Рішення № 138496464, 13.11.2024, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/1663/21

Провадження № 2/932/173/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кондрашова І.А.,

за участі секретаря судового засідання Підопригори Р.А.,

представника позивача - адвоката Іванчик П.В.,

представника відповідача - адвоката Кот Є.О.,

представника відповідача - адвоката Бойко Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудченко Олександра Віталіївна, про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування записів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, припинення та відновлення права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтований наступним.

Так, ОСОБА_2 , будучи власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно здійснив її відчуження під час дії арешту на все майно, накладеного Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2015 про забезпечення позову у цивільній справі №200/22921/15-ц за позовом ОСОБА_1 , ТОВ «Київська Русь» до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , про повернення безпідставно набутого майна.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року по справі №200/22921/15-ц підтверджено існування заборгованості ОСОБА_2 та ОСОБА_7 перед ОСОБА_1 за безпідставно набуте майно.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2015 у справі № 200/22921/15-ц вжито заходів забезпечення позову, а саме накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 в межах заявлених позовних вимог в сумі 2 520 149 грн.

На момент винесення ухвали про накладення арешту, у власності ОСОБА_2 перебували квартира АДРЕСА_2 ; автомобіль марки Ніссан Х-трейл, 2006 року випуску, універсал-В.

З метою звільнення майна ОСОБА_2 з під арешту, накладеного вищевказаною Ухвалою суду, подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про поділ майна подружжя, згідно з умовами якого спірна квартира та автомобіль були передані у власність ОСОБА_3 .

Для узаконення цього договору подружжям було подано позовну заяву до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області та ініційоване судове провадження за результатами якого суд ухвалив рішення про визнання дійсним договору про поділ майна подружжя та визнання права власності. За цим рішенням ОСОБА_3 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль марки Ніссан Х-трейл, 2006 року випуску, універсал-В, колір чорний.

18.12.2020 року позивач дізнався, що спірна квартира була відчужена та належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які набули право власності на неї за договором купівлі - продажу від 28.07.2016 № 1816, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудченко О.В.

Таким чином, позивач вважає, що усі вищеперелічені дії відповідачів були спрямовані не на досягнення реальних правових наслідків, а вчинені з метою уникнення майнової відповідальності та приховування майна, виведення останнього з під можливого стягнення, що вказує на фраудаторність правочину. Ба більше, у період укладення спірного правочину та постановлення рішення суду про поділ майна подружжя, діяла Ухвала суду про забезпечення позову та був накладений арешт на все майно ОСОБА_2 , тому останній не мав права відчужувати майно в т.ч. квартиру у будь-який спосіб.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і запис про таку реєстрацію права власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 , яке було здійснене на підставі рішення Дніпропетровського районного суду 21 березня 2016 року по справі № 175/872/16-ц.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений (виданий) приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудченко О.В за №1816 від 28.07.2016.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30734232 від 02.08.2016, приватний нотаріус Рудченко Олександра Віталіївна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл., на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_3 частки за ОСОБА_4 та 1/2 частки за ОСОБА_5 .

Скасувати запис № 15688814 про реєстрацію права власності на нерухоме майно 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 .

Скасувати запис №15688813 про реєстрацію права власності на нерухоме майно 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 .

З урахуванням заяви про зміну предмета позову, ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності на у будинку АДРЕСА_4 , нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_5 за ОСОБА_3 , яке було здійснене на підставі рішення Дніпропетровського районного суду 21 березня 2016 року.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений (виданий) приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудченко О.В за № 1816 від 28.07.2016.

Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/2 частки та ОСОБА_5 на 1/2 частки на квартиру АДРЕСА_2 , та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30734232 від 02.08.2016, приватний нотаріус Рудченко Олександра Віталіївна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл., на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_3 частки за ОСОБА_4 та 1/2 частки за ОСОБА_5 .

Відновити право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.01.2021 року у справі № 200/22921/15-ц скасовано заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_2 , тож відчуження квартири та іншого майна було здійснено правомірно. Крім того, Постановою Дніпровського апеляційного суду було залишено без змін Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.01.2021 року у справі № 200/22921/15-ц про скасування заходів забезпечення позову. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27.11.2020 було скасоване рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2019, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ТОВ «Київська Русь» до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , про повернення безпідставно набутого майна, відмовлено.

Таким чином, відповідач вважає, що перешкод для відчуження спірного майна не було, а позивач у свою чергу не довів належними і допустимим доказами порушення його прав. Тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідачем ОСОБА_4 подано відзив, в якому посилається на те, що позов ґрунтується на припущеннях, і жодні права та інтереси позивача не порушені. Правочин, яким відчужено квартиру, укладено в законному порядку, а зобов`язання, за рахунок якого позивач припускає задовольнити вимоги, ніколи не існувало. Оспорюваний правочин не є фіктивним, а право відповідача розпоряджатися своїм майном не було нічним обмежене. Набувачі квартири є добросовісними, та проживають у квартирі тривалий час.

З урахуванням викладеного, відповідач ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відзив ОСОБА_5 є аналогічним за своїм змістом, і яка також просила суд відмовити у позові повністю.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.02.2021 (суддя Лукінова К.С.) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року вжито заходів забезпечення позову, а саме заборонено відповідачам, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 52,9 кв.м.; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 919223312101, номер об`єкта в РПВН 37299676 до набрання законної сили рішенням у справі №932/1663/21.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2022 року справу прийнято у провадження судді Кондрашова І.А. у зв`язку із закінченням відрядження судді Лукінової К.С. Призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2023 року зупинено провадження у справі до вирішення справи № 200/22921/15-ц за позовом ОСОБА_1 , та ТОВ «Київська Русь» до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , про стягнення безпідставно набутого майна, яка перебуває на розгляді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2023 року ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2023 року про зупинення провадження у справі, скасована. Справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2024 року прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_8 про зміну предмету позову у даній цивільній справі.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2024 року закрито підготовче засідання, справ призначена до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення позову, просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року по справі №200/22921/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про повернення безпідставно набутого майна - задоволені частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 , вартість безпідставно набутого майна: риби, яка була запущена мальком в ставок, що розташований на земельній ділянці водного фонду (кадастровий номер з/д - 1222385300:01:003:0328) загальною площею 28,8514га, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району, Дніпропетровської області, та доходи, які вказані особи одержали від реалізації риби в розмірі 2 075 539,00 (два мільйони сімдесят п`ять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) гривень.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 , вартість безпідставно набутого майна: горіху 120 шт., яблунь різних сортів в асортименті 320 шт. та груш 5 шт., які знаходяться на земельній ділянці (кадастровий номер з/д - 1222385300:01:003:0328) загальною площею 28,8514га, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району, Дніпропетровської області та передана в оренду ОСОБА_7 , в розмірі 27 810 (двадцять сім тисяч вісімсот десять) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США, перерахувавши в національній валюті (гривні), що на день подання позову становить 107 450 (сто сім тисяч чотириста п`ятдесят) гривень згідно офіційного курсу Національного Банку України (21,49 грн./1 долар США).

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 1783,95 грн. з кожного.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В позовних вимогах ТОВ «Київська Русь» - відмовлено повністю.

Зазначене рішення ухвалено 06 грудня 2019 року, однак воно не набрало на той момент законної сили, оскільки Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження даного рішення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27.11.2020 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року по справі №200/22921/15-ц скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про повернення безпідставно набутого майна, відмовлено.

Означений спір перебував на розгляді судів усіх інстанцій неодноразово.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року скасовано, справу в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про повернення безпідставно набутого майна, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2024 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про солідарне стягнення з неї вартості безпідставно набутого майна: горіху 120 шт., яблунь різних сортів в асортименті 320 шт. та груш 5 шт., які знаходяться на земельній ділянці (кадастровий номер з/д - 1222385300:01:003:0328) загальною площею 28,8514 га, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та передана в оренду ОСОБА_7 , в розмірі 27 810 (двадцять сім тисяч вісімсот десять) грн. скасовано та в цій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_7 відмовлено.

Отже, судовими актами підтверджено існування заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2015 року по справі 200/22921/15-ц вжито заходів забезпечення позову, а саме заборонено ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) самостійно, їх представникам або із залученням третіх осіб здійснювати будь-які дії, спрямовані на: - вилов риби з водойми (ставка);- пошкодження, знищення (вирубування, викопування, спалювання, тощо) стосовно: 1 225шт. фруктових дерев, 500шт. виноградників, 400шт. смородини та 1 160шт. горіхів, які знаходяться на земельній ділянці (кадастровий номер з/д -1222385300:01:003:0328, загальною площею 28,8514га, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області), переданій ОСОБА_7 за Договором оренди земель водного фонду (водного об`єкту).

Зобов`язано ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) передати на відповідальне зберігання Приватному підприємству «Скорпіон-безпека» (49055, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, буд.11, офіс 79; ЄДРПОУ 35042950) або його представникам або залученим підприємством третім особам, всю рибу, яка знаходиться у водоймі (ставку), яка розташована на земельній ділянці (кадастровий номер з/д -1222385300:01:003:0328, загальною площею 28,8514га, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області) та 1 225шт. фруктових дерев, 500шт. виноградників, 400шт. смородини та 1 160шт. горіхів, які знаходяться на зазначеній земельній ділянці для здійснення всіх необхідних заходів, щодо охорони риби.

Зобов`язано ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з метою належної охорони риби, фруктових дерев, виноградників, смородини та горіхів, забезпечити вільний доступ Приватному підприємству «Скорпіон-безпека» (49055, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, буд.11, офіс 79; ЄДРПОУ 35042950) або його представникам або залученим підприємством третім особам до земельної ділянки (кадастровий номер з/д -1222385300:01:003:0328, загальною площею 28,8514 га, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області) на території якої розташована водойма (ставок) та ростуть вказані дерева.

Накладено арешт на ємність металеву, балка №30 б/у; плівка вторинна; пересувний вагончик-битовка; тачка будівельна 90л. 1колесо; кутик 90х6 ст.3 6м. (0,185т); кутик 90х7 ст.3 (0,048т); труба 219х7 (0,19т); лист 10мм 1500х6000 ст.3 Т.В. (0,35т); лист 30мм 2000х6600 ст.3(0,5т); швелер 24П ст.3пс 12м(0,725т); брус 40х40 (0,384куб.м.); кутик 90х6 ст.3 ндл (1,93т); лист 8мм 1500х6300 ст.3 (1,194т); швелер 24 ст.3пс міра (2,3т); лист а/ц 01-101 (354шт.); кущорізи GRUNTEK BS-52X; рейка 25х50х2 (1,249куб.м.); насосна станція Hydrofresh SAER M99/24H; тачка садово-будівельна двохколісна, об`єм вода/пісок 110/200л. вантажопідйомність 320кг; репаратор 3/4" (51-105H) 5шт.; шланг для полива ECONOMIC 3/4" 30м. 10-021 5шт.; мангал-піч професійний, піч опалювальна «Буллетерм-Л» - 18кВт, що знаходиться на орендованій ОСОБА_7 земельній ділянці (кадастровий номер з/д -1222385300:01:003:0328, загальною площею 28,8514га, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району, Дніпропетровської області).

Зобов`язано ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) передати на відповідальне зберігання Приватному підприємству «Скорпіон-безпека» (49055, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, буд.11, офіс 79; ЄДРПОУ 35042950) або його представникам або залученим підприємством третім особам вищезазначене в цьому пункті арештоване майно.

Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) в межах заявлених позовних вимог на суму 2 520 149 грн.

Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в межах заявлених позовних вимог на суму 2 520 149 грн.

Ухвала набрала законної сили 10 листопада 2015 року та підлягала негайному виконанню. Ухвала була спрямована на адресу Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції, Відділу державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції.

При цьому заявнику в Ухвалі було роз`яснено, що ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку встановленому для виконання судових рішень, строк пред`явлення ухвали до виконання 1 рік, до 10.11.2016 року.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, незалежно від оскарження чи відкриття виконавчого провадження (ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України). Повний порядок виглядає наступним чином.

Видача ухвали: Суд невідкладно направляє примірник ухвали заявнику та органам, відповідальним за її виконання (наприклад, банкам, державним реєстраторам, нотаріусам, Державній виконавчій службі).

Виконання без відкриття провадження: У багатьох випадках (накладення арешту, заборона вчинення дій) ухвала виконується безпосередньо тими органами, яким вона адресована (наприклад, нотаріус зупиняє нотаріальні дії, банк блокує рахунки) на підставі самого документа, отриманого від суду.

Судом також установлено, що на момент винесення Ухвали суду про забезпечення позову у власності ОСОБА_2 перебувало рухоме й нерухоме майно, а саме квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки Ніссан, модель Х-трейл, 2006 року випуску, чорного кольору, тип кузову - універсал -В, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року по справі № 175/872/16-ц визнано дійсним договір про поділ майна подружжя, укладений 09 вересня 2015 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого ОСОБА_3 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль марки Ніссан Х-трейл, тип транспортного засобу - легковий-універсал-В, 2006 року випуску, колір - чорний, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , а ОСОБА_2 отримав грошову компенсацію замість частки у праві спільної сумісної власності на майно в розмірі 123 656,50 гривень.

Припинено право власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 52,9 кв.м., загальною площею 26,9 кв.м., що складається з: 1 - коридор, 2 - житлова, 3 - кухня; 4 - ванна; 5 - туалет; 6 - житлова; І, II - лоджії, та визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 ) право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 52,9 кв.м., загальною площею 26,9 кв.м., що складається з: 1 - коридор, 2 - житлова, 3 - кухня; 4 - ванна; 5 - туалет; 6 - житлова; І, II - лоджії.

Припинено право власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на автомобіль марки Ніссан Х-трейл, тип транспортного засобу - легковий-універсал-В, 2006 року випуску, колір - чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , та визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 ) право власності на автомобіль марки Ніссан Х-трейл, тип транспортного засобу - легковий-універсал-В, 2006 року випуску, колір - чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року це рішення скасоване, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності, відмовлено.

Згідно договору купівлі - продажу від 28.07.2016, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудченко О.В., за реєстровим № 1816, ОСОБА_3 здійснила продаж квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Продаж здійснено на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 1/2 частині квартири кожній.

Позивач вважає, що цей договір є недійсним з моменту його вчинення, оскільки він укладений у період дії заборони на відчуження майна та після висунення вимог про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів. Тому ОСОБА_3 не мала продавати квартиру, на яку може бути звернуто стягнення в рамках погашення заборгованості. Такий договір, на переконання позивача, має ознаки фраудаторного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Відповідно до змісту п.п. 4,7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК 435-15 необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В судовій практиці існує поняття «фраудаторного правочину». Нормативного визначення цей термін не має, проте за загальним змістом являє собою правочин, який направлений на шкоду кредитору.

Так, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 р. по справі № 755/17944/18 сформульовано висновок щодо конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі, яка включає: момент укладення договору (коли боржник усвідомлює, що майно заберуть за борги); контрагента з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа), ціну (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто суд в кожному конкретному випадку має виходити з презумпції дійсності правочину, якщо не встановлено зворотне.

Одночасно з цим, Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, якій не вчинено.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вказаний правовий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).

Суд констатує, що договір купівлі - продажу від 28.07.2016, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудченко О.В., за реєстровим № 1816, не відповідає ознакам, які притаманні фраудаторним правочинам, а отже не може бути визнаний недійсним з цих підстав.

Так, за змістом ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто законодавством задекларований такий принцип як «свобода договору», а відтак сторони можуть укласти правочин навіть за наявності невиконаних зобов`язань перед третіми особами.

Суд вважає, що сам по собі факт існування заборгованості чи невиконаних зобов`язань, не може бути достатньою і безумовною підставою для визнання договору недійсним, оскільки стягнення заборгованості виконується у встановленому порядку, і визначення майна, на яке може бути звернуто стягнення, вирішується державним чи приватним виконавцем у ході виконавчого провадження, а не безпосередньо Стягувачем.

При цьому суд наголошує, що спірна квартира не є предметом іпотеки, а відтак на неї не може бути звернуто стягнення згідно Закону України «Про іпотеку».

Верховний Суд у Постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 723/826/19 наголосив, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Не допускаються також дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Суд вважає, що цей стандарт сторонами дотримано, оскільки договір укладено на досягнення реальних правових наслідків, а набувачі не є родичами чи зацікавленими особами. Договір є оплатним, тобто відсутня така обов`язкова ознака фраудаторності як безоплатність правочину.

Заборгованість хоча й існувала на момент укладення договору, проте була спірною, тобто вирішувалось питання щодо її обґрунтованості, а судові акти не мали статусу остаточних. Водночас відсутні докази, що було відкрито виконавче провадження з приводу виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року по справі №200/22921/15-ц.

В своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

В постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18 зазначено, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним. Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього грошового зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Також, в постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18 (провадження № 61-20593св19) вказано, що укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства. Встановивши, що відповідач, відчужуючи належні йому на праві власності будинки своїм синам та дружині, був обізнаний про наявність невиконаних зобов`язань по поверненню позики та судового спору, передбачав можливе стягнення з нього на користь позивача заборгованості за договорами позики, суди попередніх інстанцій правильно вважали, що боржник усвідомлював негативні наслідки для себе у випадку задоволення позовних вимог та мав намір всупереч інтересам кредитора уникнути цих наслідків. Такі дії відповідача не можна визнати добросовісними у розумінні пункту 6 частини першої та частини третьої статті 3 ЦК України. З`ясувавши, що при укладенні оспорюваних правочинів воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаними правочинами, дії сторін вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховування майна від звернення стягнення при виконанні в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з відповідача, отже правова мета оспорюваних договорів дарування є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочинами (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), суди обґрунтовано визнали недійсними оспорювані правочини на підставі статті 234 ЦК України.

Аналогічні висновки були зроблені Верховним Судом у постановах від 14 вересня 2022 року у справі № 369/8077/19 (провадження № 61-21207св21) та від 19 квітня 2023 року у справі № 501/1857/18 (провадження № 61-9514св22).

Суд вважає, що укладення договору купівлі - продажу від 28.07.2016, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудченко О.В., за реєстровим № 1816, не може бути кваліфіковано як укладення фіктивного договору, оскільки цей договір є оплатним, він був реально виконаний, укладений не між близькими родичами, здійснено перехід права власності до третіх осіб. Поведінка учасників цього правочину є добросовісною і передбачуваною. Незважаючи на те, що боржник ОСОБА_2 міг усвідомлювати негативні наслідки у виді можливого звернення стягнення на його майно, проте станом на момент укладення оскаржуваного правочинну, заборгованість не була підтверджена, була спірною, а заходи примусового стягнення боргу взагалі не вживались. Обмеження боржника або членів його сім`ї у праві розпорядження своєю власністю за умови стягнення в майбутньому заборгованості, яка оспорюється, не може вважатись пропорційним і легітимним у державі, та може також становити втручання у право на мирне володіння майном.

Інших обставин, які б вказували на те, що оскаржуваний договір укладений з дефектами його форми, змісту, унаслідок помилки, обману, насильства, або тяжких обставин (на вкрай невигідних умовах), судом не встановлено.

Що стосується Ухвали про забезпечення позову, згідно якої на майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було накладено арешт, суд вказує таке.

В судовому засіданні додатково установлено, що ухвала про забезпечення позову хоча й була постановлена судом, проте реально не була виконана як того вимагає Закон України «Про виконавче провадження». Так, ця ухвала є виконавчим документом і виконується в порядку, передбаченому вищевказаним Законом.

З виконання цієї ухвали повинно було відкрите виконавче провадження, а сам примірник ухвали спрямований безпосередньо будь-якому нотаріусу чи державному реєстратору, який би вніс запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно відповідачів.

Тоді будь-який нотаріус України чи державний реєстратор при посвідченні спірного договору, перевіривши відомості реєстру, установили б наявність заборони / арешту, та у вчиненні цієї нотаріальної дії було б відмовлено.

Проте доказів, що Ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2015 року по справі 200/22921/15-ц, про забезпечення позову, виконувалась, чи на її підставі було внесено відповідний запис до реєстру, немає. Суд вважає, що нотаріус керується безпосередньо відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому у разі відсутності запису про заборону, обтяження чи арешт, у нотаріуса ОСОБА_10 не було будь-яких перешкод для посвідчення даного правочину.

Додатково суд звертає увагу, що Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2015 року по справі 200/22921/15-ц, про забезпечення позову, було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Проте цією Ухвалою не накладався арешт на все рухоме чи нерухоме майно ОСОБА_3 . Тому ОСОБА_3 могла здійснити відчуження належної їй квартири без будь-яких обмежень, розпорядитися своїм майном на власний розсуд.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд вважає, що договір купівлі - продажу від 28.07.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудченко О.В., за реєстровим № 1816, не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, не порушує майнових інтересів кредитора ОСОБА_1 , тому підстав для визнання його недійсним (фіктивним), суд не вбачає.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 58,59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд не може самостійно збирати докази, що стосуються предмету спору, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Позивачем не доведено, що спірний договір є фіктивним, а також, що усі сторони даного правочину мали умисел на досягнення інших правових наслідків, ніж ті, які обумовлені даним правочином. Так, вигодонабувачі даного правочину є пересічними громадянами, вони не є та не були зацікавленими у приховуванні реальних намірів сторін. Судом опитано відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , і установлено, що вони є добросовісними набувачами, проживають у спірній квартирі, уклали договір на законних підставах та їх волевиявлення було добровільним.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивач належним чином не довів суду, що спірний договір купівлі - продажу квартири було укладено саме з метою уникнення майнової відповідальності та навмисно, з метою перешкоджання в майбутньому звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості.

Позивачем не доведено, що волевиявлення сторін спірного правочину не було вільним, а також, що сторони керувались наміром уникнути відповідальності по борговим зобов`язанням ОСОБА_2 та зберегти майно, на яке може бути звернуто стягнення.

Що стосується договору про поділ майна та рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року по справі № 175/872/16-ц, про визнання договору про поділ майна дійсним, суд вказує таке.

Як убачається з названого рішення суду, ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору про поділ майна подружжя та визнання права власності на майно за договором.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначала, що між нею та ОСОБА_2 було укладено договір про поділ майна подружжя, за умов якого у власність позивачу перейшла квартира АДРЕСА_2 та автомобіль марки Ніссан Х-трейл, тип транспортного засобу - легковий-універсал-В, 2006 року випуску, колір - чорний, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , а відповідачу буде сплачена грошова компенсація замість частки у праві спільної сумісної власності на майно в розмірі 123 656,50 гривень. Зазначена угода не була посвідчена нотаріально, хоча між сторонами цього договору досягнуто всіх істотних умов договору та договір фактично було виконано сторонами, оскільки позивач володіє квартирою, проживає в ній, сплачує комунальні платежі та здійснюю ремонт, а відповідач - на власний розсуд розпоряджається автомобілем. На даний час позивач має намір продати квартиру, що здійснити неможливо, оскільки договір про поділ майна подружжя від 09 вересня 2015 року не був посвідчений нотаріально, а також у зв`язку із тим, що квартира вважається спільним майном подружжя. Згідно п. 9 договору про поділ спільного майна подружжя, узгоджено, що він буде посвідчений нотаріально за місцем укладення до 15 грудня 2015 року, у зв`язку з тим, що відповідач до теперішнього часу ухиляється від нотаріального посвідчення договору у порушення умов договору, хоча фактично виконує його, позивач змушена звернутися до суду для захисту своїх майнових прав на квартиру.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року по справі № 175/872/16-ц позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 були задоволені.

Цим рішенням, зокрема, припинено право власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 52,9 кв.м., загальною площею 26,9 кв.м., і визнано право власності на цю квартиру за ОСОБА_3 .

Однак Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року, це рішення було скасоване, а у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про визнання договору дійсним, відмовлено.

Суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині Постанови зазначив, що в діях ОСОБА_3 до ОСОБА_2 при підписанні договору про поділ майна подружжя був наявний умисел щодо укладання саме фіктивного договору, а саме з метою уникнути відповідальності по борговим зобов`язанням та зберегти майно, на яке могло бути звернене стягнення.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суд першої інстанції ігноруючи відсутність в матеріалах справи доказів, дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимог та визнав право власності на майно, на яке вже було накладено арешт. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з позовних вимог ОСОБА_3 та рішення суду вбачається штучно створений спір. У зв`язку з чим рішення суду є незаконним, ухвалені з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд вважає, що така правова оцінка, викладена у мотивувальній частині Постанови Дніпровського апеляційного суду, не має обов`язкового характеру і не є преюдиційною, оскільки у спорі про визнання договору недійсним з підстав його фіктивності чи фраудаторності, суд не обмежений висновками апеляційного суду, та може самостійно встановити як наявність умислу на укладення фіктивного правочину, так і в цілому його невідповідність вимогам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

У спорі про визнання договору про поділ майна дійсним, не досліджувались питання правомірності відчуження квартири чи законності укладення договору купівлі - продажу.

Ба більше, на момент укладення оскаржуваного договору купівлі - продажу, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року по справі № 175/872/16-ц, було чинним, тому у суду немає підстав стверджувати, що скасування цього рішення як проміжного етапу переоформлення нерухомості, може призвести до таких наслідків як недійсність правочину.

Між тим, позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, не заявлялись, хоча належним і ефективним способом захисту, на переконання суду, може бути витребування майна з чужого незаконного володіння, на користь ОСОБА_2 , і тоді немає необхідності визнавати недійсними низку договорів та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Таким чином, скасування судового рішення, яким було визнано право власності на квартиру за ОСОБА_3 , саме по собі не може бути достатньою підставою для визнання договору купівлі - продажу від 28.07.2016 недійсним, оскільки судом не встановлено ознак, які відносяться до фіктивного правочину, а саме умисел усіх сторін, відсутність наміру створювати реальні правові наслідки, свідомий намір, мета - введення в оману, безоплатність договору, укладення між близькими родичами тощо.

Отже, суд вважає, що договір купівлі - продажу від 28.07.2016, укладений правомірно, і не може вважатись недійсним чи фраудаторним, відповідає вимогами цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Тому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Одночасно з цим, не підлягають задоволенню й похідні вимоги, а саме скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відновлення права власності чи поновлення записів, суд не може здійснити, оскільки такі дії проводяться виключно державним реєстратором.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до 141 ЦПК України, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 261, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудченко Олександра Віталіївна, про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування записів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, припинення та відновлення права власності, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дати складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ