Рішення № 138491886, 23.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/30/26

2/950/379/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без номера від 21 жовтня 2022 року. Позивач просить стягнути з відповідача 35 477,41 грн кредитної заборгованості, з яких: 28 580,07 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 897,34 грн - заборгованість за простроченими процентами, а також 2 662,40 грн судового збору.

На обґрунтування позову Банк зазначив, що 21 жовтня 2022 року відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка разом із наведеними в ній умовами становить договір банківського рахунку та генеральний кредитний договір у частині споживчого кредитування. За погодженими умовами кредит надавався у формі відновлюваної кредитної лінії шляхом установлення кредитного ліміту на картку «Універсальна», строк кредитування визначено у 12 місяців із пролонгацією, процентну ставку - 42 відсотки річних, а погашення заборгованості мало здійснюватися щомісячними мінімальними обов`язковими платежами.

Позивач посилається на те, що свій обов`язок виконав: відкрив рахунок, видав відповідачу платіжну картку та в подальшому встановлював і змінював кредитний ліміт. Відповідач кредитними коштами фактично користувався, здійснював видаткові операції та частково поповнював рахунок, однак належного і повного погашення заборгованості не забезпечив. Станом на 15 грудня 2025 року непогашений борг, за твердженням Банку, становить 35 477,41 грн.

Одночасно з позовом позивач подав клопотання від 25 грудня 2025 року про розгляд справи за відсутності його представника, у якому підтримав позовні вимоги повністю; клопотання про розгляд спору в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; а також клопотання про дослідження заяви про приєднання як доказу погодження процентної ставки.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та, з огляду на ціну позову, характер спірних правовідносин, обсяг доказів і відсутність потреби у безпосередньому заслуховуванні пояснень сторін, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами. Відповідачу було визначено строк для подання відзиву та доказів.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов, заперечень проти розгляду справи без повідомлення сторін, власного розрахунку заборгованості або доказів погашення боргу не подав. За таких обставин суд, не формулюючи замість відповідача можливих заперечень, вирішує справу на підставі доказів, наданих позивачем та одержаних судом у встановленому процесуальним законом порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про інше. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи; у такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом досліджено надану позивачем заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, сформовану на ім`я ОСОБА_1 . Документ містить ідентифікаційні відомості клієнта: реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Лебединським РВ УМВС 20 січня 2005 року, та адресу проживання. На останній сторінці заяви міститься цифровий власноручний підпис клієнта із фіксацією дати та часу підписання - 21 жовтня 2022 року о 08 год 31 хв.

За змістом заяви відповідач приєднався до розділу «Загальні положення» та підрозділів, що регулюють кредитні картки, поточні рахунки, використання картки та дистанційні канали обслуговування. У самому підписаному документі визначено, що заява та наведені в ній умови разом становлять змішаний договір банківського рахунку і генеральний кредитний договір.

Істотні умови кредитування викладені безпосередньо в підписаному документі: тип кредиту - відновлювана кредитна лінія; максимальний кредитний ліміт для картки «Універсальна» - до 200 000 грн; строк кредитування - 12 місяців із пролонгацією; мета - споживчі цілі; спосіб надання - безготівковий; забезпечення відсутнє; процентна ставка для картки «Універсальна» - 42 відсотки річних, тип ставки - фіксований.

Пунктом 1.4 заяви визначено порядок виконання: відповідач повинен вносити мінімальний обов`язковий платіж на поточний рахунок до останнього календарного числа місяця, наступного за місяцем використання кредитного ліміту; розмір платежу - 5 відсотків заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно, а в разі прострочення, починаючи з другого місяця, - 10 відсотків заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно.

Умовами також передбачено, що в разі порушення клієнтом зобов`язань з погашення заборгованості протягом 180 днів строком повернення кредиту є 180-й день від моменту виникнення порушення, коли клієнт повинен повернути кредит і виконати інші зобов`язання в повному обсязі. Окремо погоджено наслідки прострочення та можливість застосування процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Водночас із поданого розрахунку вбачається, що позивач у цій справі не заявив до стягнення процентів, нарахованих на прострочений кредит за статтею 625 ЦК України: відповідна графа розрахунку має нульове значення.

Суд приходить до висновку, що цей доказ є належним, оскільки безпосередньо підтверджує волевиявлення відповідача на відкриття рахунку і приєднання до кредитних умов; допустимим, оскільки електронна форма та цифровий власноручний підпис передбачені законом і спеціальним банківським регулюванням; достовірним, оскільки ідентифікаційні дані та підпис узгоджуються з іншими матеріалами справи; а також доказово значущим для визначення змісту взаємних прав та обов`язків сторін.

Паспорт споживчого кредиту датований 21 жовтня 2022 року та містить окремі підписи представника кредитодавця і споживача. У ньому повторно зазначено характер кредиту як відновлюваної кредитної лінії, максимальний ліміт для картки «Універсальна» до 200 000 грн, строк 12 місяців із пролонгацією, пільговий період до 55 днів, фіксовану ставку поза межами пільгового періоду 42 відсотки річних, реальну річну процентну ставку за репрезентативним прикладом, порядок щомісячного погашення та наслідки невиконання договору.

Підписом у паспорті відповідач підтвердив отримання інформації про умови кредитування й орієнтовну загальну вартість кредиту, а також отримання пояснень, необхідних для оцінки відповідності договору його потребам і фінансовому становищу. Цей документ не підміняє кредитний договір, але в сукупності із заявою про приєднання додатково підтверджує поінформованість споживача та погодження ним розміру процентної ставки, виду кредиту, порядку його повернення і наслідків прострочення.

Суд оцінює паспорт споживчого кредиту як належний і допустимий письмовий доказ виконання Банком переддоговірного інформаційного обов`язку та як додаткове підтвердження погодження істотних умов, викладених у підписаній заяві.

Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 17 грудня 2025 року, реєстраційний № 0000005058478299, підтверджено, що за договором без номера відповідачу 21 жовтня 2022 року видано картку «Універсальна» № НОМЕР_3 зі строком дії 03/24.

Ця довідка є похідним банківським документом, який самостійно не доводить розміру боргу, проте має значення для ідентифікації платіжного інструменту, пов`язує підписаний договір із конкретним картковим рахунком і узгоджується з номером картки, зазначеним у виписці та довідці про кредитний ліміт. Тому суд визнає її належною та достовірною у відповідній частині.

Довідка АТ КБ «ПриватБанк» від 17 грудня 2025 року, реєстраційний № 0000005058475338, містить хронологію обслуговування рахунку. З неї встановлено: 21 жовтня 2022 року відкрито картковий рахунок; початковий ліміт становив 0 грн; 10 лютого 2023 року встановлено ліміт 5 000 грн; 12 травня 2023 року його збільшено до 11 000 грн; 17 серпня 2023 року - до 17 000 грн; 20 листопада 2023 року - до 21 000 грн; 26 лютого 2024 року - до 31 000 грн. Надалі ліміт зменшувався: 27 січня 2025 року - до 29 570 грн, 24 квітня 2025 року - до 28 630 грн, а 01 серпня 2025 року - до 0 грн.

Наведені відомості узгоджуються з характером відновлюваної кредитної лінії, за якої конкретний доступний ліміт у межах погодженого максимуму визначається Банком. Довідка підтверджує не лише формальне відкриття рахунку, а й фактичне надання відповідачу можливості користуватися кредитними коштами. Вона не є самодостатнім доказом видачі всієї суми кредиту, однак у взаємозв`язку з випискою підтверджує механізм і межі фінансування.

Виписка за договором без номера охоплює період із 21 жовтня 2022 року до 17 грудня 2025 року, складена 17 грудня 2025 року у валюті UAH. У виписці ідентифіковано клієнта і картку, наведено дати, зміст і суми кожної операції, а також залишок після її проведення.

За підсумковими показниками виписки баланс на початок періоду становив 0,00 грн; загальна сума списань - 47 085,75 грн; загальна сума надходжень - 11 608,34 грн; баланс на кінець періоду - мінус 35 477,41 грн. Арифметично 47 085,75 грн мінус 11 608,34 грн дорівнює 35 477,41 грн, що повністю відповідає кінцевому від`ємному залишку та ціні позову.

Виписка відображає реальне користування рахунком. Зокрема, у вересні - жовтні 2024 року за карткою проведено низку переказів і списань; у подальшому на рахунок надходили платежі 10 і 25 жовтня 2024 року, 17 грудня 2024 року, 24 січня, 10 і 28 березня, 22 квітня, 28 жовтня та 02 листопада 2025 року. Одночасно виписка містить щомісячні операції зі списання процентів. Таким чином, документ фіксує як використання кредитного ресурсу, так і часткове виконання відповідачем обов`язку з погашення.

За окремі періоди Банк застосовував місячну ставку 2,5 відсотка, що відповідає 30 відсоткам річних, тобто нижчу за письмово погоджену ставку 42 відсотки річних; у решті відображених періодів застосовано 3,5 відсотка на місяць, або 42 відсотки річних. Застосування до окремого періоду нижчої ставки не збільшує обсяг обов`язку споживача порівняно з письмово погодженими умовами і не свідчить про завищення заявленого боргу.

Виписка є первинним обліковим документом банку щодо руху коштів за рахунком. Вона містить конкретні операції, а не лише кінцевий підсумок, тому дає змогу перевірити факт надання кредиту, часткових повернень, нарахувань та формування кінцевого сальдо. Дані виписки внутрішньо узгоджені та кореспондують із довідками про картку і ліміт, а також із підсумковим розрахунком. Суд приходить до висновку, що виписка є належним, допустимим і достатньо деталізованим доказом руху коштів та фактичного користування кредитом.

Розрахунок заборгованості складено за договором без номера від 21 жовтня 2022 року станом на 15 грудня 2025 року. Він містить щоденну хронологію обліку кредитної заборгованості, відображає витрати кредитних коштів, надходження на погашення, розподіл платежів, поточне і прострочене тіло кредиту, застосовані процентні ставки та нараховані проценти.

За підсумком розрахунку клієнтом погашено: 6 085,01 грн поточного тіла кредиту; 2 914,16 грн простроченого тіла кредиту; 2 162,31 грн нарахованих процентів та 81,25 грн прострочених процентів. Непогашеними залишилися 28 580,07 грн простроченого тіла кредиту і 6 897,34 грн прострочених процентів. Поточне тіло кредиту, поточні проценти, проценти на прострочений кредит за статтею 625 ЦК України, пеня та комісія визначені в розмірі 0,00 грн. Загальна заборгованість становить 35 477,41 грн.

Розрахунок сам по собі є одностороннім узагальненням кредитора, а тому суд не надає йому наперед установленої сили. Однак його підсумкові значення збігаються з кінцевим балансом виписки, а складові не суперечать погодженим умовам договору. Відсутність у позові вимог про пеню, комісію та проценти за частиною другою статті 625 ЦК України також узгоджується з нульовими показниками відповідних граф. У сукупності з випискою цей розрахунок є належним і достатнім доказом структури боргу.

Копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 підтверджує особу ОСОБА_1 , дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , факт видачі паспорта Лебединським РВ УМВС України в Сумській області 20 січня 2005 року, а також реєстраційні відомості. На копії наявні відмітка про її відповідність оригіналу і зразок підпису клієнта.

Цей доказ не підтверджує виникнення чи розмір кредитної заборгованості, але є належним для ідентифікації сторони договору. Паспортні дані збігаються з даними заяви про приєднання, паспорта споживчого кредиту, банківських довідок і виписки, що виключає сумнів у тому, що документи стосуються однієї особи.

Досліджені докази утворюють послідовний і взаємоузгоджений ланцюг: паспорт ідентифікує відповідача; заява про приєднання та паспорт споживчого кредиту підтверджують укладення договору і погодження його умов; довідки про картку та кредитний ліміт підтверджують відкриття рахунку, видачу платіжного інструменту й установлення доступного кредитного ліміту; виписка засвідчує фактичне використання кредитних коштів, часткові погашення і кінцевий від`ємний залишок; розрахунок деталізує структуру цього залишку.

Будь-яких істотних суперечностей між документами судом не встановлено. Кінцевий баланс виписки у сумі 35 477,41 грн точно збігається із загальною сумою розрахунку та ціною позову. Відповідач не надав доказів повного або часткового погашення понад операції, уже враховані Банком, і не подав альтернативного розрахунку. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач виконав установлений статтями 12 і 81 ЦПК України обов`язок доказування.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку. Кредитні правовідносини сторін мають саме зобов`язальну природу: Банк надає грошові кошти, а позичальник зобов`язаний їх повернути та сплатити погоджену плату.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 638 ЦК України передбачає: «Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору». Істотними є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

За статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Зазначена норма застосовується, оскільки кредитні умови Банку викладені у стандартній формі, а відповідач висловив волю на їх прийняття шляхом підписання заяви.

Водночас сам характер договору приєднання не звільняє суд від перевірки, чи були істотні умови доведені до відома споживача та чи можна пов`язати конкретну редакцію умов із його волевиявленням. У цій справі ставка, строк, вид кредиту, порядок погашення та наслідки прострочення наведені безпосередньо у підписаній відповідачем багатосторінковій заяві та додатково відтворені в підписаному паспорті споживчого кредиту.

Стаття 629 ЦК України встановлює імперативне правило: «Договір є обов`язковим для виконання сторонами». Отже, після укладення договору відповідач не міг односторонньо відмовитися від обов`язку повернути фактично використані кошти і сплатити погоджені проценти.

За частинами першою і другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, та якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, електронний спосіб фіксації договору не протиставляється письмовій формі, а є одним зі способів її додержання.

Частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що електронний договір, укладений і підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Стаття 12 цього Закону допускає підписання електронного правочину електронним підписом або іншим аналогом власноручного підпису за погодженням сторін.

На час підписання договору діяло Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 13 грудня 2019 року № 151. Цифровий власноручний підпис визначався як власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом. Надана заява містить графічне відображення такого підпису, дату й час його накладення та ідентифікаційні дані підписанта.

Суд приходить до висновку, що використання цифрового власноручного підпису не зменшує юридичної сили договору. У сукупності з подальшим фактичним користуванням карткою і частковими платежами цей підпис підтверджує спрямоване волевиявлення відповідача на виникнення кредитних правовідносин.

Частина перша статті 1054 ЦК України передбачає: «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти». Саме ця спеціальна норма підлягає застосуванню, оскільки позивач є банком, а предметом договору було надання споживчого кредиту.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У цій справі розмір плати письмово погоджено: 42 відсотки річних для картки «Універсальна».

Частина перша статті 1049 ЦК України покладає на позичальника обов`язок повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, установлених договором. З огляду на відсилочну норму частини другої статті 1054 ЦК України це правило застосовується й до кредитного договору. Порядок повернення у цій справі конкретизований щомісячними мінімальними платежами.

За статтею 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, а тип процентної ставки визначається кредитним договором. Підписані документи визначають ставку як фіксовану. Фактичне застосування Банком у частині періоду нижчої ставки є реалізацією вимоги в меншому обсязі та не погіршує становища відповідача.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Частина перша статті 530 ЦК України встановлює: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. У договорі визначено строк щомісячного мінімального платежу та остаточний строк повернення в разі тривалого порушення. Отже, невнесення належного платежу до погодженої дати є простроченням.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Стаття 612 ЦК України визначає боржника таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором установлений обов`язок повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Погоджене сторонами правило про настання повного строку повернення на 180-й день прострочення конкретизує наслідки тривалого невиконання.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання, а в разі прострочення на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та проценти у визначеному законом або договором розмірі. Однак суд відповідно до статті 13 ЦПК України не виходить за межі позовних вимог. Оскільки позивач не заявив окремо інфляційні втрати чи проценти за частиною другою статті 625 ЦК України, вони предметом присудження не є.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору кредитодавець повинен надати споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій і прийняття обґрунтованого рішення, зокрема у формі паспорта споживчого кредиту. Наданий і підписаний паспорт підтверджує виконання цього обов`язку.

Стаття 12 зазначеного Закону вимагає, щоб у договорі про споживчий кредит були зазначені тип кредиту, загальний розмір, строк, процентна ставка, порядок повернення, наслідки прострочення та інші визначені законом умови. Досліджена судом заява містить ці відомості безпосередньо в підписаному тексті, а тому дозволяє споживачу визначити зміст і межі свого грошового обов`язку.

Застосування норм про захист прав споживача не усуває обов`язку повернути фактично одержаний кредит. У цій справі Банк не просить стягнути штраф, пеню чи комісію; предмет позову обмежений неповернутим тілом кредиту та письмово погодженими процентами.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2022 року між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 у письмовій електронній формі укладено кредитний договір приєднання. Договір містить істотні умови, підписаний цифровим власноручним підписом відповідача і додатково підтверджений підписаним паспортом споживчого кредиту.

Банк виконав свій обов`язок: відкрив рахунок, видав платіжний інструмент, встановив кредитний ліміт та фактично надав можливість користуватися кредитними коштами. Відповідач прийняв виконання, здійснював видаткові операції та частково погашав заборгованість. Ці конклюдентні дії додатково підтверджують існування договору і використання наданого кредиту.

Відповідач порушив погоджений порядок щомісячного повернення коштів. Невиконання тривало протягом строку, достатнього для настання передбаченого договором повного строку повернення. Виписка і розрахунок підтверджують непогашений борг станом на 15 грудня 2025 року.

Сума 28 580,07 грн є неповернутим простроченим тілом кредиту. Її стягнення відповідає статтям 526, 530, 629, 1049, 1050 та 1054 ЦК України. Сума 6 897,34 грн є непогашеним залишком договірних процентів, нарахованих за письмово погодженою ставкою в межах періоду кредитування. Її стягнення відповідає статтям 1048, 1054 і 1056-1 ЦК України.

Позивач не просить стягувати пеню, штраф, комісію, інфляційні втрати або проценти на прострочений кредит за частиною другою статті 625 ЦК України. Тому суд не оцінює підстав для таких нарахувань і не виходить за межі заявлених вимог.

Враховуючи викладене, взаємний зв`язок і достатність доказів, відсутність доказів припинення зобов`язання відповідно до статті 599 ЦК України та відсутність спростування розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 35 477,41 грн є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов подано в електронній формі, а заявлена позивачем і підтверджена матеріалами справи сума сплаченого судового збору становить 2 662,40 грн.

Оскільки позов задовольняється повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 662,40 грн судового збору.

Керуючись статтями 3, 55, 129 Конституції України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 9, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 207, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 626, 628, 629, 634, 638, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 2, 4, 7, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, заборгованість за кредитним договором без номера від 21 жовтня 2022 року в загальному розмірі 35 477 (тридцять п`ять тисяч чотириста сімдесят сім) гривень 41 копійка, яка складається з: 28 580 (двадцять вісім тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень 07 копійок заборгованості за тілом кредиту та 6 897 (шість тисяч вісімсот дев`яносто сім) гривень 34 копійок заборгованості за простроченими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Роман БАКЛАНОВ