Ухвала суду № 138498502, 27.07.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

27.07.2026 Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/5688/21

Провадження № 1-кп/644/181/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

за участі прокурора - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по об`єднаному кримінальному провадженню № 12020220530001661; №12021221180000056, у відношенні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадження Індустріального районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України.

В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою. В обґрунтування клопотання зазначив, що ризики, визначені п. п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, мають місце. Ризик переховування від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується відомостями про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який не має офіційних джерел доходу. ОСОБА_7 має непогашені судимості за вчинення тяжких та особливо тяжкого злочинів. Обвинувальний акт за ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 296 КК України на теперішній час перебуває на розгляді Київського райсуду м. Полтави.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечував. Посилався на те, що прокурор не довів наявність підстав для продовження тримання ОСОБА_7 під вартою. Вважає, що ОСОБА_7 не буде ухилятися від суду і не буде вчиняти інші кримінальні правопорушення. Просить визначити ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши подане клопотання прокурора, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

На переконання колегії суддів, прокурором було доведено, що ризики, які були встановлені раніше, продовжують існувати, а саме: переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, в тому числі проти життя та здоров`я особи, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років або довічне позбавлення волі, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може загрожувати ОСОБА_7 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду з метою уникнення можливого відбування покарання. Тяжкість покарання, яке може загрожувати ОСОБА_7 , може викликати його втечу. Ризик втечі оцінюється судом у контексті чинників, пов`язаних з особою обвинуваченого.

Також колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_7 раніше засуджувався за вчинення тяжких та особливо тяжкого злочинів, обвинувальний акт за ч.1 ст. 345, ч. 4 ст. 296 КК України на теперішній час перебуває на розгляді Київського райсуду м. Полтави, розгляд справи призначено на 07.09.2026 року.

Також колегія суддів бере до уваги, що відповідно до обвинувальних актів ОСОБА_7 обвинувачується в скоєнні тяжкого та особливо тяжкого злочинів. Згідно обвинувальних актів ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, дітей на утриманні не має, має непогашені судимості за вчинення умисних тяжких і особливо тяжкого злочинів.

Слід вказати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою.

Таким фактором у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, той факт, що незважаючи на попередню судимість обвинуваченого за вчинення злочину проти життя та здоров`я особи, останній знову обвинувачується у вчиненні подібного злочину, а тому існує ризик того, що ОСОБА_7 , крім вжиття заходів спрямованих на переховування від суду, також може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

На переконання колегії суддів запобігання вказаним ризикам зумовлене саме застосуванням та продовженням обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що з метою запобігання спробам обвинуваченого ОСОБА_7 переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, є наявними підстави для запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який. Більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 , не зможуть запобігти зазначеним вище ризикам, а тому суд продовжує щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою порівняно з більш м`якими запобіжними заходами в умовах воєнного стану є єдиним дійсно дієвим й обґрунтованим запобіжним заходом для виконання завдань кримінального провадження. Без тримання ОСОБА_7 під вартою неможливо буде забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків, запобігти його спробам переховуватися від суду, іншій неналежній процесуальній поведінці, що перешкоджатиме здійсненню кримінального провадження або й зовсім унеможливить його й створюватиме у зв`язку із цим загрози низці публічних інтересів.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає за доцільне клопотання прокурора про продовження тримання під вартою ОСОБА_7 задовольнити та продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням розміру застави.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 196, 199, 314, 331, 369, 372 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в Державній установі Харківський слідчий ізолятор, продовживши строк дії запобіжного заходу на 60 днів, до 24 вересня 2026 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України одночасно визначити ОСОБА_7 розмір застави, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі її внесення, які зазначені в ухвалі суду від 12.02.2026 року по справі №644/5688/21.

Копію ухвали вручити учасникам провадження.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3