Рішення № 138493327, 24.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2629/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 липня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Боровкова Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Представник позивача через систему «Електронний суд» скерувала до суду позов, в якому просить стягнути з відповідача на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у сумі 181323,21 грн., а також, судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.06.2024 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1026182037, за яким позичальнику видано кредит у сумі 150000 грн. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак, відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у боржника станом на 05.01.2026 року утворилась заборгованість в розмірі 181323,21 грн., що складається з: заборгованості за кредитом 130605,80 грн., заборгованості по процентах 15,64 грн., 50701,87 грн. заборгованість за комісією. В зв`язку з наведеним, просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості.

01.05.2026 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачу було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

Відповідач по справі належним чином повідомлявся судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції суду. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини 8 статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги статей 279,280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.06.2024 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання заяви №1026182037 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 150000 грн. із строком кредитування 24 місяці, розмір процентної ставки 0,01 % річних, розмір денної ставки 0,0730%, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2,22 /а.с.16-17/.

Вказаний кредитний договір містить підпис відповідача ОСОБА_1 , що свідчить про те, що останньому достовірно було відомо про умови кредитування та зобов`язання, які на нього покладені кредитним договором.

АТ «ПУМБ» виконало свої зобов`язання перед відповідачем, перерахувавши йому 150000 грн. кредитних коштів на рахунок яку останній вказав у заяві, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.81043321.67917.25528 від 17.06.2024 року, згідно з якою АТ «ПУМБ» здійснено переказ коштів відповідачу ОСОБА_1 у розмірі 150000 грн., відповідно до договору № 1026182037 від 17.06.2024 року /а.с. 31/.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до статей 527 та 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а стаття 615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором № 1026182037 від 17.06.2024 рокустаном на 05.01.2026 року утворилась заборгованість в розмірі 181323,21 грн., що складається з: заборгованості за кредитом 130605,80 грн., заборгованості по процентах 15,64 грн., заборгованість за комісією- 50701,87 грн. /а.с.32-33/.

З метою досудового врегулювання спору АТ «ПУМБ» 06.01.2026 року було направлено на адресу відповідача вимогу про дострокове виконання зобов`язання за кредитними договорами за вих. №КНО-44.2.2/1000, однак відповідачем не було вчинено жодних дій для погашення заборгованості /а.с.28/.

За твердженням позивача, відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит та не сплатив відсотки в строки, передбачені кредитним договором.

Беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користуванням кредиту, при цьому, доказів сплати вказаної суми боргу він суду не надав, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 130605,80 грн. та процентами в розмірі 15,64 грн., підлягає, оскільки в добровільному порядку відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконує.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту, то суд приходить до переконання, що нарахування позивачем комісії у розмірі 50701,87 грн. по кредитному договору № 1026182037 від 17.06.2024 року не відповідає вимогам законодавства.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) та постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) зазначивши, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Отже, положення укладених між сторонами кредитних договорів щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.

Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19) та 01 квітня 2020 р. у справі №583/3343/19 ( провадження №61-22778св 19), а у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідачем, всупереч вимогам частини 1 статті 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасно виконання зобов`язань за кредитним договором та відсутності заборгованості перед позивачем за цим договором.

Оскільки кошти фактично отримані відповідачем у добровільному порядку позивачу не повернуті, а будь-яких доказів, які б підтверджували повернення коштів у вказаному розмірі та спростовували наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості відповідачем не надано, а відтак вимоги у частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 130605,80 грн. та процентами в розмірі 15,64 грн, і тому позов підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи встановлено, що при поданні позову АТ «ПУМБ» сплачено 2662,40 грн. судового збору /а.с.40/.

Беручи до уваги, що позовні вимоги в розмірі 181323,21 грн. були задоволені частково на суму 130621,44 грн., що становить 72% від ціни позову, суд вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді в сумі 1917 грн., тобто, пропорційно до задоволених позовних вимог (2662,40 грн. : 100% х 72% = 1917 грн).

Керуючись статтями 81,89,141,263-265,280-284 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №1026182037 від 17.06.2024 року у розмірі 130621 (сто тридцять тисяч шістсот двадцять одна) грн 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1917 грн.

У решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя:

Оригінал рішення.