8.20003721 грн з ПДВ, у тому числі ціна електричної енергії - 6.83336434 грн і ПДВ у розмірі 20 % до ціни електричної енергії - 1.36667287 грн.

Загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 771 377.50 грн, а з урахуванням ПДВ 925 653.00 грн (п. 5.2. договору).

Згідно з п. 5.9. договору, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виключно в грошовій формі на підставі акту приймання - передачі електричної енергії та рахунку. Розрахунок за фактично спожиту електричну енергію здійснюється протягом 10 робочих днів від дати отримання споживачем рахунку на оплату, але не пізніше 20 - го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії (розрахункового місяця).

Пунктом 5.18. договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць, в якому здійснюється постачання електричної енергії.

Також в матеріалах справи міститься документ, який стосується фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника ТОВ "Енергетично-Інвестиційна група", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу ПАТ "Закарпаттяобленерго". Таким документом здійснена вибірка зокрема щодо відповідача у справі.

Відповідно до даних листа НКРЕКП №3159/20.4/7-26 від 06.03.2026, постачання електричної енергії Рахівській міській раді з 01.12.2025 здійснювало ТОВ "Енергоінвестгруп", яким 19.12.2025 на інформаційно-телекомунікаційній платформі Датахаб було ініційовано процес "Закінчення постачання" із запланованою датою припинення постачання - 09.01.2026 року.

За фактом успішного виконання процесу "Закінчення постачання", електропостачальником Рахівській міській раді визначено постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго". Відповідно до підпункту 9 пункту 5.4.2. глави 5 ПРРЕЕ ДПЗД "Укрінтеренерго" 12.01.2026 ініційовано в Датахаб процес "Припинення постачання" з вказанням причини - "Наявність заборгованості за попередні періоди" та плановою датою зміни статусу постачання - 30.01.2026 року. Також в такому листі вказано, що надалі між учасниками спору укладено договір постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2026 з постачанням з 22.01.2026 по 31.12.2026 року.

Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться такі документи, як рахунок на оплату №176 на суму 62 153.59 грн та акт приймання - передачі електроенергії №165 від 12.02.2026 року на суму 62 153.59 грн.

Судом встановлено, що такий акт підписаний зі сторони обох представників сторін спору. Підписання такого акту приймання - передачі електроенергії №165 від 12.02.2026 на суму 62 153.59 грн зі сторони відповідача свідчить про визнання ним факту постачання електричної енергії в означений період. Відповідач, відповідно, погодився з кількістю та якістю поставленої електричної енергії.

Крім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача щодо здійснення перерахунку та звірки щодо обсягів постачання.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», п.п.1 п. 5.2.1. Правил, електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. п. 2 п. 5.5.5. Правил передбачено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) (п. 4.19. Правил).

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що в силу зобов`язання кредитор вправі вимагати виконання обов`язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов`язань у відносинах, що виникли між сторонами.

Договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення суми основного боргу в розмірі 62 153.59 грн повністю, як таку, яка підтверджена належними і допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Висновки суду.

За таких обставин, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 62 153.59 грн, яка відповідачем належними та допустимими доказами не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Відповідач заяв по суті справи, власного контррозрахунку позовних вимог до суду не подав. Відтак, суд задовольняє позовні вимоги - повністю.

Крім того, суд враховує, що матеріали справи містять підписаний зі сторони відповідача акт прийому - передачі на суму боргу, що свідчить про визнання ним факту поставки електричної енергії належної якості та в у вказаній кількості. Відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів погашення основного боргу у вказаний період.

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для повного задоволення позовних вимог позивача.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до повного задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328.00 повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Рахівської міської ради, код ЄДРПОУ - 04053878, 90600, Закарпатська область, Рахівський район, м. Рахів, вул. Миру, буд. 34, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично інвестиційна група", код ЄДРПОУ - 44494907, 01014, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 43, офіс 5, суму основного боргу у розмірі 62 153.59 грн (шістдесят дві тисячі сто п`ятдесят три гривні 59 копійок) за спожиту електричну енергію.

3. Судові витрати покласти на відповідача у справі.

4. Стягнути з Рахівської міської ради, код ЄДРПОУ - 04053878, 90600, Закарпатська область, Рахівський район, м. Рахів, вул. Миру, буд. 34, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично інвестиційна група", код ЄДРПОУ - 44494907, 01014, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 43, офіс 5, сплачений судовий збір у розмірі 3328.00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно з ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2026 року.

Суддя Пригуза П.Д.