Рішення № 138493419, 20.07.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

20.07.2026

Справа № 317/508/23

Провадження № 2/331/413/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

у складі головуючої судді Антоненко М.В.,

за участю секретаря судового засідання Волотко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

23.01.2023 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 01.11.2021 року р. між Публічним акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4/4099386, згідно п 1.1 якого відповідачу був наданий кредит в сумі 170 000,00 грн., строком з 01.11.2021 р. по 31.10.2027 р. зі сплатою 12 % річних та комісійної винагороди в розмірі 2,50 % в місяць від суми кредиту, зазначеної у п. 1.1 кредитного договору.

Позичальник сплачує платежі за кредитом щомісячно в число місяця, визначено Графіком платежів по кредиту Додаток № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною, як День повернення кредиту. Повернення кредиту здійснюється у валюті кредиту.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, кредит надається позичальнику на споживчі потреби.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України вищевказаний договір є кредитним договором, за умовами якого банк зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, та сплатити проценти, передбачені договором.

Банком зобов`язання за договором виконано, що підтверджується: меморіальним ордером.

Згідно пп. 1.1-1.3, 2.2 кредитного договору відповідач прийняв на себе зобов`язання сплачувати платежі за кредитом, нараховані проценти та комісію щомісячно до 01 числа кожного місяця.

Відповідачем ОСОБА_1 умови кредитного договору своєчасно не виконані, кредит, відсотки та комісія у встановлені договором строки не сплачені. Згідно розрахунку заборгованості, що додається, станом на 22.12.2022 р. наявна прострочена заборгованість відповідача за кредитом в сумі 15 705,99 грн., за відсотками 17 430,90 грн., за комісією 46 750,00 грн.

Факт порушення умов кредитного договору та сума кредитної заборгованості підтверджуються розрахунком заборгованості та виписками по кредитним рахункам відповідача, які додані до позову і відображають повний рух коштів по кредиту відповідача, в тому числі: нарахування, винесення на прострочку, погашення, сальдо.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином. Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язань, або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно п. 3.1 кредитного договору у разі прострочення строку оплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісійною винагородою Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу. У зв`язку із простроченням відповідачем платежів за кредитним договором станом на 22.12.2022 р. нарахована пеня в сумі 0 грн. Розрахунок пені наведений у розрахунку заборгованості, що додається до позову.

Позивачем вжито заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу вимоги про погашення заборгованості по кредитному договору - 04.09.2022 p., та 03.11.2022 p., але договірні зобов`язання не виконуються відповідачем, тому позивач змушений звернутись із даним позовом до суду, копії вимог позивача з поштовими повідомленнями про їх вручення додаються до даного позову.

Згідно ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення, що регулюють договір позики. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Ці норми дають банку підстави для дострокового стягнення всієї заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, внаслідок невиконання умов кредитного договору відповідач має заборгованість перед позивачем станом на 22.12.2022 р. в загальному розмірі 232 800,30 грн. ( двісті тридцять дві тисячі вісімсот гривень тридцять копійок), в тому числі: строкова заборгованість за кредитом - 147 520,82 грн., прострочена заборгованість за кредитом - 15 705,99 грн., нараховані відсотки - 1 142,59 грн., нарахована комісія - 4 250,00 грн., прострочені відсотки - 17 430,90 грн., прострочена комісія - 46 750,00 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків, комісії - 0 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості відповідача ОСОБА_1 та оборотними відомостями по кредитним рахункам позичальника.

Ухвалою суду від 03.05.2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» про заміну позивача правонаступником - задоволено. Залучено до участі у справі № 317/508/23 за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4/4099386 від 01 листопада 2021 року, правонаступника позивача Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (ЄДРПОУ: 41904846; місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 5-Б, оф.5).

Посилаючись на вищенаведені обставини, ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» просить суд, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання, АДРЕСА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (ЄДРПОУ: 41904846; місцезнаходження: 01033, м.Київ, вул. Жилянська, буд. 5-Б, оф.5) заборгованість за кредитним договором № 4/4099386 від 01.11.2021 р. у загальному розмірі 232 000 (двісті тридцять дві тисячі) гривень 30 копійок, а також судовий збір у розмірі 3492 (три тисячі чотириста дев`яносто дві) гривні 00 копійок.

Ухвалою суду від 25.04.2023 року відкрито провадження у справі ухвалено справу розглядати у спрощеному провадженні.

02.02.2024 року від позивача засобами поштового зв`язку до канцелярії суду надійшла уточнена позовна заява в якій зазначено, що відповідач ОСОБА_1 за період з 04.01.2023 року по 04.04.2023 року частково погасив заборгованість за тілом кредиту у розмірі 800,00 грн.

Ухвалою суду від 03.05.2024 року заяву ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» про заміну позивача правонаступником - задоволено. Залучено до участі у справі № 317/508/23 за позовом АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4/4099386 від 01 листопада 2021 року, правонаступника позивача АТ «Креді Агріколь Банк» - ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ».

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2025 р. позов ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 232 000, 30 грн.

24 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, яка ухвалою суду від 16.06.2025 року була задоволена, рішення скасовано, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» в режимі відео конференції позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Уткін О.С. в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у заяві про перегляд заочного рішення. Пояснив, що на час розгляду справи позивачем не надано доказів направлення/отримання відповідачем вимог від 04.09.2022 року (№$10451/975) на суму 58074 гривні 50 копійок (без врахування пені) та вимоги від 03.11.2022 року (№ 10451/2141) про дострокове повернення коштів.

Разом з тим, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, до якої зокрема входить нарахована комісія, що становить 4250 гривен, - та 46750,00 гривен - прострочену комісію.

Згідно з під. 1.3.1-1.3.2 п. 1.3 ст. 1 Договору, за користування кредитом позичальник сплачує Банку: комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2,50% у місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, тік і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з положеннями ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» слідує, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року у справі №524/5152/15-ц зроблено висновок, що: "надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦКУ є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику».

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 11 ЗУ"Про споживче кредитування"(у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Відповідно до висновків викладених Верховним Судом в постанові від 07.06.2023 року у справі №686/14530/15 (пр.№61-13299св22) слідує, що виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії, що становить 4250 гривен та 46750,00 гривен - простроченій комісії, в будь-якому разі - задоволенню не підлягають.

Як вбачається з кредитного договору № 4/4099386 від 01.11.202.1 року та не заперечується сторонами, кредитні кошти мали цільове призначення: на споживчі цілі.

10 червня 2017 року набрав чинності ЗУ «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні та поширюється на спірні правовідносини.

За змістом ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» в разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту- здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Тобто, вказаною нормою Закону встановлено обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок.

Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги вказаної статті, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Разом з цим, вказане право не є безумовним та пов`язане з дотриманням самим кредитором вимог, пов`язаних з дотриманням визначеної положеннями ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо обов`язку у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

В даному випадку питання виконання банком визначених ч.4 ст. 16 вказаного Закону вимог охоплюється доведенням факту направлення та відповідно фактом отримання відповідачем вимоги про здійснення платежів, строк сплати яких не настав.

Надаючи оцінку наданим позивачем повідомленням вимогам, що адресовані відповідачу стосовно дострокового повернення кредиту на підставі ст. 1050 ЦКУ, слід звернути увагу, що матеріали справи не містять доказів їх направлення та відповідно по справі відсутні докази отримання останніми зазначених повідомлень.

Так, в матеріалах справи наявні вимога від 04.09.2022 року (№10451/975) на суму 58074 гривень 50 копійок (без врахування пені) та вимога від 03.11.2022 року (М10451/2141) про дострокове повернення коштів (споживчого кредиту). Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів направлення відповідачу цих вимог та доказів їх отримання останнім.

Порушення позивачем визначеного порядку направлення юридично значимих вимог (повідомлень), факт отримання яких адресатом не встановлено, не може мати наслідком покладення на відповідача тягаря дострокового погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

За вказаних обставин, правових підстав для ствердження про дотримання банком визначеної ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» процедури попереднього повідомлення - не має, що виключає обов`язок відповідача ОСОБА_1 достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту та, в свою чергу, свідчить і про відсутність у суду підстав для задоволення позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

01.11.2021 року р. між Публічним акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4/4099386, згідно п 1.1 якого відповідачу був наданий кредит в сумі 170000,00 грн., строком з 01.11.2021 р. по 31.10.2027 р. зі сплатою 12 % річних та комісійної винагороди в розмірі 2,50 % в місяць від суми кредиту, зазначеної у п. 1.1 кредитного договору.

Суд звертає увагу, що договір № 4/4099386, а також заява-анкета підписані ОСОБА_1 власноручно. (а.с.10-13)

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит в сумі 170 000,00 гривень ( сто сімдесят тисяч гривень 00 копійок) строком на 72 місяців(в) - з 01.11.2021 року до 31.10.2027 року (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за договором щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту (додаток № 1 до договору, що є його невід`ємною частиною), як день повернення кредиту.

Відповідно до п. 1.2. договору, кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом кредитних НОМЕР_2. коштів на рахунок позичальника.

Доказами, які підтверджують надання коштів згідно кредитного договору № 4/4099386 від 01.11.2021р., є:

меморіальний ордер № 39735986-1, в якому відображено поточний рахунок № НОМЕР_2 та перерахування грошових коштів у розмірі 170 000,00 гривень ( сто сімдесят тисяч гривень 00 копійок). (а.с.23)

виписка по рахунку НОМЕР_3 (01.11.2021р., сума наданого кредиту 170 000,00 гривень, згідно з якою відповідач вносив оплати для погашення заборгованості за Кредитним договором № 4/4099386 (а.с.4-9)

Таким чином, часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1049 ЦК України зазначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтями 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно пп. 1.1-1.3, 2.2 кредитного договору відповідач ОСОБА_1 прийняв на себе зобов`язання сплачувати платежі за кредитом, нараховані проценти та комісію щомісячно до 01 числа кожного місяця.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним у нього утворилась заборгованість, яка станом на 22.12.2022 р. становить 232800,30 грн., з яких: строкова заборгованість за кредитом - 147520,82 грн., прострочена заборгованість за кредитом - 15705,99 грн., нараховані відсотки - 1142,59 грн., нарахована комісія - 4250,00 грн., прострочені відсотки - 17430,90 грн., прострочена комісія - 46750,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості відповідача ОСОБА_1 та оборотними відомостями по кредитним рахункам позичальника.

Стосовно дотримання позивачем процедури дострокового стягнення заборгованості, суд зауважує наступне.

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору, всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно договору, визначені в Правилах надання споживчого кредиту в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та на умовах страхування життя позичальника, які є невід`ємною частиною договору. (а.с.18-22)

Відповідно до п. 2.3. Правил, у разі суттєвого погіршення фінансового стану Позичальника та перенесення кредиту до групи з підвищеним ступенем ризику, ініціювати процедуру примусового стягнення з позичальника щодо виконання зобов`язань за договором. У разі несплати позичальником чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування кредитом та/або комісії, згідно з умовами договору протягом 30 днів, банк направляє позичальнику письмове повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом, в якому вказується розмір заборгованості з урахуванням належних сплат суми кредиту, процентів, комісій, штрафних санкцій. Позичальником протягом 31 дня з моменту направлення йому письмової вимоги банком, не виконає вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, штрафними санкціями, банк вправі розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду за стягненням на кошти та/або майно позичальника в порядку, передбаченому законодавством України. 2.3.7. У випадку порушення позичальником умов договору у тому числі несплати суми кредиту, процентів, комісій, штрафних санкцій та пені, згідно умов договору, а також у випадку невиконання позичальником умов п.п. 2.2.2 - 2.2.9, 2.3.5, 2.3.6 цих Правил, банк має безумовне право подати позов до суду про стягнення на кошти та/або майно позичальника в порядку, передбаченому законодавством України). Відповідно до п.п. 5.5 кредитного договору, шляхом підписання договору позичальник підтверджує, що він в день укладення договору особисто отримав свій примірник договору; умови договору йому зрозумілі; з Правилами і тарифами банку, що є чинним на дату укладення договору і розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений, приймає та погоджується; з тарифами банку ознайомлений, приймає та погоджується.; йому до укладання договору банком надано інформацію, яка визначена ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, кредитним договором №4/4099386 від 01.11.2021року безпосередньо передбачено досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

04.09.2022року на відому адресу ОСОБА_1 банком було направлено лист-повідомлення з вимогою погасити прострочену заборгованість у розмірі 5874,50 грн. протягом 30 днів. 03.11.2022 р. на відому адресу ОСОБА_1 була направлена вимога щодо дострокового виконання боргових зобов`язань за Кредитним договором № 4/4099386 від 01.11.2021 року В повідомленні зазначалось, що ОСОБА_1 повинен протягом 30 днів погасити прострочену заборгованість, а у випадку невиконання ОСОБА_1 даної вимоги банк буде змушений звернутися до суду, але в такому разі сума заборгованості буде збільшена за рахунок судових витрат, виконавчого збору, оціночних, торгівельних, юридичних та інших послуг. (а.с.24,25)

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України). Цивільні відносини засновані на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Колегія суддів ВП ВС у п. 25 постанови по справі № 363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності. Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Право на дострокове стягнення заборгованості, може реалізовуватись кредитором, як шляхом пред`явлення позову до суду, так і шляхом направлення письмової вимоги боржнику, якщо договором не передбачено іншого порядку. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 22 липня 2020 року в справі № 210/1504/13-ц, від 03 грудня 2020 року в справі № 569/16767/16-ц, від 07 грудня 2022 року в справі № 953/1904/20, від 22 лютого 2023 року у справі № 159/36087/15-ц. В пункті 29 постанови № 5 Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року зазначено, що при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, не залежить від ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (актуальна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Виходячи з правових висновків ВСУ, на виконання норм ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», ч. 2. ст.1050 ЦК України, позивачем були вжиті заходи щодо пред`явлення вимоги про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором № 1/4099451 від 01.04.2021року.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на тому, що позивачем не були дотриманні процедури досудового порядку врегулювання заборгованості.

Суд звертає увагу на тому, що основний інструмент досудового стягнення - це вимога про сплату, яка може бути надіслана боржнику шляхом листа, електронної пошти або особисто. Відповідно до ст. 16 Цивільного процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову. У разі невиконання боржником вимоги про сплату, кредитор може звернутися до суду з позовом про відшкодування боргу.

04.09.2022 року та 03.11.2022 р. банком на адресу відповідача були направлені листи з вимогою погасити прострочену заборгованість та дострокового виконання боргових зобов`язань за кредитним договором № 4/4099386 від 01.11.2021 р.

02.06.2016 Законом України № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" було внесено зміни, зокрема, і до статті 124 Основного закону, і тепер частина третя цієї статті передбачає, що законом може бути визначено обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору. Відповідні зміни було внесено до всіх процесуальних кодексів, у яких з`явилася норма про те, що відсутність доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору в разі, коли такі заходи є обов`язковими за законом, є підставою для повернення позовної заяви. Отже, головним фактором для застосування в обов`язковому порядку досудового способу врегулювання спору є відповідна імперативна норма в законі, в інших випадках цей спосіб є добровільним.

Використання досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту, що було зазначено у рішенні КСУ № 15-рп/2002 від 09.07.2002 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів). У рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 визначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Конституційний Суд України виходив з того, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв`язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто, кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Враховуючи вищенаведене, направлення повідомлення (вимоги) банку, є правом, а не обов`язком банку, і не здійснення банком цього права не позбавляє його права на дострокове стягнення заборгованості на підставі частини другої статті 1050 ЦК України.

Разом з цим, суд погоджується з позицією сторони відповідача стосовно незаконності нарахування позивачем заборгованості по комісії та простроченої комісії, з огляду на таке.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан продовжується по теперішній час.

Крім того, як уже зазначалося, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованої комісії, що становить 4250 гривен, - та 46750,00 гривен - простроченої комісії, задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12,76-81, 141, 280, 281 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання, АДРЕСА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (ЄДРПОУ: 41904846; місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 5-Б, оф.5) заборгованість за кредитним договором № 4/4099386 від 01.11.2021 р. у загальному розмірі 181800 (сто вісімдесят одну тисячу вісімсот) гривень 30 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання, АДРЕСА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (ЄДРПОУ: 41904846; місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 5-Б, оф.5) судовий збір у розмірі 2727 (дві тисячі сімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя: М.В. Антоненко