Рішення № 138496037, 09.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5554/26

Провадження № 2/711/3189/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

09 липня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.

при секретарі Буйновській А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.01.2022 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 97916990, за умовами якого останній перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 3900 грн. 00 коп.

Водночас, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст. 526 та ст. 527 ЦК України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № 01092025/1.

За умовами даного Договору факторингу 01.09.2025 відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 97916990 від 31.01.2022. Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 13962 грн. 00 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3900 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками становить 10062 грн. 00 коп.

У позовній заяві також вказано, що Позичальник не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Враховуючи зазначене вище, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 97916990 від 31.01.2022 у розмірі 13962 грн. 00 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3900 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками становить 10062 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 02.06.2026 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, хоча повідомлялася судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. У позовній заяві (п. 6, 7 прохальної частини) позивачем заявлене клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства. Заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

У судове засідання відповідач не з`явилася, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася судом у встановленому законом порядку. Відзив на позовну заяву не подано. Між тим, 19.06.2026 подані пояснення, за якими вважає, що позивачем заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності, співмірності та реальності. Вважає, що позовна заява є шаблонною, а підготовка додатків полягає у долученні стандартного пакета документі, які вже знаходились у розпорядженні позивача. Зазначила, що вона проживає за межами України, самостійно утримує дитину та має обмежені фінансові можливості, а тому просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 5500грн. до розумного та співмірного розміру, у разі задоволення позову.

Враховуючи думку представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.01.2022 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 97916990.

Цей Договір є електронним договором у розумінні Закону України "Про електронну комерцію", оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Отже, у цьому випадку, мало місце укладення кредитного договору в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору, що підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем, шляхом введення одноразового ідентифікатора у вигляді коду 788406, який відправлено їй 31.01.2022 та введено нею 31.01.2022, що і є його безпосереднім підписом. Суд зауважує, що одноразовий ідентифікатор направлявся позичальнику кредитодавцем на його номер телефону, який вказаний позичальником при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця, тобто НОМЕР_1 .

Як вбачається з довідки ТОВ «ФК «ІРБІС» від 01.09.2025, клієнт ОСОБА_1 ідентифікована (31-01-2022 20:51:56) в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ІРБІС», відповідно до вимог частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII.

Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Приймаючи умови договору, відповідач засвідчила, що вона ознайомилася та погоджується з усіма умовами Договору; не вважає умови цього Договору несправедливими, невигідними/вкрай невигідними для себе; укладає цей Договір особисто, згідно зі своїм вільним волевиявленням, яке повністю відповідає внутрішній волі Клієнта як Сторони цього Договору, усвідомлює значення своїх дій, обізнаний із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, не діє під впливом тяжкої для себе обставини; йому надана інформація, зазначена в частині другій статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", у повній відповідності з вимогами, що ставляться до порядку надання такої інформації; їй відомі права, передбачені Законом України "Про захист персональних даних", джерела збирання, місцезнаходження Персональних даних Клієнта, мета обробки Персональних даних Клієнта, місцезнаходження володільця Персональних даних Клієнта; йому відомі права, передбачені Законом України "Про захист прав споживачів", та він повідомлений Товариством про свої права і отримав від Товариства інформацію у повній відповідності (обсязі, формі) до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та інших законів та підзаконних актів України; підтверджує, що на момент укладення цього Договору він не має підстав вважати свої права порушеними (договір п. 13. «Прикінцеві положення»).

За цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 3900 грн. 00 коп., з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно з п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору (п.3.1 договору).

Пунктом 3.2. Договору визначено, що за користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта.

Умовами договору визначено:

4.1. Видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.

4.2. Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 01.05.2022 (далі за текстом «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

4.5. Сума виданого (наданого) Кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за користування Кредитом є заборгованістю Клієнта за цим Договором.

5.1. Клієнт зобов`язаний сплачувати Товариству проценти за користування Кредитом, за процентною ставкою, зазначеній у пунктах 3.1, 3.2 цього Договору, але з урахуванням положень, передбачених пунктом 3.2 цього Договору.

5.2. Сукупна вартість Кредиту з урахуванням відсоткової ставки за Кредитом, передбаченої пунктом цього Договору, та детальний розпис сукупної вартості Кредиту для Клієнта (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки та формули розрахунків за Кредитом наведено у Додатку №1 до цього Договору.

5.4. Нарахування процентів за Кредитом провадиться за період з дня списання суми Кредиту з поточного рахунку Товариства до дня повернення Клієнтом суми Кредиту на поточний рахунок Товариства. Правилами може бути передбачено обмеження щодо строку нарахування процентів за Кредитом у випадку прострочення Клієнтом повернення Кредиту.

7.2. Клієнт зобов`язаний: повністю повернути Кредит відповідно до пункту 4.2 цього Договору; використовувати Кредит відповідно до його мети згідно пункту 3.4 цього Договору; сплачувати Товариству проценти за користування Кредитом відповідно до пунктів 3.1, 3.2 цього Договору; виконувати умови Правил та Договору; виконувати інші обов`язки, передбачені цим Договором, Правилами та чинним законодавством України.

9.1. Сторони несуть відповідальність за невиконання взятих на себе за Договором обов`язків.

9.2. Клієнт не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язань із повернення Кредиту та сплати передбачених цим Договором процентів за Кредитом.

11.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 01.05.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов`язань за цим Договором.

11.3. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення умов цього Договору, яке мало місце під час дії цього Договору.

Крім того, 31.01.2022 ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» ініціювало переказ коштів ОСОБА_1 , через партнера ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Відповідно до зазначеного договору, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 31-01-2022 о 20:51:56 на суму 3900 грн. 00 коп., маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 134807240, призначення платежу: зарахування 3900 грн. на карту НОМЕР_2 . Вказана інформація підтверджується відомостями, які наданою генеральним директором ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» Велікановим Є. за вих. № 3152_251021114322 від 21.10.2025.

Отже, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» виконало свої зобов`язання перед позичальником за договором та надало йому кредит в сумі 3900 грн. 00 коп., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_2 .

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 31.01.2022 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 Договору про надання фінансового кредиту № 97916990, а також отримання відповідачем кредитних коштів на підставі вказаного вище договору. Слід зазначити, що відповідач не спростувала доводи позивача в цій частині.

У суду відсутні підстави вважати, що відповідачем оспорюються обставини укладення Договору № 97916990 від 31.01.2022 між ним та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС», а також факт отримання та використання кредитних коштів.

Всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 13962 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3900 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками 10062 грн. 00 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості за Договором № 97916990 від 31.01.2022, станом на 01.09.2025. За наданим позивачем розрахунком заборгованості вбачається, що відповідачем не було здійснено жодного платежу на виконання умов кредитного договору.

Судом також встановлено, що 01.09.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (Фактор), уклали Договір факторингу № 01092025/01, за умовами якого Клієнт зобов`язався відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язався їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 4.1. Договору факторингу визначено, що Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору.

На виконання умов Договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» сплатило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» кошти у розмірі 3490472 грн. 17 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 6054383 від 02.09.2025.

Як вбачається з Витягу із Додатку № 1 до Договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, відбулося відступлення ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» до ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» права вимоги за Договором № 97916990 від 31.01.2022, укладеним із ОСОБА_1 , на загальну суму 13962 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3900 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками 10062 грн. 00 коп.

Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).

Водночас, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином, договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов`язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).

Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. 59, 60).

Отже, враховуючи зазначені вище обставини, до ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА», відповідно до укладеного Договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, перейшло право грошової вимоги за Договором № 97916990 від 31.01.2022, укладеним із ОСОБА_1 , на загальну суму 13962 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3900 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками 10062 грн. 00 коп.

Як вже зазначалось вище, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА», ні на рахунки первісного кредитора ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС».

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за Договором № 97916990 від 31.01.2022, складає 13962 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3900 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками 10062 грн. 00 коп.

На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА».

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного кредитного договору.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На час розгляду справи Договір № 97916990 від 31.01.2022 та Договір факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 недійсними, розірваними чи припиненими не визнані.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (постанова Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16).

Суд звертає увагу, що Договір № 97916990 від 31.01.2022 є споживчим. Таким чином, судом установлено, що кредитні правовідносини, які виникли між сторонами, мають споживчий характер, а тому на них поширюються норми законодавства про захист прав споживачів.

Так, матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти в розмірі 3900 грн. 00 коп. надавалися і отримані відповідачем ОСОБА_1 31.01.2022 зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, визначених умовами Договору. При укладенні договору позичальник була ознайомлена з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, відповідач усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Також, вона підтвердила, що отримала від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, яка визначена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Законом України «Про споживче кредитування» тощо.

Установивши, що Договір №97916990 від 31.01.2022 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та була ознайомлена з сукупною вартістю кредиту.

Судом встановлено, що при укладенні договору первісний кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС», надав відповідачу в повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні остання не висловила. Також відповідач не відмовилася від укладення договору в спосіб та порядку, які передбачені законодавством.

Крім того, суд звертає увагу, що діючи добросовісно, та виконуючи в строк зобов`язання, відповідач не мала би наслідком виникнення заборгованості. До того ж, і на час розгляду цієї справи відповідач не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження повернення ним заборгованості за Договором № 97916990 від 31.01.2022.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначаючи обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 97916990 від 31.01.2022 у розмірі 13962 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3900 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками 10062 грн. 00 коп.

Слід зазначити, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених майнових прав.

Також, суд зауважує на тому, що нарахування відсотків здійснювалось в межах строку користування кредитними коштами з 31.01.2025 по 01.05.2022.

Вказаний розрахунок є повним, чітким, об`єктивним, він узгоджується з умовами договору позики. Тому, суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення. При цьому, відповідачем не спростовано ні розмір заборгованості, ні порядок нарахування певних платежів.

З урахуванням викладеного вище та приймаючи до уваги, що відповідач не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за Договором № 97916990 від 31.01.2022, укладеного між нею та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС», в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА», у межах заявлених вимог, підлягають до задоволення, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним вище договором у розмірі 13962 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3900 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками 10062 грн. 00 коп. При цьому, доказів на спростування доводів позивача відповідачем подано не було.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням норми ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), що підтверджується платіжним документом № 97916990 від 14.05.2026.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» задоволено у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується нормами ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що правнича допомога ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (Клієнт) надавалася на підставі Договору про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02.01.2026, укладеного з ФОП Лівак Іванна Миколаївна (Виконавець), який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 841 від 22.07.2016, за умовами якого КЛІЄНТ доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.

Пунктом 2.1. Договору про надання правової допомоги визначено, що ВИКОНАВЕЦЬ, на підставі звернення КЛІЄНТА, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги:

2.1.1. Перевіряє відповідність вимогам українського законодавства внутрішніх документів КЛІЄНТА, візує їх, надає допомогу КЛІЄНТУ при підготовці та правильному оформленні вказаних документів.

2.1.2. Приймає участь в підготовці та юридичному оформленню різного роду договорів, що укладаються КЛІЄНТОМ з юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичним особами, надає допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов`язання.

2.1.3. Представляє у встановленому порядку інтереси КЛІЄНТА в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів. Підписувати та подавати до суду від імені КЛІЄНТА позовні заяви, відзиви та заперечення.

2.1.4. ВИКОНАВЕЦЬ, здійснює, у встановленому законом порядку, представництво прав та законних інтересів КЛІЄНТА (чи його співробітників), у випадках, передбачених законодавством про адміністративні правопорушення України.

Відповідно до п. 4.1., 4.2. Договору про надання правової допомоги, загальна вартість Послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно з тарифною сіткою, вказаною у п. 4.8 даного Договору, а також додаткову оплату, яка зазначена у п. 4.9. даного Договору. Юридичну допомогу, що надається ВИКОНАВЦЕМ, КЛІЄНТ оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, вказаної в додаткових угодах, та/або рахунку-фактурі, та/або в актах наданих послуг. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання КЛІЄНТОМ рахунку та/або підписання акту наданих послуг, якщо інші терміни та умови оплати не було узгоджено сторонами.

За результатами надання юридичної допомоги складається акт надання послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої ВИКОНАВЦЕМ юридичної допомоги і її вартість. Акт надається КЛІЄНТУ особисто або надсилається ВИКОНАВЦЕМ факсимільним зв`язком, поштою або на електронну пошту, вказану в Договорі (п. 4.4. Договору про надання правової допомоги).

08.05.2026 ФОП (із ознакою самозайнятої особи) Лівак Іванна Миколаївна, з однієї сторони, та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» уклали Додаткову угоду № 97916990 до Договору про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02.01.2026, за умовами якої Сторони домовились про наступне:

1. Розширити розділ «1. Предмет договору» та доповнити новим пунктом такого змісту:

«1.2. ВИКОНАВЕЦЬ зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із гр. ОСОБА_1 . ВИКОНАВЕЦЬ зобов`язується надати інші види правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій з повноваженнями представляти інтереси Клієнта в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій згідно підсудності та судоустрою, встановлених процесуальними законами та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» під час здійснення судочинства, готувати проекти процесуальних документів та може вчиняти від імені Клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти позивач, відповідач, третя особа, стягувач, суб`єкту оскарження в процесі, для чого ВИКОНАВЦЮ надається право підписувати та подавати від імені Клієнта позовні заяви, змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, брати участь у судових засіданнях, отримувати копії судових рішень, розписуватись та вчиняти інші процесуальні дії. Повноваження ВИКОНАВЦЯ в суді не обмежені цим договором».

2. Доповнити розділ «4. Порядок здійснення розрахунків» договору новим пунктом такого «4.9. За здійснення представництва та захист інтересів Клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, Клієнт здійснює ВИКОНАВЦЮ оплату юридичних послуг, у порядку та строки за погодженням сторін. Оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним Актом про надання послуг, складеним та підписаним сторонами на підставі Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних ВИКОНАВЦЕМ», або на умовах попередньої оплати (авансування).

3. Інші умови договору залишаються незмінними.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію йому за рахунок відповідача витрат з оплати правової допомоги адвоката в сумі 5500 грн. 00 коп.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, зокрема Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 02.01.2026 та детальний опис наданих послуг від 08.05.2026, свідчить, що ВИКОНАВЕЦЬ надав, а КЛІЄНТ прийняв правову допомогу загальною вартістю 5 500 грн. 00 коп., зокрема:

-письмова консультація Клієнта щодо спірних правовідносин 500 грн. 00 коп. (0,5 год.);

-правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «ПОЗИКА» правовідносин 1500 грн. 00 коп. (1 год.);

-складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач 3000 грн. 00 коп. (2 год.);

-формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 500 грн. 00 коп. (0,5 год.).

Зазначений акт містить детальний опис робіт, час, витрачений на надання юридичних послуг, вартість та загальну суму.

Як на думку суду, вказані докази є належними та допустимими.

Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Слід також звернути увагу на те, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 22.06.2026 подала письмову заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності, співмірності та реальності витрат з огляду на таке. Вважає дану справу такою, що не є складною, вона стосується стягнення заборгованості за кредитним договором та належить до категорії типових спорів, які масово подаються фінансовими компаніями. Позовна заява складена за типовою формою та не містить складних правових конструкцій або необхідності проведення значного обсягу правового аналізу. З наданого позивачем детального опису робіт, як зазначено відповідачем, убачається, що: письмова консультація оцінена у 500 грн; правовий аналіз обставин 1500 грн; складання позовної заяви 3000 грн; формування додатків 500 грн. При цьому, фактично позовна заява є шаблонною, а підготовка додатків полягає у долученні стандартного пакета документів, які вже знаходяться у розпорядженні позивача. Крім того, зазначила, що розмір витрат на правничу допомогу становить майже 40 % від заявленої до стягнення суми заборгованості (13 962 грн.), що є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт. Також звертає увагу суду, що вона проживає за межами України, самостійно утримує дитину та має обмежені фінансові можливості.

Таким чином, як на думку суду, враховуючи позицію відповідача, яка погоджується із витратами, які понесені позивачем і, які надані йому адвокатом, але просить їх зменшити, а тому наявні підстави для зменшення розміру таких витрат, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000грн. 00коп., що є справедливим та обгрунтованим. В іншій частині слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 39493634, м. Бровари, Київської області, вул. Симона Петлюри, 21/1) заборгованість за кредитним договором №97916990 від 31.01.2022: 3900грн. 00коп. заборгованість по тілу кредиту, 10062грн. 00коп. заборгованість по процентах, а також судовий збір 2662 грн. 40 коп., витрати на правничу допомогу 5000грн. 00 коп., а всього 21624 грн. 40 коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 20.07.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька