Рішення № 138492548, 23.07.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.07.2026

Справа № 497/1329/26

Провадження № 2/497/1366/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря - Мунтянової В.Р.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просить суд постановити рішення, яким:

- встановити юридичний факт родинних відносин, а саме, що громадянин України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним сином громадянина України ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк в 3 (три) місяці для подання заяви до нотаріальної контори (державної, приватної) про прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про його народження, його батьком зазначений ОСОБА_3 .

За життя батьку Позивача на підставі державного акту на праві власності належала земельна ділянка площею 3,29 га, кадастровий номер 5121482400:01:001:0038, розташована на території Голицької сільської ради Болградського району Одеської області.

В квітні 2016 року батько позивача помер. Протягом часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивач не відмовлявся від спадщини, фактично прийняв її, оскільки продовжував використовувати спірну земельну ділянку, а саме надаючи її в оренду та отримуючи орендну плату.

Позивач здійснив та оплатив ритуальні послуги пов`язані із похованням батька, неодноразово приїжджав в домоволодіння батька, підтримуючи в технічному стані деякий час домоволодіння та його господарство.

За життя спадкодавець ОСОБА_3 через похилий вік мав певні вади здоров`я пов`язані із серцем. Позивач неодноразово наполягав на тому, щоб батько пройшов повноцінне лікування, надаючи йому допомогу, купуючи ліки та допомагав в утриманні господарства, проте останній відмовлявся та нехтував порадами сина.

На час смерті батька, позивач мав власну сім`ю - дружину та двох дітей. Багато часу та грошей витрачав на утримання родини, виховання дітей, їх навчання. Після смерті батька, позивач намагався прийняти спадщину та оформити відповідно документи на спадкове майно. Проте у будинку батька він не мав можливості віднайти оригінал державного акту на земельну ділянку. Через значну відстань між Болградським районом і Білгород-Дністровським, де проживає позивач, останній мав обмежену можливість постійного відвідування домоволодіння свого батька та здійснювати пошук оригіналу державного акту. Довгий час позивач не знав де відшукати державний акт на спірну земельну ділянку.

На початку травня, при відвідуванні своєї матері ОСОБА_4 (колишньої дружини батька позивача) при розмові із нею вона повідомила позивачу про наявність у неї деяких документів батька позивача, які вона не приховувала, проте довгий час не пам`ятала про їх наявність. Серед вказаних документів позивачем був віднайдений і оригінал державного акту на земельну ділянку, який мати віддала йому.

ОСОБА_4 повідомила, що після розлучення із батьком позивача ОСОБА_3 останній виїхав до Болградського району забравши свої речі. Проте випадково залишив у неї ОСОБА_4 деякі документи в тому числі і оригінал державного акту на спірну земельну ділянку. При цьому за життя ОСОБА_3 ніколи не звертався до своєї колишньої дружини із вимогою повернути державний акт, тобто ОСОБА_4 не довідувалась про існування вказаного оригінальну документи та його наявності у неї.

Тобто значний проміжок часу з моменту смерті спадкодавця, позивачу не було достовірно відомо про місцезнаходження правовстановлюючих документів та взагалі їх існування.

Наступні події, які вплинули на неможливість звернення до нотаріуса пов`язані з військовою агресією російської федерації проти України. На підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, президентом України постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в наступному було продовжено та який триває і на сьогоднішній день. Одеська область була включена до переліку областей де велись активні бойові дії та існував високий ризик завдання шкоди цивільному населенню. Через постійні ракетно-артилерійські обстріли та руйнування українських міст і сіл, об`єктів цивільної енергетичної і транспортної, інфраструктури, житлових та пологових будинків, дитячих садків та шкіл, стадіонів та лікарень, театрів та музеїв, промислових об`єктів, він - позивач, як і мільйони Українців в першу чергу переймався необхідністю забезпечити власну безпеку та безпеку своїх близьких та власних дітей.

Протягом січня 2023 року - лютого 2026 року кількість повітряних тривог в Білгород-Дністровському районі становила 2 428 разів, тривалістю до 2-3 годин щоденно, часові проміжки становили як в день так і в ночі. Зазначені тривоги були викликанні в тому числі частими попередженнями про ракетну небезпеку, використання балістичних ракет, що в свою чергу вимагало від людей перебування в небезпечних місцях.

Так само місто Білгород-Дністровський протягом 2024-2025 року неодноразово піддавалось саме ракетним атаками, через що зазнали невідворотних руйнувань, адміністративні будівлі, школи, приватні будинки, об`єкти критичної інфраструктури, нажаль стались випадки загибелі людей.

Вказані обставини змушували позивача відтермінувати візит до нотаріальної контори для відповідного звернення із заявою про прийняття спадщини. 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову про «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 № 164.

В подальшому, 06.03.2022 до вказаної постанови внесені зміни, зокрема доповнено пунктом 3, згідно яким установлено, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється. Потім, 24.06.2022 року додатково внесені зміни, зокрема пункт 3 Постанови викладено в редакції: «Установити, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини». Постановою КМУ № 469 від 09.05.2023 року «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану, пункт 3 Постанови КМУ № 164 від 28.02.2022 року «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» було виключено. Дані зміни набули чинності 23.05.2023 року. Починаючи з 25 травня 2023 року, після внесення змін в Постанову КМУ № 164 від 28 лютого 2022 року «Деякі питання нотаріуса в умовах воєнного стану», строк для прийняття спадщини становить шість місяців з часу відкриття спадщини.

Зміна строків прийняття спадщини також вплинула на можливість своєчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із неможливістю віднайти оригінал державного на спірну земельну ділянку, в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням по всій країні воєнного стану та суперечливі зміни законодавства щодо строків прийняття спадщини в період воєнного стану, зумовили пропуск шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини

Зазначене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 22.05.2026 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого розгляду на 23.06.2026 року о 13:00 годині (а.с.19-20), про що повідомлено сторін по справі (а.с.21).

Цією ж ухвалою витребувано з:

1) Білгород-Дністровського районного відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області - копію усіх наявних форм "Ф-1" на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) Білгород-Дністровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - копію актового запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , №72 від 04.02.1984 року, складений Білгород-Дністровським відділом ЗАГС Одеської області.

02.06.2026 року судом отримано відповідь на ухвалу суду з Білгород-Дністровського відділу ГУДМС України в Одеській області: Ф1 про видачу паспорту на ім`я ОСОБА_1 (а.с.24-25).

04.06.2026 року судом отримано відповідь з Білгород-Дністровського відділу ДРАЦС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с.26-28, 31-35).

В підготовче засідання 23.06.2026 року:

- позивач не прибув, причини неявки не повідомив;

- представник позивача також не прибув, жодних заяв, клопотань до суду не надсилав;

- відповідач будучи належним чином повідомленим (а.с.23) - не прибув. На позовну заяву згідно вимог ЦПК України не відреагував.

Ухвалою суду від 23.06.2026 року закрито підготовче засідання по справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 23.07.2026 року об 11:00 годині (а.с.36), про що повідомлено сторін по справі(а.с.37).

В судове засіданні 23.07.2026 року:

-позивач не прибув, будь-яких заяв та клопотань до суду не надсилав. Жодним чином не цікавився про хід розгляду позовної заяви;

-представник позивача Садовський В.Є. 22.07.2026 року через систему «Електронний суд» надіслав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі позивача та представника (а.с.38);

-представник відповідача - не прибув, повідомлений належним чином, про що в справі є відповідні докази: довідка про доставку електронного листа (а.с.37 зворотна сторінка). 23.07.2026 року надіслав відзив про визнання позовних вимог та розгляд справи у відсутність представника (а.с.38).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, наявні у справі та витребувані судом, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

Щодо встановлення факту родинних відносин

Конституція України гарантує право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

З точки зору права всі життєві факти, які так чи інакше зачіпають суспільні відносини поділяються на юридично значимі та юридично байдужі, з якими право не зв`язує будь-яких юридичних наслідків.

Таким чином, не всі життєві обставини є юридичними фактами. Життєві факти (обставини) стають юридичними фактами не самі по собі чи в силу будь-яких особливих властивостей, а в результаті визнання їх такими державою та закріплення у законі.

Так, ст.293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно положень ч.3 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Главою 6 ЦПК України врегульовано порядок розгляду судом справ про встановлення юридичних фактів.

Статтею 315 ч.1 п.1 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Таким чином, дані відносини є цивільними правовідносинами і регулюються нормами: ст.293-294, 315-319 ЦПК України, п. 10, 12 Постанови пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» зі змінами від 25.05.1998 року.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Білгород-Дністровським МВ ГУМВС України в Одеській області від 16.11.2010 року народження (а.с.5-6).

Саме під час видачі паспорту прізвище заявника зазначено українською « ОСОБА_5 ».

Згідно свідоцтва про народження заявника серія НОМЕР_3 від 04.02.1984 року (а.с.6 зворотна сторона) виданого на підставі актового запису про народження № 72, складеного Білгород-Дністровським відділом ЗАГС від 01.02.1984 (а.с.27, 34), які заповнені російською мовою вбачається, що « ОСОБА_6 » народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: м.Білгород-Дністровський, відомості про батьків значаться: « ОСОБА_7 , болгарин, ОСОБА_8 , русская» (а.с.27, 34).

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 28.04.2016 року (а.с.7), слідує, що шлюб уклали: « ОСОБА_1 та ОСОБА_9 », прізвища подружжя після укладення шлюбу « ОСОБА_5 » (а.с.7).

Згідно свідоцтв про народження дітей позивача ОСОБА_10 (серії НОМЕР_5 ) та ОСОБА_6 (серії НОМЕР_6 ), їх батьком значиться ОСОБА_1 , мати ОСОБА_11 (а.с.8-9).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 11.04.2016 року (а.с.14), виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного Болградського районного управління юстиції в Одеській області, на підставі актового запису про смерть №265 від 11.04.2016 року, де прізвище померлого значиться « ОСОБА_12 ».

За результатами проаналізованих копій актового запису та свідоцтва про смерть вбачається наступне:

- актовий запис про народження № 72 складений Білгород-Дністровським відділом ЗАГС від 01.02.1984 на ім`я позивача « ОСОБА_6 » народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про батьків значаться: « ОСОБА_7 , болгарин, ОСОБА_8 , русская», тобто ім`я батька та заявника зазначено російською « ОСОБА_12 » (а.с.27, 34);

- зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 11.04.2016 року (а.с.14), виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного Болградського районного управління юстиції в Одеській області, на підставі актового запису про смерть №265 від 11.04.2016 року (а.с.14), прізвище померлого значиться « ОСОБА_12 » (а.с.23).

В досліджених документах, судом виявлені розбіжності в написанні прізвищ позивача та його батька, а саме:

- в актовому записі про народження - ОСОБА_12 (російською мовою)

- в свідоцтві про смерть, прізвище батька - ОСОБА_12

Отже у всіх документах, які оформлені російською мовою прізвища заявника та його батька ідентичні « ОСОБА_12 ».

Окрім цього, судом була досліджена Форми 1 (Заява про видачу паспорту) на ім`я заявника, де інформація зазначена українською мовою « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », з якої слідує, що батьками заявника є: « ОСОБА_13 , ОСОБА_4 », адреса місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с.24-25).

Разом із цим, дослідивши надані заявником письмові докази, суд переконався, щодо наявності родинних відносин між заявником ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_3 , який є його батьком, а наявні розбіжності в написанні їх прізвищ зумовлені особливостями перекладу прізвища з російської на українську мову.

А тому такі дані не повинні позбавляти заявника права на спадщину оскільки під час розгляду справи судом був встановлений відповідний факт родинних відносин між зазначеними особами.

Таким чином, беручи до уваги вищевказані норми процесуального права та зважаючи на те, що встановлення факту родинних відносин має для заявника юридичне значення, яке дозволить реалізувати право на отримання спадщини після смерті батька, і зазначений факт судом визнано доведеним, тому заява про встановлення факту родинних відносин підлягає задоволенню.

Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, так як від цього залежить виникнення, зміна або припинення його майнових прав стосовно отримання спадщини.

На підставі вище зазначеного, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним сином ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому є всі підстави вважати встановленим факт родинних відносин між батьком та сином.

Щодо надання додаткового строку для прийняття спадщини

З матеріалів справи встановлено, шо у квітні 2016 року помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 11.04.2016 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного Болградського районного управління юстиції в Одеській області, на підставі актового запису про смерть №265 від 11.04.2016 року (а.с.14).

Позивач по справі ОСОБА_1 , як вище встановлено судом є сином спадкодавця ОСОБА_3 , родинні відносини між якими підтверджуються копією свідоцтва про народження серії серія НОМЕР_3 від 04.02.1984 року (а.с.6 зворотна сторона) виданого на підставі актового запису про народження №72 виданого Білгород-Дністровським відділом ЗАГС від 01.02.1984 (а.с.27, 34).

Після смерті батька позивача ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 3,29 га, кадастровий номер 5121482400:01:001:0038, розташована на території Голицької сільської ради Болградського району Одеської області, згідно Державного акту на право власності на землю серії ЯА №153282 від 01.12.2004 року виданого на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 (а.с.14-зворотна сторона) та плану меж земельної ділянки (а.с.15).

Згідно довідки про склад сім`ї Висилівської сільської ради Болградського району Одеської області від 22.04.2021 №114, № 113 померлий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 був зареєстрований з 31.07.1995 по день смерті за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12, 13 - зворотна сторона).

Відповідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у ст.1219 ЦК України (ст.ст.1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною 1 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Згідно роз`яснень, які викладені у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутні.

Поважними, при цьому, слід визнавати такі причини, які з огляду на моральні норми суспільства виправдовують поведінку спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5)необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі №766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18, від 26 лютого 2020 року у справі №286/27/18, від 08 червня 2023 року у справі №585/2163/22, від 09 жовтня 2023 року у справі №671/208/22.

У постанові від 20 жовтня 2021 року в справі № 405/7111/19 Верховний Суд зазначив, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця, який пропустив цей строк.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-85цс12, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом достовірно встановлено, що позивач як спадкоємець першої черги не звертався до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна, щоб спадкувати. Позивач у встановлений законом строк, повинен був подати до нотаріальної контори заяву про таке бажання, проте він цього не зробив.

Таким чином, жодних доказів того, що в межах строку, наданого цивільним законом, позивач вчинив дії, які б свідчили про прийняття ним спадщини за законом, він не надав, що, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1272 ЦК України слід вважати фактичним неприйняттям спадщини за законом.

Позивач ОСОБА_1 просить встановити йому додатковий строк 3 (три) місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Причиною пропуску строку на прийняття спадщини позивач вказує на те, що він був зайнятий сімейними справами, сім`єю, дружиною вихованням двох дітей.

Після смерті батька, намагався прийняти спадщину та оформити відповідно документи на спадкове майно, однак таких доказів не надано, і не зрозуміло, що значить «намагався прийняти спадщину», тобто які саме дії позивач вчиняв для прийняття спадщини, і чи були ці дії достатніми, щоб причина пропуску строку на прийняття спадщини була визнана поважною.

Позивач зазначає, що у домівці батька він не мав можливості віднайти оригінал державного акту на земельну ділянку, які залишились у колишньої дружини спадкодавця ОСОБА_4 ..

Разом з цим, відсутність державного акту у спадкоємця, не перешкоджало його зверненню до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, а навпаки було обов`язком протягом шести місяців подати таку заяву, а надалі відшукувати державний акт.

Суд звертає увагу, що подання заяви нотаріусу та отримання свідоцтва про право на спадщину дві різні процесуальні дії, які не пов`язані між собою часом, і не здійснюються одномоментно.

Так, заява про прийняття спадщини подається протягом шести місяців з часу відкриття спадщини і для цього державний акт не потрібен, тоді як свідоцтво про право на спадщину видається після спливу шести місяців після відкриття спадщини і для цього потрібен документ, який підтверджує право власності спадкодавця на належне йому майно.

Зазначене підтверджує той фак, що позивачу ОСОБА_1 для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не потрібен був державний акт про право власності на земельну ділянку на ім`я спадкодавця.

З огляду на це, відсутність у спадкоємця державного акту на ім?я спадкодавця ОСОБА_3 , не є поважною причиною пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

На одну з причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини, позивач посилався на події, пов`язані з агресією російської федерації проти України, постійні обстріли та тривоги на території Білгород-Дністровського та Болградського району Одеської області. Вказані обставини є загальновідомими та доведенню не потребують, як розпочалися з 24.02.2022 року.

Разом з цим, з часу відкриття спадщини квітень 2016 року та до цієї події 24.02.2022 року пройшло 5 (п?ять) років 10 (десять) місяців. І протягом всього цього часу, позивач не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. А відтак військовий стан в країні ніяким чином не підтверджує поважність причин неприйняття спадщини позивачем.

Навіть станом на час звернення з цією позовною заявою до суду, позивач не підтвердив факт звернення з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса та не надав суду відмову нотаріуса у прийняття такої заяви в зв?язку з пропуском строку прийняття спадщини.

А відтак обставини, на які посилається позивач, не є поважними причинами пропуску строку на прийняття спадщини. Об`єктивних, непереборних, істотних труднощів у позивача для вчинення ним дій по поданню до будь-якої нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька не було.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вище вказаних норм права суд зазначає, що судом не можуть бути визнані поважними причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно, наявність сім?ї та дітей, важкий матеріальний стан, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, несприятливі погодні умови тощо

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 26.09.2012 у справі № 6-85цс12, з яким погодився і Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі №465/3093/16-ц.

Під час розгляду даних вимог, суд позбавлений був можливості дослідити докази поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку з квітня 2016 року (день смерті спадкодавця ОСОБА_3 ) як по кінець жовтня 2016 року (в межах шестимісячного строку), так і по 21.05.2026 року (день звернення з позовом до суду), оскільки позивачем такі докази не наведені і не додані до позовної заяви.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не наведені поважні обставини для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, які б вказували на об`єктивні, непереборні, істотні труднощі, які перешкоджали йому, позивачу у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у порядку, визначеному статтею 1272 ЦК України.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Підсумовуючи все вище вказане, суд приходить до висновку, що зазначені позивачем перешкоди для подання заяви, а також поважність причин на які посилається позивач не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Суд не приймає до уваги заяву відповідача про визнання позовних вимог (а.с.10) оскільки визнання відповідачем позову суперечить закону та порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а саме територіальної громади.

Такої позиції дотримувався Касаційний цивільний суду у постанові від 25.05.2022 у справі № 675/2136/19, в якій зауважив, що згідно із ч.1 ст.82 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності або добровільності їх визнання. Отже, визнання обставин, які не підлягають доказуванню, можливе, зокрема, за умов визнання їх усіма учасниками справи та відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

Тому суд не бере до уваги та розцінює критично протокол опитування адвокатом громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з якого вбачається, «що з лютого 1984 року по жовтень 2006 року остання перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 за час шлюбу вони використовували земельну ділянку розташовану на території Голицької сільської ради Болградського району Одеської області. Після розлучення ОСОБА_3 залишив у неї оригінали документи, деякі особисті речі серед яких був державний акт на земельну ділянку площею 3,29 га, кадастровий номер 5121482400:01:001:0038. Лише нещодавно віднайшла його серед своїх речей та віддала сину ОСОБА_1 »

Клопотання про допит вказаного свідка в судовому засіданні, стороною позивача заявлено не було, що позбавило можливості суд, привести свідка до присяги, попередити про кримінальну відповідальність, усунути розбіжності, поставити питання та з`ясувати у свідка інформацію про обставини, які вона мала намір повідомити.

А відтак, вказаний протокол опитування адвокатом особи за її згодою не може бути прийнятий судом як належний і допустимий доказ.

Окрім цього, визнання відповідачем Василівською сільською радою Болградського району Одеської області позовних вимог, суд не приймає до уваги, і не покладає їх в основу вказаного рішення суду.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення(стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування в частині вимог про надання додаткового строку на прийняття спадщини, не доведений позивачем відповідними доказами: належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для визначення позивачу додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити з наведених підстав.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини - задовольнити частково.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Білгород-Дністровський, Одеської області є рідним сином громадянина України ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Голиця Болградського району Одеської області.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторін:

Позивач ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_8

Представник позивача ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_8 , тел. НОМЕР_9

Відповідач Василівська сільська рада Болградського району Одеської області: 68752, Одеська область, Болградський район, с. Василівка, вул. Миру, 111, ел. пошта: celckiy_covet@ukr.net, тел. 38048464055

Суддя ___ С.В.Кодінцева