Ухвала суду № 138494133, 27.07.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 523/5737/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року. Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

заявника (відповідача) ОСОБА_1 (поза межами приміщення суду)

представниці позивачів ОСОБА_2 (поза межами приміщення суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с.-щі Овідіополь, заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 13.05.2026 р. по цивільній справі за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання ВПО, -

ВСТАНОВИВ :

Заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 13.05.2026 р., ухваленому у даній справі, позов задоволений та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надміру виплачену суму допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 39000 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн.

01.07.2026 р. відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду від 13.05.2026 р., в якій просив суд, скасувати вказане заочне рішення суду з тих підстав, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи і фактично був позбавлений можливості подати відзив та свої документальні докази по справі, що мають істотне значення по справі та спростовують доводи позивачів, зокрема, договір про порядок проживання та користування житлом, його письмова заява щодо факту спільного проживання та ведення спільного побуту, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, свідоцтво про його народження, які наводять, що на момент виникнення спірних правовідносин, за адресою : АДРЕСА_1 , він проживав у квартирі разом з батьком ОСОБА_1 , де вони мали спільний побут, спільно користувалися житлом та несли витрати на його утримання, тобто суд не встановив кількість осіб, які фактично проживали у вказаній квартирі та який показник забезпеченості житловою площею припадав на кожного члена сім?ї.

Приймаючи участь в судовому засіданні, відповідач повністю підтримав доводи своєї заяви про перегляд заочного рішення суду, яку просив задовольнити, однак в подальшому, в судове засідання не з?явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримавши свої пояснення, надані у судовому засіданні.

Приймаючи участь в судовому засіданні представниця позивачів заперечувала проти заяви про перегляд заочного рішення, надіславши в подальшому письмові пояснення, в яких просила суд відмовити у скасуванні заочного рішення з підстав безпідставності самої заяви про перегляд заочного рішення, ухваленого судом у відповідності до норм чинного законодавства України, та відсутності будь-яких належних та допустимих доказів на які посилається відповідач, який вводить суд в оману хибними фактами, вказаними у заяві про перегляд заочного рішення суду, що не мають істотного значення для правильного вирішення справи, а також заяву, в якій просила суд, розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали зазначеної цивільної справи, додатково наданих суду документальних доказів та заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 284 ЦПК України - заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до ст. 285 ЦПК України - заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі. У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: найменування суду, який ухвалив заочне рішення; ім`я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв`язку; обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; клопотання про перегляд заочного рішення; перелік доданих до заяви матеріалів. Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає. До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю учасників справи та копії всіх доданих до неї матеріалів. До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.

До заяви про перегляд заочного рішення - додаються докази, на які посилається заявник.

Частини 1,4 статті 287 ЦПК України передбачають, що заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Стаття 288 ЦПК України передбачає, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд встановив, що заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 13.05.2026 р., ухваленому у даній справі, позов задоволений та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надміру виплачену суму допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 39000 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн.

01.07.2026 р. відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду від 13.05.2026 р., в якій просив суд, скасувати вказане заочне рішення суду з тих підстав, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи і фактично був позбавлений можливості подати відзив та свої документальні докази по справі, що мають істотне значення по справі та спростовують доводи позивачів, зокрема, договір про порядок проживання та користування житлом, його письмова заява щодо факту спільного проживання та ведення спільного побуту, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, свідоцтво про його народження, які наводять, що на момент виникнення спірних правовідносин, за адресою : АДРЕСА_1 , він проживав у квартирі разом з батьком ОСОБА_1 , де вони мали спільний побут, спільно користувалися житлом та несли витрати на його утримання, тобто суд не встановив кількість осіб, які фактично проживали у вказаній квартирі та який показник забезпеченості житловою площею припадав на кожного члена сім?ї.

В описовій частині рішення вказано про те, що відповідач в судове засідання не з?явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за адресою місцезнаходження його нерухомого майно (квартира за адресою : АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності відповідачеві згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав № 403003238 від 08.11.2024 р., відзиву або письмових заяв чи пояснень до суду не надіслав, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставними та голослівними твердження відповідача про його поважну причину неявку через не проживання за вказаною адресою, про що він не поставив до відома позивачів, що він підтвердив в судовому засіданні, адже позовна заява разом з додатками була направлена відповідачеві на вищевказану адресу за місцезнаходженням його нерухомого майна, враховуючи реєстрацію на території Одеської області, як це передбачено законом, а даних щодо іншої адреси реєстрації у суду не немає.

Крім того, в застосунку Дія - українці також можуть отримувати сповіщення про призначені судові засідання, у яких вони є учасниками справи, що реалізовано Мінцифрою спільно з Державною судовою адміністрацією України, ДП «Центр судових сервісів» та ДП «Інформаційні судові системи».

Суд зауважує, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Департаменті як внутрішньо переміщена особа та отримував допомогу на проживання з березня 2022 року.

Так, відповідно до пп. 5 п. 2 Постанови КМУ від 11.07.2023 р. № 709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» - з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї).

За результатом проведення контрольних заходів, позивачами було з?ясовано, що з 25.09.2023 р. ОСОБА_1 має у власності квартиру загальною площею 26,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

При чому, до заяви про перегляд заочного рішення суду, відповідачем надано договір про порядок володіння, проживання та користування житлом від 25.09.202 р., в якому зазначено, що вищезазначена квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Однак, ця інформація не відповідає дійсності та є хибною з огляду на вимоги ч. 1 ст. 368 ЦК України, згідно з якою, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна єдиним власником вищезазначеної квартири є відповідач ОСОБА_1 з розміром частки 1/1.

Батько відповідача ОСОБА_3 - не є ні власником, ні співвласником вказаної квартири.

Спільна сумісна власність передбачає право володіння, користування та розпорядження майном, у той час як батькові відповідача надано право лише користування житлом.

Крім того, у своїй заяві про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідач ОСОБА_1 зазначив лише себе та не вказав, що разом з ним проживають інші члени сім`ї, зокрема батько.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наданий відповідачем договір про порядок володіння, проживання та спільного користування житлом від 25.09.2023 р. є неналежним доказом по справі і не може бути прийнятий до уваги судом та враховуватися під час визначення квадратних метрів, якими забезпечений заявник, оскільки вся квартира в цілому, а саме 26,3 кв.м, належать на праві власності виключно відповідачу ОСОБА_1 , а надання права користування житлом - не впливає на право власності та не змінює розмір часток у ньому.

Також на відсутність у відповідача ОСОБА_1 права на виплати на проживання внутрішньо переміщеним особам вказує ще одна підстава, а саме: відповідно до пп. 2 п. 2 Постанови КМУ від 11.07.2023 р. № 709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», з 1 вересня 2023 виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа здійснила на суму, що перевищує 100 тис. гривень, купівлю земельної ділянки, квартири (будинку) (крім житла, отриманого або придбаного за рахунок державного чи місцевого бюджету), іншого нерухомого майна, цінних паперів та інших фінансових інструментів, віртуальних активів (у значенні, наведеному в Законі України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення), інших товарів довгострокового вжитку (крім будівельних матеріалів, якщо в особи пошкоджено/знищено житло, та автомобілів) або оплатила (одноразово) будь-які роботи чи послуги (крім будівельних, якщо в особи пошкоджено/знищено житло, медичних, освітніх та житлово-комунальних послуг згідно із соціальною нормою житла).

Згідно з договором про відступлення права вимоги № 2.4.110-2023 від 14.09.2023 р., на підставі якого за ОСОБА_1 було зареєстровано права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , ціна договору на вищезазначену квартиру становить 178847 грн. що перевищує 100 тис. гривень, передбачених вищевказаною постановою КМУ.

П. 9 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 20.03.2022 р. № 332 передбачений обов`язок уповноваженої особи протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це засобами поштового/електронного зв`язку (за технічної можливості з накладенням електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги») орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центр надання адміністративних послуг.

Проте, жодних повідомлень щодо придбання відповідачем у власність квартири до Департаменту не надходило.

Відповідно до положення ст. 6 ЄКПЛ, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов?язків має право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення в справі «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року).

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії» рішення від 22.10.1996 р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 р.). За практикою тлумачення права на ефективний захист в суді Європейським Судом з прав людини в рішенні у справі «Мірагалль Эсколано та інші проти Іспанії» допустимим обмеженням доступу до правосуддя відповідає застосування строків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов?язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду - кожна держава-учасниця цієї Конвенції (якої є Україна) - вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є - не допустити судовий процес у безладний рух, а тому сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку представником відповідачки не було подано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які мають істотне та суттєве значення для правильного вирішення справи та які б не були враховані судом під час винесення заочного рішення або спростовують його висновки, а голослівні твердження останнього є неспроможні з підстав, описаних вище.

За таких обставин, суд вважає, що вищезазначена заява про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 13.05.2026 року по даній справі є необґрунтованою, факти викладені в заяві недоведеними і голослівними, а обставини та доводи, на які посилається відповідач ОСОБА_1 надуманими та такими, що не знайшли свого відображення у матеріалах цивільної справи і не мають суттєвого значення для вирішення справи, та мають на меті лише затягування виконання законного і обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 131,259,284,287,288 ЦПК України, ЄКПЛ, рішеннями ЄСПЛ суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 13.05.2026 р. по цивільній справі за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання ВПО відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду виготовлений та підписаний 27.07.2026 року.

Суддя Гандзій Д.М.